Постанова № 53976130, 07.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року 810/1603/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві адміністративну справу за позовом ТОВ «НІКО» до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання дій неправомірними, скасування рішень суб’єкта владних повноважень та зо бов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2014 № Ю-35917-17, зобов’язати Ірпінську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області виключити з картки особового рахунку ТОВ «Ніко» суму збору з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 23.10.2014 року по 30.11.2014 року у розмірі 1 377 398,33 грн., зобов’язати Ірпінську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області визнати суму боргу з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 377 398,33грн. безнадійною та списати її в порядку, передбаченому Податковим Кодексом України для списання податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, а дії відповідача вчинені з порушенням вимог чинного законодавства. З урахуванням зазначеного представник позивача просить позовні вимоги задовольнити і скасувати винесене податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

На підставі ч.6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв’язку з настуним.

Позивач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті Макіївської міської ради Донецької області 18.08.1994 та до 28.11.2014 року був зареєстрований за адресою: Україна, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайожна, 1-1 та знаходився на податковому обліку Червоногвардійського відділення Макіївської ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області. З 01.12.2014 знаходиться на податковому обліку в Бородянському відділенні Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області як платник податків.

Відповідно до п.1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (далі – Перелік) місто Макіївка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Станом на 30.11.2014 за ТОВ «НІКО» виникла заборгованість через несплату збору з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.10.2014 року по 30.11.2014 року.

Відповідачем на адресу позивача направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2014 року № Ю-35917-17 щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 959105,66 гривень.

Не погоджуючись з вимогою, позивач відповідно до п.3.1 Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №452 від 09.09.2013 (далі – Порядок №452), здійснив її оскарження до Головного управління ДФС у Київській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 28.01.2015 №229/10/10-36-10-01-04 скарга позивача залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2014 року № Ю-35917-17 - без змін.

У подальшому позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на вимогу про сплату боргу від 10.12.2014 року та рішення ГУ ДФС у Київській області від 28.01.2015, яка рішенням ДФС України від 04.03.2015 № 4516/6/99-99-10-01-07-15 залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2014 року №10-35917-17 та Рішення ГУ ДФС у Київській області від 28.01.2015 № 229/ 10/10-36-10-01-04 залишено без змін.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) направлена позивачу відповідно до вимог ч. 4 ст.25 Закону Украни «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями та п.п.3 п.6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455, якими передбачено, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Податковий борг у позивача виник в зв’язку з несплатою задекларованої за жовтень 2014 року суми ЄСВ, нарахованої на заробітну плату найманих працівників по терміну сплати.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 № 219-VIII з урахуванням змін та доповнень (пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважається пунктом 9-4).

Відповідно до абз. 2-3 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 2010 року N 2464-VI (далі – Закон №2464-VI) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII (далі – Закон №1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 4.1 Наказу Міністерства доходів і зборів України №389 від 08.07.2014 виконання функціональних обов’язків з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку в Макіївській ОДПІ у період її простою покладено на державну податкову інспекцію у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області.

На підставі викладеного та відповідно до п.4.1 Наказу Міністерства доходів і зборів України № 389 від 08.07.2014 «Про встановлення простою в роботі» позивач звернувся до ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області із заявою від 22.10.2014 №22/1 про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, визначених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI.

Тобто, на момент виникнення заборгованості та звернення із відповідною заявою Позивач перебував на податковому обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту, визначеного в Переліку.

Листом від 24.11.2014 №19835/10/05-15-17-02 ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області зазначило, що у зв’язку з відсутністю методичних рекомендацій щодо реалізації приписів Закону №1669-VII та зупиненням дії Переліку відсутні й підстави для задоволення заяви.

Проте, такі висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими та безпідставними у зв"язку з наступним.

Відповідно до пункту 9-4 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI не передбачено прийняття органом доходів і зборів будь-яких рішень після подання заяви платника податків про задоволення чи відмову у задоволенні такої заяви.

Дані обставини свідчать про той факт, що позивачем в повному обсязі виконано приписи, передбачені пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI в частині звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, визначених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI.

Згідно абз. 4 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, заборгованість, яка рахується за позивачем, є безнадійною, оскільки правові підстави її виникнення збігаються з обставинами, про які зазначається в абз. 4 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, а саме: позивач, знаходячись на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, звернувся із відповідною заявою в порядку та строки, встановлені Законом №2464-VI.

Так, в рішенні про результати розгляду скарги Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області зробило висновок, в якому зазначила, що Закон №2464-VI не скасовує обов’язків, визначених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, а надає можливість платника ЄВ в період АТО не виконувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.

При цьому залишається поза увагою той факт, що відповідно до п. 9-4 Закону №2464-VI, недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Також в рішенні про результати розгляду скарги податковий орган зазначив, що підставою для звільнення платника є факт подання заяви про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, визначених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI.

Отже, відповідач безпідставно та неправомірно дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних картки особового рахунку, оскільки дію Переліку населених пунктів зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р.

Суд вважає безпідставними доводи податкового органу, що м. Макіївка не є територією проведення антитерористичної операції з огляду на те, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-Р місто Макіївка фактично входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому зупинення на час розгляду спору дії вказаного розпорядження КМУ №1053-р не має вирішального значення в якості підстав для відмови у скасуванні вимоги про сплату боргу, оскільки факт знаходження м. Макіївки в зоні АТО був підтверджений в день набрання цим розпорядженням законної сили.

Крім цього, суд звертає увагу, що відсутність методичних рекомендацій щодо порядку реалізації положень Закону №1669-VII та №2464-VI також не може бути підставою для не виконання відповідачем положень самого Закону.

Позивач 28.11.2015 зареєстрував зміни до установчих документів, відповідно до яких змінив свою юридичну та податкову адреси.

ТОВ «НІКО» 01.12.2014 взято на податковий облік до Бородянського відділення Ірпінської ОДПІ.

Відповідач, незважаючи на факт звернення позивачем із відповідною заявою до податкового органу, розташованого на території населеного пункту, а також на те, що правовий статус існуючої суми боргу врегульований виключно так, як це зазначено пунктом 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI, безпідставно сформував та направив на адресу позивача вимогу від 10.12.2014 року №Ю-35917-17 про сплату боргу з єдиного внеску.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума боргу позивача в розмірі 1 377 398, 33 грн. відповідно до положень розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI на момент винесення відповідачем вимоги набула статусу безнадійної та є такою, що підлягає списанню.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження доводів щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 414,14 грн. (платіжне доручення від 15.05.2015 № 3135) та у сумі 73,08 грн. (квитанція від 19.08.2015 № N1А4М49113), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 128, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2014 № Ю-35917-17.

Зобов’язати Ірпінську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області виключити з картки особового рахунку ТОВ «Ніко» суму збору з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 23.10.2014 року по 30.11.2014 року у розмірі 1 377 398,33 грн.

Зобов’язати Ірпінську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області визнати суму боргу з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 377 398,33грн. безнадійною та списати її в порядку, передбаченому Податковим Кодексом України для списання податкового боргу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» (код ЄДРПОУ 20390397) витрати по сплаті судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.