Вирок № 53943636, 09.08.2010, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 1-48/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2010 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Бондаренко О.В., Височин Ю.В., Кашуби А.В.,

за участю прокурора Баклана В.М., Рифи Н.В., захисника ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Кам?янко-Дніпровського району Запорізької області, росіянина, громадянина України, проживаючий за адресою: Запорізька область, Кам?янко-Дніпровський район с. Дніпровка, вул. Кірова, 14, ІНФОРМАЦІЯ_3, невійськовозобов'язаного, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: 01.11.2001 року Кам?янко-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік; 24.12.2002 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч.1 ст.121 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці; 09.02.2006 року Вольнянським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 345 КК із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, та із застосуванням ст.81 КК України умовно-достроково звільнений 13.08.2008 року на підставі постанови Червоногвардійського районного суду м. Макіївка від 05.08.2008 року, із невідбутим строком покарання у вигляді 4 місяців 1 дня,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, будучи раніше судимим, з непогашеною судимістю, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин, передбачений ч.2 ст. 187 КК України за таких обставин.

12.04.2009 року близько 08.15 год., ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи на ділянці лісу в районі автобусної зупинки „с. Мала Олександрівка, що на автодорозі Київ-Харків, поблизу с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, побачивши раніше незнайому ОСОБА_4, яка направлялась в сторону с. Мала Олександрівка від автобусної зупинки, він вирішив відкрито заволодіти майном останньої шляхом нападу. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 направився за ОСОБА_4 і, наздогнавши її на лісовій доріжці, діючи умисно та з корисливих мотивів, напав на потерпілу, застосовуючи до останньої насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, і яке виразилось у стисканні шиї, потягнув останню вглиб лісу. Після чого, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої і яке виразилось в погрозі позбавити її життя, відкрито заволодів належним їй майном, а саме: мобільним телефоном марки „Samsung C-130, вартістю 300 грн., в якому знаходилась СІМ-картка „Jeans, вартістю 25 грн. та грошима в сумі 40 грн. Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився за власним розсудом, чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 365 грн. Внаслідок застосування насильства потерпілій ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на шиї, садна в області лівої носо-губної складки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №77-д від 26.05.2009 року, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_3, 15.04.2009 року, близько 17.00 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи біля автобусної зупинки „с. Мала Олександрівка, що на автодорозі Київ-Харків, поблизу с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, побачивши раніше незнайому ОСОБА_5, яка йшла у напрямку кінноспортивного клубу „Магнат, що розташований в с. Мала Олександрівка, він вирішив відкрито заволодіти майном останньої шляхом нападу. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, направився за ОСОБА_5 і наздогнавши її на асфальтній дорозі, діючи умисно та з корисливих мотивів, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, напав на ОСОБА_5, застосовуючи до останньої насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилось у стисканні її шиї, потягнув останню до лісу. Оскільки потерпіла чинила опір, то ОСОБА_3 з метою подолання опору наніс декілька ударів кулаком правої руки в область лівого ока та ліву частину лоба, і один удар в область потилиці, чим спричинив ОСОБА_5 фізичного болю, що супроводжувалось погрозами застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої і яке виразилось в погрозі позбавити її життя, відкрито заволодів належним їй майном, а саме: мобільним телефоном марки „Samsung Е-200, вартістю 799 грн., в якому знаходилась СІМ-картка „Life, вартістю 25 грн. В результаті злочинних дій ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 824 грн. Після заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_3 був затриманий сторонніми особами.

Такі дії ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковані за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, як умисні дії, що виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи яка зазнала нападу (розбій), особою, яка раніше вчинила розбій. Визнав, що злочини вчиняв в стані алкогольного спяніння.

Підсудний під час розгляду справи в суді також заявляв про те, що відносно нього на досудовому слідстві застосовувалась фізична сила та незаконні методи слідства, у зв'язку з чим судом призначалась відповідна перевірка в порядку ст. 97 КПК України щодо співробітників міліції.

На досудовому слідстві та під час розгляду справи в суді потерпілі цивільних позовів не заявляли, матеріальних та моральних претензій до підсудного не мають, про що подали відповідні письмові заяви до суду.

Підсудний ОСОБА_3 визнав себе винним у скоєнні грабежу по двох епізодах, тобто скоєння злочину, передбаченого ст. 186 КК України, однак заперечив вчинення розбою та спричинення тілесних ушкоджень по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 При цьому вказував, що потерпіла ОСОБА_4 взагалі добровільно надала йому мобільний телефон та грошові кошти, а тому просив перекваліфікувати його дії та призначити покарання за скоєння грабежу по відношенню до ОСОБА_6

Не зважаючи на невизнання підсудним вини у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, остання доведена під час судового слідства в повному обсязі.

Так, по епізоду щодо розбійного нападу на ОСОБА_4, скоєння ОСОБА_3 злочинних дій підтверджується особистими показами потерпілої, наданими на досудовому слідстві та під час судового слідства у справі, згідно яких ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, переслідував її вранці 12.04.2009 року біля зупинки "с. М.Олександрівка", що на Бориспільській трасі, дійсно застосовував до неї фізичну силу, позбавивши її можливості чинити опір, та насильно затягнув в ліс в сторону від пішохідної доріжки, де заподіяв їй тілесні ушкодження, погрожував позбавити життя в разі, якщо вона не буде йому підкорятись та не виконає його вимоги, а також буде голосити, на що вона під фізичним та моральним тиском ОСОБА_3 змушена була погодитись. Після цього ОСОБА_3 заподіяв їй тілесне ушкодження шляхом удару головою об дерево, у зв'язку з чим вона втратила свідомість. Пізніше, коли вона прийшла до свідомості він з нею розмовляв про свої вчинки, а потім забравши з сумки мобільний телефон „Самсунг С-130 з сім-картою та гроші з гаманця близько 40-50 грн. він відпустив її, і вона пішла до своєї роботи. Зазначила, що під час нападу їй телефонував її хлопець та з роботи, й вона їм про те, що з нею відбувається не повідомляла, оскільки підсудний був рядом та казав що відповідати. Після того, як він її відпустив, ОСОБА_4 зателефонувала своєму хлопцю ОСОБА_7, який пізніше приїхав та забрав її з роботи. Разом з ним та її друзями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вони їздили до Бориспільської ЦРЛ та Київської обласної лікарні з приводу обстеження, зняття побоїв та по жіночій лінії. З цього приводу побої були зняті, а щодо можливого зґвалтування з боку ОСОБА_3, коли потерпіла була непритомною, то такий факт не підтвердився.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, допитані в судовому засіданні підтвердили вказані потерпілою покази та обставини щодо перебування ОСОБА_4 в медичних закладах, проходження нею медичного освідування. Крім того, ОСОБА_7 зазначив, що 12.04.2009 року зранку він телефонував ОСОБА_4 на мобільний телефон, і вона повідомила, що вже перебуває на роботі, однак її голос був стурбований та незвичний. Після 13.00 год. ОСОБА_4 зателефонувала йому та сказала на неї вранці здійснили напад. Самого ОСОБА_3 він не бачив з ним не знайомий (а.с. 59, 61, 63, 250-254 том 1).

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив суду про те, що з січня 2009 року він працював на будівництві на одному із об'єктів в с. Гора Бориспільського району Київської області, де він познайомився із чоловіком на ім'я „Ярослав. Вони разом виконували будівельні роботи. Так, 13.04.2009 року знаходячись у вагончику ОСОБА_11 сказав „Ярославу (ОСОБА_3О.) про те, що в його телефоні марки „Нокіа слід замінити батарею. Тоді, ОСОБА_3 дістав мобільний телефон марки „Самсунг С-130, в корпусі рожевого кольору, в якому не було сім-карти та запропонував акумуляторну батарею він нього. ОСОБА_11 відмовився, так як батарея не підходила до його моделі телефону. Зі слів ОСОБА_3, мобільний телефон йому дала знайома дівчина з м. Києва. Він сказав, що хоче продати даний телефон. Пізніше ОСОБА_11 дізнався, що ОСОБА_3 продав телефон за 100 грн. свідку ОСОБА_12

Також ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_3 та "Ярослав", це одна й та сама людина, чому він назвався не своїм імям йому не відомо. Крім того вказав, що з вагончику де вони жили десь у квітні 2009 року у нього зник паспорт на його установчі дані, і пізніше він встановив, що цей паспорт був вилучений у ОСОБА_3 та долучений до матеріалів кримінальної справи. З цього приводу ОСОБА_11 подав клопотання про повернення речового доказу його власного паспорту, яке було задоволено судом (а.с. 54-56 том 1, а.с. 29, 40-42 том 2).

З оголошених в порядку ст. 306 КПК України показів свідка ОСОБА_12 (а.с. 57 том 1) вбачається, що 15.04.2009 року він знаходився на території містечка у вагончику разом із ОСОБА_3, який запропонував йому, а він придбав у нього мобільний телефон марки „Самсунг С-130, у корпусі червоного кольору за 100 грн. ОСОБА_7 ОСОБА_3 взяв цей телефон йому не відомо і він його не запитував.

Пропозицію придбати мобільний телефон „Самсунг С-130 за 100 грн. від ОСОБА_3 отримував і свідок ОСОБА_13, покази якого також оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України.

Крім показів потерпілої, та зазначений свідків вчинення ОСОБА_3 розбою по відношенню до ОСОБА_4 підтверджується наступними матеріальними доказами: протоколом усної заяви про злочин потерпілої від 12.04.2009 року про здійснення на неї нападу та заволодіння майном (при цьому судом встановлено дійсний час нападу саме близько 08.30 год. 12.04.2009 року, в усній заяві вказано невірний час), (а.с.10 том 1); протоколом огляду місця події від 12.04.2009 року, яким було проведено огляд ділянки місцевості, біля зупинки „с. Мала Олександрівка, під час якого було виявлено та вилучено пляшку з-під пива „Чернігівське-Преміум з якої липкими стрічками зняті зразки відбитків пальців людини (а.с. 11-13 том 1); протоколом додаткового огляду місця події від 13.04.2009 року, яким було проведено огляд ділянки місцевості біля зупинки „с. Мала Олександрівка, під час якого було вилучено шнурок із взуття, пачка з-під цигарок „Вінстон Слімс, два недопалка цигарок, використаний презерватив, обгортка з-під презервативу „Контекс, резинка для волосся, речовина білого кольору (а.с. 14-21 том 1); протоколом огляду місця події від 16.04.2009 року, яким було оглянуто ділянку місцевості біля котеджного містечка „Зелений маєток, під час якого у ОСОБА_12 було вилучено телефон марки „Самсунг С-130, ІМЕІ 352193019340766 (а.с. 21 том 1); протоколами огляду речових доказів від 18.04.2009 року та приєднання їх до матеріалів кримінальної справи (а.с. 25 том 1), тощо.

Спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 26.05.2009 року №77-д, згідно якої виявлені у потерпілої тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на шиї, садна в області лівої носо-губної складки за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень. Згідно цього ж висновку не виключається можливість виникнення таких тілесних ушкоджень внаслідок нанесення ударів об тупі предмети та стискання шиї. Представляється маловірогідним виникнення даних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту (а.с. 32-33).

Зазначений висновок підтверджений в судовому засіданні і експертом ОСОБА_14 При цьому останній, зважаючи на клопотання підсудного, пояснив порядок та підстави виявлення та встановлення тілесних ушкоджень та їх ступеня тяжкості.

Вказані докази спростовують позицію підсудного щодо добровільної видачі телефону потерпілою та дружні відносини з нею, а також те, що ОСОБА_3 не заподіював ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи від 25.05.2009 року №181, згідно якої вилучені в результаті проведених заходів під час огляду місця події 12.04.2009 року сліди папілярних візерунків залишені, відповідно, підпальцевою ділянкою долоні лівої руки ОСОБА_3 (а.с. 38-42 том 1).

Вказане свідчить про перебування ОСОБА_3 на місці злочину та вживання ним спиртних напоїв пива.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 17.04.2009 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_3, як особу яка здійснила не неї напад 12.04.2009 року (а.с. 49 том 1).

Відповідно до протоколу від 26.05.2009 року очної ставки, проведеної між потерпілою ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в ході якої учасники очної ставки підтвердили свої покази, а ОСОБА_4 категорично заперечила наявність з підсудним дружніх стосунків, та те, що саме ОСОБА_3 здійснив на неї напад, забрав у неї мобільний телефон та гроші в сумі 40 грн., при цьому завдав їй тілесні ушкодження та знущався над нею (а.с. 71-74 том 1).

З цього приводу у суду відсутні сумніви щодо вчинення ОСОБА_3 розбійного нападу на ОСОБА_4, оскільки це знайшло своє підтвердження зважаючи на викладені вище докази, які були оцінені в їх сукупності.

При цьому в судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердила, що ніякого зґвалтування з боку ОСОБА_3 не було, про що вона заявляла на досудовому слідстві й подала відповідну заяву (а.с. 74-75 том 1). З цього приводу у суду відсутні законні підстави для вирішення питання про кримінальну відповідальність ОСОБА_3 в цій частині, оскільки органом досудового слідства прийнято рішення в порядку ст. 97 КПК України, а обвинувачення в цій частині підсудному не предявлялось.

Не зважаючи на невизнання своєї вини у скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_6, скоєння вказаного злочину повторно ОСОБА_3 15.04.2009 року доводиться наступним.

Протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_5 від 15.04.2009 року про здійснення на неї нападу та заволодіння майном (а.с. 77 том 1).

Згідно протоколу медичного освідування ОСОБА_3 15.04.2009 року перебував в стані алкогольного спяніння (а.с. 80 том 1).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 15.04.2009 року, згідно якого проведено огляд ділянки місцевості, біля зупинки „с. Мала Олександрівка, під час якого у ОСОБА_3 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки „Самсунг Е-200, що належав ОСОБА_6, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_11 та два папірці із рукописним текстом (а.с. 81 том 1).

Під час досудового слідства та на судовому слідстві ОСОБА_5 зазначила про те, що 15.04.2009 року вона приїхала в м. Київ із м. Малин Житомирської області до свого знайомого ОСОБА_15, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4. Приблизно о 16 год. 30 хв. вона виїхала з метро „Лівобережна м. Києві в напрямку м. Бориспіль, на маршрутному таксі № 316. Вийшла на зупинці «с. Мала Олександрівка», куди приїхала приблизно о 17 годині того ж дня. Вийшовши на зупинці, ОСОБА_5 почала спускатися в напрямку житлових будинків у с. М. Олександрівка, коли проходила приміщення зупинки, яке було розташоване ліворуч від неї, то побачила як за зупинкою сидів чоловік навприсядки. Спустившись по сходам почала прискорювати свої кроки і відразу ж зателефонувала ОСОБА_15, повідомивши що той чоловік здався їй підозрілим. Тоді, ОСОБА_15 сказав, що вийде їй на зустріч. У цей час, вона вже спустилась по сходам та вийшла на асфальтовану дорогу, в напрямку кінноспортивного клубу «Магнат». ОСОБА_15 запитав у телефонній розмові, чи не йде той чоловік за нею. Тоді, ОСОБА_5 подивилася і побачила як невідомий їй раніше чоловік йшов за нею позаду на відстані близько 50 метрів. від неї, в той час як вона вже знаходилась на відстані близько 100 м. від зупинки. ОСОБА_15 сказав, щоб вона бігла в напрямку с. Мала Олександрівка, а він вийшов їй на зустріч. ОСОБА_5 почала бігти невідомий їх раніше чоловік, як потім з'ясувалось ОСОБА_3, побіг за нею. Після того потерпілу наздогнав підсудний та раптово підбігши ззаду обхопив своєю рукою зігнувши її в ліктьовому суглобі за шию, стиснувши її, потягнув ОСОБА_5 в бік лісової місцевості ліворуч. При цьому сказав їй вимкнути телефон „Самсунг» - Е -200, в корпусі чорного кольору, який вона придбала за 799 грн. з сім-карткою «Лайф», вартістю 25 грн., і вихопивши його з руки ОСОБА_5, поклав собі у кишеню куртки. ОСОБА_5 ще намагалась крикнути так, щоб ОСОБА_15 почув у слухавку, що щось трапилось, бо вони з ним ще на той час розмови не переривала. Нападник наказав «закрити рот» (мовчати), та пригрозив що в іншому випадку він її вб'є. Коли ОСОБА_3 тягнув ОСОБА_5 в ліс, вона намагалася чинити опір, але він настільки стиснув їй шию, що потерпіла не могла навіть кричати від болю. Коли він затягнув ОСОБА_5 в ліс на метрів десять від асфальтованої дороги по якій вони йшли, то ногою зачепилася за гілля і впала. Так як, вона перебувала у цей час біля дерева, то він вхопив ОСОБА_5 за одяг і вдарив об дерево так, що удар прийшовся на правий бік голови. Тоді він наніс ОСОБА_5 декілька ударів руками. ОСОБА_5 крикнула, бо знала, що ОСОБА_15 може знаходитись десь поруч. Тоді нападник наніс їй ще удар кулаком правої руки в затилок ззаду, від якого вона впала на землю та опинилася в лежачому стані. Він сів на неї зверху та почав душити обома своїми руками при цьому стискаючи шию руками, від чого ОСОБА_5 почала задихатися і втрачати свідомість. Саме в цей момент вона відчула, що хтось підбіг ззаду ОСОБА_3 та відкинув його в бік. Коли намагалася підвестись, то поруч побачила ОСОБА_16, а він намагався зупинити розлюченого нападника, який вже намагався тікати. Коли ОСОБА_16 тримав його підбіг ще один чоловік. ОСОБА_3 хотів вирватися і махав руками та ногами з метою опору, тоді ОСОБА_15 наніс підсудному декілька ударів. Разом вони викликали працівників міліції, які приїхавши на місце вилучили у нападника мобільний телефон та надягли на нього кайдани (а.с. 100-102 том 1, а.с. 11-12 том 2).

Крім того, ОСОБА_5 зазначила, що спочатку вона забрала свій мобільний телефон у ОСОБА_3, а в подальшому віддала для проведення слідчих дій.

Згідно показів свідка ОСОБА_17 15.04.2009 року близько 17.00 год. він разом із своїм батьком ОСОБА_18 їхали із с. Мала Олександрівка до с. Гора Бориспільського району Київської області. По дорозі, їх автомобіль зупинив незнайомий чоловік, який попросив підвести його на зупинку „с. Мала Олександрівка, сказавши що на його знайому напали. Приїхавши на місце, чоловік вийшов із салону автомобіля та побіг у напрямку клубу „Магнат. Почувши крик, ОСОБА_19 направився за ним, та побачив як раніше незнайомий йому чоловік у лісі сидів на жінці, в той час, коли вона лежала на спині і обхопивши її двома руками душив за шию. Тоді, чоловік якого ОСОБА_17 підвозив підбіг до них та відкинув нападника. Після чого, нападник намагався втекти, однак ОСОБА_17 разом із чоловіком його зупинили та викликали працівників міліції. ОСОБА_17 чув, як жінка сказала, що нападник забрав у неї мобільний телефон. Після приїзду працівників міліції у нападника було вилучено мобільний телефон. Під час затримання ними ОСОБА_3 ОСОБА_15 декілька разів ударив його, оскільки той намагався втекти та чинив опір (а.с. 109-111 том 1, а.с. 10, 14 том 2).

ОСОБА_15 підтвердив в судовому засіданні покази потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_17, зазначив, що дійсно відібрав спочатку вилучений у ОСОБА_3 мобільний телефон, який той викрав у потерпілої, а потім повернув його працівникам міліції. Визнав, що з метою подолання опору ОСОБА_3 та затримання його, оскільки останній намагався втекти, він застосував до нього фізичну силу та декілька разів вдарив руками, чим заподіяв йому тілесні ушкодження.

Щодо обставин події повідомив, що 15.04.2009 року до нього мала приїхати його знайома ОСОБА_5 з м. Малин. Близько 17.00 год. йому зателефонувала потерпіла та повідомила, що прибула на маршрутному автобусі на зупинку „с. Мала Олександрівка. Після чого, ОСОБА_5 сказала, що за нею йде незнайомий чоловік, а ОСОБА_15 попередньо попередивши її бігти в сторону села, вибіг на дорогу та зупинивши автомобіль, попросив підвести до зупинки. Прибувши на місце, ОСОБА_15 почав шукати ОСОБА_5, рухаючись у напрямку КСК „Магнат. Не доходячи до кінця лісосмуги, він побачив незнайомого чоловіка, який сидів на ОСОБА_5, в той час, коли вона лежала на спині і обхопивши її двома руками душив за шию. Тоді, ОСОБА_15 підбіг до них та відкинув нападника, який намагався його вдарити. ОСОБА_5 сказала, що нападник забрав у неї мобільний телефон (а.с. 112-114 том 1, а.с 9, 13 том 2).

Згідно протоколу пред'явлення фото для впізнання від 04.05.2009 року потерпіла ОСОБА_5 впізнала особу, яка на неї напала, а саме ОСОБА_3 (а.с. 107 том 1).

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 17.04.2009 року, в ході якого свідок ОСОБА_15 впізнав особу, яка здійснила напад на його знайому ОСОБА_5, а саме ОСОБА_3 (а.с. 108 том 1).

При цьому судом встановлено, що медичного освідування ОСОБА_5 не проводилось, тілесні ушкодження не виявлялись. У цьому зв'язку наявність висновку експерта виключається за відсутності будь-яких даних про виявлені у неї тілесні ушкодження.

Однак, з показів потерпілої, свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_17 вбачається, що ОСОБА_3 вчинив відносно потерпілої розбійний напад, оскільки дійсно заволодів її мобільним телефоном, за допомогою якого вона розмовляла з ОСОБА_15 в момент самого нападу. Вилучення даного телефону у ОСОБА_3 підтверджується показами свідка ОСОБА_15 та самої потерпілої ОСОБА_20, які зазначили, що після його затримання одразу ж телефон ОСОБА_15 забрав у підсудного та віддав ОСОБА_5, а потім, після приїзду працівників міліції передав останній їм для проведення слідчих дій.

Зазначений факт знайшов своє підтвердження, на цьому також наполягав в своїх показах і підсудний. З цього приводу суд критично оцінює протокол огляду місця події від 15.04.2009 року (а.с. 81 том 1), оскільки на момент затримання ОСОБА_3 працівниками міліції мобільний телефон, яким останній заволодів внаслідок розбійного нападу, знаходився не у підсудного, а був переданий потерпілою для проведення слідчих дій, в тому числі й для складення зазначеного протоколу.

Однак зазначене не дає підстав для сумніву у скоєнні підсудним по відношенню до ОСОБА_5 саме розбійного нападу, оскільки підтверджується іншими доказами, оціненими судом в їх сукупності.

З цього приводу, суд критично оцінює покази підсудного щодо не нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, оскільки свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_17, кожний окремо підтвердили, що бачили, як невідома раніше їм особа (в подальшому стало відомо що це є ОСОБА_3О.) знаходячись зверху потерпілої тримав за шию з метою подолання її опору.

Крім того, сама потерпіла оцінювала дії ОСОБА_3 реально, як погрозу застосування до неї насилля, що підтверджується показами останньої.

Потерпіла в своїх показах зазначала, що ОСОБА_3 погрожував їй вбивством та застосуванням насильства в разі якщо вона буде кричати та чинити опір, що він продемонстрував своїми діями, а саме: душив її, силоміць утримував та завдавав їй тілесних ушкоджень. Непроведення освідування потерпіла пояснила небажанням вчиняти такі дії та відсутністю на те часу.

З цього приводу у суду немає підстав для кваліфікації дій підсудного за іншими статтями кримінального закону, в тому числі й за ст. 186 КК України (грабіж), оскільки в матеріалах кримінальної справи зібрано достатньо доказів вчинення ОСОБА_3 по відношенню до потерпілої ОСОБА_5 саме розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, а саме її мобільним телефоном. Вчинення насильницьких дій з боку ОСОБА_21 після заволодіння останнім, суд розцінює, як намагання підсудним подолати опір потерпілої, щоб не бути викритим, оскільки потерпіла намагалась кричати, звати на допомогу.

Таким чином, під час судового слідства в повному обсязі доведено вину ОСОБА_3 у скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_5 15.04.2009 року.

З метою перевірки показів підсудного прокурором перевірялись заяви останнього про застосування до нього незаконних методів досудового слідства та фізичної сили з боку працівників міліції, були допитані в якості додаткових свідків працівники оперативно-слідчої групи та підрозділу БМОП "Беркут", а саме: ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27

З урахуванням матеріалів неодноразових перевірок дій працівників міліції в порядку ст. 97 КПК України, будь-яких незаконних методів досудового слідства по відношенню до ОСОБА_3 встановлено не було, що також було підтверджено й допитаними в суді свідками працівниками міліції.

З цього приводу судом встановлено, що тілесні ушкодження, які мались у ОСОБА_3 були заподіяні 15.04.2009 року саме свідком ОСОБА_15, який намагався затримати підсудного та подолати його опір.

При відібранні пояснень, допиті підсудного, проведення з ним слідчих дій, судом таких порушень з боку працівників міліції також не встановлено. З цього приводу підсудний також про це не заявляв.

З урахуванням зібраних у справі доказів, їх оцінки, а також врахуванням клопотань та заяв підсудного, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_28 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно, оскільки останній вчинив розбійний напад по відношенню до ОСОБА_4 з метою заволодіння її майном, із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала, та з погрозою застосування такого насильства, а також повторно з цією ж метою вчинив розбійний напад на ОСОБА_5 з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Призначаючи покарання підсудному за вчинений ним злочин, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого, обставини його вчинення, дані про особу, й обставини, що помякшують та обтяжують покарання, у звязку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

Злочин у скоєнні якого ОСОБА_3 визнаний винним, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким.

Вивченням особи підсудного встановлено, що ОСОБА_3 являється особою, яка раніше притягалась до кримінальної відповідальності з непогашеною судимістю, оскільки з моменту умовно-дострокового звільнення підсудного до скоєння ним нового злочину не пройшло двох років (звільнений умовно достроково 13.08.2008 року, а перший розбійний напад вчинено ним 12.04.2009 року).

На обліку у лікарів нарколога та психіатра ОСОБА_3 не перебуває (а.с. 149, 150 том 1).

Обставин, що пом′якшують відповідальність ОСОБА_3, згідно ст. 66 КК України, в ході проведення досудового та судового слідства не виявлено.

Обставиною, що обтяжує відповідальність підсудного, згідно ст. 67 КК України, являється вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 не заявлено.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин та раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності.

З цього приводу у суду відсутні підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією особистого майна.

Цивільні позови у справі не заявлялись.

При вирішенні питання про речові докази, суд враховує вимоги ст. 81 КПК України, обставини справи та те, що мобільні телефони слід залишити у користуванні їх власників, вилучені у ОСОБА_3 речі одяг, підлягає поверненню, а інші речові докази підлягають знищенню (а.с. 25-29, 94-98 том 1). Щодо паспорту ОСОБА_11 то питання вирішено під час судового розгляду.

Судові витрати у справі складає вартість проведеної дактилоскопічної експертизи в розмірі 486 грн. 77 коп. (а.с. 37-48, том 1).

Запобіжний захід підсудному до набрання вироком суду законної сили слід залишити попередній тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі.

Керуючись ст.ст. 322, 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна підсудного.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання 17.04.2009 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.

Речові докази у справі: мобільний телефон "Самсунг С-130", в корпусі рожевого кольору, із чорними вставками, - переданий на зберігання ОСОБА_4, - залишити в користуванні власника ОСОБА_4; мобільний телефон марки "Самсунг Е-200" в корпусі чорного кольору, - переданий на зберігання ОСОБА_5, - залишити в користуванні ОСОБА_5.

Речові докази у справі: шнурок чорного кольору з взуття, пачка з-під цигарок, два недопалки цигарок, використаний презерватив, обгортка з презервативу, резинка для волосся рожевого кольору, речовина білого кольору, вилучені згідно протоколу огляду місця події 13.04.2009 року, - передані на зберігання в камеру схову речових доказів Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, - після набрання вироком законної сили, - знищити.

Речовий доказ у справі: скляну пляшку з-під пива "Чернігівське Преміум", вилучена згідно протоколу огляду місця події від 12.04.2009 року, - передана на зберігання в камеру схову речових доказів Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, - після набрання вироком законної сили, - знищити.

Речові докази у справі: два відрізки паперу з рукописними записами, пачка з-під цигарок, запальничка зеленого кольору, лист з плямами бурого кольору, - вилучені згідно протоколу огляду місця події 15.04.2009 року, - передані на зберігання в камеру схову речових доказів Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, - після набрання вироком законної сили, - знищити.

Речовий доказ у справі: спортивні чоловічі брюки чорного кольору, - вилучені згідно протоколу огляду місця події 18.04.2009 року, - передані на зберігання в камеру схову речових доказів Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, - після набрання вироком законної сили, - повернути ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 2, одержувач: НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, код ЄДРПОУ: 25574713, р/р 31250272210700, банк одержувача: ГУДКУ у Київській області, МФО: 821018) судові витрати щодо вартості проведеної дактилоскопічної експертизи в розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 77 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 15 діб через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції.

Суддя С.М.Вознюк