Ухвала суду № 53940836, 26.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/8232/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Волошина В.О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльнрсті щодо не поновлення виплати пенсії за віком та зобов'язання поновити виплату пенсії з 15.11.2011 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2015 року позовні вимоги задоволено частково:

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва поновити виплати пенсії за віком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 15.11.2014 року.

В решті адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, в частині, яка стосується строку, з якого має бути виплату пенсії, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явився представник відповідача, який просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Апелянти та їх представники будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явились, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Враховуючи, що на зазначене судове рішення апеляційну скаргу подано лише позивачами, то суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги позивачів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачі мають право на поновлення раніше призначеної пенсії з моменту їх звернення до відповідача з відповідними заявами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви, вбачається, що до вересня 1994 року позивачі отримували пенсію за віком за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 Разом з тим, у зв'язку з виїздом у вересні 1994 року на постійне місце проживання до держави Ізраїль, позивачів було знято з обліку, після чого виплату пенсії було припинено.

15.11.2014 року позивачі звернулись до відповідача із заявами про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком.

Проте, виплату пенсій поновлено не було.

Вважаючи відмову в поновленні раніше призначеної пенсії протиправною, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального положення, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рішенням Конституційного Суду України 07.10.2009 року у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, було визнано неконституційним положення ст. 49 частини першої п.2 та другого речення ст. 51 Закону № 1058-IV, де зазначалось, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки вищевикладені положення законодавства визнано неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, то громадяни України мають право на отримання призначеної їм пенсії за віком незалежно від місця їх проживання.

Відповідно до положень п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок), заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Згідно п. 2.8 Порядку, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до п. 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що заяви про поновлення раніше призначених пенсій подані до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва засобами поштового зв'язку 15.11.2014 року, що підтверджується відміткою поштового відділення про отримання поштового відправлення.

Вказаний факт відповідачем не спростовувався.

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право Пенсійного фонду автоматично здійснювати поновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера.

Враховуючи, що позивачі звернулись до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва 15.11.2015 року, та визначений Порядком спосіб поновлення раніше призначеної пенсії з моменту звернення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача поновити виплати пенсій саме з цієї дати.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянтів.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2015 року. Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.