Рішення № 53967329, 10.11.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2284/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

в с т а н о в и л а :

22 січня 2015 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № CNL-F00/025/2007.

21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № SR-F00/025/2007 для забезпечення виконання позичальником боргових зобовязань за вказаним кредитним договором.

Позивач зазначає у позові, що згідно з положеннями кредитного договору, та на підставі кредитної заявки від 21 лютого 2007 року він надав відповідачу ОСОБА_6 кредит в розмірі 133040,00 доларів США із встановленням плаваючої процентної ставки у розмірі 5,49 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), відповідно до п. 3 частини № 1 кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_6 відповідно до п.1.1. ст. 1 ч. № 2 кредитного договору зобовязався прийняти належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобовязання, які визначені у кредитному договорі.

Проте, умови договору відповідачем ОСОБА_8 належним чином не виконуються, платежі не здійснюються в строк погашення відповідних сум кредиту, не сплачені відсотки, інші обовязкові платежі за кредитним договором, тому 20 червня 2014 року позичальнику було направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором CNL-F00/025/2007 № 12-4-10/7489, яка виконана не була. 20 червня 2014 року також була направлена вимога про погашення заборгованості за даним кредитним договором поручителю ОСОБА_7 за № 12-4-10/7493.

Позивач вказує, що станом на 20 червня 2014 року заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором складає - 108 649,26 доларів США; заборгованість по відсоткам - 11 160,32 доларів США, а всього: 119 809,58 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 25 червня 2014 року (1 дол. США = 11,8819 грн.) 1 423 567,72 грн. Вказану суму коштів позивач просив стягнути солідарно із відповідачів та стягнути 3654 грн. судового збору.

17 липня 2015 року представник ПАТ «ОТП Банк» - ОСОБА_9 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року у розмірі 155 510,59 доларів США станом на 10 червня 2015 року, що еквівалентно 3 269 998,15грн. та 3654 грн. судового збору.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт: серія НЕ 369490, виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 11 серпня 2004 року, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: 18000,м. Черкаси, вул. Чалого, б. 34/1) та ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, паспорт: серія НЕ 316932, виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 05 серпня 2003 року, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: 18000, м. Черкаси, пров. Труда, б. 38) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (код СДРПОУ 21685166, рахунок № 29090002900009 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) заборгованість за кредитним договором № СNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 у розмірі 155 510, 59 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 10 червня 2015 року (1 дол. США =2102,74 грн.) 3 269 998,15 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму витрат судового збору в розмірі по 1827 грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що рішення ухвалено з неповним зясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2015 року в частині стягнення з нього заборгованості по кредитному договору в розмірі 155 510,59 дол. США, що еквівалентно 3 269 998,15 грн. та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнути з позивача на його користь витрати повязані із сплатою судового збору в розмірі 1827 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилалася на те, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У звязку з не виконанням позичальником взятих на себе зобовязань по поверненню кредиту, позивач направив їй, як поручителю вимогу від 27.01.2010 року про дострокове погашення заборгованості ОСОБА_8 за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги. За таких обставин апелянт вважає, що право предявити до неї позов про виконання порушеного зобовязання ОСОБА_8 щодо повернення кредиту у позивача виникло, починаючи з 01.03. 2010 року. Позивач, предявивши 27.01. 2010 року досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом, неустойки протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги, змінив строк виконання основного зобовязання та повинен був предявити позов протягом шести місяців, починаючи з 27.02. 2010 року. Однак, даний позов був предявлений 22 січня 2015 року. Апелянт вважає, що за таких обставин є підстави для припинення поруки, а тому не підлягають задоволенню вимоги банку про солідарне стягнення з неї, як поручителя заборгованості по кредитному договору. Просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2015 року в частині стягнення з неї заборгованості по кредитному договору в розмірі 155 510,59 дол. США, що еквівалентно 3 269 998,15 грн. та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Стягнути з позивача на її користь витрати повязані із сплатою судового збору в розмірі 1827 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, стягуючи солідарно з боржника та поручителя заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, посилаючись, що відповідачі взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконали в повному обсязі, в звязку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає до стягнення з відповідачів в солідарному порядку.

Суд першої інстанції виходив з того, що порушене право банку підлягає захисту, оскільки банком не пропущено строк звернення до суду, враховуючи , що банком направлено досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 20 червня 2014 року, а також, що позивач звертався з аналогічним позовом до відповідачів 05 серпня 2010 року до Соснівського районного суду м. Черкаси, який залишено без розгляду, та 14 липня 2014 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки є помилковими, такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом невірно застосовано норми матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № CNL-F00/025/2007, згідно з його умовами та на підставі кредитної заявки банк надав останньому кредит в розмірі 133040,00 дол. США із встановленням плаваючої процентної ставки у розмірі 5,49 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), відповідно до п. 3 частини № 1 кредитного договору, з остаточною датою повернення кредиту 21 лютого 2017 року.

21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 також було укладено додатковий договір № 1 до вказаного кредитного договору, згідно якого сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору, доповнили кредитний договір графіком платежів, визначили порядок нарахування процентів, порядок повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів, порядок дострокового виконання боргових зобовязань.

21 липня 2009 року між даними сторонами укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № CNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року, яким визначили розмір процентів, доповнили кредитний договір графіком платежів, порядок нарахування процентів, порядок повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів та порядок дострокового виконання боргових зобовязань.

21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № SR-F00/025/2007 для забезпечення виконання позичальником боргових зобовязань за вищевказаним кредитним договором.

21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7 було укладено додатковий договір № 2 до вказаного договору поруки, яким внесли зміни та доповнення до договору поруки щодо повернення основної суми кредиту, наданого божнику та сплати процентів за користування кредитом.

Пунктом 1.9 кредитного договору передбачено дострокове виконання боргових зобовязань за ініціативою банку та розірвання цього договору та зазначено, що незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником або поручителем, майновим поручителем своїх боргових чи інших зобовязань за цим договором чи іншими укладеними з банком договорами та умовами документів забезпечення. При цьому зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено боржником протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги. Вимога вважається надісланою в день її направлення на адресу позичальника, що зазначено в договорі, за допомогою поштового звязку.

Право банку про дострокове виконання зобовязання закріплено також і у п.п.2.1.41 та п.2.1.4 додаткового договору № 2 від 21 липня 2009 року до кредитного договору.

Відповідно до вимог п. п. 2.1.4.1. п. 2.4.1. додаткового договору № 2 від 21 липня 2009 року до кредитного договору № CNL- F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначені банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобовязань та/чи інших умов кредитного договору. При цьому, зобовязання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобовязань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги.

Отже, сторонами при укладенні кредитного договору, визначені умови, за яких у позичальника виникає обовязок дострокового погашення наявної заборгованості, що кореспондується із правом банку вимагати у відповідача повернення усієї суми кредиту з нарахованими процентами і штрафними санкціями, в звязку з чим відбувається зміна строку виконання зобовязання за кредитним договором.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що ОСОБА_8 умови кредитного договору належним чином не виконуються, платежі не здійснюються в строк погашення відповідних сум кредиту, не сплачені відсотки та інші обовязкові платежі за вказаним договором, в звязку із чим просив стягнути всю суму неповернутого кредиту та нараховані відсотки в розмірі 119809,58 дол. США, що еквівалентно 1423567,72 грн. станом на 25 червня 2014 року.

Під час розгляду справи 17 липня 2015 року представник ПАТ «ОТП Банк» - ОСОБА_9 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року у розмірі 155 510,59 дол. США станом на 10 червня 2015 року, що еквівалентно 3 269 998,15 грн. та 3654 грн. судового збору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзитивних.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Так, під виконанням сторонами зобовязання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обовязків, що випливають із зобовязання, передбаченого договором.

Отже, «основне зобовязання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обовязки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_6 і поручитель ОСОБА_7 взяли на себе зобовязання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 21 лютого 2017 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Із матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2010 року за № № F00-04-04/255 та F00-04-04/256 банком на адресу боржника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_7, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, було направлено досудові вимоги про дострокове погашення заборгованості за даним кредитним договором в звязку із неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору № CNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року протягом 30 календарних днів з дня отримання. Відповідачами підтверджено отримання вказаних досудових вимог від 27 січня 2010 року, однак ні позичальником, ні поручителем у встановлений строк не виконано зобовязання щодо дострокового повернення коштів по кредиту повністю з всіма нарахованими відсотками та штрафними санкціями за користування кредитними коштами.

Таким чином, направивши дану вимогу, банк змінив строк виконання зобовязання за вказаним кредитним договором, визначивши новий строк з 21 лютого 2017 року на 27 лютого 2010 року, тому перебіг позовної давності почався саме з цієї дати, а тому позивач повинен був протягом шести місяців звернутися до суду за захистом свого порушеного права до поручителя.

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-155цс13, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Крім того, в постановах Верховного Суду України № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року, № 6-32цс 14 від 10 вересня 2014 року викладено правові позиції, згідно яких, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобовязання, яким є строк виконання зобовязання у повному обсязі (кінцевий строк) або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги банку та стягуючи солідарно з боржника та поручителя заборгованість за кредитним договором, судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з якою порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобовязань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «предявлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14.

За таких обставин, коли строк дії договору поруки сплив 27 серпня 2010 року, а позов до поручителя ОСОБА_7 предявлено 22 січня 2015 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, то у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог і солідарного стягнення із поручителя і боржника заборгованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Тому колегія суддів вважає, що слід відмовити позивачу у задоволенні вимог про солідарне стягнення із поручителя ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором, оскільки порука є припиненою.

Посилання суду першої інстанції, що 03 грудня 2012 року вимогу від 27 січня 2010 року, адресовану ОСОБА_7, банком було відізвано з метою надання їй та позичальнику можливості добровільно виконати свої зобовязання за кредитним договором, і це суд вважав підставою для стягнення з відповідачів солідарно заборгованості, є необґрунтованими, безпідставно враховані судом як належний доказ позивача та не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки не підтверджено наявними доказами в матеріалах справи, що даний відзив був направлений банком відповідачам, та отриманий ними саме в грудні 2012 року, коли пройшов такий проміжок часу понад 2 роки від направлення вимоги про дострокове повернення кредиту 27 січня 2010 року. Із змісту самого відзиву від 03 грудня 2012 року не вбачається, яка саме досудова вимога відзивається банком.

Також у матеріалах справи містяться вимоги від 20 червня 2014 року за № № 12-4-10/7489 та 12-4-10/793 адресовані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щодо повернення заборгованості за вказаним кредитним договором від 21 лютого 2007 року в 30 денний строк з дня відправлення вказано у досудовій вимозі ОСОБА_8 ( а. с. 7) та у 3- денний строк з дня отримання усунути порушення по виконанню зобовязання поручителю ОСОБА_7 (а.с. 9).

Разом із тим, стягуючи солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 155510,59 дол. США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 10 червня 2015 року (1 дол. США = 2102,74 грн.) 3 269 998,15 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 108649,26 дол. США та заборгованості по відсоткам у сумі 46861,33 дол. США, суд першої інстанції посилався на вимогу банку, яка була направлена ОСОБА_6 20 червня 2014 року, помилково, не взявши до уваги вимогу банку від 27 січня 2010 року, яка була отримана позичальником.

Із матеріалів справи вбачається, що в звязку з неналежним виконанням ОСОБА_8 умов кредитного договору, 27 січня 2010 року на його адресу позивачем АТ «ОТП Банк» була направлена вимога щодо сплати, на протязі 30 днів з дати отримання цієї вимоги, суми кредиту та відсотків згідно умов даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

У зобовязаннях, в яких строк виконання не встановлено, або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Отже, направивши дану вимогу, банк змінив строк виконання зобовязання за вказаним кредитним договором, визначивши новий строк з 21 лютого 2017 року на 27 лютого 2010 року, тому перебіг позовної давності почався саме з цієї дати, а тому позивач повинен був протягом трьох років звернутися до суду за захистом свого порушеного права до боржника, який сплив 27 лютого 2013 року.

В свою чергу із матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду позивач звернувся 22 січня 2015 року, тобто банк пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення всієї суми неповернутого кредиту.

Представником відповідачів було письмово подано заяву про застосування строків позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позов банку до відповідача ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення лише в частині стягнення відсотків за кредитним договором № CNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року за період з 10 червня 2012 року по 09 червня 2015 року, згідно наданих позивачем розрахунків в розмірі 46861,33 дол. США, що еквівалентно 1 066 324,88 грн. на дату ухвалення рішення суду відповідно до офіційного курсу долара США. В задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню колегією суддів.

Правова позиція Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України, встановлює нарахування відсотків за невиконання грошового зобовязання.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції помилково послався на доводи представника позивача ОСОБА_9, щодо поважності причин пропущення строку позовної давності після направлення першої вимоги від 27 січня 2010 року, коли позивач звертався до Соснівського районного суду м. Черкаси з аналогічним позовом 05 серпня 2010 року, який був 10 грудня 2012 року залишено без розгляду, в подальшому також позивач 14 липня 2014 року звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, однак ухвалою від 28 жовтня 2014 року даний позов повернуто позивачу для подання до належного суду. Після чого банк 22 січня 2015 року звернувся з даним позовом до Соснівського районного суду м. Черкаси, тому суд першої інстанції вважав за можливе визнати поважними причинами пропущення строку позовної давності позивачем в звязку із зверненням до суду в 2010 році та 2014 році, та виходив з того, що порушене право позивача в такому разі підлягає захисту.

Колегія суддів вважає, що дані доводи представника позивача є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню, оскільки, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк», судом допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обовязковою підставою для скасування рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі, яким підлягають частковому задоволенню позовні вимог ПАТ «ОТП Банк», та стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь банку заборгованості за відсотками за кредитним договором № CNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року за період з 10 червня 2012 року по 09 червня 2015 року в розмірі 46861,33 дол. США, що еквівалентно 1 066324,88 грн. на дату ухвалення рішення суду згідно офіційного курсу долара США. В задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Отже, стягненню з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ОТП Банк» підлягають судові витрати в розмірі 1191,20 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за відсотками за кредитним договором № CNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року за період з 10 червня 2012 року по 09 червня 2015 року в розмірі 46861,33 дол. США, що еквівалентно 1066324,88 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судові витрати в розмірі 1191,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :