Постанова № 53930175, 26.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р. Справа № 917/1263/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

ТОВ "Іт-Інтегратор" ОСОБА_1 (дов. № 1268 від 28.04.2015р.

ТОВ "Легбудпроект" ОСОБА_2 (дов. від 23.11.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект" (вх. № 5054 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2015р. у справі №917/1236/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іт-Інтегратор", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект", м. Кременчук

про стягнення 326736,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.10.2015р. у справі №917/1236/15 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іт-Інтегратор" заборгованість за основним зобов'язанням за договором в розмірі 155195,02 грн., 3% річних - 11168,42грн., інфляційних нарахувань - 79463,26грн., а також судовий збір у розмірі 4916,53грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2015р. у справі №917/1236/15 та прийняти нове, яким ТОВ "Іт-Інтегратор" в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що між ним та позивачем укладено договір субпідряду №010-12 від 31.08.2012 року, згідно п. 12.2. якого замовником виконання робіт є Управління по інвестиціях та будівництву виконавчого комітету Комсомольської міської ради, яке здійснює свою діяльність за державні кошти. Відтак постійно відбуваються затримки з надходженням грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Замовник погасив заборгованість перед ТОВ "Легбудпроект" (генпідрядником) платіжними дорученнями від 19.02.2015р., які проведені Управлінням державної казначейської служби України у м. Комсомольську 23.02.2015р. В свою чергу, відповідач не має можливості погасити заборгованість перед позивачем (субпідрядником) у звязку з тим, що розрахунково-касове обслуговування ТОВ "Легбудпроект" проводиться ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» який визнано неплатоспроможним.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно п. 4.3. договору до рахунку повинні бути додані акти виконаних робіт (форма №КБ-2) та довідка про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3).

Відповідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за вересень 2013р. (форма № КБ-3) сторони погодили загальну вартість робіт у сумі 235195,53грн. При цьому були враховані вартість послуг генпідрядника у розмірі 10% (23519,55грн.), штрафні санкції у розмірі 6% (14111,73грн.) та проведена оплата у сумі 80000грн. Остаточний розмір заборгованості був визначений у сумі 117564,25 грн. Вказаний розмір представником відповідача в судовому засіданні не оспорювався.

Також, апелянт вважає, що заборгованість виникла не з його вини, а тому заперечує проти нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2015р. призначено розгляд справи на 19.11.2015р. Зобов'язано апелянта не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду належні докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу по справі.

12.11.2015р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15379).

19.11.2015р. від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. №15630).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2015р. відкладено розгляд справи на 26.11.2015р. Зобовязано апелянта не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

26.11.2015р. від апелянта надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких він просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2015р. у справі №917/1236/15 та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ "Іт-Інтегратор". Крім того, апелянт просить долучити до матеріалів справи додаткові докази (вх.№15933). На виконання вимог Харківського апеляційного господарського суду також надав докази сплати судового збору (платіжне доручення №1954 від 24.11.2015р.).

26.11.2015р. від позивача надійшли пояснення по справі (вх.№15942).

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 26.11.2015р. у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2015р. у справі №917/1236/15 без змін.

Також, представник апелянта підтримав свої клопотання про долучення додаткових доказів про справі.

Відповідно ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Розглянувши вищезазначені клопотання апелянта про доручення додаткових доказів (вх. №15630 від 19.11.2015р. та вх.№15933 від 26.11.2015р), колегія суддів відмовляє в їх задоволенні, оскільки заявник не обґрунтував неможливість надання цих доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У червні 2015р. ПрАТ "Інком" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ "Легбудпроект" на свою користь заборгованість за договором субпідряду №010-12 від 31.08.2012р.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення основної суми боргу у сумі 155195,02 грн. Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 11168,42 грн. та інфляційних 79463,26 грн. Також, врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу дійшов висновку, що зазначені вимоги предявлені за межами, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України строку, а тому відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 31.08.2012р. між ТОВ "Легбудпроект" (генпідрядник) та ПрАТ «Інком» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №010-12 про реконструкцію відділення анестезіології Комсомольської міської лікарні, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати та здати закінчені роботи з телефонії, системи автоматичної пожежної сигналізації, відео спостереження та структурованої кабельної мережі у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Комсомольської міської лікарні, зазначені в проектно-кошторисній документації.

Відповідно до п. 3.1 договору його ціна становить 217125,75 грн., у тому числі ПДВ 36187,63 грн.

Оплата виконаних робіт проводиться в гривнях на розрахунковий рахунок субпідрядника на підставі рахунків-фактур та підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ (форма №КБ-3), підтверджуючих документів (накладних) (п.4.1 договору).

Відповідно до 11.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання повного комплексу будівельно-монтажних робіт та проведення остаточних взаєморозрахунків сторонами.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь основну заборгованість за договором субпідряду №010-12 про реконструкцію відділення анестезіології Комсомольської міської лікарні від 31.08.2012р. у розмірі 155195,05 грн., пені - 57841,98грн., штраф - 19259,87 грн., інфляційні нарахування - 82264,55 грн., 3% річних - 12175,11 грн.

18.08.2015р. між ПрАТ «Інком» (первісний кредитор) та ТОВ «ІТ Інтегратор» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові за договором субпідряду №010-12 від 31.08.2012р., укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Легбудпроект" (боржник). Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги з моменту підписання цього договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1 цього договору. Згідно п. 1.3 цього договору до нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником. Загальна сума грошової вимоги до боржника, що відступається первісним кредитором новому кредитору за даним договором становить 155195,05 грн. основного боргу. Сума грошової вимоги, зазначена в п. 2.10 договору є дебіторською заборгованістю боржника за поставлене первісним кредитором обладнання на підставі основного договору (п.п. 2.1., 2.2. договору про відступлення права вимоги).

Враховуючи викладене, ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2015р. суд замінив первісного позивача ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" належним позивачем ТОВ "Іт-Інтегратор", у зв"язку з укладенням між ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" та ТОВ "Іт-Інтегратор" договору про відступлення права вимоги від 18.08.2015р.

За положеннями ч. 2 ст 25 Господарського процесуального кодексу України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Згідно статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 4.2 договору субпідряду, передбачено, що розрахунки проводяться в 2 етапи: 1-ий 60000,00 грн. попередня оплата на придбання матеріалів відповідно до Постанови КМУ від 09.10.2006р. №1404; 2-ий остаточний розрахунок за фактично виконані роботи згідно акту виконаних робіт та рахунку на протязі десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2012р. було підписано та скріплено печатками ТОВ "Легбудпроект" та ПрАТ «Інком» наступні акти приймання виконаних робіт (КБ2в): №1 на суму 13977,77 грн.; №2 37077,14 грн.; №3 - 2866,08 грн.; №4 - 3134,64 грн.; №5 13220,57 грн.

27.12.2012 підписана та скріплена печатками ТОВ "Легбудпроект" та ПрАТ «Інком» накладна СКм 14099 на суму 128484,92 грн.

02.09.2013р. було підписано та скріплено печатками ТОВ "Легбудпроект" та ПрАТ «Інком» акти приймання виконаних робіт (КБ2в) №2 на суму 682,70 грн., №3 5299,20 грн., №5 20946,00 грн., а також, накладна СКм 15220 на суму 18937,45 грн.

Враховуючи умови пункту 4.2. договору, відповідач повинен був розрахуватися за здійснені роботи відповідно в строк до 09.01.2013 року, 14.01.2013р. та 16.09.2013 року, однак доказів здійснення оплати у повному обсязі не надав.

За період виконання договору відповідач відмовився, а позивач прийняв відмову від виконаних зобов'язань на загальну суму 9431,45 грн., що підтверджується актами КБ2в за вересень 2013р., а саме: акт №1 на суму 5363,83грн., акт №4 - 555,60грн., та довідкою про повернення постачальнику №1 від 16.09.2013р. на суму 3512,02грн.

Таким чином, всього вартість будівельних робіт по будові з урахуванням ПДВ з устаткуванням, згідно актів приймання виконаних робіт та накладних становить 235195,02 грн., що також не заперечується самим відповідачем.

На виконання своїх зобов'язань за договором відповідач здійснив оплату платіжними дорученнями №512 від 31.08.2012р. та №928 від 29.03.2013р. на загальну суму 80000грн.

Враховуючи здійснені відповідачем оплати, сума заборгованості за договором субпідряду склала 155195,02 грн., яку просить стягнути позивач на свою користь.

В свою чергу, апелянт визнає основну заборгованість за договором субпідряду тільки у розмірі 117564,25 грн. При цьому, відповідач посилається на довідку про вартість виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-3 від 24.09.2013р. та зазначає, що довідка включає інформацію про штрафні санкції та послуги генпідряднику, які не були враховані позивачем та судом при встановленні розміру заборгованості.

Вказані доводи апелянта колегія суддів не може визнати обґрунтованими враховуючи наступне.

Згідно довідки форми №КБ-3 від 24.09.2013р. сторони визначили, що всього вартість будівельних робіт по будові з урахуванням ПДВ з устаткуванням складає 235195,53 грн.; послуги генпідряду 10% - 23519,55 грн.; штрафні санкції 6% -14111,73 грн.; всього вартість будівельних робіт 197564,25 грн.; попередня оплата 80000,00 грн. Всього до сплати 117564,25 грн.

Вказана довідка про вартість виконаних будівельних робіт не спростовує зясовані під час розгляду справи в суді першої інстанції обставини щодо загальних обсягів та вартості виконаних позивачем робіт, а також проведених між сторонами розрахунків.

Розбіжності маються лише в частині зазначеній у довідці інформації щодо послуг генпідряду 10% - 23519,55 грн. та штрафних санкцій 6% -14111,73 грн., які не були враховані позивачем та судом при встановленні розміру заборгованості.

З приводу вказаних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.4 договору субпідряду розмір витрат з надання послуг генпідряду складає 10% вартості виконаних субпідрядником робіт, який оплачується субпідрядником генпідряднику протягом 3-х банківських днів з дня одержання відповідного рахунку.

Тобто договором передбачено особливий порядок здійснення оплати за надання таких послуг.

Проте, матеріали справи не містять доказів надіслання генпідрядником субпідряднику відповідного рахунку, що також не заперечується відповідачем. Таким чином, право на вимогу по оплаті послуг генпідряду не було реалізовано відповідачем в установленому договором порядку. А тому, відповідачем не доведено, що строк виконання такого зустрічного зобовязання зі сторони позивача настав.

Стосовно нарахування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 6% (14111,73 грн.), колегія суддів зазначає.

Згідно п. 7.2. договору субпідряду за невиконання зобовязань по даному договору винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаних зобовязань за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості.

Відповідач зазначає, що виставив штрафні санкції в розмірі 6% замість 7% передбачених п.7.2 договору субпідряду.

Проте, відповідачем не доведено під час розгляду даного спору обставин неналежного виконання позивачем зобовязань за цим договором та підстав для нарахування штрафних санкцій, а також їх розміру.

Окрім того, відповідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Однак, відповідачем не надано доказів зарахуванням сторонами зустрічних однорідних вимог.

Також, відповідач зараховує суму нарахованих ним штрафних санкцій в рахунок погашення основного боргу, що є не припустимим, оскільки такі зобовязання не є однорідними.

Штраф є видом забезпечення виконання зобовязання (неустойка) та заходом відповідальності (правовим наслідком порушення зобовязання), а тому правова природа їх виникнення є різною. Вказане виключає можливість зарахування суми штрафних санкцій в рахунок погашення основного боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність основного боргу у розмірі 155195,02 грн., а тому правомірно задовольнив вказані вимоги позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем до матеріалів справи надано акт звірки розрахунків за період з 01.08.2012 по 01.05.2015 між ПрАТ Інком» та ТОВ «Легбудпроект», в якому міститься інформація про визнану відповідачем заборгованість перед позивачем у розмірі 131405,22 грн. (а не 117564,25 грн.). Вказаний акт свідчить, що сторони не дійшли згоди щодо розміру заборгованості, оскільки позивач зі свого боку зазначив про наявність дебіторської заборгованості у розмірі 155195,02 грн.

Колегія суддів також зазначає, що вказаний акт не є первинним документом в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків. А тому, вказаний акт звірки взаєморозрахунків не може вважатися беззаперечним доказом наявності заборгованості та її розміру.

За приписами ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

В даному випадку правонаступник первісного кредитора отримавши право на стягнення основного боргу в сумі 155195,05грн., отримав право на стягнення інфляційних та процентів річних в силу положень цивільного законодавства (зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення 3% річних у розмірі - 11168,42грн. та інфляційних нарахувань у розмірі - 79463,26грн. А тому місцевий господарський суд правомірно відмовив в іншій частині вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 57841,98грн. - пені, нарахованої за період з 09.01.2013р. по 17.03.2014р. та штраф у розмірі 19259,87грн. за період з 14.01.2013р. по 17.03.2014р.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вже зазначалось пунктом 7.2. договору субпідряду передбачена відповідальність за невиконання зобов'язань у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов'язань кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів додатково стягується штраф у промірі 7% вказаної вартості.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу та пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань термін виконання яких визначений 09.01.2013р., 14.01.2013р., 29.03.2013р., 16.09.2013р.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок ( ст. 253 ЦК).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог по стягненню неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договором субпідряду збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) не передбачено.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача 57841,98 грн. пені та штрафу 19259,87грн. заявлені за межами встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України спеціального строку позовної давності в один рік, вони не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта, щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних, оскільки затримання платежів відбулося не з вини відповідача, а банку (ПАТ «Фінанси та кредит»), який здійснює розрахунково - касове обслуговування ТОВ "Легбудпроект", колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи те, що зобовязання мало бути виконано ще у 2013 році, а платіжне доручення, на яке в своїх поясненнях посилається апелянт, було сформовано лише 25.02.2015р.

Крім того, матеріали справи не містять доказів відсутності у відповідача рахунків в інших банківських установах. В той же час, згідно умов договору субпідряду, відповідач має розрахунковий рахунок у іншому банку (АБ «Укргазбанк»).

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2015р. у справі №917/1236/15 скасуванню.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2015р. у справі №917/1236/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01.12.15р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.