Рішення № 53964, 03.07.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2006 р.

Справа № 26-12/351-05-8846

За позовом : дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт„

Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”

до відповідача : Одеська залізниця

про стягнення 24 421,44 грн.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю представників :

від позивача : Мітяй М.П. за довіреністю;

від відповідача : Ніколащенко С.О. за довіреністю;

Суть спору : позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача безпідставно нарахованої плати за зберігання вантажів у вагонах, які знаходяться на станції в сумі 24 421,44 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.11.2005 р. позов задоволено частково, та з відповідача стягнуто 15840 грн. збору за зберігання вантажу та судові витрати. В решті вимог –відмовлено.

В апеляційної інстанції справа не розглядалась.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2006 р. вказане рішення скасовано, а справа направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області за таких підстав.

Як зазначено у вказаній постанові рішення місцевого господарського суду обгрунтовано тим, що сторони при укладені договору про подачу та забиранню вагонів не погодили настання відповідальності за зберігання вантажів у вагонах, які прибули на станцію призначення та стоять в очікуванні подачі залізницею вагонів річковому порту, а тому ДП „Одеська залізниця” не обгрунтовано нарахувало збір за збереження вантажу у вагонах на станції призначення.

У касаційної скарзі та під час розгляду справи відповідач стверджував про те, що вантажі, які прибули зберігаються на станції протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Згідно пункту 5 Правил зберігання вантажів передбачено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно п. 2.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України /тарифне керівництво № 1/ передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Крім того у позовні заяві позивач в обгрунтування своїх вимог вказував на т. що списання коштів з його особового рахунку відповідач проводить на підставі перевізних документів, накопичу вальних карток і відоммостей плати за критсування вагонмамии за згодою позивача. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Разом з тим спірну сумі відповідач списав без згоди позивача. Цим доводам сторін суд не дав належної правової оцінки.

Згідно вимог ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов*язковими для суду першої інстанції під час повного розгляду справи.

Представник відповідача з вимогами не згоден, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами, згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засідання оголошено перерва з 26 червня 2006 р. по 3 липня 2006 р. згідно вимог ст. 75 ГПК України.

При новому розгляді справи, розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

Позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача плати за зберігання вантажів у вагонах, які знаходяться на станції в сумі 24 421,44 грн. за таких підстав.

Між сторонами 20.12.2001 р. укладений договір б/н про подачу та збирання вагонів, відповідно до пункту 1 якого, сторони погодились здійснення подачі розставлення на місця навантаження, вивантаження і збирання вагонів з під`їздної колії, яка примикає до станції Херсон-Порт через стрілку № 16, 29 і обслуговується локомотивом залізниці. ( даний договір зазначається позивачем під № 4434 від 6.02.2002 р.)

Згідно пункту 6 цього договору вагони для під`їздної колії подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження.

Також між цими ж сторонами укладено договір № 466237 б/д про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до пункту 2.4 цього договору, позивач зобов`язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги, шляхом перерахування коштів у сумах. Відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під`їздній колії на рахунок залізниці. Одержані кошті залізниця зараховує на особовий рахунок позивача.

Згідно пункту 3.2 договору, у міру виконання перевезень та надання послуг, залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами та ін.

До договору № 466237 сторонами підписані доповнення, які є невід`ємною частиною вказаного договору.

Відповідно до цих доповнень, відповідно до п.3.1 договору залізниця виконує за вільним тарифам послуги, для яких відсутні тарифні ставки. Вільні тарифи розраховуються на підставі залізниці на виконання послуг та рентабельності 30 %. Перелік робіт і послуг приведені у таблиці.

У березні 2005р. станцією Херсон-Порт несвоєчасно подавались вагони для зважування після їх завантаження коксом, а також несвоєчасно приймалися вагони для перевезення після їх зважування. В результаті таких дій працівниками станції збільшена плата за користування вагонами на 7151,20 грн.

Згідно накопичувальних карток №№ : 060368 від 7.03.05 р.; 110302 від 12.03.05 р.; 210357 від 23.03.05 р. та 240319 від 26.03.2005 р. нараховано плату за зберігання вантажу у вагонах на станції у двократному розмірі в сумі 13200 грн. ( а.с. 24-27)

Згідно переліків ТехПД №№ : 703, 1203, 2303, 2603 за березень 2005 р. ця сума знята із рахунку порту. ( а.с. 28-32)

Згідно ст. 110 Статуту Залізниці, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Плата за зберігання вантажу на станції у вагонах на підставі ст. 46 Статуту залізниць, відповідно до якої, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Згідно пункту 5 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 866/5087 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 54 від 31.01.2004р. та Наказом Міністерства транспорту та зв'язку N 540 від 12.09.2005р., якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно підпункту 2.3 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника, затвердженого наказом Міністерства транспорту України N 551 від 15.11.99р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 1999р. за N 828/4121 із змінами, - за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

На час розглядання справи 14.11.2005 р. представником позивача надано клопотання (вх. № 20894) про зміну розміру позовних вимог до 7151,20 грн. за домовленістю сторін, (а.с.-52).

Таким чином різниця між заявленою позивачем сумою стягнення та зміненою сумою складає 17270,24 грн.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. „Про судове рішення”, із змінами та доповненнями, судам необхідно враховувати, що у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивній частини рішення висновків з питань, не пов*язаних з вирішенням справи по суті. Тому в ній неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог в самостійне провадження або про закриття провадження по них, залишення заяви без розгляду тощо. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

Згідно вимог частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Згідно вимог статті 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що залучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позову в сумі 7151, 20 грн. та в цієї частині припинити справу провадженням з підстав пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно наданого представником позивача переліку безпідставно знятих залізницею із рахунку порту коштів, зазначених у позові, їх розмірі складає 13 200 грн. ( а.с. 53)

Пунктом 6.1 договору передбачено, що усі спірні питання з виконання умов договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості у претензійно-позовному порядку.

Таким чином, сторонами узгоджено, що питання щодо списання з відповідача плати за зберігання вантажів у вагонах вирішуються виключно шляхом переговорів або у претензійно-позовному порядку.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов*язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов*язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Таких переговорів між сторонами не було про що зазначено начальником порту у письмових поясненнях при новому розгляду цієї справи. ( а.с. 98)

Крім того, претензійно-позовний порядок списання з відповідача вказаної плати передбачає спочатку пред*явлення претензії в порядку ст. 5 ГПК України, а потім, в залежності від наслідків розгляду претензії, подачу відповідного позову про стягнення вказаних сум.

Вказаних дій, які передбачені чинним законодавством відповідачем зроблено не було.

Як зазначено в.о. начальника порту у відзиву на касаційну скаргу Одеської залізниці на вказане рішення господарського суду, договором № 4434 від 6.02.2002 р., яким є договір від 20.12.2001 р. б/н, не передбачено відповідальності порту за зберігання вантажів у вагонах які прибули на станцію призначення і стоять в очікування, доки залізниця своїх локомотивом не подасть вагона річковому порту.

Укладання окремого договору на зберігання вантажів передбачено вимогами статей 22,36 Статуту залізниць, пунктом 7 Правил зберігання вантажів. ( а.с. 87)

Так, статтею 22 Статуту залізниць передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

Статтею 36 цього ж Статуту передбачено, що начальник залізниці, уповноважені ним керівники організацій, що входять до складу залізниці, відповідно до Правил мають право на укладення договорів про збереження вантажів на складах станцій або у вагонах.

Пунктом 7 Правил зберігання вантажів, передбачено, що на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та в складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатися вантажі у вагонах і контейнерах.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України, списання коштів відповідач повинен здійснювати тільки за згодою позивача.

Такої згоди позивач не давав, про що зазначено представником позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях начальника порту наданих господарському суду при новому розгляді справи за № 01-8/652 від 3 травня 2006 р. ( а.с. 98)

Крім того, такі докази не надані представником відповідача.

З цього випливає, що відповідачем неправильно та неправомірно списані вказані кошти і таким чином порушені вимоги п. 6.1 договору № 466237, що суперечить вимогам ст. 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов*язання повинні виконуватись належним чином, згідно умов договору та вимогам цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного господарський суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсягу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи викладене і, керуючись статтями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; р/р 26032400003 в філії АБ „Експрес-банк” м. Одеса, МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (73025, м. Херсон, Одеська площа, 6; р/р 26009870052802 АКБ „Укрсоцбанк” м. Херсон, МФО 352015, код ОКПО 03150208) : плати за зберігання вантажів у вагонах в сумі –7151 (сім тисяч сто п*ятдесят одна) грн. 20 коп., держмита –102 (сто дві) грн. та 118 ( сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Никифорчук М.І.