Рішення № 53945474, 22.09.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/727/15-ц

Провадження № 2/0203/520/2015

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Цекместрук Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про стягнення матеріального і морального збитку, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 24 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_2 на перехресті вул. Камчатської і пр. Петровського у м. Дніпропетровську, керуючи автомобілем марки «Ніссан Ноут», днз АЕ 0487 НІ, порушив ПДД України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-210994», днз АЕ2207ЕН, що належить позивачу на праві власності, заподіявши не тільки матеріальної шкоди пошкодженням автомобіля, ремонт якого проведено на суму 20010,00 грн., а й моральної шкоди внаслідок заподіяння стресу йому і пасажирам автомобіля діду ОСОБА_3 та бабі ОСОБА_4, які є літніми і хворими людьми. Вина відповідача у скоєнні ДТП встановлена постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року, проте відповідач заподіяну шкоду відшкодувати відмовився, тому позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача 20010,00 грн. матеріального збитку та 10000,00 грн. моральної шкоди, а також покласти на відповідача судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з наведених у позовній заяві підстав та в подальшому у поданій 17 вересня 2015 року заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі, заперечуючи тим, що матеріальна шкода позивачу в повному обсязі відшкодована страховиком в межах ліміту полісу, заподіяння моральної шкоди позивачу доказами не доведено, зокрема, медичними документами, тому просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та в подальшому представник відповідача у поданій суду 21 вересня 2015 рок заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Третя особа ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» подало заперечення, в яких позов не визнало з тих підстав, що страховиком згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі висновку про вартість відновлювального ремонту від 18 грудня 2014 року виплачено 26 лютого 2015 року страхове відшкодування 11384,63 грн., а за відшкодуванням моральної шкоди взагалі ніхто не звертався, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Третя особа ПрАТ «СК «Україна», будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання представника не направило, про причини неявки суд не повідомило, що не перешкоджає у відповідності з вимогами ст. 36 ЦПК України розглядові справи у відсутності представника.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 грудня 2014 року о 09-50 год. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Ніссан Ноут», днз АЕ 0487 НІ, на перехресті вул. Камчатської і пр. Петровського у м. Дніпропетровську не надав перевагу в русі автомобілю марки «ВАЗ-21099», днз АЕ 2207 ЕН, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів.

Данні обставини встановлені та підтверджуються постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення за ст. 124 КУпАП, яка не оскаржувалась і набрала законної сили 16 грудня 2014 року (а.с.9).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована була в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7157720 від 20 вересня 2014 року строком дії до 19 вересня 2015 року (а.с.95).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д22/12/14 від 18 грудня 2014 року, складеного судовим експертом СПД ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, завданого володільцю пошкодженого автомобіля ВАЗ-210994», днз АЕ 2207 ЕН становить 11741,41 грн. без урахування втрати товарної вартості (а.с.14-23).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Тому, для вирішення питання щодо розміру фактично заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги зазначений висновок, проведений у відповідності до чинного законодавства.

Автомобіль марки «ВАЗ-210994», днз АЕ 2207 ЕН, якому завдані механічні пошкодження внаслідок ДТП, зареєстрований 07 липня 2010 року за ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САА740385, наявного в матеріалах справи в копії (а.с.11).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону).

Статтею 9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до умов полісу, укладеного ОСОБА_2 з ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 грн. на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю на одного потерпілого 100000,00 грн. та франшиза визначена в розмірі 0,00 грн. (а.с.95).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ст.ст. 1187, 1188 ЦК України та розясненнями наданими в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з послідуючими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується винним.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Одночасно суд приймає до уваги розяснення п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» про те, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Як встановлено судом, і позивач, і відповідач повідомили ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» про настання страхового випадку, а 09 лютого 2015 року позивач подав заяву про виплату страхового відшкодування, обставини чого визнані сторонами та третьою особою.

Також судом встановлено, що третьою особою у справі 26 лютого 2015 року на підставі висновку автотоварознавчого дослідження від 18 грудня 2014 року позивачу виплачено страхове відшкодування в сумі 11384,63 грн. без урахування ПДВ, відповідно до п.36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, згідно поданих позивачем товарних чеків від 17 грудня 2014 року б/н, 13 грудня 2014 року б/н, 13 грудня 2014 року №46, 23 грудня 2014 року №№1012, 1013, квитанції серії ААА №102-50793475 (а.с. 45, 42, 43, 39, 40, 41) загальна вартість виконаних ремонтних робіт з запчастинами склала 2010 грн.

Відтак, розмір заподіяної шкоди після відновлювального ремонту за встановлених обставин перебуває в межах ліміту полісу страхування 50000,00 грн. та відшкодовано страховиком відповідно до умов полісу страхування та п.22.1 ст. 22 вказаного Закону, при цьому позивачем відповідні окремі вимоги до страховика не заявлялися і до страхової компанії з відповідною заявою позивач не звертався після проведення ремонту автомобіля, тому в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди належить відмовити, враховуючи також, що франшиза, яка в силу п.36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає компенсації за рахунок особи, відповідальної за збитки, за умовами полісу з відповідачем становить 0,00 грн.

Одночасно, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не повязана з розміром цього відшкодування.

За п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно вимог ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 постанови №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За зясованих у справі обставин, суд приходить до висновку, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу, як власнику автомобіля, було заподіяно моральної шкоди, яка виразилась в душевних переживаннях, повязаних з пошкодженням майна, вишукуванням додаткового часу і додаткових зусиль для ремонту автомобіля, а відтак, відповідачем така шкода підлягає відшкодуванню, співмірним та достатнім розміром якої, виходячи з принципу розумності та справедливості, на переконання суду становитиме грошова сума в розмірі 600,00 грн. на користь позивача.

Доводи позивача про те, що моральної шкоди заподіяно його родичам ОСОБА_3, ОСОБА_4 пасажирам у справі, зокрема, у зв?язку з пережитими стражданнями та погіршенням стану здоров?я, суд до уваги не приймає, оскільки відповідних самостійни вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заявляли, доказів наявного причинного зв?язку з між подією ДТП та станом здоров?я вказаних осіб, що на час ДТП вже мали низку хвороб, а так само позивач не надав будь-яких належних, допустимих, достатніх доказів відповідно до с.ст. 10, 60 ЦПК України, які б свідчили про наявність причинного зв?язку його стану здоров?я та його погіршення з подією ДТП.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), суму моральної шкоди в розмірі 600,00 грн. (шістсот гривень 00 коп.) та судові витрати в розмірі 60,00 грн. (шістдесят гривень 00 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Колесніченко