Рішення № 53929533, 26.11.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2015 р.Справа № 916/4187/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО";

До відповідача: Приватного фермерського господарства "Фенікс"

про стягнення

Суддя Н.В. Рога

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності від 09.07.2014р., ОСОБА_2 згідно довіреності СА№0708/15 від 07.08.2015р.

Від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 згідно довіреності СА№0708/15 від 07.08.2015р.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "СПЕКТР-АГРО, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного фермерського господарства (надалі - ПФГ) "Фенікс" про стягнення основної заборгованості у розмірі 4 883грн. 76коп., відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 991грн. 06коп., пені у розмірі 3 227грн. 71коп., 28% річних у розмірі 2 944грн. 58коп. та інфляційних у розмірі 3 775грн. 44коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач про місце та дату судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але судову кореспонденцію повернуто поштою із відміткою "за закінченням терміну зберігання". До повноважень суду не відноситься розшук місцезнаходження сторін у справі. За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про місце та дату судових засідань, та розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача, суд встановив:

20 березня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (надалі - Постачальник) та Приватним фермерським господарством "Фенікс" (надалі Покупець) був укладений Договір поставки №88-О, згідно умов якого в строки, визначені Договором, Постачальник зобовязався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатку №1 до договору, який є невідємною частиною цього договору. Строк оплати відстроченого платежу не може перевищувати 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Умовами п.2.7 Договору передбачено, що Покупець проводить оплату вартості (ціни) товару, вирахуваної відповідно до п.п.2.2-2.4, плати за користування товарним кредитом та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Постачальника.

Згідно з п. 2.8 Договору за користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком №1 до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обовязковій оплаті Покупцем.

Умовами п. 2.11 Договору передбачено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобовязань по цьому Договору, Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом; в другу чергу в рахунок плати за користуванням товарним кредитом, передбаченої п. 2.4 Договору; в третю чергу в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами в порядку, передбаченому п. 7.2.1 (в) Договору; в четверту чергу в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2.1 (а) Договору; в пяту чергу в рахунок відшкодування збитків, завданих Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобовязань по цьому Договору, передбачених п. 7.2.1 (б) Договору; в шосту чергу в рахунок оплати вартості (ціни) товару.

Пунктом 2.12 Договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються Постачальником щомісячно до 5 числа місяця наступного за розрахунком, сторони підписують акти надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, відповідно до затвердженого графіку оплати товару Покупцем в додатку №1 до даного Договору.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача товар на суму 6 920грн. 80коп., що підтверджується видатковими накладними: №14411 від 22.03.2013р. на суму 3 606грн. 90коп., №15851 від 12.04.2013р. на суму 340грн. 02коп.; №15852 від 12.04.2013р. на суму 1 050грн. 10коп., №26464 від 07.08.2013р. на суму 1 923грн. 78коп. Проте, відповідач в порушення умов договору, за поставлений товар не розрахувався у повному обсязі, здійснивши часткові проплати 21.03.2013р. на суму 1 174грн. 14коп. та 19.11.2013р. на суму 862грн. 90коп.

Позивач стверджує, що у звязку з недостатністю коштів, отриманих від відповідача на виконання у повному обсязі зобовязань за Договором, на підставі п. 2.11 Договору оплату від 19.11.2013р. в розмірі 313грн. 10коп. зарахував в рахунок оплати відсотків за користування товарним кредитом.

Несплату відповідачем наявної заборгованості позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у звязку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 4 883коп. 76коп. та суму заборгованості по відсоткам за користування товарним кредитом у розмірі 991грн. 06коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Крім того, відповідно до п. 7.2.1 Договору у випадку порушення умов даного Договору, Постачальник має право шляхом направлення письмового повідомлення Покупцю, притягати його до відповідальності: за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору Покупець сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення, та сплачує на користь Постачальника штраф за неправомірне користування коштами в розмірі 28 відсотків річних з простроченої суми.

На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3 227грн. 71коп.

Позивач також зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 3 775грн. 44коп. та 28% річних у розмірі 2 944грн. 58коп., які також просить стягнути з відповідача.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (надалі - Постачальник) та Приватним фермерським господарством "Фенікс" (надалі Покупець) був укладений Договір поставки №88-О, згідно умов якого в строки, визначені Договором, Постачальник зобовязався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатку №1 до договору, який є невідємною частиною цього договору. Строк оплати відстроченого платежу не може перевищувати 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Умовами п.2.7 Договору передбачено, що Покупець проводить оплату вартості (ціни) товару, вирахуваної відповідно до п.п.2.2-2.4, плати за користування товарним кредитом та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Постачальника.

Згідно з п. 2.8 Договору за користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком №1 до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обовязковій оплаті Покупцем.

Додатком №1 до Договору передбачені строк оплати авансової частини за міндобрива до 22.03.2013р., відстрочений платіж за міндобрива до 01.09.2013р. та річна ставка відсотків за міндобрива 10. Також, Додатком №1 до Договору передбачені строк оплати авансової частини за кукурудзу до 22.03.2013р., відстрочений платіж за кукурудзу до 01.09.2013р. та річна ставка відсотків за кукурудзу 10.

Умовами п. 2.11 Договору передбачено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобовязань по цьому Договору, Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом; в другу чергу в рахунок плати за користуванням товарним кредитом, передбаченої п. 2.4 Договору; в третю чергу в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами в порядку, передбаченому п. 7.2.1 (в) Договору; в четверту чергу в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2.1 (а) Договору; в пяту чергу в рахунок відшкодування збитків, завданих Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобовязань по цьому Договору, передбачених п. 7.2.1 (б) Договору; в шосту чергу в рахунок оплати вартості (ціни) товару.

Пунктом 2.12 Договору передбачено, що відсотки за користування кредитом, нараховуються Постачальником щомісячно до 5 числа місяця наступного за розрахунком, сторони підписують акти надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, відповідно до затвердженого графіку оплати товару Покупцем в додатку №1 до даного Договору.

Як встановлено матеріалами справи, позивач передав у власність відповідача товар на суму 6 920грн. 80коп., що підтверджується видатковими накладними: №14411 від 22.03.2013р. на суму 3 606грн. 90коп., №15851 від 12.04.2013р. на суму 340грн. 02коп.; №15852 від 12.04.2013р. на суму 1 050грн. 10коп., №26464 від 07.08.2013р. на суму 1 923грн. 78коп. Проте, відповідач в порушення умов договору, за поставлений товар не розрахувався у повному обсязі, здійснивши часткові проплати 21.03.2013р. на суму 1 174грн. 14коп. та 19.11.2013р. на суму 862грн. 90коп.

Судом встановлено, що позивач, що у звязку з недостатністю коштів, отриманих від відповідача на виконання у повному обсязі зобовязань за Договором, на підставі п. 2.11 Договору оплату від 19.11.2013р. в розмірі 313грн. 10коп. зарахував в рахунок оплати відсотків за користування товарним кредитом.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 4 883коп. 76коп. та суми заборгованості по відсоткам за користування товарним кредитом у розмірі 991грн. 06коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.2.1 Договору сторони встановили, що у випадку порушення умов даного Договору, Постачальник має право шляхом направлення письмового повідомлення Покупцю, притягати його до відповідальності: за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору Покупець сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення, та сплачує на користь Постачальника штраф за неправомірне користування коштами в розмірі 28 відсотків річних з простроченої суми.

За таких обставин, виходячи з п. 7.2.1 Договору, яким встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань здійснюється без застосування ч. 6 ст. 232 ГПК України та норм чинного законодавства, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 3 227грн. 71коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить до висновку про його вірність та наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 3 775грн. 44коп. за період з 01.09.2013р. по 30.06.2015р.

Крім того, виходячи з п. 7.2.1 Договору, яким встановлено, що за порушення умов Договору Покупець сплачує на користь Постачальника штраф за неправомірне користування коштами в розмірі 28 відсотків річних з простроченої суми та на підставі норм чинного законодавства, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу 28% річних у розмірі 2 944грн. 58коп.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного фермерського господарства "Фенікс" (66383, Одеська обл., Котовський район, с. Миколаївка, код ЄДРПОУ 30820429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, 33, р/р 26006010246402 в Обухівському відділенні ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 36348550) суму основного боргу у розмірі 4 883грн. 76коп., відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 991грн. 06коп., пеню у розмірі 3 227грн. 71коп., 28% річних у сумі 2 944грн. 58коп., інфляційні втрати у розмірі 3 775грн. 44коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 грудня 2015р.

Суддя Н.В. Рога