Постанова № 53963811, 27.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 р. Справа № 804/5524/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: позивача відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайм" до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Дочірнього підприємства "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайм" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому позивач просить скасувати податкові-повідомлення рішення від 19.12.13 року №0008542201 та №0008532201.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, іншого та валютного законодавства за період 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №2566/22-01/30532250 від 12.12.2013р. На підставі акту перевірки винесено податкові-повідомлення рішення від 19.12.13 року №0008542201, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 35700,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17850,00 грн.; №0008532201, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1196657,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 598328,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В подальшому замінено Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, іншого та валютного законодавства за період 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755- VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), Порядку складання Декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011р. №1213, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1196657 грн.;

за 1 квартал 2012 року на 37485,00 грн.; за 2 квартал 2012 року на 64598,00 грн.; за 3 квартал 2012 року на 84571,00 грн.; за 4 квартал 2012 року на 1010003,00 грн.;

п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 розд.V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 35700 грн. за березень 2012р.;

п.п.168.1.1, п.168.1 ст.168 ПКУ, що призвело до заниження податку з доходу фізичних осіб в сумі 15626,86 грн.;

підпункту „бп. 176.2 ст. 176 ПКУ та Порядку №1020;

абз. 23 п. 1.2, ч. 2 п. 2.2, п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями).

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 №2566/22-01/30532250 від 12.12.2013р. на підставі якого винесено податкові-повідомлення рішення від 19.12.13 року №0008542201, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 35700,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17850,00 грн.; №0008532201, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1196657,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 598328,50 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року призначено економічну експертизу, на виконання вказаної ухвали на адресу суду надійшов Висновок №2157/2158-14 комісійної судово-економічної експертизи від 23.06.2015 року.

З урахуванням наданих пояснень та враховуючи висновки експертизи, суд прийшов до наступних висновків.

У перевіряємому періоді ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» мало взаємовідносини з ТОВ «БАЗАСОФТ» (37172580) згідно договору купівлі-продажу №01/03-1 від 01.03.2012р.

Взаємовідносини відбувались у березні 2012 року, загальна сума взаємовідносин 214 200,00 грн., що відображено по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

На виконання вказаних взаємовідносин оформлено: видаткову накладну №РН-0306\06 від 06.03.2012, загальна сума 52500,00 грн., в т.ч. ПДВ 8750,00 грн.; ТТН від 06.03.12 (газ 33021 знг ае 8256 вс. Місце завантаження м. Павлоград. Розвантаження с.Єлізаветівка ); видаткову накладну № РН-0313\02 від 13.03.2012, загальна сума 53100,00 грн., в т.ч. ПДВ 8850,00 грн.; ТТН від 13.03.12 (газ 33021 знг ае 8256 вс. Місце завантаження м. Павлоград. Розвантаження с.Єлізаветівка); видаткову накладну №РН-0320\04 від 20.03.2012, загальна сума 54300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9050,00 грн.; ТТН від 20.03.12 (газ 33021 знг ае 8256 вс. Місце завантаження м. Павлоград. Розвантаження с.Єлізаветівка); видаткову накладну № РН -0326/04 від 26.03.2012, загальна сума 54300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9050,00 грн.; ТТН від 26.03.12 (газ 33021 знг ае 8256 вс. Місце завантаження м. Павлоград. Розвантаження с.Єлізаветівка).

Відповідно наданих накладних, у березні 2012 року ТОВ «Базасофт» відвантажено ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» поліпропілену А-4 у кількості 12000 кг на загальну суму 214200,00 грн. з ПДВ.

В наданих на накладних містяться у т.ч. наступні реквізити: назва документа; дата, номер і місце складання; назва постачальника та одержувача; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посада, ПІБ та підпис особи, яка відвантажила товар, печатка постачальника; ПІБ, підпис, номер та дата довіреності особи, яка отримала товар.

До кожної накладної надано товарно-транспортну накладну та податкову накладну, завірені печаткою та підписом. Товарно-транспортна накладна мітить дані щодо пункту навантаження (м. Павлоград), пункту розвантаження (с.Єлизаветівка, Дніпропетровська обл.).

Відповідно до картки рахунку 201, ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» оприбутковано поліпропелен А-4 в березні 2012 року у кількості 12000 кг на загальну суму 178500,00 грн. (без ПДВ).

Згідно картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за квітень-грудень 2012 року, в якій відображено розрахунки проведені ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» з постачальником ТОВ «БАЗАСОФТ» за поліпропілен А-4 на загальну суму 214200,00 грн., у т.ч.:

на суму 12 853,00 грн. проведенням Дт 631 Кт 311 відображено оплату за товарно-матеріальні цінності з розрахункового рахунку;

на суму 201347,00 грн. проведенням Дт 631 Кт 511 відображено видачу векселя в забезпечення за одержані товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій с первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 передбачено:

Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

2.4. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Так, відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (далі за текстом - Податковий кодекс) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу визначено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, згідно акту перевірки, в перевіряємому періоді ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» здійснювало продаж готової продукції за ціною нижче собівартості її виготовлення, що призвело до завищення показника на загальну суму 710327,00 грн. у т.ч. за 1 кв. 2012 року на суму 307 610,00 грн. та за 3 кв. 2012 року на суму 402717,00 грн.

Дохід від продажу готової продукції (бух. рахунок 70) у період 2 кв. 2012 року склав 8148563,08 грн. у 3 кв. 2012 року 12588956,60 грн., тоді як собівартість вказаної продукції (бух.рахунок 90) дорівнює за 2 кв. 2012року 8456173,57 грн., за 3 кв. 2012 року 12991674,09 грн.

Тобто, підприємством не включено до ціни продажу, і, відповідно, до складу доходу суму собівартості у періоді 2 кв. 2012 року 307610,00 грн. та у періоді 3 кв. 2012 року 402717,00 грн.

суд зазначає, що згідно оборотно-сальдової відомості ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» за 2, 3 квартал 2012 року по рахунках 70, 90, відповідно до яких:

дохід від продажу готової продукції та товарів (бух. рахунки 701, 702) у період 2 кв. 2012 року склав 9649188,60 грн. (у т.ч. ПДВ), у 3 кв. 2012 року 15 106 747,96 грн. (у т.ч. ПДВ);

собівартість вказаної продукції (бух.рахунок 901, 902) дорівнює за 2 кв. 2012 року 8456173,57 грн. (без ПДВ), за 3 кв. 2012 року 12991674,09 грн.(без ПДВ).

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, інформація про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг відображається на балансовому рахунку 90 "Собівартість реалізації. За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунок 70 «Доходи від реалізації» призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг. За кредитом субрахунків 701-703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків, списання у порядку закриття на рах. 79 «Фінансові результати».

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318:

П.11 Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

П.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999р. встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до cm. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначені статтею 44 Господарського кодексу України, а саме, підприємництво здійснюється на основі:

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, (фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до ПСБО 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р.:

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Доходи і витрати, які відповідають критеріям, викладеним у ПСБО 3, наводять у звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду.

У звіті про фінансові результати чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності (алгебраїчна сума прибутку/збитку від операційної діяльності, фінансових та інших доходів/прибутків, фінансових та інших витрат/збитків) та надзвичайного прибутку.

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291: фінансові результати господарської діяльності відображаються на балансовому рахунку 79 «Фінансові результати», який призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій. За кредитом рахунку 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". На субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений" відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку. На субрахунку 442 «Непокриті збитки» відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

Відповідно до ст.14 у Податковому кодексі України (далі ІІКУ) поняття вживаються в такому значенні:

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 ч.14.1 ст.14 ПКУ).

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу, крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником (пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно з п. 138.1 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.1 1, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст.138 ПКУ).

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно з п. 138.1 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.1 1, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст.138 ПКУ).

Отже, вимогами ПКУ передбачено, що господарська діяльність - це діяльність направлена на отримання доходу, при цьому під доходом розуміється загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг) у податковому обліку формується згідно з вимогами п. 138.8, п.138.6 ст.138 ІІКУ, якими не встановлено обмежень, щодо віднесення сум до складу витрат, залежно від розміру отриманого доходу. Обчислення прибутку (збитку) по окремій операції та виключення зі складу собівартості витрат залежно від розміру доходу, вимогами ІІКУ не передбачено.

Слід зазначити, що у результаті дослідження декларацій з податку на прибуток ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» за період 2012 року встановлено, що на протязі року діяльність підприємства задекларована як прибуткова, а саме розмір податку па прибуток становив: 1кв. 2012 - 17192 грн., півріччя 2012 - 42000 грн., 3 квартали - 103671 грн., рік 2012- 162533 грн.

Порядком ведення бухгалтерського обліку доходів та витрат передбачено визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (квартал, рік), при цьому фінансовим результатом є прибуток (збиток) від усієї господарської діяльності підприємства, а не окремої операції.

Згідно акту перевірки, в ході відпрацювання задекларованих ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» показників по податку па додану вартість (Додаток № 5 до податкових декларацій з ПДВ), відповідно до журналу звірки податкового кредиту у розрізі контрагентів у АРМ «Контрагент» встановлені розбіжності по податковому кредиту по постачальнику ТОВ «Базасофт» на загальну суму ПДВ 55700 грн. у березні 2012 року згідно податкових накладних: № 36 від 6.03.2012, ПДВ 8750,00 грн.; №37 від 13.03.2012, ПДВ 8850,00 грн.; №39 від 20.03.2012, ПДВ 9050,00 грн.; № 42 від 26.03.2012, ПДВ 9050,00 грн.

Дане відхилення виникло внаслідок того, що ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» віднесено до складу податкового кредиту вищезазначені суми ПДВ, які згідно акту перевірки ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя № 115/2000 від 07.06.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки», не підтверджені податковими зобовязаннями контрагента.

Тобто, визначені суми податку на додану вартість не були нараховані (сплачені) контрагентом ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм».

Позивачем надано податкові накладні ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Базасофт» (ІПН 371725804107), а саме:

податкова накладна № 36 від 06.03.2012 на загальну суму 52500,00 грн. ПДВ 8750,00 грн., сума без ПДВ - 43750,00 грн.;

податкова накладна №37 від 13.03.2012 на загальну суму 53100,00 грн., ПДВ 8850,00 грн., сума без ПДВ - 44250,00 грн.;

податкова накладна №39 від 20.03.2012 на загальну суму 54300,00 грн., ПДВ 9050,00 грн., сума без ПДВ - 45250,00 грн.;

податкова накладна №42 від 26.03.2012 на загальну суму 54300,00 грн., ПДВ 9050,00 грн., сума без ПДВ - 45250,00 грн.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Крім того, з вищевказаних питань висновок експерта зазначає, що з урахуванням дослідження, проведеного по першому та другому питанню, документально та нормативно не підтверджуються нарахування Дочірньому підприємству «Мета Пак» Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайм», за період з 01.10.11 р. по 31.12.12 р., що вказані в податкових повідомленнях-рішеннях № НОМЕР_1, №0008542201 від 19.12.2013 р., згідно яких ДП «Мета Пак» ТОВ «Клайм» нараховане:

податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 53550,00 грн., з них за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 35700,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17850,50 грн.;

податкове зобов'язання із податку на прибуток у загальній сумі 186654,00 грн. за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в частині такого збільшення податкового зобов'язання.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Крім того, суд зазначає, що Згідно акту перевірки, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 в сумі 6450809,00 грн., встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.5 (06.4) Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» у 4 кв. 2012 року на 4 809 538,00 грн.

В порушення стандартів (положень) бухгалтерського обліку, Порядку складання Декларацій з податку на прибуток підприємств, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів України від 28.09.2011 № НОМЕР_2 «Мега Пак» ТОВ «Клайм» в бухгалтерському та податковому обліку у 4 кв. 2012 року відображено витрати на оперативну оренду приміщень, в яких розташовані виробничі потужності на бухгалтерському рахунку 93 «витрати на збут», у складі декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 06.4 «Інші витрати», в результаті чого підприємством невірно визначено собівартість виготовленої продукції, і, як наслідок, здійснено продаж готової продукції нижче собівартості її виготовлення.

Тобто, підприємством не включено до ціни продажу готової продукції вартість оперативної оренди загальновиробничого призначення в сумі 4809 538,00 гри. за період 4 кв. 2012 року, і, як слідство, за 2012 рік.

В порушення п. 138.4 cm. 138 ПКУ, Порядку складання Декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213, ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» у 4 кв. 2012 завищено показник декларації «Інші витрати» на суму 4809538,00 грн.».

Так, згідно договору оренди № 14 від 01.10.2012 укладеного ТОВ «Тортово-виробнича компанія «Мега Пак» (Орендодавець) з ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» (Орендар) відповідно до якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове тимчасове платне користування частину пятого пускового комплексу цеху по виготовленню виробів з полімерних матеріалів. Ціль оренди - виробничі потреби. Строк дії договору до 30.09.2013.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку, розрахунки з операційної оренди ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» за 4 квартал 2012 року по об'єкту «Цех Індустріальна» відображені у картці рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на загальну суму 4809538,00 грн. (без ПДВ) проведенням Дт 84 «Інші витрати операційної діяльності» Кт 631.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318:

П.19. Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у т.ч.:

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

П.15.4. До загальновиробничих витрат включаються зокрема витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

П.16. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

Тому, порядок розподілу та база розподілу загальновиробничих витрат встановлюється підприємством в наказі про облікову політику.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291: на рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати ".

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» - витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. За дебетом рахунку 91 відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 та 90.

Також, відповідно до п.138.1 ст 138 ПКУ Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 Кодексу.

Так п. 138.6. ст.. 138 ПКУ визначено, що до складу витрат операційної діяльності включається собівартість придбаних та реалізованих товарів, яка формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 138.10.3 п.138.10 ст. 138 визначено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п. 138.4 ст.138 витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.5 ст.138 інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

З цього приводу висновком експерта зазначено, що в обсязі наданих документів підтвердити чи спростувати висновки акту від 12.12.2013 року №2566/22-01/30532250 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, щодо завищення Дочірнім підприємством «Мега Пак» Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайм» у 4 кв. 2012 показника декларації «Інші витрати» на суму 4809538,00 грн. не надається за можливе оскільки:

відповідно до наведеного в адміністративному позові та скарзі ДП «Мега Пак» ТОВ «Клайм» за вищевказаним договором оренди орендує частину п'ятого пускового комплексу цеху, яка складається з виробничих, загальновиробничих, адміністративних, загальногосподарських приміщень, а також приміщень під збут;

відсутні дані щодо видів діяльності фактично здійснюваних в орендованих приміщеннях, відсутній розрахунок таких загальновиробничих витрат. Крім того, відповідно до матеріалів справи підприємством такий розподіл витрат теж не здійснювався, витрати у повному обсязі відносилися до складу «Інших операційних витрат» в декларації з податку на прибуток.

З приводу вищевказаного суд зазначає, що оскільки визначення у податкових повідомленнях-рішеннях грошового зобов'язання, у тому числі розміру штрафних санкцій (в тій частині грошового зобовязання, яке підтверджено судом як правомірне), є дискреційною функцією суб'єкта владних повноважень (Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області), суд позбавлений можливості коригувати грошове зобов'язання в бік його збільшення або зменшення. Отже, встановивши, що відповідач визначив суму грошового зобовязання та штрафних санкцій, відображену в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, з порушенням норм чинного законодавства України, суд скасовує такі рішення повністю

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Вищого адміністративного суду викладеній в ухвалі від 21.05.2014 року №К/800/43926/13.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 19.12.13 року №0008542201 та №0008532201, що видані Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 487,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2015 року

Суддя ОСОБА_1