Постанова № 53963793, 04.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 р. Справа № 804/8871/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0003141703, №0003081703, №0003331703, №0003311703 від 17.03.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2015р. ОСОБА_5 звернувся з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.03.2014 року про сплату грошового зобов'язання у сумі 98056 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.03.2014 року про сплату грошового зобов'язання у сумі 205661 грн. 05 коп.;

- податкове повідомлення-рішення 3 НОМЕР_3 від 17.03.2014 року про сплату грошового зобов'язання у сумі 60964 грн. 90 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0003311703 від 17.03.2014 року про сплату грошового зобов'язання у сумі 510 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення видані незаконно, порушують норми чинного законодавства з огляду на те, що відповідачем в порушення вимог ст.86 Податкового кодексу України не надано позивачу акт перевірки, на підставі якого були видані оспорювані податкові повідомлення-рішення, у звязку з чим не надано позивачу можливості внести свої заперечення та надати пояснення щодо результатів перевірки, чим було грубо порушено права позивача, гарантовані законодавством України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі посилаючись на те, що у ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача були встановлені порушення, які полягають у ненаданні до перевірки документів в повному обсязі; заниження обсягу виручки за 2011р.; ненаданні до ДПІ податкової декларації про доходи за 2010р., податкової декларації про майновий стан за 2012р.; не реєстрації книги обліку доходів і витрат в податковому органі; не сплатою ПДВ на суму 76133,15грн.; не надання до ДПІ податкових декларацій з ПДВ з липня 2012р. по листопад 2013р.; не сплатою єдиного внеску за 2011-2012р. на загальну суму 55240,36грн.; не подання до Управління Пенсійного фонду України звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2011-2012р.р. Окрім того, щодо не направлення і не вручення позивачеві акту перевірки на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення, то представник відповідача вказує на те, що акт перевірки від 24.01.2014р. був направлений позивачеві 25.01.2014р. та вручений 01.03.2014р. у відповідності до вимог п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.11.2015р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 27.10.2010р. за адресою: АДРЕСА_1, з 28.10.2010р. перебуває на обліку у відповідача як платник податків за №52322, що підтверджується даними акту перевірки від 24.01.2014р. №167/15/04-03-17-03-26/НОМЕР_4 (а.с. 83-96).

У період з 30.12.2013р. по 17.01.2014р. посадовими особами податкової інспекції на підставі п.п.78.1.1, п.78.1.2 п.78.1, п.79.2 ст.79 , п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, з урахуванням наказу на проведення перевірки від 19.12.2013р. №708, повідомлення від 19.12.2013р. № 243/04-03-17-03, наказів про продовження терміну проведення перевірки від 10.01.2014р. №9, від 13.01.2014р. №25, від 15.01.2014р. №38, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 27.10.2010р. по 01.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 01.12.2013р., за результатами якої був складений акт перевірки №167/15/04-03-17-03-26/НОМЕР_4 від 24.01.2014р., за висновками якого були встановлені наступні порушення, а саме:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16, з урахуванням п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, в частині ненадання до перевірки документів у повному обсязі;

- п.1 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» щодо заниження обсягу виручки за 2011рік;

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012рік в сумі 164256,84грн.;

- п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України щодо ненадання до податкової інспекції податкової декларації про доходи за 2010рік., податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012р.;

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, Наказу ДПА від 24.12.2010р. №1025 «Про затвердження форми книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, та порядку її ведення» в частині не реєстрації книги обліку доходів і витрат в податковому органі;

- п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, з урахуванням п.п.54.3.1, п.54.3 ст.54, ст.183, п.10 підрозділу ІІ розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого в бюджет не сплачено ПДВ всього на суму 76133,15грн.;

- ст.203 Податкового кодексу України щодо ненадання до податкової інспекції податкових декларації з ПДВ за липень 2012р. ( з урахуванням червня 2012р.), серпень 2012р. - грудень 2012р., січень 2013р. листопад 2013р.;

- п.2 ст.7, п.11 ст.8 розділу ІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в результаті чого в бюджет не сплачено єдиний соціальний внесок на суму 55240,36грн., у тому числі по періодах: у 2011р. в сумі 4010,30грн., у 2012р. 51230,06грн.;

- п.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» щодо ненадання до УПФУ в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011-2012р.р.

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом 17.03.2014р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0003331703, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за платежем для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність у загальній сумі 60964,90грн., у тому числі за основним платежем 55240,36грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5724,54грн. (а.с. 6, 78);

- №0003141703, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з

податку на додану вартість на загальну суму 98056,00грн., у тому числі за основним платежем 76133,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21923,00грн. (а.с. 6-зворот, 80);

- №0003081703, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 205661,05 грн., у тому числі за основним платежем 164256,84грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41404,21грн. (а.с. 7- зворот, 79);

- №0003311703, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання на суму штрафу у розмірі 510,00грн. (а.с. 81).

Позивач оспорює вказані податкові повідомлення-рішення та просить їх скасувати, посилаючись на те, що відповідачем не було надано позивачу акт перевірки, на підставі якого були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення, у звязку з чим позивач був позбавлений можливості внести свої заперечення та надати пояснення щодо результатів перевірки, чим були порушені права позивача та норми ст.86 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0003311703 від 17.03.2014р. про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0003311703 від 17.03.2014р. про застосування до позивача штрафу у розмірі 510,00грн. за не надання до перевірки документів у повному обсязі, на підставі п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.

П.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобовязаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до п.44.1 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

П.73.3 ст.73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Також п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України встановлює зобовязання платника податків надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Водночас, за приписами п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягне за собою накладення штрафу у розмірі 510,00грн.

Правовий аналіз наведених вище норм податкового законодавства свідчить про те, що на позивача як платника податків покладено обовязок по наданню копій бухгалтерських первинних документів посадовим особам контролюючого органу при здійсненні податкового контролю, при цьому, у разі не надання платником податків вказаних документів платник податків несе відповідальність у вигляді застосування штрафу у розмірі 510,00грн.

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні, а також і підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, на запити контролюючого органу, які були направлені позивачеві у січні 2014р. позивач 13.01.2014р. передав для проведення перевірки первинні бухгалтерські документи згідно опису, а саме: книга обліку доходів і витрат за 2011р., приходні касові ордери за 2011р. (14шт.), книга доходів і витрат за 2012р., приходні касові ордери за 2012р. (292шт.), при цьому, вказані документи були прийняті 13.01.2014р. головним державним податковим інспектором Ржевською Л.В., що підтверджується копією відповідного опису, письмового пояснення позивача (а.с. 66,72).

Даний факт отримання вказаних первинних документів представником відповідача не був спростований у ході судового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено факти надання позивачем первинних документів на запити контролюючого органу при здійсненні податкового контролю, суд приходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0003311703 від 17.03.2014р. на підставі п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України.

Окрім того, слід зазначити, що посилання відповідача на правомірність застосування штрафу до позивача за податковим повідомленням-рішенням №0003311703 від 17.03.2014р. у звязку з тим, що позивачем були надані документи не у повному обсязі є безпідставним та необґрунтованим, оскільки наведеними нормами п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України передбачено застосування штрафу за ненадання платником податків документів до перевірки взагалі.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не підтверджено жодними доказами обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення №0003311703 від 17.03.2014р. з урахуванням встановлених судом обставин та досліджених доказів, які жодним чином не були спростовані.

При цьому, судом критично оцінюється акт від 10.01.2014р. № 2/04-03-17-03-26/НОМЕР_4 щодо неможливості розпочати перевірку через ненадання позивачем документів до перевірки з огляду на те, що згідно запитів контролюючого органу позивачеві був встановлений строк для надання документів 13.01.2014р., 14.01.2014р. та саме 13.01.2014р. позивачем і були надані документи (а.с. 63-74).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0003311703 від 17.03.2014р. про застосування до позивача штрафу в розмірі 510,00грн., суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято вказане вище оспорюване податкове повідомлення-рішення не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначене вище податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Разом з тим, позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №0003141703 від 17.03.2014 року про сплату грошового зобов'язання у сумі 98056 грн.; №0003081703 від 17.03.2014 року про сплату грошового зобов'язання у сумі 205661 грн. 05коп., № НОМЕР_3 від 17.03.2014 року про сплату грошового зобов'язання у сумі 60964 грн. 90 коп. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). Акт, складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Системний аналіз вищенаведених норм податкового законодавства свідчить про те, що контролюючий орган зобовязаний вручити (направити) платнику податків акт перевірки у строки визначені цим Кодексом та прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст.58 Податкового кодексу України.

Так, у ході судового розгляду справи судом було встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що контролюючим органом акт №167/15/04-03-17-03-26/НОМЕР_4 від 24.01.2014р. на адресу позивача був направлений засобами поштового звязку 25.01.2014р. та вручений позивачеві 01.03.2014р. у відповідності до вимог ст.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку від 25.01.2014р. та копією конверту, повернутого за закінченням терміну зберігання 01.03.2014р. (а.с. 82).

При цьому, судом у ході судового розгляду справи було досліджено оригінал поштового конверту із відмітками відділення поштового звязку про його направлення на адресу позивача та повернення за закінченням терміну зберігання 01.03.2014р.

За таких обставин та враховуючи, що акт перевірки від 24.01.2014р. був направлений на адресу позивача відповідачем та є врученим платнику податку позивачу у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення з зазначенням причин не вручення згідно до вимог п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, тобто 01.03.2014р. (а.с.82).

Приймаючи до уваги викладене, оспорювані податкові повідомлення-рішення від 17.03.2014р. прийняті з дотриманням порядку прийняття податкового повідомлення-рішення, встановленого ст.86 Податкового кодексу України.

Оскільки судом було встановлено при розгляді справи дотримання порядку вручення/направлення на адресу платника податку акту перевірки від 24.01.2014р. та дотримання порядку прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 17.03.2014р., посилання позивача на те, що позивачеві не було надано акт перевірки та позбавлено можливості внести свої заперечення та надати пояснення щодо результатів перевірки є неспроможними і спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами, які підтверджені належними доказами та свідчать про отримання позивачем акту перевірки від 24.01.2014р. 01.03.2014р. у спосіб та у порядку, встановленому п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України.

Також слід зазначити, що судом враховується і те, що позивач був обізнаний про проведення відповідної перевірки, про що свідчать матеріали справи, а тому, позивач, як добросовісний платник податків, зобовязаний був самостійно зявитися до органів податкової інспекції для отримання акту, з урахуванням вимог ст.86 Податкового кодексу України, що не було зроблено позивачем та вказане свідчить про зловживання позивачем своїми правами, наданими йому нормами Податкового кодексу України.

Отже, перевіривши дії відповідача щодо вручення позивачеві акту перевірки від 24.01.2014р., який є предметом спору та на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення згідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідачем оспорювані податкові повідомлення-рішення №0003141703, №0003081703. №0003331703 від 17.03.2014р. прийняті у спосіб та у порядку, встановленому Конституцією та Законами України, з дотриманням порядку прийняття рішень, встановленого ст.86 Податкового кодексу України у звязку з чим у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову в частині скасування наведених вище податкових повідомлень-рішень.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Враховуючи вищенаведене, слід позовні вимоги позивача задовольнити частково лише в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0003311703 від 17.03.2014р. про застосування штрафу у розмірі 510,00грн., а в іншій частині позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0003141703, №0003081703, №0003331703, №0003311703 від 17.03.2014 року задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003311703 від 17.03.2014р. про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510грн.00коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 09.11.2015р.

Суддя ОСОБА_1