Рішення № 53957692, 23.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/1323/14 Головуючий у 1 інстанції: Стецик Я.Є.

Провадження № 22-ц/783/6161/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 16 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

24 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що його дружині ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка, що розташована по вул. Львівській в с. Гостинцеве Мостиського району Львівської області, і яка є огородженою по всьому периметру, де він з дружиною здійснюють підприємницьку діяльність. На частині цієї земельної ділянки, яка також була загородженою, він займався вирощуванням 49 штук курей породи «бройлер», які придбав у лютому 2014 року. Вказував, що по сусідству з їхньою земельною ділянкою межує земельна ділянка відповідачки ОСОБА_2, де вона здійснює підприємницьку діяльність. Земельна ділянка відповідачки є огородженою по всьому периметру і остання в охоронних цілях використовує собак, в тому числі собаку породи «алабай» (середньоазіатська вівчарка). 12 серпня 2014 року на його земельну ділянку проникла собака породи «алабай», що належить відповідачці, яка погризла усіх його курей. Про вказаний інцидент він повідомив Мостиський РВ ГУ МВС України у Львівській області та чоловіка відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_5, котрий прибув на місце події (місце загибелі курей), оглянув таке та погодився відшкодувати заподіяну собакою шкоду, але згодом почав уникати відшкодування збитків. Вважає, що розмір заподіяної йому матеріальної шкоди становить 9600 гривень, виходячи із вартості однієї курки у 200 гривень (49 х 200 = 9800). Такий розмір визначений ним із урахуванням ваги однієї курки (4,5 кг, з яких 4 кг. - м'яса та 0,5кг. - відходи), віку (6 місяців), породи (м'ясна - бройлер), вартості 1 кг. м'яса (50 грн.) та кількості знищених курей (48 шт.). Також вказував, що у зв'язку із вказаними подіями переніс важкий нервовий та психологічний стрес, оскільки курей купував та вирощував особисто для себе та своєї сім'ї, а в результаті - змушений задовольняти продуктові потреби сім'ї не власною домашньою курятиною. Розмір моральної шкоди оцінює у 2000 гривень. З огляду на наведені обставини, просив суд стягнути з відповідачки в його користь 9600 гривень майнової шкоди та 2000 гривень моральної шкоди, а також судові витрати по справі.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 9600 (дев'ять тисяч шістсот) гривень майнової шкоди, 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди, 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок витрат по сплаті судового збору, а всього 11843 (одинадцять тисяч вісімсот сорок три) гривні 60 копійок.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 16 липня 2015 року заяву ОСОБА_3 про виправлення описки у судовому рішенні задоволено.

Виправлено описку, допущену в описовій частині рішення Мостиського районного суду Львівської області від 16.06.2015 р. у цивільній справі ЄУН 448/1323/14-ц (провадження № 2/448/13/15) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В рішенні Мостиського районного суду Львівської області від 16.06.2015 р. у цивільній справі ЄУН 448/1323/14-ц (провадження № 2/448/13/15), зокрема у першому абзаці описової частини рішення в частині щодо часу придбання позивачем ОСОБА_3 48 шт. курей породи бройлер замість «у лютому 2015 року» виправити на «у лютому 2014 року», зазначивши:

«24.09.2014 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що його дружині ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка, що розташована по вул. Львівській в с. Гостинцеве Мостиського району Львівської області, і яка є огородженою по всьому периметру, де він з дружиною здійснюють підприємницьку діяльність. На частині цієї земельної ділянки, яка також була загородженою, він займався вирощуванням 48 штук курей породи «бройлер», які придбав у лютому 2014 року».

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2, вважає його незаконним. Зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що саме її собака знищила його курей. Стверджує, що крім пояснень позивача про кількість курей даний факт більше нічим не підтверджений. Також відсутні докази про вагу, породу, вік і причину смерті курей. Щодо причини смерті курей, то така може бути встановлена лише висновком ветеринарного лікаря. Звертає увагу на те, що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок знищення майна, повинна бути призначена товарознавча експертиза, яка б встановила вартість знищеного майна. Також вважає, що вона не є належним відповідачем у даній справі, оскільки власником собаки є її чоловік, відтак позов слід предявляти до нього. Не погоджується з оскаржуваним рішенням також в частині стягнення з неї моральної шкоди, оскільки заподіяння такої нічим не було підтверджено. Просить скасувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 16 червня 2015 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання (а.с. 128, 129, 130, 131), причини неявки суду не повідомили, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи, який згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення частково не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що 12.08.2014 року близько 08.00 год. на територію господарства позивача ОСОБА_3, що знаходиться по вул. Львівській в с. Гостинцеве Мостиського району Львівської області, проникла собака відповідачки ОСОБА_2, породи «алабай» (середньоазіатська вівчарка), яка погризла та спричинила загибель курей-бройлерів у кількості 48 штук, що належали позивачу.

Дані обставини встановлені в ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140230000557 від 12.08.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.

Постановою слідчого СВ Мостиського РВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_6 від 26.08.2014 року зазначене кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України (за малозначимістю).

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, приймаючи таке рішення слідчий виходив з того, що в діянні власника собаки відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 194 КК України, так як сума завданих збитків, з якої наступає кримінальна відповідальність, повинна становити не менше 30 450 гривень (121,80 х 250).

Суд першої інстанції в обґрунтування підставності позовних вимог вірно послався на зазначене вище кримінальне провадження № 12014140230000557 за фактом знищення курей ОСОБА_3, яке було розпочато 12.08.2014 року та закінчене 26.08.2014 року, та показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які показали, що працюють на підприємстві «Роше-Груп», яке орендує складські приміщення у дружини позивача ОСОБА_9, що розташовані по вул. Львівській в с. Гостинцеве Мостиського району. Коли 12.08.2014 року близько 9 год. ранку прийшли на роботу, то на території зауважили собаку породи «алабай», яка голосно гавкала та бігала біля курей, що там знаходились, які на той час вже були мертвими. Згодом ця собака втекла з території в невідомому напрямку. Про дані обставини повідомили по телефону позивача ОСОБА_3 Пізніше приїхали працівники міліції, які оглядали територію, здійснювали фотозйомку тощо. Підтвердили те, що виявили собаку, яка знищила курей позивача у вольєрі на території господарства відповідачки, де остання здійснює підприємницьку діяльність і яке розташоване поруч з господарством позивача.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 - працівники міліції Мостиського РВ ГУ МВС України у Львівській області, показали, що у складі слідчо-оперативної групи виїжджали на місце події за даним фактом (телефонним повідомленням позивача щодо знищення його майна), а в подальшому займались разом з позивачем та свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пошуками собаки, що погризла курей позивача, яку виявили у вольєрі на території господарства відповідачки ОСОБА_2 Ця собака була упізнана саме свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_5 - чоловік відповідачки ОСОБА_2, в судовому засіданні районного суду показав, що дійсно 12.08.2014 року розмовляв з позивачем ОСОБА_3 щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок знищення курей собакою «алабай», де підтвердив, що відшкодує усі збитки якщо буде доведено, що це саме його (ОСОБА_2) собака загризла курей позивача. Не заперечив того, що з використанням його ОСОБА_5 транспортного засобу та екскаватора вивіз мертві кури, і провів їх захоронення на території поблизу свого господарства, оскільки дійсно на той час вважав, що це міг бути його собака. Однак потім, поспілкувавшись зі своїми сторожами (свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14С.), з яких мав намір стягнути збитки, прийшов до висновку, що це не його (свідка) собака «алабай» погризла курей позивача.

Оцінивши зібрані та досліджені докази у сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що саме собака породи «алабай», яка належить відповідачці ОСОБА_2, 12.08.2014 року погризла (знищила) курей позивача ОСОБА_3

Обставини щодо належності вищезазначених курей позивачу ОСОБА_3, а також те, що підприємство, що знаходиться по сусідству із територією ОСОБА_3, зареєстроване саме на відповідачку ОСОБА_2 та наявність на території даного підприємства собаки породи «алабай», - сторонами не оспорюється, а тому відповідно до ч. 3 ст. 60 та ч. 1 ст. 61 ЦПК України такі обставини доказуванню не підлягають.

Також судом першої інстанції встановлено, що собака породи «алабай» відноситься до середньоазіатських вівчарок, які є найбільшою групою в категорії службових порід собак. Утримання відповідачкою ОСОБА_2 на своїй території собаки службової породи «алабай» є джерелом підвищеної небезпеки.

Встановивши, що шкода, завдана позивачу внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування шкоди.

Разом з тим, суд першої інстанції невірно визначив розмір матеріальної шкоди в сумі 9600 гривень, виходячи із вартості однієї живої курки - 200 гривень (48 х 200 = 9600 гривень), з урахуванням ваги однієї курки - 4,5 кг, з яких 4 кг. - м'яса та 0,5кг. - відходи, віку - 6 місяців, породи - бройлер, вартості 1 кг. м'яса 50 грн. та кількості знищених курей, - оскільки загризені собакою кури зважені не були, а тому встановити їх приблизну вагу неможливо.

Визначення районним судом ціни однієї курки у 200 гривень на підставі пояснень директора ТзОВ «Птахівник» ОСОБА_15 та ветеринарного лікаря ОСОБА_16 - начальника Управління ветеринарної медицини в Мостиському районі, які не оглядали мертвих курей, не є належними та допустимими доказами у відповідності до статей 57-60 ЦПК України.

Як вбачається з постанови слідчого СВ Мостиського районного відділу внутрішніх справ України у Львівській області про закриття кримінального провадження від 26 серпня 2014 року (кримінальне провадження № 12014140230000557 за фактом знищення курей ОСОБА_3Ф.), в ході розслідування встановлено, що загальна вартість завданої ОСОБА_3 знищенням курей шкоди становить 3780 гривень.

Колегія суддів погоджується з такою вартістю знищених собакою відповідачки курей позивача, оскільки сторонами дана постанова не оскаржувалась та ніким не скасована.

Що стосується відшкодування позивачу моральної шкоди, розмір якої визначений районним судом в сумі 2000 гривень у відповідності до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами, то колегія суддів вважає, що такий є адекватним моральним стражданням, що їх зазнав позивач у звязку із знищенням його майна.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, були належним чином досліджені судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідачки з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини у справі, ухвалив рішення в частині розміру матеріальних збитків - неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його часткової зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п.п. 1, 2; 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 16 червня 2015 року в частині повного задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, «9 600 (дев'ять тисяч шістсот) гривень майнової шкоди»,… «всього 11843 (одинадцять тисяч вісімсот сорок три) гривні 60 копійок», змінити, - задовольнивши позов частково та зменшивши суму відшкодування майнової шкоди з «9600 (дев'ять тисяч шістсот) гривень» до «3780,00 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят гривень)», та всього з «11843 (одинадцять тисяч вісімсот сорок три) гривні 60 копійок» до «6023,60 грн. (шість тисяч двадцять три гривні 60 копійок)».

Рішення суду в частині стягнення 2 000,00 грн. моральної шкоди та 243,60 грн. витрат по сплаті судового збору залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_17