Постанова № 53930034, 23.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р. Справа№ 910/19550/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

за участю представників:

від позивача -Іванів А.Р.,

від відповідача 1Онопрієнко В.Ф.,

від відповідача 2 -Пересунько Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України від 30.09.2015

на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2015

про залишення позову без розгляду

у справі № 910/19550/15

за позовом Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України

до 1-Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрохімпром"

2-Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про звернення стягнення на майно та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2015 (суддя -Підченко Ю.О.) на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України залишено без розгляду позов Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України про звернення стягнення на майно та зобов'язання вчинити дії. Ухвалу суду мотивовано тим, що позивачем, на вимогу суду, не надано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Крім того, судом зазначено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є суб'єктом владних повноважень, тому спір з приводу реалізації його компетенції відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати, матеріали справи надіслати до господарського суду для розгляду по суті. Позивач вважає, що меморіальний ордер №2 (1034081301), доданий до позовної заяви, є належним доказом сплати судового збору. Щодо припинення провадження в частині вимог до відповідача 2, то на думку позивача, такий спір підлягає розгляду відповідно до ст. 12 ГПК України, оскільки вимога є похідною від вимоги про звернення стягнення на майно та носить приватно-правовий характер.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 вказав про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про ненадання позивачем належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Зокрема зазначив, що враховуючи заявлені позовні вимоги розмір судового збору, необхідний до сплати при зверненні з даним позовом, становить 75516грн., проте позивачем згідно доданого до позовної заяви меморіального ордеру сплачено 74298грн. Крім того, відповідач 1 вказує, що доданий позивачем меморіальний ордер не є належним та допустимим доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки не містить відмітки установи про дату виконання платежу. Крім того, позивачем не виконано вимог ухвали суду від 03.08.2015 про порушення провадження у справі. Також, відповідач 1 погоджується з висновками суду щодо припинення провадження у справі в частині вимог до відповідача 2.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до п. 3, ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Звертаючись до суду позивачем до позовної заяви, як доказ сплати судового збору, доданий меморіальний ордер №2 від 23.07.2015.

Так, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N377/8976 визначено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку.

Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку (пункт 2.14 вказаної Інструкції).

Проте, доданий позивачем меморіальний ордер не відповідає зазначеним вимогам через відсутність на його лицевій стороні відбитку штампа банку (наявний лише штамп операційного департаменту НБУ). Крім того, відсутня й відмітка установи банку про дату виконання платежу.

При цьому, згідно ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Меморіальний ордер є обліковим документом, який вказує кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку, в які повинна бути записана та чи інша операція, проте безпосередньо не підтверджує зарахування коштів в дохід бюджету.

Без відповідного напису кредитної установи про зарахування коштів в дохід бюджету, який скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення, зазначений меморіальний ордер не може бути доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом ухвалою від 18.09.2015 р. позивача було зобов'язано надати суду належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Однак, витребувані документи позивач суду не надав, не повідомив і про причини неможливості подання цих документів. При цьому судом зазначено, що позивачем виконано частково й вимоги ухвали від 03.08.2015 про порушення провадження у справі. Навіть звертаючись до апеляційного господарського суду з скаргою позивачем не додано до скарги доказів в підтвердження зарахування судового збору до державного бюджету України, а саме: відповідний розрахунковий документ з відміткою банку про зарахування платежу до бюджету, або відповідну довідку судової адміністрації. Лише в третьому засіданні суду апеляційної інстанції, а саме 23.11.2015 представником позивача надано клопотання про перевірку факту надходження коштів, сплачених як судовий збір за подання позовної заяви у даній справі меморіальним ордером №2 від 23.07.2015, через автоматизовану систему документообігу суду «Діловодство спеціалізованого суду», враховуючи повноваження надані судам новою редакцією Закону України «Про судовий збір» щодо забезпечення судам доступу до системи (бази даних) до інформації про зарахування коштів до Державного бюджету України. Проте, в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.11.2015 представнику роз'яснено, що такий доступ до вказаної інформації стосується лише здійснених платежів з 01.09.2015, тобто з дати набрання чинності нової редакції Закону України «Про судовий збір», тоді як спірна сплата позивачем судового збору здійснена 23.07.2015, тому здійснити таку перевірку судом неможливо. Що стосується заявленого клопотання про відкладення розгляду справи до отримання відповіді на адвокатський запит, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що позивач мав достатньо часу з дати розгляду справи в суді першої інстанції для доведення суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, колегія суддів зазначає, що у випадку неможливості бути присутнім в судовому засіданні позивач не був позбавлений права надати витребувані судом документи в письмовій формі, в порядку ст. 59 ГПК України, через відділ документального забезпечення суду, або ж надіслати поштою на адресу суду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: - зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); - у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого кодексу.

Враховуючи викладене, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд не вбачає підстав не погодитись з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду позову Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України про звернення стягнення на майно та зобов'язання вчинити дії на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Також, погоджується апеляційний господарський суд з висновками господарського суду першої інстанції про те, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є суб'єктом владних повноважень, отже спір з приводу реалізації його компетенції відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі в цій частині необхідно припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Ухвала суду першої інстанції прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 у справі №910/19550/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України - без задоволення.

2. Справу № 910/19550/15 направити до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко