Рішення № 53949183, 27.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2015 р. Справа № 911/4639/15

За позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 7 882,13 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. № 313 від 26.08.2014р.);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» (далі позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 7 882,13 грн. заборгованості, з яких: 6 063,18 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-082663 від 15.07.2015, № АКФ-078498 від 08.07.2015, № АКФ-078500 від 08.07.2015, № АКФ-074612 від 01.07.2015, № АКФ-074891 від 01.07.2015, № АКФ-072536 від 27.06.2015 та № АКФ-069459 від 24.06.2015 згідно договору поставки № 4561 від 19.05.2015, товар та 1 818,95 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 4561 від 19.05.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2015 порушено провадження у справі № 911/4639/15, розгляд справи призначено на 27.11.2015.

27.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі № 591 від 27.11.2015 (вх. № 28338/15 від 27.11.2015), згідно якої останній просив суд припинити провадження у справі щодо стягнення з відповідача 6 063,18 грн основного боргу, оскільки після звернення позивача з позовом до суду (13.10.2015) відповідач сплатив позивачу суму основного боргу. Вказана заява прийнята судом.

26.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 20.10.2015, яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08306, АДРЕСА_1). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового звязку з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до абзацу третього пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення троку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 27.11.2015 представник позивача підтримав позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 27.11.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2015 між Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков» (Постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки № 4561, згідно якого постачальник зобовязався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, надалі товар, а покупець зобовязався прийняти і оплатити його на умовах договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно п. 1.2 договору сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невідємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Відповідно до п. 3.5 договору при прийомі товару оформлюється видаткова накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість.

Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.4 договору товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині зобовязань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 4561 від 19.05.2015 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8 907,11 грн, що підтверджується видатковими накладними № АКФ-082663 від 15.07.2015 на суму 1 719,84 грн, № АКФ-078498 від 08.07.2015 на суму 1 258,39 грн, № АКФ-078500 від 08.07.2015 на суму 217,80 грн, № АКФ-074612 від 01.07.2015 на суму 1 484,09 грн, № АКФ-074891 від 01.07.2015 на суму 561,86 грн, № АКФ-072536 від 27.06.2015 на суму 1 231,81 грн та № АКФ-069459 від 24.06.2015 на суму 2 433,32 грн (а.с. 14-17), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач до звернення позивача з позовом до суду (13.10.2015) сплатив позивачу 2 843,93 грн, що не оспорюється сторонами.

Крім того, судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду (13.10.2015) та після порушення провадження у справі (20.10.2015) відповідач сплатив позивачу 7 918,72 грн (15.10.2015 1 000 грн, 10.11.2015 - 2 967,37 грн, 19.11.2015 3 951,35 грн), що підтверджується банківською випискою (а.с. 37), внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-082663 від 15.07.2015, № АКФ-078498 від 08.07.2015, № АКФ-078500 від 08.07.2015, № АКФ-074612 від 01.07.2015, № АКФ-074891 від 01.07.2015, № АКФ-072536 від 27.06.2015 та № АКФ-069459 від 24.06.2015 згідно договору поставки № 4561 від 19.05.2015, товар відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 6 063,18 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-082663 від 15.07.2015, № АКФ-078498 від 08.07.2015, № АКФ-078500 від 08.07.2015, № АКФ-074612 від 01.07.2015, № АКФ-074891 від 01.07.2015, № АКФ-072536 від 27.06.2015 та № АКФ-069459 від 24.06.2015 згідно договору поставки № 4561 від 19.05.2015, товар та 1 818,95 грн штрафу.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 4561 від 19.05.2015 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8 907,11 грн, що підтверджується видатковими накладними № АКФ-082663 від 15.07.2015 на суму 1 719,84 грн, № АКФ-078498 від 08.07.2015 на суму 1 258,39 грн, № АКФ-078500 від 08.07.2015 на суму 217,80 грн, № АКФ-074612 від 01.07.2015 на суму 1 484,09 грн, № АКФ-074891 від 01.07.2015 на суму 561,86 грн, № АКФ-072536 від 27.06.2015 на суму 1 231,81 грн та № АКФ-069459 від 24.06.2015 на суму 2 433,32 грн (а.с. 14-17), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач до звернення позивача з позовом до суду (13.10.2015) сплатив позивачу 2 843,93 грн, що не оспорюється сторонами; після звернення позивача з позовом до суду (13.10.2015) та після порушення провадження у справі (20.10.2015) відповідач сплатив позивачу 7 918,72 грн (15.10.2015 1 000 грн, 10.11.2015 - 2 967,37 грн, 19.11.2015 3 951,35 грн), що підтверджується банківською випискою (а.с. 37), внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-082663 від 15.07.2015, № АКФ-078498 від 08.07.2015, № АКФ-078500 від 08.07.2015, № АКФ-074612 від 01.07.2015, № АКФ-074891 від 01.07.2015, № АКФ-072536 від 27.06.2015 та № АКФ-069459 від 24.06.2015 згідно договору поставки № 4561 від 19.05.2015, товар відсутній.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після звернення позивача з позовом до суду (13.10.2015) та після порушення провадження у справі (20.10.2015) відповідач сплатив позивачу 7 918,72 грн (15.10.2015 1 000 грн, 10.11.2015 - 2 967,37 грн, 19.11.2015 3 951,35 грн), суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 6 063,18 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-082663 від 15.07.2015, № АКФ-078498 від 08.07.2015, № АКФ-078500 від 08.07.2015, № АКФ-074612 від 01.07.2015, № АКФ-074891 від 01.07.2015, № АКФ-072536 від 27.06.2015 та № АКФ-069459 від 24.06.2015 згідно договору поставки № 4561 від 19.05.2015, товар підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 818,95 грн штрафу на підставі п. 5.3. договору поставки № 4561 від 19.05.2015.

Відповідно до п. 5.3. договору при порушенні покупцем умов п.4.2 договору на строк 45 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми.

Суд встановив, що зазначені в п. 5.3. договору поставки № 4561 від 19.05.2015 30 % від простроченої суми за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриманий товар у погоджені сторонами у договорі строки, штраф у розмірі 30 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 5.3. договору) у загальному розмірі 1 818,95 грн (30 % від 6 063,18 грн. (вартість невчасно оплаченого товару)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 818,95 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про стягнення 1 818,95 грн штрафу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимоги Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 063 (шести тисяч шестидесяти трьох гривень) 18 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-082663 від 15.07.2015, № АКФ-078498 від 08.07.2015, № АКФ-078500 від 08.07.2015, № АКФ-074612 від 01.07.2015, № АКФ-074891 від 01.07.2015, № АКФ-072536 від 27.06.2015 № АКФ-069459 від 24.06.2015 згідно договору поставки № 4561 від 19.05.2015, товар припинити.

2. Решту позову задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08306, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (18005, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 41; ідентифікаційний код 32268131) 1 818 (одну тисячу вісімсот вісімнадцять гривень) 95 коп. штрафу та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) 98 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 01.12.2015.

Суддя П.В.Горбасенко