Ухвала суду № 53956814, 10.11.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/7125/15-к

Провадження №1-кп/442/384/2015

У Х В А Л А

Іменем України

"10" листопада 2015 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Івасівки А.П.

при секретарі - Нестір А.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, по обвинувальному акту, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015140110001102, від 02.06.2015 року відносно :

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194 КК України,-

ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194 КК України,-

ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України,-

ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України,-

з участю прокурора - Бойко П.М.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ :

В провадження судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 02.11.2015 року надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні, затверджений старшим прокурором групи прокурорів прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Львівської області ОСОБА_10 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194 КК України, ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194 КК України, ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України; ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України.

02.11.2015 року ухвалою судді за зазначеним обвинувальним актом суддею було призначене підготовче судове засідання, під час проведення якого з'ясовано, що відповідно до положень ст. 32 КПК України дане кримінальне провадження, підсудне Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області, а також звернуто увагу вирішення питання доцільності продовження дії запобіжного заходу відносно обвинувачених.

Крім цього, 05.11.2015 року на адресу суду від прокурора надійшло клопотання про продовження строків вже обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави відносно обвинуваченого ОСОБА_1, якому строк продовження під вартою закінчується 13.11.2015 року ОСОБА_3, якому строк тримання під вартою завершується 10.11.2015 року та ОСОБА_4, якому строк тримання під вартою завершується 10.11.2015 року. В обґрунтування таких клопотань покликається на те, що особи обвинувачених, а саме те, що вони не похилого віку, працездатні, не хворіють тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали утриманню в слідчому ізоляторі, одружені, не судимі. Даних, які б перешкоджали утриманню в слідчому ізоляторі немає. Характер та обставини вчинених ними правопорушень характеризують обвинувачених як особи, що не мають достатніх моральних цінностей, здатних до фальсифікації доказів причетності тої чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, перебуваючи на волі, зокрема ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу та достатньо обізнаним із специфікою розслідування злочинів, використовувати надані йому повноваження, незаконними засобами впливати на свідків та потерпілих. В цілому обвинувачені можуть перешкоджати встановленню істини у справі, впливати на свідків, потерпілих, перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої покази з іншими особами, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показів, створення алібі. Разом з тим, відносно обвинуваченого ОСОБА_2 просив продовжити строк дії домашнього арешту із застосуванням заходу електронного контролю та виконанням обовязків вказаних в ухвалі слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2015 року з тих підстав, що ризики та врахування особи обвинуваченого, обставин вчинення ним злочинних дій, які були враховані при обранні такого запобіжного заходу, не відпали.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченим дії обраних запобіжних заходів. Просив врахувати, що в клопотанні відносно ОСОБА_3 наявна описка з посиланням на особу іншого обвинуваченого. Тому просив, вважати, що таке стосується обвинуваченого ОСОБА_3. Щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то просив застосувати такий з наступними обмеженнями, прибувати на виклик суду, не залишати місце проживання без дозволу суду, утриматись від спілкування з потерпілим ОСОБА_11.

Обвинувачений ОСОБА_1 відносно клопотання заперечив, з тих підстав, що зібрані докази у кримінальному провадженні є надуманими, він не залучав ОСОБА_3, який в свою чергу вказує, про те, що він йому вказівок не давав. Вважає, що доказів причетності до злочинів прокурор не надав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_5 заперечив відносно заявленого клопотання з тих підстав, що обвинувачений не буде переховуватись від слідства та суду, на виклики на досудовому слідстві зявлявся. Разом з тим, жодного доказу щодо насильницьких дій підзахисного не має, як не має експертизи щодо визначення його голосу. При обранні запобіжного заходу не враховані характеризуючи дані на обвинуваченого, зокрема те, що такий є учасником АТО, стягнень під час служби в органах внутрішніх справ не було. Тому просив про зміну запобіжного заходу на більш мякий або з визначенням застави. Більше того, прокурор однобічно в клопотанні вказує про підстави для продовження таких запобіжних заходів стосовно всіх обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти клопотання з тих підстав, що з потерпілими не знайомий, обвинувачення є надуманими. Від слідства він не переховувався.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відносно задоволення клопотання заперечили, зокрема з тих підстав, що ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не встановлено. Наявні зауваження до досудового слідства. Разом з тим, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не ґрунтується на нормах кримінально-процесуального закону, оскільки таким не передбачено можливість продовження такого заходу до 6 місяців. Разом з тим, підстави зазначені в такому мають місце з посиланням на особу іншого обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти клопотання з тих підстав, що від слідства він не переховувався, на утриманні має дитину, та до затримання мав місце праці.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 відносно задоволення клопотання заперечив, зокрема з тих підстав, що ризиків, передбачених ст. 177 КПК України прокурором не доведено. Просить врахувати, що на утриманні у його підзахисного є дитина, він має постійне місце проживання та мав місце роботи.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив помякшити запобіжний захід, врахувати, що вину визнає частково, він не ухилявся від слідства.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_6 просив визначити години арешту його підзахисному.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали обвинувального акту, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При цьому суд бере до уваги, що згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку тримання під вартою, суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Даною нормою в обовязок суду ставиться вирішення питання про продовження строку тримання під вартою до того моменту, поки не сплинув продовжений строк. При цьому, в КПК України не визначено за який саме термін до спливу продовженого строку, суд повинен вирішувати питання про подальше продовження строку тримання під вартою. На переконання суду цей термін залежить від конкретних обставин справи.

У відповідності до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194 КК України, ОСОБА_2 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194 КК України, ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України. Одне з інкримінованих кримінальних правопорушень є тяжким.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженні :

- 17.07.2015 року слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова Шабаровському Анатолію Анатолійовичу, 17.07.2015 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави строком на 60 діб до 13.09.2015 року включно. Ухвалою слідчого судді від 11.09.2015 року запобіжний захід замінено на домашній арешт. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 21.09.2015 року скасовано ухвалу та продовжено строк тримання під вартою до 13.11.2015 року.

- 15.07.2015 року слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова Кареліну М.Г. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави строком на 60 діб до 12.09.2015 року включно, який 11.09.2015 року продовжено до 10.11.2015 року;

- 15.07.2015 року слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова Терехіну Анатолію Петровичу, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави строком на 60 діб до 12.09.2015 року включно, який 11.09.2015 року продовжено до 10.11.2015 року.

- 16.07.2015 року слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова Кошику Олегу Ярославовичу обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного контролю та виконанням обовязків включно, який 11.09.2015 року продовжено до 10.11.2015 року.

Відповідно до ч.6 ст.3 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Відповідно до Постанови ПВССУ від 19.12.2014р., при вирішенні питання про обрання чи продовження запобіжного заходу має враховуватись поведінка обвинуваченого та його соціальні звязки, що також відображено в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах: Смирнова проти Росії, Вемгофф проти Німеччини, Летельєр проти Франції, де зверталась увага, що обвинувачені вперше притягувались до кримінальної відповідальності, мали постійне місце проживання, неповнолітніх дітей, але це не було враховано судами, та фактично не розглядалось питання застосування альтернативних запобіжних заходів.

Що стосується особи обвинувачених :

- ОСОБА_4, раніше притягався до кримінальної відповідальності, однак відповідно до ст. 89 КК України, вважається не судимим, з його слів має на утриманні дитину;

- ОСОБА_3, раніше судимого, не працюючого, його молодий вік,

- ОСОБА_2, раніше не судимого, не працюючого, його молодий вік, те, що вину визнав частково.

Суду не надано характеризуючих матеріалів на вказаних обвинувачених, що б підтверджували його тісні соціальні звязки, які б спростували ризик переховування.

Суд критично відноситься до твердження захисту, що тиск на свідків та потерпілих неможливий, оскільки обвинувачені не знають потерпілих. Так в кінці досудового слідства сторонам було пред»явлено для ознайомлення матеріали, які містять адреси свідків та потерпілих. Доказів, що б спростували ризик тиску на свідків, потерпілих суду не надано.

Свідки та потерпілі в суді не допитувались, письмові докази не вивчались. Тобто існує ризик перешкоджання судовому слідству.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує право кожного на свободу та особисту недоторканність, частина 1 (пункт с) цієї статті дозволяє законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Частина 3 цієї статті вказує, що кожен, кого заарештовано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_12 проти України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою повинен бути необхідним за конкретних обставин. Тримання під вартою відповідно до підпункту с пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів за і проти звільнення.

Аргументи за і проти звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове увязнення.

Існує ризик переховування від суду, оскільки не спростовано, що обвинувачений може переховуватись від суду.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що у звязку з наявністю обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень із встановленням наявності доказів про вчинення обвинуваченими таких згідно обвинувального акту, вагомість яких підлягає ще перевірці, а також з метою запобігання ризиків, визначених у статті 177 КПК України, з урахуванням тяжкості покарання за санкціями інкримінованих статей, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх вини у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та враховуючи сімейний стан та особу обвинувачених, те, що не надано характеризуючі матеріали на обвинувачених, що б спростували ризик можливості переховування від суду, не надано відомостей, щодо відсутності закордонного паспорту, відсутності іншого житла за межами місця проживання, України, де б могли переховуватись; відсутності родичів у яких можна би переховуватись. Місце мешкання обвинувачених в іншій місцевості. Не надано даних скільки часу обвинувачені проживали за останнім місцем мешкання, де проживали раніше. Чи не розірвано шлюб, чи дійсно проживали із сім»єю, та пов»язані із ними настільки, що не залишать, та не будуть переховуватись. Даний ризик підтверджується тяжкістю обвинувачень. Додаткові характеризуючі матеріали на обвинувачених сторона захисту не надала. Постійного місця роботи, офіційного, обвинувачені не мають, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_13, невідомо чи не позбавлені батьківських прав, тобто обвинувачених ніщо не тримає в цьому місці та він може переховуватись. То суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4 обраний вже запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави, а обвинуваченому ОСОБА_2 домашній арешт із застосування засобу електронного контролю та виконанням обовязків прибувати на виклик суду, не залишати місце проживання без дозволу суду, утриматись від спілкування з потерпілим ОСОБА_11, які зможуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та ризиків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України. Поряд з цим, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з урахуванням яких було обрано запобіжні заходи, не зменшились, а саме: обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою та унеможливлює застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу.

Разом з тим, що стосується особи ОСОБА_1, як такого, що раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітніх дітей, учасник АТО, стягнень за час роботи в органах внутрішніх справ не мав, враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою до 60 днів із визначенням застави в розмірі 50 розмірів мінімальних заробітних плат, що становить 68900 гривень, яка може бути внесена як ним самим, так і іншою фізичною або юридичною особою у будь який момент протягом дії строку ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.177, 181-183, 314, 315, 331КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжних заходів задоволити частково.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченим :

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 10 січня 2016 року включно із визначенням застави в розмірі 50 розмірів мінімальних заробітних плат, що становить 68900 (шістдесят вісім тисяч девятсот) гривень, яка може бути внесена як ним самим, так і іншою фізичною або юридичною особою у будь який момент протягом дії строку ухвали.

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 10 січня 2016 року включно.

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 10 січня 2016 року включно.

- ОСОБА_2, 06.11.1980 року, у вигляді домашнього арешту до 60 днів, тобто до 13 січня 2016 року, із застосуванням засобу електронного контролю та виконанням обовязків :

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- на час розгляду кримінального провадження в суді утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками сторони обвинувачення;

- не залишати житло в якому він проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4, , в період часу з 18год. 00 хв. до 09год. 00 хв. наступної доби;

- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання;

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_1 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, р/р отримувача 37313005000789, код отримувача 26306742, МФО отримувача 825014, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти зобов'язати його прибувати за кожною вимогою, не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд і вїзд в Україну.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що у разі порушення обов'язків, покладених на нього, визначених нормами кримінально-процесуального законодавства, застава звертається у дохід держави.

Ухвала підлягає до негайного виконання, оскарженню не підлягає.

Суддя А.П. Івасівка