Рішення № 53942, 12.07.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2006 р.

Справа № 9/80-06-2731

За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції НАСК "Оранта";

до відповідачів Комунального підприємства "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації", КООПЗАГОТПРОМ Ізмаїльської райспоживспілки

про визнання права власності та зобов'язання виконати певні дії

Суддя Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: Шкода В.М. дов.№ 08-03-14/053-06 від 14.03.2006 р.

Від відповідачів:

КП “Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації” - Шиляєва Е.Ю. дов.№ 374 від 16.05.2006 р.

КООПЗАГОТПРОМ –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції НАСК "Оранта" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності позивача на адміністративну будівлю загальною площею 94,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Ізмаїл вул. Карла Маркса, 66, та зобов'язання відповідача зареєструвати право власності позивача на вказаний об’єкт нерухомості.

У ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати право власності позивача на частину адміністративної будівлі визначеної під літерою „А” на генеральному плані №83/66 квартал 161/377, яка знаходиться за адресою: м. Ізмаїл вул. Савицького, 83/ Карла Маркса, 66, що складається з нежитлового приміщення, загальною 94,2 кв.м , а також на підсобні приміщення зазначені в генеральному плані №83/66 квартал 161/377 від 17.03.1998р. зокрема на сарай, визначений під літерою „Е”, загальною площею 31,61 кв.м. Від позовних вимог до КП “Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації” позивач відмовився.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2006р. за клопотанням представника позивача до участі у справі у якості іншого відповідача залучено КООПЗАГОТПРОМ Ізмаїльської райспоживспілки.

Відповідач КП "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" позов не визнає з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач КООПЗАГОТПРОМ Ізмаїльської райспоживспілка позов визнає з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2005р. Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” звернулась до Комунального підприємства „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, вул. Карла Маркса, 66.

Однак в листі від 24.10.2005 року № 715 КП „Ізмаїльське міжміське БТІ" повідомило НАСК „ОРАНТА" про неможливість проведення інвентаризації та реєстрації права власника на об'єкт нерухомості, що знаходиться у м. Ізмаїл, вул. К. Маркса, 66, у зв'язку з тим, що НАСК „ОРАНТА” надала договір купівлі-продажу, який не відповідає вимогам діючого законодавства.

Позивач стверджує, що вищезазначений об'єкт нерухомості, належить на праві приватної власності Національній акціонерній страховій компанії „ОРАНТА” на підставі наступних правовстановлювальних документів:

1. Відповідно до виписки з Протоколу зборів Ради Ізмаїльської районної спілки споживчих товариств від 05.10.1999 року, постановлено реалізувати адміністративну будівлю по вул. Карла Маркса, 66 у м. Ізмаїл.

Відповідне рішення прийнято в межах компетенції Ради Ізмаїльської районної спілки споживчих товариств, яка визначена Статутом, який затверджено із змінами та доповненнями конференцією споживчої кооперації Ізмаїльського району 09.12.1998 року, перереєстрованого Ізмаїльською районною державною адміністрацією № 04057126Ю0010083 від 13.12.1999 року.

Так згідно частини першої Статуту Ізмаїльська районна спілка споживчих товариств заснована на добровільних засадах споживчими товариствами Ізмаїльського району Одеської області. До складу райспоживспілки можуть входити й інші кооперативні, державні та громадянські організації, господарські товариства. Райспоживспілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу, незаборонену чинним законодавством діяльність.

Відповідно до п. 15, 16 частини 3 Статуту, Вищим органом управління райспоживспілки є конференція, яка правомочна вирішувати будь-які питання, яким серед інших, є питання щодо здійснення права колективної власності райспоживспілки. При цьому, вирішення зазначеного питання не відноситься до виключної компетенції конференції.

Згідно п. 21 частини 3 Статуту в період між конференціями функції конференції, крім тих, які відносяться до виключної компетенції, виконує Рада.

Згідно ст. 20 Закону України „Про власність" суб'єктами права колективної власності у числі інших виступають кооперативи, які є юридичними особами.

Згідно ст. 21 цього ж Закону право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів.

Згідно ст. 24 Закону України „Про власність" об'єктами права власності кооперативу (колгоспу) є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Отже, вирішення питання щодо здійснення права колективної власності райспоживспілки відноситься до компетенції ради райспоживспілки.

2. Договір купівлі - продажу б/н від 13 січня 2000 року, укладений між КООПЗАГОТПРОМ Ізмаїльської райспоживспілки в особі директора Каражекова В.П. та Національною акціонерною страховою компанією „ОРАНТА" в особі директора Одеської обласної дирекції НАСК „ОРАНТА" Люшненко Ю.І.

Відповідно п. 1, п. 2 Договору купівлі-продажу НАСК „ОРАНТА” набула у власність адміністративну будівлю під номером 66 по вул. Карла Маркса у м. Ізмаїл, загальною площею 94, 2 кв.м., та підсобні приміщення, згідно генплану № 83/66 квартал 161/377. Актом прийому передачі зазначені об'єкти нерухомості були передані у власність НАСК „ОРАНТА".

При цьому, зазначено, що адмінбудівля на момент відчуження знаходилась у податковій заставі (п. 4. Договору).

Указом Президента України „Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" від 04.03.1998 року № 167/98, прийнятого в межах повноважень Президента України згідно пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, який діяв на час укладення договору купівлі - продажу майна від 13.01.2000 року, що знаходилось у податковій заставі, було запроваджено податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником податків податкової заборгованості.

Згідно п. 5 Указу Президента № 167/98, платник податків, майно якого перебуває у податковій заставі, володіє і користується ним на свій розсуд, забезпечуючи при цьому збереження такого майна, а відчуження майна та майнових прав, які перебувають у податковій заставі, може здійснюватися лише за письмовою згодою органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника податків, крім товарів в обороті, якщо такі товари реалізуються за цінами не нижче звичайних.

Згода на продаж будівлі, що є предметом договору купівлі-продажу від 13.01.2000 р. та знаходилась у податковій заставі, була надана Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією в листі № 213/24 від 04.01.2000 року.

Факт надання згоди на продаж будівлі, підтверджується довідкою Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.11.2003 року № 14150/24 наданою для пред'явлення до КП „Ізмаїльське міжміське БТІ".

Загальна ціна об'єкта нерухомості складає 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) гривень (п.5. Договору). Порядок її внесення передбачений п. 7 Договору.

Як вбачається з платіжних доручень № 6 від 13.01.2000 р. (сума 21000 грн.), № 12 від 27.01.2000 р. (сума 200 грн. ), № З від 27.01.2000 р. (сума 1300 грн.), № 13 від 31.01.2000 р.(сума 13000 грн.), № 4 від 02.02.2000 р. (сума 450 грн.), № 19 від 07.02.200 р. (сума 50 грн.), № 32 від 17.02.2000 р. ( сума 10000 грн.), № 43 від 27.03.2000 р. (сума 16000 грн.), № 40 від 22.03.2000 р. ( сума 900 грн.), № 48 від 22.03.2000 р. (сума 2100 грн.), вказана у Договорі купівлі-продажу ціна об'єкта нерухомості була виплачена на рахунок КООПЗАГОТПРОМ Ізмаїльської райспоживспліки в повному обсязі і в термін передбачений у договорі.

Отже, на думку позивача, НАСК „ОРАНТА" набула у встановленому законом порядку право власності на спірну будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, вул. К. Маркса, 66, а також на підсобні приміщення зазначені в генеральному плані № 83/66 квартал 161/377 від 17.03.1998 року, а тому згідно чинного законодавства за нею повинно бути визнано право власності на це майно.

Відповідач КП "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" вважає, що правових підстав для задоволення позовних вимог немає з наступних підстав.

При укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника. У своїх заявах № 28 від 21.06.2005р., №06 від 23.02.2006р. необхідний документ заявником не був наданий. Правова реєстрація 13/28 частин об’єкту нерухомості по вул. Карла Маркса,66 ріг. Вул.Савицького,83 у м. Ізмаїл за коопзаготконторою РПС проведена на підставі реєстраційного посвідчення №116 від 10.10.94р.

13/28 частин об'єкту складає з літ. "А" жилий будинок - приміщення №3,4,5,6,7,8,10, загальною площею 76,3кв.м.; лит. "а" - веранда; 2/3 частини сараю літ. "Д", літ. "Є", 2/3 частини вбиральні літ. "В", частина надвірних споруд.

У договорі купівлі - продажу адміністративної будівлі від 13.01.2000 р. не вказано, що конкретно передається у власність покупця. В акті прийому-передачі к договору купівлі-продажу від 13.01.2000р., ніяких уточнень відносно майна, яке належало коопзаготпрому Ізмаїльської райспоживспілки не має.

Отже, позивач повинен був надати по державної реєстрації права власності 13/28 частин об'єкту нерухомості по вул. Карла Маркса,6б ріг. вул.Савицького,83 у м. Ізмаїл договір купівлі продажу майна, який відповідає до законодавства. Вказаний договір таким не являється.

Крім цього відповідно до п.2.8 Тимчасового положення тексти документів, що подаються на реєстрацію прав, мають бути написані розбірливо, найменування юридичних осіб - без скорочення та із зазначенням їх місцезнаходження. У договорі не має повної назви покупця : покупець - НАСК "ОРАНТА".

Відповідач Ізмаїльська районна спілка споживчих товариств Одеської облспоживспілки позовні вимоги визнає мотивуючи наступним.

Відповідно Протоколу зборів Ради Ізмаїльської районної спілки споживчих товарів від 05.10.1999 року, постановлено реалізувати адміністративну будівлю по вул. Карла Маркса, 66 у м. Ізмаїл,

Відповідне рішення прийнято в межах компетенції Ради Ізмаїльської районної спілки споживчих товарів, визначеної Статутом, який затверджено із змінами та доповненнями конференцією споживчої кооперації Ізмаїльського району 09.12.1998 року, перереєстрованого Ізмаїльською районною державною адміністрацією № 04057126Ю0010083 від 13.12.1999 року.

Відповідно п. 1, п. 2 Договору купівлі - продажу НАСК „ОРАНТА" набула у власність частину адміністративної будівлі під номером ШІСТДЕСЯТ ШІСТЬ по вул. Карла Маркса у м. Ізмаїл, загальною площею 94, 2 кв. м., та підсобні приміщення, згідно генплану № 83/66 квартал 161/377.

Згідно акту прийому - передачі у власність Національної акціонерної страхової компанії „ОРАНТА" були передані частина адміністративної будівлі під номером ШІСТДЕСЯТ ШІСТЬ по вул. Карла Маркса у м. Ізмаїл, загальною площею 94, 2 кв. м., та підсобні приміщення, згідно генплану № 83/66 квартал 161/377, а саме: сарай під літерою „Е" площа, 31,61 кв. м.

На момент відчуження зазначені об'єкти нерухомості знаходились у податковій заставі. А тому, для реалізації цих об'єктів, було отримано дозвіл від Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції (Лист № 213/24 від 04.01.2000 року).

Загальна ціна об'єкта нерухомості складає 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) гривень. Вказана у Договорі купівлі-продажу ціна об'єкта нерухомості була виплачена в повному обсязі і в термін передбачений у договорі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

За Законом України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (ст. 4). У цьому законі нічого не говориться про те, якими доказами власник повинен підтверджувати належність йому майна на праві власності. Водночас у ст. 49 Закону України “Про власність” встановлено принцип презумпції добросовісного (правомірного) володіння майном –володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Володіння майном може ґрунтуватися на праві власності або на іншому титульному праві.

У вирішенні спорів, пов’язаних з оцінкою правомірності передачі або продажу нерухомого майна, суд виходить з вимог законодавства, яке діяло на момент вчинення зазначених дій.

Як встановлюється п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (в редакції від 16.01.2003 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З врахуванням викладеного та дати укладення договору купівлі - продажу спірної будівлі (тобто датою відчуження спірної будівлі) правовідносини сторін по справі підпадають під правове регулювання ЦК УРСР 1963 року - щодо правомірності набуття будівлі, а також підпадають під правове регулювання ЦК України (в редакції від 16.01.2003 року) - щодо захисту права власності.

Згідно ст. 4 Цивільного Кодексу УРСР, який діяв на час укладення договору купівлі продажу будівлі, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Ст. 128 Цивільного Кодексу УРСР вказує, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, відповідно п. 9 Договору купівлі-продажу від 13.01.2000 року право власності на адмінбудівлю переходить до НАСК „ОРАНТА" з моменту підписання цього договору.

Суд погоджується з правовою позицією позивача та вважає, що позивач належним чином довів правомірність передачі йому нерухомого майна у власність у повній відповідності до законодавства, що діяло на час укладення договору купівлі-продажу від 13.01.2000 р.

Питання державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулюється Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 .

Відповідно до п.1.3.Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28.01.2003 р. за реєстраційним №66/7387, з послідуючими змінами та доповненнями /далі по тексту Положення/, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Згідно з пунктом 1.1. це Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Згідно з п. 1.2. Положення діє на всій території України і є обов’язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування , підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Порядок подання документів на реєстрацію прав власності врегульований п.2.1. Положення, яким встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючи документи /додаток 1/, їх копії /нотаріально засвідчені/, а також інші документи, що визначені цим Положенням.

У відповідності з додатком 1 до цього Положення, яким визначені правовстановлюючи документи на нерухоме майно на підставі яких здійснюється реєстрація прав власності за суб’єктами, до останніх відносяться у тому числі рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності /п.10 додатку/.

Проаналізувавши приведену вище норму, суд зазначає, що до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному проваджені або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільно-процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об’єкт нерухомості за конкретним суб’єктом.

Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1.07.2004 р. № 1952-1У регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Ст.2 цього Закону визначено що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень –офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до вимог ст. 19 цього Закону, якою встановлений перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили також визначено як підстава для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав.

В зв’язку з відмовою позивача від позовних вимог до КП “Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації” провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.4 ст.80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія „Оранта” (01015 м. Київ вул. Січневого Повстання, 34-в, код 00034186, р/р 26500001000001 ОПЕРУ УСБ) на частину адміністративної будівлі визначеної під літерою „А” на генеральному плані №83/66 квартал 161/377, яка знаходиться за адресою: м. Ізмаїл вул. Савицького, 83/ Карла Маркса, 66, що складається з нежитлового приміщення, загальною 94,2 кв.м , а також на підсобні приміщення зазначені в генеральному плані №83/66 квартал 161/377 від 17.03.1998р. зокрема на сарай, визначений під літерою „Е”, загальною площею 31,61 кв.м.

3. Стягнути з Ізмаїльської районної спілки споживчих товариств Одеської облспоживспілки (68000 Одеська область м. Ізмаїл вул. Болградське шосе, 25, код 0178155) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” (01015 м. Київ вул. Січневого Повстання, 34-в, код 00034186, р/р 26500001000001 ОПЕРУ УСБ) витрати на держмито в сумі 85 /вісімдесят п’ять / грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять / грн. 00 коп.

4. Припинити провадження у справі в частині вимог до КП “Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації”.

Рішення підписано 17 липня 2006 р.

Рішення суду набирає чинності згідно ст.85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бакланова Н.В.