Рішення № 53946278, 25.11.2015, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1353/15-ц

Провадження № 2/192/489/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р.СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Омелюх В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Савчукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Солоне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про внесення змін до іпотечного договору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про внесення змін до іпотечного договору.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №008\07-МК\13, згідно якого останньому надані кошти в розмірі 34500,00 доларів США зі строком повернення до 20.09.2022 року та сплатою відсотків за відсотковою ставкою 15% річних.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 21 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № 008\07\01-МК\13, відповідно до умов якого відповідачами в іпотеку було передано належну їм на праві власності згідно договору купівлі-продажу частини квартири, свідоцтва про власність на житло та витягу з реєстру прав власності №15510699 квартиру АДРЕСА_1, при цьому іпотекодавці висловили свою згоду з правом банку на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання умов кредитного договору.

В той же час в п.1 іпотечного договору предметом іпотеки помилково зазначена квартира АДРЕСА_2, яка не належить іпотекодавцям.

Позичальник свої зобовязання за кредитним договором не виконує, у звязку з чим у банка виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а у іпотекодавців виник обовязок задовольнити вимоги банку грошовими коштами або за рахунок належного їм нерухомого майна, переданого в іпотеку.

Виконати в добровільному порядку умови договору іпотеки та погасити заборгованість за кредитним договором або передати нерухоме майно іпотеко держателю відповідачі відмовляються, а зазначена помилка не дає можливості банку задовольнити свої майнові вимоги за рахунок майна іпотекодавців.

Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, але рішенням Солонянського районного суду від 22.01.2013 року банку було відмовлено в задоволенні позовних вимог у звязку з тим, що предметом іпотеки в п.1 іпотечного договору зазначена квартира №14 в будинку №22, а не квартира, що фактично належить іпотекодавцям.

Рішенням Солонянського районного суду від 22.08.2013 року про тлумачення змісту правочину судом було встановлено, що в іпотечному договорі допущена технічна помилка в зазначені номера квартири та будинку, яка може бути усунута за зверненням сторін договору до особи, яка здійснила нотаріальне посвідчення договору іпотеки, за виправленням описки та внесенням відповідних змін. Крім цього, даним рішенням було встановлено факт належності на праві власності відповідачам саме квартири АДРЕСА_3, а не квартири АДРЕСА_4, яка зазначена як предмет іпотеки в укладеному між сторонами іпотечному договорі №008/07/01-МК/13 від 21 вересня 2007 року та підтверджено вільне волевиявлення відповідачів щодо передачі в іпотеку, належної їм на праві власності квартири та їх погодження з тим, що дана невідповідність є технічною помилкою.

На виконання рішення суду 02 вересня 2013 року банком було направлено на адресу Солонянської державної нотаріальної контори лист, в якому ставилось питання щодо виправлення в іпотечному договорі невірно зазначеної адреси предмета іпотеки, а 03 жовтня 2013 року направлено лист щодо зясування надходження відповіді від відповідачів щодо укладення додаткової угоди до іпотечного договору, на який отримали повідомлення нотаріуса, що станом на 12 жовтня 2013 року відповідачі на письмову пропозицію нотаріуса щодо внесення таких змін до нотаріальної контори не звертались.

Банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про зобовязання вчинити дії по укладенню додаткової угоди до іпотечного договору №008/07/01-МК/13 від 21 вересня 2007 року щодо змін до іпотечного договору шляхом викладення п.1 в наступній редакції: «Іпотекодаці передають в іпотеку іпотеодержателю нерухоме майно: квартиру номер 22, що в будинку під номером 14, розташованому по вул. Миру в смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області», за результатами розгляду якого 21 листопада 2014 року судовим рішенням в задоволені позову було відмовлено, при цьому відповідачі заперечували проти задоволення позову банку, а рішення суду вмотивоване тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав та укладення додаткової угоди можливе лише за взаємною згодою сторін, а волевиявлення відповідачів на внесення змін до договору відсутнє.

Прохали з посиланням на ст.ст.610,611,651 ЦК України та ст.18 Закону України «Про іпотеку» внести зміни до іпотечного договору, шляхом викладення п.1 в наступній редакції: «Іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: квартиру номер 22, що в будинку під номером 14 розташовану по вул.Миру в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області», оскільки договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї за сторін при суттєвому порушенні договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором чи законом, при цьому прохали врахувати, що строк позовної давності за даним позовом необхідно відраховувати з вересня 2013 року, коли банком була зроблена пропозиція відповідачам по укладенню додаткової угоди до іпотечного договору, проте погодження на внесення змін до договору з боку відповідачів отримано не було.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що в укладеному між сторонами на забезпечення виконання умов кредитного договору договорі іпотеки була допущена технічна помилка в зазначені номеру будинку та квартири, яка є предметом іпотеки, що перешкоджає іпотекодержателю вирішувати питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, так як боржник належним чином не виконує свої зобовязання за кредитним договором, а на їх письмову пропозицію до нотаріуса укласти до договору іпотеки додаткову угоду щодо правильного зазначення адреси розташування предмета іпотеки відповідачі жодної відповіді не надали, в звязку з чим вони змушені звернутися з відповідним позовом до суду про внесення змін до іпотечного договору шляхом викладення п.1 в наступній редакції: «Іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: квартиру номер 22, що в будинку під номером 14 розташовану по вул.Миру в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області». Також повідомила, надавши до суду і письмову заяву (а.с.119), що надати на вимогу суду для огляду та дослідження в судовому засіданні оригінали кредитного договору та договору іпотеки з додатками до нього можливості не має, оскільки зазначені документи знаходяться на зберіганні в головному офісі банку у м. Києві. В той же час факт укладення між сторонами спірного кредитного договору підтверджується рішенням Солонянського районного суду від 07 вересня 2009 року, яким було задоволено позов банку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі 37378,19 доларів США, а відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК обставини, встановлені рішення, що набрало законної сили у цивільній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи через свого представника ОСОБА_5 (а.с.112-114,117 ), в судове засідання 25 листопада 2015 року не зявились, про причини своєї неявки суд не повідомили, в звязку з чим суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності, оскільки їх інтереси в судовому засіданні представляє представник ОСОБА_5 з усіма повноваженнями сторони у справі на підставі нотаріально посвідчених довіреностей (а.с.67-69).

Представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив суду, що позов з зазначених в позовній заяві підстав задоволенню не підлягає, оскільки позивачем на підтвердження позовних вимог надано укладений з відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір № 008\07\01-МК\13 від 21 вересня 2007 року, в той час як у відповідача наявний другий екземпляр укладеного з позивачем в той же день кредитного договору за іншим номером - №006/07-МК\13 на отримання кредитних ресурсів в сумі 34500 доларів США, які між собою суттєво відрізняються, в тому числі і по способу забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, а представником позивача на вимогу суду за його клопотання не надано для огляду у судовому засіданні оригінал кредитного договору, договору іпотеки та додатків до них. Також з посиланням на ухвалу ВСУ від 29.07.2015 по справі №6-13025св15 та від 17.09.2014 по справі №6-53цс14 (а.с.101) зазначив, що оскільки позивачем 26 березня 2009 року була предявлена письмова вимога до відповідачів погасити кредит достроково, то позивач в односторонньому порядку змінив строк дії кредитного договору, а відповідно і договору іпотеки, використавши своє право відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, надіславши претензію повідомлення (вимогу) про дострокове стягнення всієї суми кредиту і повязаних з нею платежів. Вважав, що з урахуванням зазначених обставин позивачем пропущено строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду, про що подав і письмову заяву про застосування строків позовної давності (а.с.130) та у звязку з цим прохав відмовити в задоволені позову.

Третя особа - державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с.115), у судове засідання 25 листопада 2015 року не зявилась, надавши листа про розгляд справи у її відсутність (а.с.118).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, а способами захисту права відповідно до ч.2 даної статті є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

Частиною 3 ст.16 ЦК України передбачено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини другої-пятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а розгляд цивільних справ здійснюється судом не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ч.3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наданої позивачем копії кредитного договору (а.с.7-10) 21 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с.36-45), як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір №008/07-МК/13, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 34500.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 вересня 2022 року за цільовим призначенням для придбання основних засобів, а відповідач зобовязався повністю повернути кредитні ресурси, здійснюючи щомісячно в строк до 15 числа погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого відповідно п.3.3 договору становить 488,28 доларів США та в складі якого сплачуються проценти за користування кредитними ресурсами, а в разі порушення зобовязань за кредитним договором сплачувати пеню відповідно до п.6.1 договору у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

В попередньому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 - Костюком надано суду виданий банком позичальнику другий примірник укладеного 21 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с.36-45), як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником кредитного договору але за №006/07-МК/13, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 34500.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 вересня 2022 року за цільовим призначенням для придбання основних засобів, а відповідач зобовязався повністю повернути кредитні ресурси, здійснюючи щомісячно в строк до 15 числа кожного місяця погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого відповідно п.3.3 договору становить 488,28 доларів США та в складі якого сплачуються проценти за користування кредитними ресурсами, а в разі порушення зобовязань за кредитним договором сплачувати пеню відповідно до п.6.1 договору у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення (а.с.106-108), які відрізняються між собою у викладені умов щодо забезпечення виконання умов кредитного договору (розділ 5 - а.с.8 та а.с.107). В той же час, на останній сторінці зазначеного примірника кредитного договору вказано, що позичальником 21 вересня 2007 року одержано від банку оригінал кредитного договору №008/07-МК/13 від 21 вересня 2007 року та додаток №1 до нього (а.с.108).

Представники сторін в судовому засіданні пояснити розбіжності у текстах оригіналів кредитних договорів, що знаходяться у кожної зі сторін, не змогли, як не надано і доказів щодо внесення змін до зазначеного кредитного договору в частині його номеру, а представником позивача на вимогу суду щодо надання для огляду та дослідження в судовому засіданні оригінали як кредитного договору, так і договору іпотеки та додатків до них не надано з посиланням на те, що оригінали цих документів знаходяться в головному офісі (а.с.119), у звязку з чим суд приходить до висновку щодо прийняття рішення по наявним у справі доказах, оскільки у справах позовного провадження обовязок доказувати як позовні вимоги, так і заперечення щодо позову лежить на сторонах.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором позичальника ОСОБА_1 між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с.36-45), та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 21 вересня 2007 року було укладено з урахуванням внесених сторонами змін шляхом укладення додаткового договору від 16 травня 2009 року нотаріально посвідчений держаним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим номером 4310 іпотечний договір №008/07/01-МК/13 (а.с.8-13) нерухомого майна, згідно з яким відповідачі як іпотекодавці, надали позивачу як позикодавцю (іпотекодержателю) в іпотеку належну іпотекодавцям на праві власності квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 59,6 кв.м. жилою площею 37,6 кв.м, узгодженою сторонами вартістю 227 248 гривень 93 копійки та яким відповідно до п.8.4.8 передбачено, що іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов Основного зобовязання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми Основного зобовязання: кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель, відповідно до Основного зобовязання (Кредитного договору), заявить іпотекодавцям вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у Основному зобовязанні (Кредитному договорі), а іпотекодавці не виконають зазначене зобовязання. Вказані обставини буди встановлені рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2013 року у цивільній справі №192/436/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про тлумачення змісту правочину та рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про зобовязання вчинити певні дії, які набрали законної сили та за якими в задоволені позову банку було відмовлено (а.с.20-24,25-27,127,128-129), а відповідно не потребує доказуванню у даній справі відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України, оскільки у розгляді даної цивільної справи беруть участь ті ж особи, щодо яких встановлено ці обставини.

В той же час, позивачем до позовної заяви надано копію іпотечного договору №008/07/01-МК\13 від 21 вересня 2007 року, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с.36-45), та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №006/07-МК/13, при цьому будь-яких доказів щодо внесення змін до даного договору в частині зазначення номеру кредитного договору не надано.

Відповідно до п.9 Договору іпотеки в разі порушення умов цього договору іпотекодавці сплачують іпотекодержателю штраф у розмірі 25% від загальної суми заборгованості перед іпотекодержателем, а іпотекодержатель набуває права вимагати від іпотекодавця дострокового повного виконання Основного зобовязання в десятиденний строк з моменту предявлення такої вимоги і відмовитися від виконання Основного зобовязання в односторонньому порядку.

Умовами п.10 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Відповідно до п.16 договору обтяження предмету іпотеки підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом, а реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та законодавства України.

В договорі іпотеки зазначено, що держаним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_4 накладається заборона №148 щодо відчуження зазначеної в договорі квартири, що належить відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.13).

Згідно з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна 21 вересня 2007 року Солонянською держаною нотаріальною конторою Дніпропетровської області було зареєстровано згідно іпотечного договору №008/07/01-МК/13 за №5708329, №5708509 та №5708538 обтяження у вигляді арешту обєкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_6 (а.с.98-99).

Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек 21 вересня 2007 року Солонянською держаною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстраційним №5708575 було внесено реєстраційний запис до Державного реєстру іпотек про реєстрацію іпотеки за іпотечним договором №008/07/01-МК/13 від 21 вересня 2007 року (а.с.100), згідно якого зазначено обєкт обтяження: квартира АДРЕСА_6.

Відповідно до ст. 589 ЦК України за рахунок предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання, а якщо вимога за основним зобовязанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобовязання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання.

Судом встановлено, що кредитний договір та договір іпотеки (а.с.17-25) за змістом та формою відповідає вимогам ст. 572-577 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», який був чинним на період виникнення спірних правовідносин, умови його сторонами при розгляді даної справи не оспорюються, в тому числі в частині наявних в тексті кредитних договорів №008/07-МК\13 та №006/07-МК\13 розбіжностей, а кожен з зазначених договорів в цілому чи окремі їх положення у встановленому законом порядку недійсними визнані не були, тому суд оцінює дослідженні докази в їх сукупності та з врахуванням встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, обставин.

Відповідно до вимог ст. 589, 590 ЦК України та ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою (іпотекою), іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), про що зазначено і в умовах укладених сторонами 21 вересня 2007 року кредитного договору та договору іпотеки нерухомого майна (а.с.17-25), а не інше нерухоме майно.

Факт належності на праві власності відповідачам саме квартири номер 22 в будинку 14 по вулиці Миру в смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, а не квартири АДРЕСА_2, яка зазначена як предмет іпотеки в укладеному між сторонами іпотечному договорі №008/07/01-МК/13 від 21 вересня 2007 року, підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27 грудня 1996 року(а.с.94), договором купівлі-продажу ? частини квартири від 07 березня 2006 року (а.с.95) та виданим ТОВ «Абріс» витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 березня 2006 року (а.с.96), а також технічним паспортом на квартиру (а.с.97).

Вказані обставини також встановлено рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про тлумачення змісту правочину та рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про зобовязання вчинити певні дії, які набрали законної сили та за якими в задоволені позову банку було відмовлено (а.с.20-24,25-27,127,128-129), які були постановлені між тими самими сторонами саме щодо тлумачення змісту спірного іпотечного договору № 008/07/01-МК/13 від 21 вересня 2007 року та зобовязання внести до нього зміни шляхом викладення п.1 в наступній редакції: «Іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: квартиру номер 22, що в будинку під номером 14 розташовану по вул.Миру в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області».

Також судом встановлено, що рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2009 року, яке набрало законної сили (а.с.120-123), у цивільній справі №2-489/09 було задоволено позов ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 37378 доларів США 19 центів, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 255 гривень. В той же час, судом не можуть бути прийняті доводи представника позивач про те, що даним судовим рішенням було встановлено обставини укладення між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 саме кредитного договору № 008/07/01-МК/13 від 21 вересня 2007 року, оскільки в тексті даного судового рішення номер кредитного договору взагалі не зазначено.

Згідно ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ч.2 даної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ч.1 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання при цьому зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Укладений між позивачем та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 21 вересня 2007 року (а.с.11-12,97-98) нотаріально посвідчений держаним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим номером 4311 договір іпотеки № 008/07/01-МК/13 (а.с.8-12) нерухомого майна не містить положень щодо права однієї із сторін без згоди іншої сторони вносити зміни до зазначеного договору.

Згідно положень ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій саме формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом або договором чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ст.577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також у інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки між сторонами було укладено спірний іпотечний договір саме щодо нерухомого майна, то і зміни до договору іпотеки можуть вноситися лише у тій же формі, у якій укладено основний договір.

Судом встановлено, що встановивши наявність помилки у договорі іпотеки щодо адреси розташування предмета іпотеки банк 04 лютого та 30 серпня 2013 року направляв відповідачам рекомендовані листи з повідомленням про вручення (а.с.15-18), за яким їм було запропоновано укласти додатковий договір до іпотечного договору та викласти п. 1 в новій редакції із зазначенням вірної адреси предмета іпотеки - квартира АДРЕСА_7, але відповідачі, отримавши листи, згоди на вказану пропозицію не надали.

02 вересня 2013 року банком також було направлено на адресу Солонянської державної нотаріальної контори лист від 30 серпня 2013 року (а.с.14,18), в якому ставилось питання щодо виправлення в іпотечному договорі невірно зазначеної адреси предмета іпотеки, на який було отримали повідомлення нотаріуса, що станом на 12 жовтня 2013 року відповідачі на письмову пропозицію нотаріуса щодо внесення таких змін до нотаріальної контори не звертались (а.с.19).

Таким чином, суд приходить до висновку, що волевиявлення відповідачів на внесення змін до іпотечного договору відсутнє, що підтвердив в судовому засіданні і представник відповідачів.

Згідно частини 2 та 4 даної статті вбачається, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, з огляду на положення ч.2 ст. 652 ЦК України договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, лише за наявності одночасно умов, передбачених ч.2 даної статті.

В той же час, позивачем в позовній заяві взагалі не зазначено наявність передбачених ч.4 ст.652 ЦК України умов для зміни умов іпотечного договору за рішенням суду, як відсутнє і посилання на зазначені положення закону, а викладені в тексті позовної заяви підстави позову та обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не містять посилань на умови, передбачені ч.2 ст.652 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.12, 13, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В судовому захисту підлягають задоволенню позови тільки щодо порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав фізичної особи, на якій лежить обов'язок довести факт порушення цих прав, в той час як позивач не довів порушення його права, у звязку з чим в задоволені позову необхідно відмовити.

Крім цього, представником відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 до суду подано письмову заяву щодо відмови в задоволені позову у звязку зі спливом строку позовної давності на звернення позивача з даним позовом до суду (а.с.101,130), оскільки позивач змінив строк виконання кредитного договору, направивши відповідачам 26 березня 2009 року повідомлення та вимогу про дострокове повернення грошових коштів відповідно до положень ч.2 ст.1050 ЦК України (а.с.103-104).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази щодо наявності підстав для відмовити в задоволені позову зі спливом строку позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволені даної заяви необхідно відмовити, виходячи з наступного

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 267 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, при цьому відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 259 ЦК України - позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідност.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.2, ч.3 ст.264 ЦПК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, а після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З позовної заяви вбачається (а.с.4), що позивач в 2011 році звертався до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру та виселення, за результатами розгляду якого рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2013 року в задоволені позову було відмовлено, про що зазначено і рішенні Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про зобовязання вчинити певні дії, яке набрало законної сили, (а.с.20-24,128-129), які були постановлені між тими самими сторонами саме щодо спірного іпотечного договору №008/07/01-МК/13 від 21 вересня 2007 року, а зазначене свідчить, що строк позовної давності перервався та з дня набрання судовим рішенням законної сили його перебіг починається заново.

З урахуванням зазначеного, в задоволені позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про внесення змін до іпотечного договору необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 213, 256-264, 526, 530,546-548, 584-591, 610, 637, 651- 652, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про внесення змін до іпотечного договору відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2015 року.

Головуючий: суддя