Рішення № 53929248, 17.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/24907/15Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до комунального підприємства "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 50 030,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Розанов В.В. - представник за довіреностями № 36, 37 від 02.10.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 50 030,76 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.01.2013 року між комунальним підприємством "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» укладено договір купівлі-продажу №О-07/01/13.

На виконання умов договору ТОВ «ООО «Дружба» здійснено поставку товару на загальну суму 28 893,74 грн.

Проте, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату отриманого товару.

05.05.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН» та ТОВ «ООО «Дружба» укладено договір №14/04 про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги.

25.08.2015 року між фізичною особою-підприємец ОСОБА_1 та ТОВ « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН» укладено договір №25/08 про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги.

У зв'язку з чим, позивач звернувся з вимогою до суду про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 28 893,74 грн., пені в розмірі 9 753,68 грн. та 20% річних в розмірі 11 383,34 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.10.2015 року.

В судове засідання 05.10.2015 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.09.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача частково виконав вимоги ухвали суду від 22.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2015 року розгляд справи відкладено на 20.10.2015 року.

В судове засідання 20.10.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2015 року розгляд справи відкладено на 02.11.2015 року.

В судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.2015 року.

В судове засідання 17.11.2015 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 02.11.2015 року.

Представник відповідача надав суду додаткові докази по справі.

Представника відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що провадження у справі в частині основного боргу необхідно припинити, а в іншій частині позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» (продавець) та комунальним підприємством "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (покупець) укладено договір №О-07/01/13.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець продає, а покупець купує продукти харчування (в асортименті), надалі - товар. Назва та кількість товару визначається накладними або рахунками-фактурами, які датовані пізніше, ніж цей договір і є його невідємними частинами. Весь товар, що поставлений під час дії даного договору від продавця до покупця вважається поставленим на умовах даного договору, якщо інше не зазначено у документах.

Загальна сума договору складається з суми всіх накладних по цьому договору (п.4.2 договору).

На виконання умов договору ТОВ «ООО «Дружба» постав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 28 893,74 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №О-00000511 від 23.01.2013 року на загальну суму 15 678,72 грн.;

- № О-00002445 від 14.03.2013 року на загальну суму 9 375,26 грн.;

- № О-00003848 від 24.04.2013 року на загальну суму 3 839,76 грн.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 статті 692 ЦК України).

Відповідно до п.6.3 договору, покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 21 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року. А у випадку відсутності повідомлення будь-якої із сторін про припинення договору за 15 календарних днів до його закінчення, дія договору продовжується до 31.12.2014 р. (п.8.1 договору).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивачем надано договір №14/04 про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги від 05.05.2014 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ООО «Дружба» (кредитор-1) та товариством з обмеженою відповідальністю « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН» (кредитор-2), відповідно до умов якого кредитор-1 відступає кредитору-2 право вимоги всіх зобов'язань, які існують на даний момент та мали виникати у майбутньому у комунального підприємства "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перед кредитором-1 відповідно до договору №О-07/01/13 від 07.01.2013 року.

Керуючись ст.ст. 512-519 ЦК України згідно з цим договором внаслідок відступлення права вимоги кредитор-2 змінює кредитора-1 у зобов'язаннях, які існують на даний момент та мали виникати у майбутньому у комунального підприємства "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перед кредитором-1 відповідно до договору поставки №О-07/01/13 від 07.01.2013 року, в тому числі, але не виключно, у зобов'язанні щодо сплати заборгованості у розмірі 28 893 грн.74 коп., що виникла у комунального підприємства "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перед кредитором-1 станом на 01.04.2014 року відповідно до договору №О-07/01/13 від 07.01.2013 року (п.2 договору).

Проте, відповідачем надано договір №14/04 про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги від 05.05.2014 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ООО «Дружба» (кредитор-1) та товариством з обмеженою відповідальністю « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН» (кредитор-2), відповідно до якого кредитор-1 відступив кредитору-2 право вимоги по договору №О-07/01/13 від 07.01.2013 року, в тому числі, але не виключно, у зобов'язанні щодо сплати заборгованості у розмірі 13 215 грн.02 коп. та платіжне доручення №262 від 08.05.2013 року (одержане банком 13.05.2013 року) на суму 15 678,72 грн.

А також, договір №22/07 про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги від 22.07.2014 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ООО «Дружба» (кредитор-1) та товариством з обмеженою відповідальністю « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН» (кредитор-2), відповідно до якого кредитор-1 відступив кредитору-2 право вимоги по договору №О-07/01/13 від 07.01.2013 року, в тому числі, але не виключно, у зобов'язанні щодо сплати заборгованості у розмірі 28 893 грн.74 коп.

В судовому засіданні встановлено, що платіжним дорученням №262 від 08.05.2013 року (одержано банком 13.05.2013 року) відповідачем здійснено помилкове перерахування коштів в розмірі 15 678,72 грн. на користь ТОВ «Дружба» з призначенням платежу: «за карамель по накл. №д-511 від 23.03.13р.».

А також, відповідачем визнано, що товариством з обмеженою відповідальністю ООО «Дружба» (кредитор-1) відступлено товариству з обмеженою відповідальністю « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН» (кредитор-2), право вимоги по договору №О-07/01/13 від 07.01.2013 року, в тому числі, але не виключно, у зобов'язанні щодо сплати заборгованості у розмірі 28 893 грн.74 коп.

25.08.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН» (кредитор-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор-2) укладено договір №25/08 про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1 договору, з моменту підписання цього договору кредитор-1 відступає кредитору-2 право вимоги всіх зобов'язань, які існують на даний момент та мали виникати у майбутньому у комунального підприємства "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перед кредитором-1 відповідно до договору №О-07/01/13 від 07.01.2013 року (укладеного між КП "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ «ООО «Дружба») та договору про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги №14/04 від 05.05.2014 року (укладеного між ТОВ «ООО «Дружба» та ТОВ « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН»).

Керуючись ст..ст. 512-519 ЦК України згідно з цим договором внаслідок відступлення права вимоги кредитор-2 змінює кредитора-1 у зобов'язаннях, які існують на даний момент та мали виникати у майбутньому у комунального підприємства "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перед кредитором-1 відповідно до договору №О-07/01/13 від 07.01.2013 року та договору про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги №14/04 від 05.05.2014 року, в тому числі, але не виключно, у зобов'язанні щодо сплати заборгованості у розмірі 28 893 грн.74 коп., що існує у комунального підприємства "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перед кредитором-1 станом на 25.08.2015 року відповідно до договору №О-07/01/13 від 07.01.2013 року та договору про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги №14/04 від 05.05.2014 року (п.2 договору).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач 26.08.2015 року надіслав на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги за вих.. №25/08/2015-2 від 25.08.2015 року.

Відповідно до ч.2 статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, з моменту укладання договору про відступлення права вимоги від 25.08.2015 року перейшли права вимоги від товариства з обмеженою відповідальністю « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН» до позивача.

Із заміною кредитора первісний кредитор - ТОВ « 3 ДАБЛ ДИСТРИБЮШН» перестав бути учасником зобов'язання; замість нього в зобов'язання вступила нова особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1; змінився суб'єктний склад зобов'язання, але зміст його залишився попереднім.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем були здійснені наступні проплати, а саме:

- 13 215,02 грн., відповідно до платіжного доручення №1275 від 21.09.2015 року з призначенням платежу: «за кондитерськи товари одержані з ТОВ «Дружба» по накл.. №2445 від 14.03.13р., « 3848 від 24.04.13р.»;

- 15 678,72 грн. відповідно до платіжного доручення №1365 від 10.11.2015 року з призначенням платежу: «за карамель одержано в ТОВ «Дружба» по накл.. №511 від 23.01.13р. по позову господарського суду».

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 28 893,74 грн. спростовано, оскільки відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині основної заборгованості у сумі 28 893,74 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату за товар за період з 25.12.2013 року по 16.09.2015 року в розмірі 9 753,68 грн., 20% річних за період з 23.05.2013 року по 16.09.2015 року в розмірі 11 383,34 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3 договору, за порушення умов платежів за товар покупець сплачує пеню продавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочки за весь період прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

В судовому засіданні 17.11.2015 року представник відповідача заявив про попуск позивачем позовної давності в частині нарахування пені у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Згідно з п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №б/н від 16.09.2015 року надійшла до суду 18.09.2015 року (направлена 16.09.2015 року).

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 16.09.2015 року, тому вимоги щодо нарахування пені за період з 25.12.2013 року по 16.09.2015 в розмірі 9 753,68 року не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 20% річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів28893,7423.05.2013 - 16.09.201584720 %13 409,86

Тобто, за перерахунком суду загальний розмірі 20 процентів річних становить 13 409,86 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути 20 процентів річних в розмірі 11 383,34 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20% в розмірі 11 383,76 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. виходячи з ціни позову 50 030,76 грн., проте сплатив 1 827,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 02 від 25.08.2015 року.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає, за ухвалою суду, суму судового збору в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, п.1-1 ч.1, ч.2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині основної заборгованості в розмірі 28 893,74 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з комунального підприємства "Школяр" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03056, м. Київ, вулиця Дашавська, будинок 22, ідентифікаційний код 16483242) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 20% річних в розмірі 11 383 (одинадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 34 коп., а також судовий збір в розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 49 коп.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 02 від 25.08.2015 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/24907/15.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.12.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий