Постанова № 53949799, 01.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа№ 910/21064/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін В.І.

за участю представників:

від позивача: Желінська Т. М.

від відповідача: Андрощук Є К.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 08.10.2015 року

у справі №910/21064/15 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 18674,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (Київська обл., м. Українка, вул. Промислова, 1; код ЄДРПОУ 22927045) 18674 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 13 коп. безпідставно списаних коштів та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 22.05.2013 року між сторонами у справі укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до п. 7.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє три роки.

На виконання п. 2.2.1 договору, у позивача для централізованих розрахунків із відповідачем було відкрито особовий рахунок № 2036103 та присвоєно код 3371.

Як передбачено п. 3.1. договору, вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці (відповідач) на рахунок № 260360100504 в АБ "Експрес-Банк" м. Київ, МФО 322959, код 04713033. Одержувач ЄТехПД ДТГО "Південно-західна залізниця". Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, відповідач брав на себе зобов'язання здійснювати розрахунки за перевезення вантажів і надані послуги.

Пунктами 2.1.1, 2.2.2 та 2.2.3 договору встановлено, що розрахунок провідних платежів, послуг та додаткових зборів проводиться згідно ставок Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів і зборів, оголошених Укрзалізницею на підставі належного оформлення планів та заявок.

Порядок розрахунків за перевезення і послуги врегульований статтею 62 Статуту залізниць України, Правилами розрахунків за перевезення вантажів, тобто спеціальними нормами права та Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за вантаж встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ч. 2 ст. 916 ЦК України встановлено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, чи у встановленому порядку.

У березні-травні 2015 року відповідачем з рахунку Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" списано грошові кошти в сумі 18674,13 грн. за усунення нерівномірного завантаження у вагоні № 61800660, 53794061, 608874429 з вугіллям (накладна № АТ 512355, АТ 512748, АУ 316161) на залізничній станції Хутір Михайлівський, що засвідчено актом загальної форми № 70, № 92, № 116. Ці кошти були включені до накопичувальної картки №№ 10030114, 02040180, 25040243, які підписані одержувачем вантажу із запереченнями.

В міжнародних залізничних накладних вантажовідправниками вагонів є - ООО "Краснобродский Южный".

Незважаючи на наявність заперечень у накопичувальній картці, кошти були списані залізницею, що підтверджується відміткою залізниці на накопичувальній картці та випискою із особового рахунку ТехПД 1ДТГО "Південно-західна залізниця" - переліком № 20150310, 20150402, 20150425.

30.03.2015 року, 22.04.2015 року та 07.05.2015 року позивач звертався до відповідача з претензіями про повернення безпідставного списаних коштів в розмірі 18674,13 грн по кожному випадку окремо.

Претензії від 30.03.2015 року та 22.04.2015 року залишені відповідачем без розгляду, оскільки позивачем до претензій прикладені копії, а не оригінали накладних (листи від 21.04.2015 року № М-7/805, від 12.05.2014 року № М-7/916).

Відповідь на претензію позивача від 07.05.2015 року станом на день вирішення спору відповідачем не була надана.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Статуту залізниць України вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначений в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Завантаження у вагони здійснюється вантажовідправником, який зобов'язаний здійснювати завантаження з виконанням технічних умов (статті 30 і 32 Статуту залізниць України).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

Договором № 2036103 не передбачено зобов'язання позивача, який є отримувачем вантажу, контролювати рівномірне завантаження вантажовідправниками вагонів з вугіллям.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, у графі „Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду і розписується, засвідчуючи правильність відомостей, вказаних ним у перевізному документі.

Вантажовідправник ООО "Краснобродский Южный", завантаживши вагони та склавши перевізні документи, передали їх залізницею до перевезення, остання прийняла вказані вагони без зауважень, про що свідчать відбитки печатки станції відправлення на залізничних накладних, жодних порушень щодо нерівномірності завантаження вагонів залізницею при завантаженні зафіксовано не було.

Відповідно до параграфу 7 статті 9, пар. 1, 4 ст. 13 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) залізниці відшкодовуються витрати пов'язані з виправленням завантаження. Такі витрати на транзитній дорозі відшкодовує той хто сплачує провізні платежі.

Згідно з ст. 36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення в разі відсутності в даній Угоді необхідних положень застосовуються постанови, викладені у внутрішніх законах та правилах відповідної країни, залізниця якої являється учасницею даної Угоди.

Відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, встановлено, що з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Пунктом 2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для перевезень і додаткових послуг.

Відповідно до 1 і 2 абзацу п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів списання коштів з рахунку платника здійснюється, зокрема, на підставі накопичувальних карток із зазначенням в них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівників станції і платника, а в разі їх непогодження представник вантажовласника зобов'язаний підписати їх із застереженням. У такому разі спірні питання повинні вирішуватися у претензійно-позовному провадженні.

Відповідно до умов договору від 22.05.2013 року № 2036103 відповідачу надано право списувати кошти з рахунку позивача за надані послуги та виконані роботи.

Підтвердження виконаних робіт та наданих послуг засвідчується підписом представника позивача у накопичувальній картці.

З огляду на зазначене, лише підпис представника відповідача у накопичувальній картці дає право відповідачу списувати кошти з його рахунку.

Позивачем накопичувальні картки підписані із застереженням. Так, позивач вказав про те, що відмовляється сплачувати нараховану суму, оскільки правила завантаження порушені вантажовідправниками.

Крім того, відповідно до п. 5.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 року № 04-5/601 було роз'яснено, що залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав у відповідача для списання спірних грошових сум з рахунку позивача, так як позивач підписав накопичувальні картки із застереженням, що є доказом відсутності його згоди на списання спірної суми, а тому безакцептне списання відповідачем зазначених коштів із с особового рахунку позивача суперечить встановленому законодавством порядку, а відтак відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 18674,13 грн, як отримані без достатньої правової підстави.

Відповідно до п. 5.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 року № 04-5/601 господарським судам слід враховувати, що для повернення зайво нарахованих грошових коштів застосовується скорочений 6-місячний строк позовної давності, який обраховується з дня списання коштів з особового рахунка платника в ТехПД.

Оскільки відповідачем було списано з рахунку позивача спірні кошти у березні-травні 2015 та враховуючи, що позивач подав позовну заяву 12.08.2015 року (штамп на конверті), то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не пропущено скорочений 6-місячний строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до залізничних накладних №АУ 316161, АТ512748, АТ512355 одержувачем вантажу зазначено Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго», а платником по українській залізниці ТОВ «Транссервіс-М», тому підстави списувати кошти за вказаними залізничними накладними у Відповідача відсутні.

У Позивача відсутні претензії щодо здійснених перевезень за накладними №АУ 316161, АТ512748, АТ512355, він не є платником за надані послуги та виконані залізницею роботи, а лише одержувачем.

У Позивача відсутні підстави звернення з претензіями відповідно до норм СМГС тому, що спір стосується не перевезення вантажів, а розрахунків, які здійснюються на підставі договору.. Списання коштів з рахунку позивача здійснено відповідачем за послуги, які одержувачу не надавалися , та без згоди позивача, яка зафіксована зробленими запереченнями у накопичувальних картках. Відповідач підтверджує здійснення розрахунків на підставі накопичувальних карток без згоди платника.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір, на який посилається скаржник, регулює організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за надані послуги. Саме умови цього договору порушив відповідач, адже утримання коштів здійснено з рахунку, відкритому саме за цим договором. Зазначеним договором позивач надав право списувати кошти з його рахунку, але лише за послуги, надані йому, а не іншим, і тих коштів, згоду на які він надав шляхом підписання відповідних документів: накопичувальних карток, відомостей користування вагонами та інше.

Відповідач послуги по виправленню недоліків навантаження Позивачу не надавав. Позивач такі послуги не замовляв та не давав згоду на списання коштів з його рахунку, чого не заперечує апелянт.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року у справі №910/21064/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/21064/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло