Ухвала суду № 53940778, 25.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 761/995/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк А.І., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Нагорній Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління юстиції у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову винесену відповідачем ВП №44194514 від 15.08.2014 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2012 року у справі № 2-а-4702/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, у задоволенні позову було відмовлено (а.с.45-46).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року у справі № 2а-4702/11 постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2012 року, скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про відмову у призначенні ОСОБА_2 наукової пенсії, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва призначити ОСОБА_2 наукову пенсію на підставі ст.24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» (а.с.47-49).

За заявою відповідача про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року роз'яснено, що відповідно до змісту зазначеної постанови, ОСОБА_2 має право на призначення наукової пенсії на підставі ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», починаючи з 02.08.2011 року (а.с.50-51).

01.08.2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-а-4702/11, виданого 19.05.2014 року Шевченківським районним судом м. Києва (а.с.53).

15.08.2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з виконанням боржником виконавчого документу у повному обсязі (а.с.57).

Вважаючи протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, листами № 12853/07 від 05.08.2014 року та № 13311/07 від 13.08.2014 року, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва повідомило підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві про виконання судового рішення в добровільному порядку у справі № 2а-4702/00 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Зокрема, відповідачем призначено наукову пенсію позивачу на підставі ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» починаючи з 02.08.2011 року, що в свою чергу, відповідає роз'ясненню, яке викладено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі по тексту - рішення).

Статтею 5 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі по тексту - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, державний виконавець у разі отримання від боржника повідомлення про фактичне виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний закрити виконавче провадження.

Між тим, не заслуговують на увагу суду доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі щодо розміру пенсії ОСОБА_2, як науковця, виходячи з наступного.

19.05.2014 року Шевченківським районним судом м. Києва, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року у справі № 2а-4702/11, видано виконавчий лист № 2а-4702/11.

Проте, під час розгляду зазначеного адміністративного позову, судом апеляційної інстанції не вирішувалося питання розміру пенсії позивача.

Відповідно до резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року, суд апеляційної інстанції зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва призначити ОСОБА_2 наукову пенсію на підставі ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» починаючи з 02.08.2011 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.