Ухвала суду № 53940706, 01.12.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року справа №805/2078/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Компанієць І.Д.,

при секретарі судового засідання - Святодух О.Б.,

за участю представника позивача - Рутковської О.А.,

за участю представника відповідача - Жорник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» та Торгово-промислової палати України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015р. у справі №805/2078/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» до Торгово-промислової палати України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Торгово-промислової палати України, в якому просив визнати протиправною дію щодо відмови у засвідченні форс-мажорних обставин (непереборної сили), викладеної у листі від 16 березня 2015 року №1215/05-5.4, визнати протиправною дію щодо залишення без розгляду заяви про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), викладеної у листі від 29 квітня 2015 року №1874/05.0-5.4, зобов'язати видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у вигляді актів тероризму на території м. Донецька Донецької області для суб'єктів господарювання за податковими зобов'язаннями для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу за податковими зобов'язаннями зі сплати податку на прибуток за 2014 рік.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не було доведено обставини, на яких ґрунтувались позовні вимоги, а також протиправність дій відповідача. Крім того, суд вважає звернення позивача з даними позовними вимогами передчасним, оскільки Приватне акціонерне товариство «Комплекс «Дружба» має можливість повторного звернення до ТПП України або регіональної ТПП із відповідними заявами з урахуванням викладених пропозицій.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 року (із змінами та доповненнями), протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Позивач двічі звертався до відповідача із заявою про засвідчення обставин непереборної сили. Обидва рази фактично отримав відмову не зважаючи на те, що позивачем були надані всі документи, які передбачені Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідач також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що дану справу не належало розглядати в порядку адміністративного судочинства на підставі того що ТПП України не є суб'єктом владних повноважень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові та апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою повністю задовольнити свої позовні вимоги, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити вимоги своєї апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційних скарг відмовити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Комплекс «Дружба» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38932276. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 5 березня 2015 року місцезнаходженням позивача було м. Донецьк, вул. Університетська, 48. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24 квітня 2015 року місцезнаходженням позивача є Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10.

06 березня 2015 року позивачем до Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) подана заява від 05 березня за №05/03-15 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання за податковими зобов'язаннями для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу зі сплати податку на прибуток за 2014 рік, термін настання податкового зобов'язання - 10 березня 2015 року. У якості обставини, що унеможливлює виконання зобов'язання, позивачем визначено - «акти тероризму», дата настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - 02 березня 2015 року. До даної заяви позивачем було надано наступні документи: копія платіжного доручення про оплату послуг, копія довідки 4-ОПП, оферта (пропозиція) акта наданих послуг, копія наказу про призначення керівника, оригінал доручення на отримання сертифікату, поштовий конверт.

Відповідач листом від 16 березня 2015 року №1215/05-5.4 повідомив позивача, що у відповідності до пунктів 6.9, 6.14 Регламенту ТПП України не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У даному листі зазначено, що заявник звернувся із заявою від 5 березня 2015 року до терміну настання податкового зобов'язання - 10 березня 2015 року. Крім того, заявником не надані наступні документи: копії фінансового звіту підприємства за 2014 року; розрахунок суми прибутку; з яких саме підстав не виконається сплати податку на прибуток; в разі припинення діяльності підприємства чи призупинення - копія наказу. Крім того, згідно наказу ДФС України від 07 листопада 2014 року №256 «Про переміщення та закінчення простою» та додатку до цього наказу, функціональні обов'язки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька покладені на Маріупольську ОДПІ за адресою м. Маріуполь, де має заявник справляти податки, а згідно довідки СБУ, місто Маріуполь станом на 12 березня 2015 року контролюється силами АТО, у зв'язку з чим у заявника відсутні перешкоди для виконання обов'язку по сплаті податку на прибуток.

27 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 24 квітня 2015 року №24/04-15 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання за податковими зобов'язаннями для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу зі сплати податку на прибуток за 2014 рік. Термін настання податкового зобов'язання - 10 березня 2015 року. У якості обставини, що унеможливлює виконання зобов'язання, позивачем визначено - «акти тероризму», дата настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - 02 березня 2015 року. За змістом дана заява аналогічна заяві позивача, поданої 06 березня 2015 року. До даної заяви позивачем надані наступні документи: копія платіжного доручення про оплату послуг, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія протоколу засідання наглядової ради від 31 жовтня 2014 року №9, оферта (пропозиція) акта наданих послуг, оригінал доручення на отримання сертифікату, копія фінансового звіту за 2014 рік (баланс та звіт про фінансові результати) з копією квитанції про прийняття, копія податкового декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік з додатками та копією квитанції про прийняття.

Листом від 29 квітня 2015 року №1874/05.0-5.4 звернення позивача від 24 квітня 2015 року було залишено без розгляду. Підставами залишення звернення без розгляду стали: ненадання заявником документів, які підтверджують дату узяття на податковий облік; відсутність доказів впливу актів тероризму на діяльність підприємства; відсутність доказів наявності податкового боргу; відсутність копії наказу керівника підприємства про призупинення роботи підприємства та його працівників, викликане обставинами невідворотної сили; відсутність копії наказу про простій у роботі органів доходів і зборів (органів державної фіскальної служби) Донецької або Луганської областей, у якому перебуває на обліку платник податків та обліковується податкове зобов'язання (грошове зобов'язання), що стало податковим боргом; відсутність документу, що підтверджує вимушене призупинення роботи головних управлінь Державної казначейської служби в Донецькій та Луганській областях, що виникло у зв'язку з проведенням АТО.

Загальні правові, економічні та соціальні засади створення торгово-промислових палат в Україні, встановлення організаційно-правових форм і напрямів їх діяльності, а також принципи їх взаємовідносин з державою визначені Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 11 Закону України №1669-VII внесені зміни, зокрема до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а саме абзац третій частини третьої статті 14 викладено в такій редакції «засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб» та доповнено статтею 14-1 такого змісту: «Стаття 14-1. Видача сертифікатів щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) 1. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. 2. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо».

Таким чином, ТПП України делеговані виконання управлінських повноважень щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та видачі сертифікатів про такі обставини, а відтак вона є суб'єктом з делегованими владними повноваженнями у розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до рішення Президії ТПП України «Про надання регіональним ТПП повноважень щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 21 жовтня 2014 року №42(3), у зв'язку з введеними в дію з 15 жовтня 2014 року Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідними внесеними змінами до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», уповноважено регіональні торгово-промислові палати за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати та видавати сертифікати про такі обставини, крім тих форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за зовнішньоекономічними угодами та міжнародними договорами України, а також угодами, контрактами, договорами тощо між резидентами України і нерезидентами, в яких угодою сторін ТПП України безпосередньо передбачено, як орган, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5) затверджено Регламент (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який вводиться в дію з 18 грудня 2014 року (далі - Регламент).

Пунктом 6.14 Регламенту встановлено, що у разі, якщо за результатами розгляду заяви і наданих документів вбачається, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відсутні, відсутні підстави/умови для засвідчення, передбачені пунктом 6.9 Регламенту) і т.п., ТПП України/регіональна ТПП надсилає заявникові відповідь про відмову в засвідчені форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за встановленою формою (додаток №5 до Регламенту). Необхідно зазначити, що додаток №5 до Регламенту відсутній у публічному доступі. Зі змісту листа відповідача від 16 березня 2015 року №1215/05-5.4 чітко вбачається, що відповідач відмовив позивачу у видачі сертифікату у зв'язку із відсутністю підстав для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Недотримання форми відмови не свідчить безумовно про неправомірність такої відмови.

Тягар доказування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до пункту 6.5 Регламенту покладений на заявника.

Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Регламенту у заяві, зокрема, вказуються які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості.

Згідно з пунктом 6.9 Регламенту надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов'язання або до настання податкового обов'язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); - причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Позивачем при поданні заяв у березні та квітні 2015 року не було надано жодних документів, які б підтверджували скоєння стосовно підприємства актів тероризму чи наявність таких актів, які б вплинули на його діяльність, відсутні будь-які докази, які б підтверджували настання таких обставин з 02 березня 2015 року. Таких доказів позивачем до судів першої та апеляційної інстанції надано не було.

Суд не приймає посилання Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» на те, що ним були подані документи у повній відповідності до зразку заяви (додаток №2 до Регламенту), з огляду на те, що такий перелік не є вичерпним та за своєю сутністю (стосовно підтвердження кожним заявником різних форс-мажорних обставин) не може бути вичерпним. Як вбачається із заяв позивача від 05 березня та 24 квітня 2015 року, позивачем були подані різні переліки документів, що свідчить про те, що підприємство не було позбавлено можливості надати будь-які документи додатково, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин, що вплинули на його діяльність.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Одночасно, суд зауважує, що чинне законодавство не передбачає автоматичну видачу сертифікатів ТПП України тільки у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до пункту 6.8 Регламенту уповноважена особа ТПП України/регіональної ТПП має право: вимагати від заявника подання оригіналів документів для огляду, додаткових даних, документів, пояснень, доказів настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і т.ін.; відкласти розгляд заяви на два календарні тижні для надання заявником додаткових документів, пояснень тощо, повідомивши його про це письмово; подовжити за клопотанням заявника встановлений термін для надання додаткових пояснень, документів, доказів; залишити без розгляду заяву, у разі невиконання вимог про надання додаткових пояснень, документів, доказів у встановлений термін, з повідомленням про це заявника письмово.

Відповідно до пункту 6.15 Регламенту встановлено, що у разу залишення заяви без розгляду у порядку, передбаченому ст. ст. 6.5, 6.8 Регламенту, заявник вправі повторно звернутись до ТПП України/регіональної ТПП після виправлення всіх недоліків, які були вказані у відповіді про залишення заяви без розгляду.

Чинне законодавство не позбавляє права позивача на повторне звернення до відповідача із наданням всіх документів та доказів, які підтверджують форс-мажорні обставини, що вплинули на виконання зобов'язань підприємством.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач правомірно дійшов до висновку щодо відсутності підстав для видачі Приватному акціонерному товариству «Комплекс «Дружба» сертифіката про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на підставі поданих заяв та доданих до них документів.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апеляційної скарги стосовно впливу на діяльність позивача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у вигляді актів тероризму на території м. Донецька Донецької області з огляду на наступне.

Статтею 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З системного аналізу положень частини 1 статті 2, частини 3 статті 2 КАС України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та статті 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень (особою яка здійснює владні управлінські функції) в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень (особою яка здійснює владні управлінські функції), а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому Конституцією України принципу розподілу державної влади та принципу верховенства права.

При цьому, суд зауважує, що з приписів перелічених норм права вбачається неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень (особою яка здійснює владні управлінські функції) в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, зокрема, прийняття рішення відповідачем про видачу сертифіката.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваній постанові щодо правомірності відмови Торгово-промислової палати України у задоволенні заяв Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» про засвідчення форс-мажорних обставин (непереборної сили), викладеної у листах від 16 березня 2015 року №1215/05-5.4 та від 29 квітня 2015 року №1874/05.0-5.4.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі Торгово-промислової палати України, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, так як відповідач не є суб'єктом владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Як вже було зазначено, законами України «Про торгово-промислові палати в Україні» та «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено виключність повноважень ТПП України щодо підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору) та факт делегування управлінських повноважень в цій сфері.

З огляду на аналіз наведених норм процесуального та матеріального законів, встановлених обставин у справі у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач здійснював владні управлінські функції по відношенню до позивача у розумінні п.1 ч.1 ст.3 КАС України, ст.10 Закону №1669 на основі законодавства в сфері публічних відносин. В даному випадку спірні відносини не носять ознаки, притаманні двом суб'єктам господарювання, оскільки відповідач вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для видачі сертифікату юридичній особі згідно з Законом №1669 діє як суб'єкт владних повноважень саме в сфері публічних відносин, а не як суб'єкт господарювання, реалізуючи при цьому владні управлінські функції, а не господарську компетенцію. Такі дії відповідача не можуть бути предметом розгляду в іншому судочинстві, ніж адміністративному, і можливість оскарження таких дій передбачена частиною 2 статті 2 КАС України.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» та Торгово-промислової палати України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015р. у справі №805/2078/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Комплекс «Дружба» до Торгово-промислової палати України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015р. у справі №805/2078/15-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 01 грудня 2015 року, повний текст виготовлений 01 грудня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Колегія суддів Сухарьок М.Г.

Блохін А.А.

Компанієць І.Д.