Рішення № 53949314, 17.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"17" листопада 2015 р. Справа № 911/4546/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м. Бояркадо Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» Бучанської міської ради, м. Буча про стягнення 54769,98 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 31.12.2014 № 1-326 відповідача:ОСОБА_2 дов. від 18.05.2015 № 474суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі позивач) до Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» Бучанської міської ради (далі відповідач) про стягнення 54769,98 грн., з яких 27264,46 грн. основний борг, 14834,83 грн. інфляційні втрати, 758,56 грн. 3% річних, 11912,13 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів від 01.12.2014 № 2014/П-ПР-11010025689882-120766 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву від 16.11.2015, в якій просить суд припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 27264,46 грн. у звязку погашенням основного боргу відповідачем та просить суд стягнути з відповідача 14834,83 грн. інфляційні втрати, 758,56 грн. 3% річних, 11912,13 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеної заяви від 16.11.2015 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що заборгованість відповідача за послуги з газопостачання відсутня, а в частині стягнення нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені заперечує з тих підстав, що вартість отриманих обсягів природного газу в січні 2015 року він повинен був оплатити у відповідності до умов п. 2.9 договору після отримання акту приймання-передачі природного газу, який був отриманий лише 08.06.2015, а тому застосування зазначених нарахувань до відповідача за період з 06.02.2015 є недопустимим, оскільки порушує законні права та інтереси підприємства відповідача та крім того, позивач не застосовує дефляцію, яка мала місце у липні та серпні 2015 року. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів від 01.12.2014 № 2014/П-ПР-11010025689882-120766 (далі договір), відповідно до умов якого позивач постачальник протягом 2014 року здійснює відповідачу споживачу постачання природного газу (далі газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Згідно п. 4.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки в розмірі 2%, тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ДК «Укртрансгаз», тарифів на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами та постачання природного газу становить 5100 грн., крім того ПДВ 1020 грн., разом 6120 грн. Крім того, споживач сплачує постачальнику: тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом 40,10 грн., крім того ПДВ 8,02 грн., разом 48,12 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами ПАТ «Київоблгаз» 238,30 грн., крім того ПДВ 47,66 грн., разом 285,96 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» 128,40 грн., крім того ПДВ 25,68 грн., разом 154,08 грн.; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 відсотки 102 грн., крім того ПДВ 20,40 грн., разом 122,40 грн. Таким чином, сума до сплати за 1000 куб.м природного газу складає 6730,56 грн.

Пунктом 4.5.2 договору загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2. Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за пять календарних днів до початку місяця поставки газу (п.п 4.6, 4.6.1).

Відповідно до п. 4.6.2 договору споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплат споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Згідно п. 4.6.3 договору у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше пятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5.3.3 договору споживач зобовязався оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 грудня 2014 та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору).

На виконання умов договору позивач в січні 2015 року поставив відповідачу природний газ на суму 52264,46 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 52264,46 грн., який підписаний повноважним представником позивача і скріплений печаткою підприємства, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Приймаючи вищезазначений акт приймання-передачі виконаних послуг, як доказ поставки відповідачу природний газ на суму 52264,46 грн., суд враховує наступне.

Згідно п. 2.7 договору постачальник до 02-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Позивач надіслав відповідачу акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 52264,46 грн., який останній отримав, що підтверджується штампом відповідача на зазначену акті.

Відповідно до п. 2.8 договору споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Пунктом 2.8.2 договору встановлено, що у випадку не повернення споживачем підписання оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від підписання протягом двох робочих днів з дати одержання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних постачальника.

Проте, всупереч положенням п. 2.8.2 договору відповідач не повернув позивачу підписаний акт приймання-передачі газу.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що письмових зауважень по зазначеному акту відповідач позивачу не надав, а також не надав мотивованої письмової відмови від його підписання, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв поставлений позивачем природний газ, в обсягах та за цінами, які в ньому вказані.

Беручи до уваги викладене та враховуючи вищеперелічені документи в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позивач свої зобовязання за договором щодо поставки відповідачу природного газу у січні 2015 року виконав належним чином в обсягах та за цінами, визначеними договором.

Разом з тим, відповідач свої зобовязання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ не виконав, в звязку з чим за ним за твердженням позивача, на час звернення з даним позов рахувався борг в розмірі 27264,46 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу.

Разом з тим, під час розгляду даної справи позивачем подано до суду заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в заявлений до стягнення сумі 27264,46 грн., у звязку з її погашенням відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив, що на час звернення позивача з даним позовом за відповідачем рахувався борг за поставлений природний газ згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 в сумі 19264,46 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу, оскільки позивач звертаючись з даним позовом 07.10.2015 не врахував здійснену відповідачем 01.10.2015 часткову оплату в сумі 5000 грн.

Зазначена часткова оплата в сумі 5000 грн., відображена в банківський виписці поданій позивачем, яка залучена до матеріалів справи.

З відтиску штампу канцелярії господарського суду Київської області на позовній заяві, вбачається, що позивач з вказаною позовною заявою від 30.09.2015, звернувся до господарського суду Київської області 07.10.2015.

За таких обставин, позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 5000 грн. за поставлений відповідачу природний газ по зазначеному вище акту, у звязку з чим вказані вимоги в цій частині є безпідставними, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні. Доказів протилежного позивач суду не надав.

Оскільки відповідачем після звернення позивача з даним позовом, під час розгляду справи сплачена решта суми основного боргу в розмірі 22264,46 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою, в якій відображено надходження коштів від відповідача на рахунок позивача, то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі про стягнення 22264,46 грн. основного боргу припинити.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний у строки визначені договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період з лютого 2015 року по липень 2015 року складають 14834,83 грн., 3 % річних з простроченої суми за період з 06.02.2015 по 29.09.2015 складають 758,56 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 6.2.2 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, яка за його розрахунком за період з 06.02.2015 по 06.08.2015 складає 11912,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 (далі постанова) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

При нарахуванні пені за прострочення виконання грошових зобовязань, позивач включає день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що суперечить п. 1.9 вказаної постанови, у звязку з чим суд здійснив власний розрахунок пені.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 та зазначеного позивачем періоду нарахування пені, стягненню підлягає пеня з простроченої суми в розмірі 11876,32 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 35,81 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором позовні вимоги про стягнення з відповідача 14834,83 грн. інфляційних втрат, 758,56 грн. 3% річних, 11876,32 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог в частині стягнення нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені з тих підстав, що вартість отриманих обсягів природного газу в січні 2015 року він повинен був оплатити у відповідності до умов п. 2.9 договору після отримання акту приймання-передачі природного газу, який був отриманий лише 08.06.2015, а тому застосування зазначених нарахувань до відповідача за період з 06.02.2015 є недопустимим, оскільки порушує законні права та інтереси підприємства відповідача та крім того, позивач не застосовує дефляцію, яка мала місце у липні та серпні 2015 року, то суд не приймає їх до уваги при вирішенні даного спору та відхиляє з огляду на наступне.

Позивач не застосовує дефляцію, яка мала місце у липні та серпні 2015 року, оскільки він не заявляє до стягнення інфляційні втрати за період прострочення липень-серпень 2015 року, до стягнення позивачем заявлено інфляційні втрати за період прострочення з лютого 2015 року по липень 2015 року.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановленого, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом п. 4.6.1 договору передбачено, що авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за пять календарних днів до початку місяця поставки газу.

Згідно п. 4.6.3 договору у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше пятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Вказані пункти договору узгоджується з вимогами ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 4.6.3 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за поставлений природний газ не пізніше пятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після отримання ним акта приймання-передачі газу.

Дійсно, згідно з п. 2.9 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 4.6.3 договору, несвоєчасне відправлення продавцем акту приймання-передачі жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту отримання вказаного акту.

Отже, пункт 4.6.3 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ не пізніше пятого числа місяця, наступного за розрахунковим, в залежність від дати отримання відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального отримання ним відповідного акту.

Слід зауважити, що умови договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку встановленого строку оплати з дня одержання підписаного акта покупцем. Тому отримання відповідачем відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

З огляду на викладене суд вважає, що, не врахувавши приписи ч. 1 ст. 530 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що обставина прострочення відправлення позивачем акту приймання-передачі газу за січень 2015 року вказують на встановлення іншого строку платежу за поставлений газ.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з п. 3.3 договору сторони погодили, що кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності обєктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Суд враховує те, що акт приймання-передачі газу лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле відправлення акту за січень 2015 року.

Таким чином, зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали б на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п. 4.6.3 договору, а прострочення позивача щодо відправлення акту не може бути умовою для відстрочення виконання грошового зобов`язання відповідачем на підставі ч. 2 ст. 613 ЦК України.

Разом з тим, несвоєчасне відправлення позивачем акту приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2015 № 902/1598/14.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом пропорційно розміром задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 22264,46 грн.

2.Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» Бучанської міської ради (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 2, ідентифікаційний код 25689882) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, ідентифікаційний код 20578072) 14834 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 758 (сімсот пятдесят вісім) грн. 56 коп. 3% річних, 11876 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 32 коп. пені, 1106 (одну тисячу сто шість) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 30.11.2015.