Постанова № 53949801, 25.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа№ 910/28080/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача - не з'явився, від відповідача - ОСОБА_2, від третьої особи 1. - не з'явився, від третьої особи 2. - не з'явився, від третьої особи 3. - ОСОБА_3, ОСОБА_4, вільні слухачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. по справі № 910/28080/14 (головуючий суддя Сівакова В.В., судді Ломака В.С., Підченко Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. приватний нотаріус Київського міського округу Білоконь Раїса Василівна, 2. публічне акціонерне товариство «Златобанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 3. ОСОБА_8 про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. відновлено ТОВ «Українська агрохімічна компанія» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. у зв'язку із перебуванням суддів Кропивної Л.В. та Пашкіної С.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів, для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Агрикова О.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. по справі № 910/28080/14 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці змінено склад колегії суддів, для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Агрикова О.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лаш Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015р. по справі № 910/12648/14 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015р., у зв'язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/28080/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лаш Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015р. по справі № 910/12648/14 прийнято до провадження у визначеному складі.

14.09.2015р. через відділ документального забезпечення, за підписом директора ТОВ «Українська агрохімічна компанія» ОСОБА_9 надійшов супровідний лист про долучення документів до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. у справі №910/12648/14, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Крім того, відповідачем надані письмові пояснення.

25.11.2015р. від ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення по даній справі, разом із додатками.

Від ОСОБА_8 надійшли листи про долучення до матеріалів справи копії документів.

За підписом ОСОБА_3 надано лист про приєднання до матеріалів справі постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/28080/14 та надати їй правову оцінку.

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення. (ст. 103 ГПК України).

Надання правової оцінки постанові Київського апеляційного господарського суду входить до компетенції суду касаційної інстанції.

За заявою позивача судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Від ТОВ «Українська агрохімічна компанія» за підписом ОСОБА_9 поступило клопотання про вихід за межі апеляційної скарги.

Від ТОВ «Вассма Рітейл» поступило клопотання про виклик ОСОБА_5 для участі у судовому процесі для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

До суду надійшли заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_10 надійшли заяви про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідач заперечує проти заявлених клопотань.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У відповідності до п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2013р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Обґрунтовуючи клопотання про залучення, заявники посилаються на порушення їх корпоративних прав.

Предметом у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ. М-2 площею 835 кв.м. (згідно технічного паспорту) від 15.11.2011р., дані правовідносини регулюються главою 16 Цивільного кодексу України.

Питання щодо порушених корпоративних прав може бути предметом розгляду в окремому провадженні, в порядку корпоративного спору, за іншими засобами доказування, а тому клопотання про залучення судом відхиляються.

Приватний нотаріус Київського міського округу Білоконь Раїса Василівна та публічне акціонерне товариство «Златобанк» своїх представників в судове засідання не направили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.12.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», в особі представника ОСОБА_11, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В., 03.12.2011 за реєстровим № 2380 (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл», в особі директора ОСОБА_12, який діяв на підставі статуту та протоколу № 24/11-01 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» від 24.11.2011 (покупець) укладено договір купівлі-продажу побутових приміщень дільниці № 5, за умовами якого продавець зобов'язався передати побутові приміщення дільниці № 5 (далі - нерухоме майно) у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно у власність і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору нерухоме майно, що відчужується за даним договором, розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вул. Штейнгеля барона, будинок 145, реєстраційний номер 12042090, опис об'єкта: цегла, літ. М-2, загальною площею 835 кв.м. (загальна площа збільшена на 9,8 кв.м. за рахунок демонтажу перегородки), згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» №32479123 від 14.12.2011р.

Відчужене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці: площею 1,48 га, кадастровий номер 5624683300:03:000:0021, що належить продавцю на праві приватної власності згідно Державного акта на права власності на земельну ділянку серії ЯК №267624, виданого Рівненською районною державною адміністрацією 01.12.2011, площею 0,72 га, кадастровий номер 5624683300:03:00:0022, що належить продавцю на праві приватної власності згідно державного акта на праві власності на земельну ділянку серія ЯК № 267625, виданого Рівненською районною державною адміністрацією 01.12.2011 (п. 1.3 договору).

Згідно п. 1.8 договору продавець повідомляє покупця про згоду учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» на відчуження вказаного нерухомого майна, що оформлене протоколом № 02/10-01 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Агрохімічна Компанія» від 02.10.2009р.

Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинюється за 326 254,17 грн., ПДВ 20% 65 250,83 грн., всього з ПДВ 391 505,00 грн. (п. 2.1 договору).

Покупець сплачує продавцю зазначену в п. 2.1 цього договору суму до 20.01.2012р. на поточний рахунок продавця (п. 2.2 договору).

Загальна вартість нерухомого майна становить 390 093,03 грн., згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно номер 32479123 від 14.12.2011, виданого Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» (п.2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору ринкова вартість нерухомого майна становить 326 254,17 грн.. ПДВ 20% 65 250,83 грн., всього з ПДВ 391 505,00 грн. згідно звіту про оцінку, виданого товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал» 12.12.2011р.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Спірний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. та зареєстровано в державному реєстрі 15.12.2011р. за номером 2489.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013р. вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно п. 9.1. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», в редакції, що затверджена протоколом № 19/12/2008 від 19.12.2008р. загальних зборів, вищим органом товариства є збори його учасників. Виконавчим органом товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю суб'єкта господарювання у межах своєї компетенції.

До компетенції загальних зборів належить, в тому числі, призначення та звільнення директора, надання згоди на укладання директором товариства угод та договорів, що стосуються відчуження та передачі в заставу (іпотеку) основних засобів, які належать товариству з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія».

Наказом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» № 01 від 14.03.2012р. з 13.03.2012р. припинено повноваження директора вказаного товариства ОСОБА_14.

На момент укладання договору ОСОБА_5 був директором товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Агрохімічна компанія».

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора. Директор підзвітний загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно п. 9.2. Статуту позивача директора товариства наділено, зокрема, повноваженнями на вчинення дій від імені товариства в межах своєї компетенції та видачу доручень і довіреностей.

Пунктом 9.2.1. Статуту позивача визначено, що директор товариства укладає угоди, договори, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні на суму не більше ніж 6 000 000,00 грн. або еквіваленту суму в іноземній валюті. Угоди, договори, контракти на суму, що перевищує зазначену в цьому пункті, директор має право укладати виключно при отриманні згоди зборів учасників.

Таким чином, директор ТОВ «Українська агрохімічна компанія» ОСОБА_5 був уповноважений на укладання договору щодо відчуження спірного нерухомого майна.

Спірний договір від імені позивача було підписано представником ОСОБА_11 за довіреністю від 03.12.2011р., посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. Доказів скасування наведеної довіреності чи відкликання матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до п. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, спірний договір з боку позивача підписано уповноваженою особою.

Крім того, з боку відповідача спірний договір підписано директором товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл» ОСОБА_12, повноваження якого підтверджуються статутом товариства та рішенням, що оформлено протоколом загальних зборів учасників від 24.11.2011р. Доказів оскарження протоколу загальних зборів від 24.11.2011р. матеріали справи не містять.

Відповідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Платіжними дорученнями №1872 від 19.01.2012р. та №1867 від 17.01.2012р. відповідач оплатив вартість придбаного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі, в тому числі, ст. 232 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Обґрунтовуючи зловмисну домовленість позивач посилається на те, що директор ОСОБА_5 на момент укладання спірного правочину був одним з учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Кемікал», яке відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є єдиним засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл». Водночас, наявність у особи, яка була керівником позивача на момент підписання спірного правочину, корпоративних прав у товаристві, що є засновником відповідача, ніяким чином не свідчить про наявність у ОСОБА_11 як повноважного представника товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» зловмисної домовленості з виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма Рітейл».

Отже, позивачем не доведено факту зловмисної домовленості.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про передачу за спірним договором однієї будівлі, а не цілісного майнового комплексу, про що свідчить умови договору.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Умовами спірного договору сторони встановили, що вартість майна становить 326 254,17 грн., ПДВ 20% 65 250,83 грн., всього з ПДВ 391 505,00 грн.

Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно номер 32479123 від 14.12.2011р., виданого Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» загальна вартість нерухомого майна становить 390 093,03 грн.

Таким чином, твердження апелянта про заниження вартості майна є помилковим.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. у справі №910/28080/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. у справі №910/28080/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/28080/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова