Рішення № 53949327, 27.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2015 р. Справа № 911/4691/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору та стягнення 70 000 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 02.08.2015);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» (далі позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про розірвання договору поставки дровяної деревини виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» та стягнення з відповідача 70 000 грн безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання досягнутої між сторонами домовленості сплатив відповідачу 70 000 грн в якості передоплати за поставлений товар, відповідач товар не поставив, у звязку з чим позивач просить суд розірвати договір та стягнути з відповідача на користь позивача 70 000 грн безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2015 порушено провадження у справі № 911/4691/15, розгляд справи призначено на 27.11.2015.

16.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову (№ 151/15 від 16.11.2015), згідно якої останній просив суд на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на майно відповідача, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26007923039483 в АТ «Сбербанк Росії» МФО 320627, яка прийнята судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2015 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову № 16 від 26.12.2011 передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 27.11.2015 суд, розглянувши заяву позивача про накладення арешту на майно відповідача, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26007923039483 в АТ «Сбербанк Росії» МФО 320627, вирішив відмовити у її задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2015 підтримав позов у повному обсязі.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 27.11.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач в якості обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ТОВ «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» прийняло пропозицію від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у вигляді рахунку-фактури № 10 від 22.07.2015 на суму 111 150 грн (а.с. 11), шляхом перерахування коштів за частину товару, який, за твердженням відповідача, 23.07.2015, був готовий до відвантаження, у звязку з чим між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу дровяної деревини виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн.

В силу укладеного договору у відповідача виникло зобовязання перед позивачем поставити дровяну деревину виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн, а у позивача прийняти та оплатити вказаний товар.

На виконання вказаної домовленості позивач сплатив відповідачу 70 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1590 від 23.07.2015 на суму 50 000 грн та № 1593 від 24.07.2015 на суму 20 000 грн (а.с. 14-15).

Позивач звернувся до відповідача з листом від 05.08.2015 (а.с. 13), згідно якого просив останнього повернути позивачу 70 000 грн попередньої оплати за дровяну деревину виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд встановив, що як вбачається з наявних матеріалів справи відповідач позивачу дровяну деревину виробничо-технічного призначення не поставив, грошові кошти у сумі 70 000 грн не повернув, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 52-66).

Предметом позову є вимоги про розірвання договору поставки дровяної деревини виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» та стягнення з відповідача 70 000 грн безпідставно отриманих коштів.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Згідно п. 2 частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

З огляду на вищевказані обставини, істотне порушення відповідачем умов поставки дровяної деревини виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» договору, а саме: непоставлення відповідачем позивачу дровяної деревини виробничо-технічного призначення, у звязку з чим позивач позбавлений можливості розпоряджатися належним йому товаром є достатніми правовими підставами для дострокового розірвання договору поставки дровяної деревини виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ».

За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору поставки дровяної деревини виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» підлягають задоволенню на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, враховуючи що станом на момент судового розгляду справи відповідач не поставив позивачу дровяну деревину виробничо-технічного призначення на суму 70 000 грн, суму сплачених коштів у розмірі 70 000 грн позивачу не повернув, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 70 000 грн безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору поставки дровяної деревини виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» та стягнення з відповідача 70 000 грн безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Позивачем за заявлену немайнову вимогу про розірвання договору та майнову вимогу про стягнення 70 000 грн сплачено 2 756 грн судового збору, хоча останній повинен був сплатити 2 436 грн (1 218 грн за немайнову вимогу та 1 218 грн за майнову вимогу), переплативши до Державного бюджету України 320 грн (2 756 грн 2 436 грн). Враховуючи те, що позивач безпідставно сплатив до Державного бюджету України 320 грн судового збору (які він не повинен був сплачувати), а у суду відсутні підстави для їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 436 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір поставки дровяної деревини виробничо-технічного призначення на загальну суму 111 150 грн, укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (08321, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Б. Лепкого, буд. 34; ідентифікаційний код 34084832).

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08321, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «ВУД-ІФ» (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Б. Лепкого, буд. 34; ідентифікаційний код 34084832) 70 000 (сімдесят тисяч гривень) 00 коп. безпідставно отриманих коштів та 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 01.12.2015

Суддя П.В.Горбасенко