Постанова № 53976551, 23.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року 810/1317/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа"

до

Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2014 №0000342204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 №0000342204.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем оскаржено їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом автоматичного розподілу справа передана на розгляд судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 адміністративну справу №810/1317/14 прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про завищення розміру від’ємного значення суми ПДВ за грудень 2013 року, які були прийняті на основі висновків попередньої камеральної перевірки, є безпідставними, оскільки податкове повідомлення-рішення, яке прийняте за результатами попередньої перевірки, оскаржено позивачем в судовому порядку, а відтак, грошове зобов’язання, що визначено податковим органом на підставі вказаного повідомлення-рішення, є неузгодженим і не повинно враховуватись при визначенні показників податкової звітності. Позивач також заявив суду, що зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано судом. Таким чином, позивач вважає, що рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. За поясненнями представника відповідача, позивач повинен був зменшити розмір податкового кредиту у декларації за грудень 2013 року, оскільки камеральною перевіркою даних декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року було встановлено завищення суми від'ємного значення у розмірі 337261,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа" є юридичною особою, що зареєстрована 10.06.2003 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва від 18.04.2008 №100112449.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є діяльність у сфері радіомовлення та телебачення.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2014 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Медіа" за грудень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 27.01.2014 №33/22-04.

У ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, що виявилось у завищенні від’ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму ПДВ 337261,00 грн.

Згідно з даними акта перевірки від 27.01.2014 №33/22-04, стверджуючи про порушення позивачем вимог законодавства при поданні податкової звітності за грудень 2013 року, податковий орган посилається на акт іншої перевірки позивача від 29.09.2013 №227/22-04/32518788 з приводу перевірки податкової звітності позивача за серпень 2013 року, за результатами якої податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п.14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за серпень 2013 року на суму 337261,00 грн.

За наслідками перевірки податкової звітності позивача за серпень 2013 року, результати якої оформлено актом від 29.09.2013 №227/22-04/32518788, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0014381502, згідно з яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 337261,00 грн.

Оскільки позивач при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року не врахував зменшення показника від’ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0014381502 на суму 337261,00 грн., податковий орган дійшов висновку про методологічну помилку, яка призвела до завищення від’ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на цю ж суму (337261,00 грн.)

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 №0000342204, згідно з яким позивачу показник від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 337261,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Під час судового розгляду судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №810/6818/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0014381502, за яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 337261,00 грн., було визнано протиправним і скасовано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В силу положень пункту 56.12. статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, в разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Таким чином, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи та набрання судовим рішенням законної сили, що виключає обов’язок платника податку враховувати суму такого зобов’язання у податковій звітності до дня узгодження податкового зобов’язання.

В даній справі судом встановлено, що висновок про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та наявність методологічної помилки при заповненні рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року зроблено на підставі даних про те, що позивач не врахував податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0014381502 відносно зменшення від’ємного значення з ПДВ на суму 337261,00 грн., яке було оскаржено у судовому порядку і, таким чином, визначене податковим органом грошове зобов’язання не було узгодженим.

Більше того, на момент подання вказаної податкової декларації (реєстр. №9087444774 від 16.01.2014) та проведення камеральної перевірки, оформленої актом від 27.01.2014 №33/22-04, постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №810/6818/13-а податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0014381502 було скасоване. Ця постанова законної сили не набрала, а тому грошове зобов’язання, визначене податковим повідомлення-рішенням від 23.10.2013 №0014381502 на суму 337261, грн., є неузгодженим до дня набрання вказаним судовим рішенням законної сили.

Це означає, що позивач не мав жодних зобов’язань відносно врахування неузгодженого грошового зобов’язання у податковій звітності, зокрема, за грудень 2013 року.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №810/6818/13-а залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, а тому є такою, що набрала законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи серед іншого керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", є нормою конституційного характеру, яка встановлює права та свободи особи, зобов’язання держави щодо їх реалізації. Як норма міжнародного права України Конвенція є ієрархічно вищою за норми національного законодавства. Відповідно при застосуванні Законів України та Конвенції пріоритет має віддаватися останній. Конвенція є нормативно-правовим актом, який може застосовуватися безпосередньо суб’єктами правозастосовчої діяльності без додаткової імплементації її положень у національне законодавство. Вона ставить відповідні вимоги до національних нормативних актів та впливає на практику застосування законодавства. Її застосування ґрунтується на судовій практиці Європейського суду з прав людини, який уточнює зміст конкретних прав та свобод, закріплених у Конвенції, шляхом динамічного тлумачення її норм з метою якнайефективнішого захисту прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (відповідно до статті 1 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини).

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25липня 2002 року (рішення чинне з 06 листопада 2002 року) у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

Враховуючи вищевикладене, суд не може ставити під сумнів постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №810/6818/13-а, яка набрала законної сили.

Таким чином, обставини, встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №810/6818/13-а, є звільненими від доказування.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу повторно зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 лютого 2014 року №0000342204.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" (код ЄДРПОУ 32518788) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 листопада 2015 р.