Ухвала суду № 53971860, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

м. Київ

О К Р Е М А Д У М К А

26 листопада 2015 року К/800/37816/15

судді Вищого адміністративного суду України Цуркана М.І. стосовно ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, треті особи: ЗАТ «Бромет-металекс», Броварська міська рада Київської області, ОСОБА_2, Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Броварське бюро технічної інвентаризації», про скасування рішення

Відповідно до частини третьої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно рішення Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області (далі - виконком Броварської міськради), треті особи: ЗАТ «Бромет-металекс» (далі - Товариство), Броварська міська рада Київської області, ОСОБА_2, КП Броварської міської ради Київської області «Броварське БТІ», про скасування пункту 1 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 8 квітня 2008 року № 183 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 26 липня 2005 року № 316 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна».

Обставини справи

ОСОБА_1 оскаржив до суду пункт 1 рішення виконкому Броварської міськради від 8 квітня 2008 року № 183 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 26 липня 2005 року № 316 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна». Посилаючись на те, що з 2011 року є власником земельних ділянок по АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу. Після винесення в натурі меж належних йому земельних ділянок з'ясувалося, що на них знаходиться залізнична колія, за користування якою співвласник Товариства вимагає сплачувати орендну плату. Посилаючись на те, що оскаржуване рішення виконкому Броварської міськради прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, просив його скасувати.

Судові рішення

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено

Переглянувши згадану адміністративну справу в касаційному порядку, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування окремої думки

Залишивши без змін судові рішення, касаційний суд зазначив, що вони ухвалені на підставі всебічно досліджених обставинах справи, за належної юридичної кваліфікації установленого, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На моє переконання, такий висновок є помилковим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 липня 2005 року виконкомом Броварської міськради прийнято рішення № 316 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», яким оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна за Товариством на 9/100 частини майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2, куди входять наступні приміщення АБК та складу матеріальних цінностей: прим. 1; 1/2 частина прим. 9; 1/2 частина прим. 11; прим. 12, 13; 1/2 частина прим. 24, прим. 25, 26, 18 загальною площею - 323,5 кв.м., у зв'язку з внесенням цих приміщень до статутного фонду Товариства.

8 квітня 2008 року виконкомом Броварської міськради прийнято рішення № 183 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 26 липня 2005 року № 316 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», яким внесено зміни у пункт 1.1 до рішення виконкому Броварської міськради від 26 липня 2005 року та доповнено його словами - «залізничний тупік довжиною 660 м.». Отже, даними доповненнями оформлено право власності на залізничний тупік довжиною 660 м. за Товариством.

3 листопада 2011 року позивач на підставі договорів купівлі-продажу придбав у власність нежитлову будівлю загальною площею 634,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; комплекс загальною площею 1 298,30 кв.м., розташований за вказаною вище адресою; земельні ділянки площею 0,1890 га, 0,0320 га та 0,1165 га по АДРЕСА_1, Київської області з цільовим призначенням: для обслуговування майнового комплексу. Право власності на зазначені об'єкти, а саме на нежитлову будівлю й комплекс зареєстровано за ОСОБА_1 25 січня 2012 року.

В ході оформлення права власності на належні позивачу земельні ділянки та об'єкти нерухомості, що розташовані на них, останнім було встановлено, що через територію цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 проходить залізнична колія, яка перешкоджає позивачу здійснювати господарську діяльність за вищевказаною адресою.

Згідно копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 1 квітня 2014 року № 19858466 вбачається, що спірний залізничний тупік 660 м. на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є спільною частковою власністю, є власністю ОСОБА_2

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 8 квітня 2008 року № 183 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету від 26 липня 2005 року № 316 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», позивач оскаржив його до суду.

Отже, предметом оскарження є законність рішення відповідача від 8 квітня 2008 року № 183.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області рішення від 8 квітня 2008 року № 183 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого рішення не породжує наслідків для власника спірного майна (залізничний тупік), оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на таке майно має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність нерухомого майна, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника майна, оскільки у такої особи виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Залишивши без змін рішення попередніх інстанцій про скасування пункту 11 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 8 квітня 2008 року № 183 касаційний суд, на мою думку, не врахував, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Вважаю, що належним є такий спосіб захисту, який максимально відновлює попереднє правове становище особи та, в ідеалі, повністю розв'язує правовий конфлікт.

З викладеного вбачається, що цей спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також вимоги про скасування акта про право, виданого на підставі такого незаконного рішення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-405а14).

Викладене в сукупності створювало підґрунтя для висновку про необхідність скасування судових рішення судів попередніх інстанцій та закриття провадження у справі.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Цуркан