Постанова № 53941223, 23.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року 810/5000/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік-Електроніка" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нік-Електроніка"(далі - позивач) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області(далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2015 №0000952204, від 07.07.2015 №0000962204, від 07.07.2015 №0007011005(далі - оскаржувані рішення).

Обгрунтовуються позовні вимоги, тим що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача від 18.06.2015 №817_/22-4/33401202(далі - Акт перевірки) неправомірно та всупереч норм чинного законодавства винесено оскаржувані рішення, а тому просить суд їх скасувати.

Заперечуючи в судовому засіданні проти позову представник відповідача зазначив, що господарські операції позивача з ТОВ «АЛЬТЕР ІНЖИНІРИНГ», ПП «ЕНЕРГОПРОМ» та ТОВ «ВІДІМ»(далі - контрагенти) є нереальними, не створюють реальної зміни в його структурі активів і зобов'язань, у контрагентів позивача відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності, тому вважає свої дії по винесенню оскаржуваних рішень правомірними, а позовні вимоги необгрунтованими та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивача, належним чином повідомлений, не з'явився, однак подав до суду клопотання, в якому просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для подальшого розгляду і вирішення даної справи вже відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області в період 27.04.2015 по 27.05.2015 проведено документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача. З результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт перевірки, в якому зазначені наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 12 671 606 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 079 563 грн., в т.ч. по періодам: за лютий 2014 року на суму 82481 грн., за березень 2014 року на суму 5145 грн., за квітень 2014 року на суму 985983 грн., за липень 2014 року на суму 1324182 грн., за серпень 2014 року на суму 3144772 грн., за жовтень 2014 року на суму 1862443 грн., за листопад 2014 року на суму 3810140 грн., за грудень 2014 року на суму 2864418 грн.;

- абзацу б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пункту 3.2, пункту 3.3 Порядку заповнення та надання податковими агентами податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку та сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020 зареєстрованого в Мін'юсті України від 13.01.2011 №46/1878.

Не визнавши дійсними зазначені в Акті перевірки порушення позивач 26 червня 2015 року звернувся із запереченнями до відповідача. Відповідач розглянувши заперечення позивача відповіддю від 03.07.2015 №4055/10/10-31-22-4 залишив висновки Акту перевірки без змін.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані рішення та направлено листом на адресу позивача.

17 липня 2015 року позивач направив скаргу №104/2 на оскаржувані рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

12 жовтня 2015 року позивач отримав рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 08.10.2015р. №2695/10/10-36-10-04-01 про результати розгляду скарги, яким залишені без змін оскаржувані рішення, а скарга позивача від 17.07.2015р. № 104/2 - без задоволення.

У зв'язку із зазначеними обставинами позивач звернувся до суду з позовом, що стало предметом розгляду даної адміністративної справи.

Так, надаючи правову оцінку обставинам, що виникли між сторонами спору, суд вважає за необхідне значити наступне.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-УІ (надалі Податковий кодекс України).

Положеннями ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи (органи державної податкової служби) мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, як платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 Податкового Кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, передбачає, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як слідує з Акту перевірки відповідачем зроблено висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток про його заниження позивачем на суму 12671606 грн., в результаті порушень, які відображені в пп. 3.1.2 п.3.1 розділу 3 Акта перевірки.

З вказаного пп. слідує, що відповідач при визначенні втрат об'єкта оподаткування не врахував у рядку 05 нової форми Декларації "витрати операційної діяльності" взаєморозрахунки з його, як зазначено в Акті перевірки "ризиковими", контрагентами, оскільки ставить під сумнів фактичність здійснення таких господарських операцій у зв'язку з тим, що в результаті проведеного аналізу IC "Податковий блок" встановлено відсутність основних засобів та анульовано 27.05.2015 свідоцтво платника ПДВ(за власним бажанням) ТОВ "ВІДІМ". Ідентичне обгрунтування відповідача про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 14079563 грн.

Однак, при проведенні перевірки, також копії для суду, позивачем були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність здійснення його господарської діяльності та чітке відображення змін в структурі активів і зобов'язань, а саме: договори поставки; рахунки-фактури; податкові та видаткові накладні; подорожні листи; ліміто-забірні картки.

Дані документи містять належний та достатній ступінь ідентифікації дій кожного з учасників господарських операцій між контрагентами (ТОВ «АЛЬТЕР ІНЖИНІРИНГ» та ТОВ «ВІДІМ») та опис ознак придбаного позивачем товару, який дає суду можливість прослідкувати рух товару від продавців (ТОВ «АЛЬТЕР ІНЖИНІРИНГ», ТОВ «ВІДІМ») до покупця (позивача) та облік використання позивачем придбаного товару.

Пунктом 138.2 Податкового кодексу України регламентовано: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 Податкового кодексу України передбачено: не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Таким чином, витрати і податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Окрім того, допитані в якості свідків ОСОБА_1В.( директор ТОВ "АЛЬТЕР ІНЖИНІРИНГ"), та водії позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4О, ОСОБА_5, - стверджували в судовому засіданні про рух придбаного товару від контрагента ТОВ "АЛЬТЕР ІНЖИНІРИНГ" до складських приміщень позивача. Також, допитаний в якості свідка водій позивача ОСОБА_6 стверджував про транспортування ним придбаного товару у ТОВ"ВІДІМ" від продавця до складських приміщень позивача. Разом з тим в матеріалах справи наявні складські документи позивача(лімітно-забірні картки), з яких слідує, що придбані позивачем у ТОВ "АЛЬТЕР ІНЖИНІРИНГ" та ТОВ "ВІДІМ" обладнання та комплектуючі були обліковані позивачем та використовувались у власній господарській діяльності.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, дослідивши всебічно та об'єктивно докази та пояснення сторін, оцінивши в сукупності з обставинами справи, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними, оскільки відповідачем в судовому засіданні не доведено протилежного, тому оскаржувані рішення, винесених на підставі хибних висновків Акту перевірки, є протиправними, а адміністративний позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.07.2015 №0000952204, від 07.07.2015 №0000962204, від 07.07.2015 №0007011005, - скасувати.

3. Стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік-Електроніка"(код ЄДРПОУ:33401202) сплачений ним судовий збір в сумі 601908(шістсот одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 95 коп.

4. Копію постанови направити(видати) особам, що беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.