Постанова № 53965832, 26.11.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/4431/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Лайко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Житлової комісії військової частини А 3990 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3М.) звернувся до суду з позовом до Житлової комісії військової частини А 3990 Міністерства оборони України (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.06.2013 (протокол №6) в частині зняття сімї позивача у складі чотирьох осіб з квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині А3990.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність оспорюваного рішення та зазначав, що згідно з вимогами чинного законодавства переведення військовослужбовця на службу до іншого населеного пункту не є підставою для зняття його з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

26.11.2015 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив визнати протиправним та скасувати рішення Житлової комісії військової частини А 3990 Міністерства оборони України від 26.06.2013 (протокол №6) в частині зняття сімї позивача у складі чотирьох осіб з квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині А3990 та поновити ОСОБА_3 та членів його сім'ї на квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині А3990.

Згідно з частиною першою статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

За приписами частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

А відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки представником позивача до заяви про збільшення позовних вимог не додано документа про доплату судового зору в розмірі 487,20 грн, у судовому засіданні 26.11.2015 суд, протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати, повернув заяву представнику позивача.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги первісного позову підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що спірне рішення ґрунтується на вимогах пункту 2.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737, відповідно до якого військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_3 з 31.07.1990 по теперішній час перебуває на військовій службі /а.с. 43/.

Сім'я позивача складається з чотирьох осіб: безпосередньо позивач, дружина, донька та син /а.с. 42/.

Рішенням житлової комісії військової частини А3990 від 03.12.2003 ОСОБА_3 та членів його сім'ї постановлено на квартирний облік на двохкімнатну квартиру в загальну чергу з 05.03.1995 /а.с. 37, 40/.

Наказом командира військової частини А3990 від 04.06.2013 №137 позивача виключено зі списків особового складу частини з 04.06.2013 у зв'язку з переведенням до м. Києва /а.с. 38/.

Рішенням житлової комісії військової частини А3990 від 26.06.2013 ОСОБА_3 та членів його сім'ї знято з квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині А3990 /а.с. 6/.

Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його до суду.

При цьому, як зазначив представник позивача, про прийняття відповідачем оспорюваного рішення ОСОБА_3 дізнався у травні 2015 року після отримання попередження КЕВ м. Полтава про необхідність виселення з службового житла /а.с. 14/.

Відповідачем доказів ознайомлення позивача зі спірним рішенням не надано.

За таких обставин, позов подано в межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

За приписами статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

А відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

В силу положень статті 40 Житлового кодексу Української РСР зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

У свою чергу, згідно з вимогами абзацу другого частини першої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці строкової військової служби розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, за змістом пункту 15 ОСОБА_4 Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" (надалі - Правила) встановлено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті.

Пунктом 27 вищезазначених Правил передбачено, що громадяни виключаються із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили вказане право.

А положеннями пункту 28 Правил визначено, що зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку). При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про зняття з обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з указанням підстав зняття з обліку (виключення із списку).

З огляду на наведені положення чинного законодавства, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про засідання Житлової комісії військової частини А3990 26.06.2013 та про прийняте останньою рішення про зняття ОСОБА_3 і членів його сім'ї з квартирного обліку, що є підставою для висновку про невиконання відповідачем перелічених вимог закону, чим порушено права та законні інтереси позивача і членів його сім'ї.

Суд також зазначає, що за приписами абзацу сьомого частини першої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної вимоги Закону, Кабінетом Міністрів України 03.08.2006 прийнято ОСОБА_4 №1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями".

Пунктом 30 вказаного Порядку визначено підстави для зняття військовослужбовців з квартирного обліку. Так, військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, згаданий Порядок не містить такої підстави для зняття військовослужбовців з обліку як переміщення по військовій службі.

Дійсно, згідно з пунктом 2.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Водночас за приписами наведеного пункту перший примірник облікової справи (додаток 7 до цієї Інструкції) разом з першим примірником Картки обліку (додаток 8 до цієї Інструкції) направляються командиром військової частини до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі звільнення військовослужбовця з військової служби та розформування військової частини - до військового комісаріату.

Другий примірник облікової справи (додаток 7 до цієї Інструкції) разом з другим примірником Картки обліку (додаток 8 до цієї Інструкції) видаються військовослужбовцю під час отримання ним довідки (додаток 3 до цієї Інструкції) про перебування на квартирному обліку за попереднім (останнім) місцем проходження служби та зняття з обліку, виданої командиром військової частини та відповідної КЕВ (КЕЧ) району, яка скріплюється печаткою КЕВ (КЕЧ) району, та довідки (додаток 4 до цієї Інструкції) про здачу житла у КЕВ (КЕЧ) району.

У разі переведення військовослужбовця, який перебуває на обліку, до нового місця проходження військової служби або звільнення його з військової служби командир військової частини зобов'язаний надати до КЕВ (КЕЧ) району витяг із наказу про переміщення або звільнення військовослужбовця протягом 10 днів з дня видачі цього наказу.

Таким чином, ймовірному зняттю військовослужбовця з квартирного обліку за попереднім місцем військової служби у зв'язку з його переміщенням до нового місяця служби передує ряд заходів, пов'язаних з необхідністю передання особової справи такого військовослужбовця та інших документів до нового місця несення служби.

Відповідач доказів виконання зазначених вимог суду не надав.

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства, суд зауважує, що зняття військовослужбовця та членів його сім'ї з квартирного обліку за попереднім місцем служби зумовлює подальший обов'язок з постановлення такого військовослужбовця та членів його сім'ї на квартирний облік за новим місцем несення військової служби, адже в іншому випадку буде порушено конституційне право особи на житло.

У судовому засіданні встановлено, що позивач на квартирному обліку за місцем служби у м. Києві не перебував, службовим житлом не забезпечувався, по теперішній час він та члени його сім'ї проживають у м. Полтаві.

Як зазначено в ухвалі судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.11.2002, місце проходження офіцером військової служби не є місцем постійного його проживання.

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані твердження представника відповідача про неможливість перебування позивача на квартирному обліку у м. Полтаві.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про те, що оспорюваним рішенням позивача та членів його сім'ї безпідставно знято з квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині А3990.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність спірного рішення.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав та законних інтересів позивача і членів його сім'ї, суд враховує, що згідно з положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім того, відповідно до приписів частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду підтверджено безпідставність рішення відповідача про зняття ОСОБА_3 та членів його сімї (всього у складі чотирьох осіб) з квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині А3990, суд вважає за необхідне скасувати таке рішення та, з метою захисту порушених прав і законних інтересів позивача і членів його сім'ї, вийти за межі позовних вимог, поновити ОСОБА_3 та членів його сімї (всього у складі чотирьох осіб) на квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині А3990.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 частково.

Судові витрати належить розподілити відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Житлової комісії військової частини А 3990 Міністерства оборони України від 26 червня 2013 року (протокол №6) в частині зняття ОСОБА_3 та членів його сім'ї з квартирного обліку.

Поновити ОСОБА_3 та членів його сім'ї (всього чотирьох осіб) на квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині А3990 Міністерства оборони України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А 3990 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 07602570) на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

ОСОБА_4 набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

ОСОБА_4 може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2015 року.

СуддяС.С. Бойко