Рішення № 53929196, 17.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16

тел. 235-24-26

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" листопада 2015 р. Справа № 911/4671/15

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дмитровка”, м. Харків,

до відповідача державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”, м. Бровари,

про стягнення 152790,12 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: не з’явились; від відповідача: не з’явились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Дмитровка” звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 15.10.2015 № 1-ю до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”, в якому просить стягнути з відповідача 152 790,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки зернових культур № 38-14-21 від 27.11.2014 відповідно до видаткових накладних позивачем відповідачу було поставлено товар загальною вартістю 599 508,00 грн., який відповідачем був повністю оплачений із значним простроченням, у зв’язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 56.123,00 грн. пені, 3893,60 грн. 3% річних, 92 773,52 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/4671/15 та призначено її до розгляду на 17.11.2015р.

02.11.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли витребувані судом додаткові документи та докази, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

17.11.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що на 17.11.2015 у Вищому господарського суді України призначено до розгляду іншу справу за участю відповідача. Розглянувши вказане клопотання, суд його відхиляє, оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть бути представниками відповідача за умови дотримання вимог ст. 28 ГПК України та глави 17 ЦК України. Враховуючи те, що судом було надано сторонам достатньо часу для підготовки своєї позиції та доказів на її підтвердження, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

В судове засідання 17.11.2015 представники сторін не з’явились.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.).

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, про що свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, відповідно до права суду, наданого ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дмитровка”, м. Харків (далі по тексту - СГ ТОВ “Дмитровка”), до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”, м. Бровари (далі по тексту - ДП «Укрспирт»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

27.11.2014 між ДП «Укрспирт» (покупець) та СГ ТОВ “Дмитровка” (постачальник) було укладено договір поставки зернових культур № 38-14-21 (далі Договір), відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти у період 2014 року зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію. Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором у додаткових угодах, що додаються до цього договору і є його невід’ємними частинами.

Оплата продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відстрочка платежу – на протязі 20 банківських днів з моменту отримання продукції на склад покупця при умові надання всіх документів, передбачених п. 4.7 даного Договору (п.п. 5.1., 5.2 Договору).

27.11.2014 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки, згідно якої сторони погоди поставку кукурудзи сухої, обсягом 300 т., вартістю 1800,00 грн. за тону у період з 28.11.2014 по 07.12.2014.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інший строк оплати передбачений п. 5.2. договору, згідно якого оплата здійснюється на протязі 20 банківських днів з моменту отримання продукції на склад покупця.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних № 39 від 29.11.2014 на суму 83 052,00 грн., № 42 від 15.12.2014 на суму 71 856,00 грн., № 43 від 16.12.2014 на суму 173 502,00 грн., № 44 від 17.12.2014 на суму 97 434.00 грн., № 45 від 18.12.2014 18720,00 грн., № 46 від 28.12.2014 на суму 92 376,00 грн., № 47 від 29.12.2014 на суму 62 568,00 грн., а також відповідних ним товарно-транспортних накладних позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 599508,00 грн.

Товар був прийнятий відповідальними особами відповідача за довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких залучені до матеріалів справи..

Як вбачається з доданих до матеріалів справи банківських виписок, відповідач виконав свої зобов’язання з оплати отриманого товару шляхом часткових оплат із порушенням строку, передбаченого договором (копії банківських виписок залучені до матеріалів справи). Так, товар був повністю оплачений лише 18.08.2015р.

У зв’язку із простроченням відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки у позивача виникло право на нарахування передбаченої Договором пені, та згідно ст. 625 ЦК України 3% відсотків річних та втрат від інфляції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.6. договору поставки встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій – неустойка, штраф, пеня.

Згідно частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Інший строк нарахування пені Договором сторонами не встановлено.

Крім того, положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Позивачем було нараховано відповідачу 56123,00 грн. пені, 3893,60 грн. 3% річних, 92773,52 грн. втрат від інфляції. Судом встановлено, що позивачем розрахунки здійснено невірно.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, судом здійснено розрахунок належних до стягнення з відповідача пені, відсотків річних та інфляційних втрат, та встановлено, що розмір 3% річних та втрат від інфляції складає 3812,78 грн. та 87030,34 грн. відповідно. Відтак вказані вимоги підлягають задоволенню частково у вищезазначених сумах.

Позивачем заявлено до стягнення 56123,00 грн. пені, тоді як за розрахунком суду її розмір складає 61707,77 грн. Оскільки суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, вимогу про стягнення з відповідача пені належить задовольнити повністю у заявленому розмірі.

Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд в ухвалі про порушення провадження у справі від 23.10.2015 зобов’язував відповідача надати документи, які свідчать про оплату коштів за договором, пропонував надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його доводів та контррозрахунок суми боргу. Проте, відповідач вимоги суду не виконав, доказів належного виконання грошового зобов’язання суду не подав, доводів позивача не спростував.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 3812,78 грн. 3% річних, 87030,34 грн. інфляційних втрат, 56123,00 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дмитровка” задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 37199618)

на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дмитровка” (64130, Харківська обл., Первомайський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, код 30774357)

3812,78 грн. (три тисячі вісімсот дванадцять гривень сімдесят вісім копійок) 3% річних,

87030,34 грн. (вісімдесят сім тисяч тридцять гривень тридцять чотири копійки) втрат від інфляції,

56123,00 грн. (п’ятдесят шість тисяч сто двадцять три гривні нуль копійок) пені, а також

2204,49 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні сорок дев’ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 01.12.2015.

Суддя О.В. Конюх