Рішення № 53928991, 24.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2015Справа №910/25494/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/25494/15

за позовом державного підприємства «Енергоринок», м. Київ,

до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ,

про стягнення 1 307 226,90 грн.,

за участю представників:

позивача - Манзюк О.В. (довіреність від 25.12.2014 № 01/44-736Д); Сніжко В.Ю. (довіреність від 25.12.2014 № 01/44-737Д);

відповідача - Войтенко А.І. (довіреність від 13.05.2015 № 60).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДП «Укрінтеренерго») про стягнення 1 307 226,90 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору від 30.05.2014 № 10430/01 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 10.11.2015.

10.11.2015 позивач подав суду пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

10.11.2015 відповідач подав суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направлення повноважного представника, проте причини неможливості та доказів на підтвердження їх наявності не додав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 розгляд справи було відкладено на 17.11.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням заяви останнього про відкладення.

17.11.2015 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке: позивач звернувся з претензіями про сплату штрафу не наступного робочого дня, як це передбачено умовами Договору, а в інші дати; на думку відповідача позивач мав би скористатися своїм правом та надіслати вимоги саме наступного робочого дня, а не будь-коли; також, ДП «Укрінтеренерго» просило суд зменшити штрафні санкції на 50 %.

У судовому засіданні 17.11.2015 було оголошено перерву до 24.11.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

24.11.2015 позивач подав суду заперечення на відзив відповідача та клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Представники позивача у судовому засіданні 24.11.2015 надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заяву про зменшення штрафу в порядку статті 83 ГПК України та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Представники позивача проти зменшення штрафу заперечували.

У судовому засіданні 24.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2014 ДП «Енергоринок» (ДПЕ) та ДП «Укрінтерененрго» (постачальник) було укладено Договір, за умовами якого:

- ДПЕ зобов'язується продавати, а постачальник зобов'язується купувати та оплачувати електричну енергію, придбану з метою її подальшого продажу суб'єктам електроенергетики, які здійснюють господарську діяльність на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору);

- постачальник до 1600 години 20 числа місяця, що передує розрахунковому, надає через у повноваженого представника до ДПЕ повідомлення, яке повинно бути підписано постачальником і погоджено НЕК. Повідомлення містить інформацію про заявлений постачальником обсяг купівлі електричної енергії на ОРЕ відповідно до умов Договору у розрахунковому місяці, орієнтовну вартість електричної енергії за розрахунковий період (пункт 3.1 Договору);

- у разі необхідності постачальник може один раз до 15 числа (включно) розрахункового місяця збільшити замовлений обсяг купівлі електроенергії за таких умов: надання до 1600 години 15 числа розрахункового місяця через уповноваженого представника до ДПЕ скоригованого повідомлення, погодженого НЕК; здійснення постачальником оплати до 1700 години (час зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ) до 15 числа (включно) розрахункового місяця коштів у сумі, що дорівнює 2/3 орієнтовної вартості (з урахуванням ПДВ), визначеної на підставі обсягу, указаного у скоригованому повідомленні та затвердженої НКРЕ прогнозованої оптової ринкової ціни на розрахунковий місяць; відсутність станом на 1700 годину (час зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ) 15 числа (включно) розрахункового місяця порушень щодо виконання підпункту 4.3.1 пункту 4.3 Договору (пункт 3.6 Договору);

- у разі, якщо сума оплати, здійсненої постачальником за відповідний етап, менша за суму, визначену відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 Договору з урахуванням суми переплати за попередній(і) етап(и) розрахункового місяця, ДПЕ через один банківський день після закінчення відповідного етапу може виставити постачальнику вимогу про сплату штрафу у розмірі 0,05% від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший від 3-х банківських днів з моменту отримання постачальником письмової вимоги від ДПЕ (пункт 4.4 Договору);

- Договір набирає чинності з 01.06.2014 та діє протягом терміну дії Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2014 № 148 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, та від відповідача - виконуючим обов'язки директора ОСОБА_5, який діяв на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.2014 № 44-к/к та статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору відповідач надіслав позивачу такі повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії ОРЕ та скореговані повідомлення: від 22.09.2014 № 5 в жовтні 2014 року; скореговане повідомлення від 08.10.2014 №5/1 в жовтні 2014 року; від 20.10.2014 № 6 в листопаді 2014 року; від 20.11.2014 №7 в грудні 2014 року; від 23.12.2014 №1 в січні 2015 року; від 19.01.2015 №2 в лютому 2015 року; від 18.02.2015 № 3 в березні 2015 року; від 18.03.2015 №4 в квітні 2015 року; від 23.04.2015 №5 в травні 2015 року; від 18.05.2015 № 6 в червні 2015 року.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем підпункту 4.3.1 пункту 4.3 Договору за період з 01.10.2014 по 30.06.2015 щодо поетапної оплати купованої електроенергії у ДП «Енергоринок».

Позивач надіслав ДП «Укрінтеренерго» претензії про сплату штрафних санкцій на загальну суму 1 307 226,90 грн., в тому числі за порушення умов Договору щодо розрахунку за отриману електроенергію: першого етапу жовтня 2014 року в сумі 43 222,08 грн.; третього етапу листопада 2014 року в сумі 35 568,17 грн.; четвертого та п'ятого етапів грудня 2014 року в сумі 38 391,98 грн.; першого - четвертого етапів січня 2015 року в сумі 136 264,14 грн.; першого - п'ятого етапів лютого 2015 року в сумі 240 261,88 грн.; першого та п'ятого етапів березня 2015 року в сумі 152 818,38 грн.; першого - четвертого етапів квітня 2015 року в сумі 173 089,90 грн.; першого - четвертого етапів травня 2015 року в сумі 219 052,75 грн.; першого - п'ятого етапів червня 2015 року в сумі 268 557,62 грн.

Факт надсилання вказаних претензій на адресу відповідача підтверджується описами вкладення у цінний лист та списками відправки цінних листів по Києву з фіскальними чеками пошти.

Факт отримання ДП «Укрінтеренерго», надісланих йому ДП «Енергоринок», претензій підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких долучені до матеріалів справи.

У свою чергу, відповідач належним чином на претензії не відреагував та протягом трьох банківських днів з моменту їх отримання штраф позивачу не сплатив.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач мав право пред'явити вимоги про сплату штрафу лише через один банківський день після закінчення відповідного етапу.

Доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки зі змісту пункту 4.4 Договору вбачається, що позивач має право пред'явлення вимоги не раніше ніж через один банківський день після закінчення відповідного етапу та не обмежений лише цим днем для пред'явлення вимоги щодо штрафу.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний.

Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій в порядку статті 83 ГПК України та статті 233 ГК України.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підтвердження незадовільного фінансового стану відповідачем було подано довідку щодо дебіторської заборгованості станом на 01.10.2015, з якої вбачається те, що загальний розмір дебіторської заборгованості ДП «Укрінтеренерго» складає 939 351 тисяч грн.

Суд приймає до уваги: повне виконання відповідачем умов Договору щодо оплати за куплену електричну енергію; відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з невиконанням умов Договору; суттєвий розмір штрафу.

З огляду на викладене, Господарський суд міста Києва дійшов до висновку про зменшення штрафних санкцій на 50 %, часткове задоволення вимог та стягнення з відповідача 653 613,45 грн. штрафу.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85; ідентифікаційний код: 19480600) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код: 21515381): 653 613 (шістсот п'ятдесят три тисячі шістсот тринадцять) грн. 45 коп. штрафу та 19 608 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісім) грн. 40 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 30.11.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук