Постанова № 53930190, 26.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р. Справа № 917/1705/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 4 від 17.09.2015 р.;

відповідача - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5085П/1-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24 вересня 2015 року у справі № 917/1705/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфаворіт", м.Мелітополь Запорізької області;

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук Полтавської області;

про стягнення 1 632 269,85 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ТОВ "Укрфаворіт" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення 1 632 269,85 грн. інфляційних нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобовязання щодо оплати матеріальних цінностей, отриманих по договору поставки товару № 0574-СН від 28.11.2013 р.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.09.2015 р. у справі № 917/1705/15 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 594 567,24 грн. інфляційних нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобовязання щодо оплати матеріальних цінностей, отриманих по договору поставки товару № 0574-СН від 28.11.2013 р., та 31891,35 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що господарський суд мав припинити провадження у справі в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу, оскільки Господарським судом Полтавської області 21.04.2015 р. прийнято рішення у справі № 917/244/15 між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набуло законної сили.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2015 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 13.11.2015 р. за вх. № 15412 та представник позивача в судовому засіданні 26.11.2015 р. не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що вимога про стягнення інфляційних втрат не була предметом розгляду у справі № 917/244/15.

Відповідач своїм правом приймати участь в судовому засіданні не скористався, свого представника в судове засідання 26.11.2015 р. не направив, про причину відсутності представника відповідача в судовому засіданні не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 61022 1663742 8, яке свідчить про вручення 03.11.2015 р. копії ухвали від 29.10.2015 р. представнику ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод".

Враховуючи, що відповідача належним чином повідомлено про місце і час розгляду даної справи, неприбуття його представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 28.11.2013 р. між ТОВ "Укрфаворіт" (постачальником) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупцем) укладено договір поставки товару № 0574-СН, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобовязаний поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобовязаний прийняти цей товар та своєчасно сплатити за нього суму, узгоджену відповідними Специфікаціями, які є невідємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 137-140).

Відповідно до п. 2.4 договору поставки товару № 0574-СН від 28.11.2013 р., датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції приймання вантажу.

На виконання зазначеного договору поставки за період з січня по лютий 2014 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 2 185 263,84 грн. по видатковим накладним: № 1 від 08.01.2014 р., № 2 від 08.01.2014 р., № 5 від 09.01.2014 р., № 7 від 09.01.2014 р., № 8 від 09.01.2014 р., № 43 від 27.01.2014 р., № 44 від 27.01.2014 р., № 59 від 10.02.2014 р., № 60 від 10.02.2014 р., № 61 від 10.02.2014 р., № 69 від 12.02.2014 р. та № 74 від 18.02.2014 р. (т. 1 а.с. 94-105). Відповідач прийняв поставлений позивачем товар без зауважень.

У грудні 2014 року відповідачем було частково повернуто позивачеві товар на загальну суму 574 139,22 грн. по накладним на повернення № КЗС-0017325 від 09.12.2014 р. та № КЗС-0017330 від 09.12.2014 р. (т. 1 а.с. 109, 113).

Також 12.12.2014 р. між позивачем та відповідачем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 12633,00 грн., що підтверджується листами № 40-11/1908 від 12.12.2014 р. та № 505/1 від 12.12.2014 р. (т. 1 а.с. 106-107).

Таким чином, у відповідача залишилась заборгованість з оплати товару, отриманого по договору поставки товару № 0574-СН від 28.11.2013 р. в сумі 1 598 491,62 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 632 269,85 грн. інфляційних нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобовязання по оплаті отриманого товару на підставі договору поставки товару № 0574-СН від 28.11.2013 р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 10.1 договору поставки товару № 0574-СН від 28.11.2013 р. встановлено, що у випадку порушення зобовязання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Факт порушення відповідачем грошових зобовязань по договору поставки товару № 0574-СН від 28.11.2013 р. встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.04.2015 р. у справі № 917/244/15 за позовом ТОВ "Укрфаворіт" до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (т. 1 а.с. 41-44).

Вказаним рішенням з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Укрфаворіт" стягнуто 1 598 491,62 грн. основного боргу, 203 250,19 грн. пені та 51 331,67 грн. 3% річних. Зазначене рішення набрало законної сили.

На виконання цього рішення Господарським судом Полтавської області видано наказ від 04.06.2015 р. № 917/244/15.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у справі № 917/1705/15 є стягнення інфляційних нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобовязання по договору поставки товару № 0574-СН від 28.11.2013 р., а предметом позову у справі № 917/244/15 є стягнення 1 598 491,62 грн. основного боргу по договору поставки товару № 0574-СН від 28.11.2013 р., 223 215,55 грн. пені та 51331,67 грн. 3% річних.

Таким чином, у справах № 917/244/15 та № 917/1705/15 різні предмети позову. Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань не були предметом розгляду у справі № 917/244/15.

За таких обставин, вимоги п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу не можуть бути застосовані при розгляді заявлених вимог.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого Господарського Суду України від 10.07.2014 р. № 6, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, враховуючи, що рішення від 21.04.2015 р. у справі № 917/244/15 про стягнення з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" основного боргу в сумі 1 598 491,62 грн. не виконано, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань до повного виконання грошового зобов'язання.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється за весь період прострочення, який припиняється при належному виконанні договірних зобовязань.

Перевіривши правильності нарахування позивачем втрат інфляційного характеру, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України в сумі 1 594 567,24 грн.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобовязаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 24 вересня 2015 року у справі № 917/1705/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 01.12.2015 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.