Рішення № 53928972, 26.11.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.

Справа № 909/1074/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., секретар судового засідання Манів-Головецька О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт", вул. Шевченка, 171, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100

поштова адреса: а/с 10880, м. Львів, 79002

до відповідача: приватного підприємства "Роса-ІФ", вул. Коновальця, 136-Б/232, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 157655,85 грн.

від позивача: представники не з'явилися;

від відповідача: представники не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" звернулося в суд із позовом до приватного підприємства "Роса-ІФ" про стягнення 157655,85 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки товарів № РЕ/ІФ/107/14 від 01.04.14 в частині оплати поставленого товару.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№ 12672/15 від 24.11.15): заяви про зменшення позовних вимог від 20.11.15 вих. № 494 з додатками та копії платіжних доручень на підтвердження сплати відповідачем основного боргу.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 19834,39 - пені, 15970,59 - штрафу, 14710,68 - 28% річних та 27174,57 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 12672/15 від 24.11.15) прийнята до розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалами суду: ухвалою від 15.09.15 (вих.№9986 від 16.09.15), надісланою на належну адресу відповідача, ухвалою від 06.10.15 (вих.№10852 від 07.10.15), направлену відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отриману останнім 13.10.15, що підтверджено наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та ухвалою від 16.11.15 (вих. № 13485 від 18.11.15).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

На час винесення судом рішення, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами даного спору укладено договір поставки товарів № РЕ/ІФ/107/14 від 01.04.14, відповідно до якого постачальник зобов"язується постачати і передати у власність покупцю будівельні матеріали (у подальшому - товар), для використання у господарській діяльності, а покупець зобов"язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.7. договору перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору встановлено, що форма оплати — передоплата в розмірі - відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється. Решта суми — протягом 30 календарних днів від дати отримання товару.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. На виконання умов договору, позивач поставив та передав у власність відповідача товар - на суму 79852,99 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних:

видатковою накладною № ІФ000003590 від 01.12.2014р. на суму 12138,37 грн.;

видатковою накладною № ІФ000003617 від 05.12.2014р. на суму 14880,00 грн.;

видатковою накладною № ІФ000003680 від 11.12.2014р. на суму 34840,00 грн.;

видатковою накладною № ІФ000003711 від 15.12.2014р. на суму 2019,62 грн.;

видатковою накладною № ІФ000003732 від 17.12.2014р. на суму 2400,00 грн.;

видатковою накладною № ІФ000003803 від 24.12.2014р. на суму 13575,00 грн.

Оригінали зазначених вище накладних оглянуто в судовому засіданні.

В порушення договірних зобов"язань, відповідач на час звернення позивача до суду, отриманий товар не оплатив.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, заборгованість відповідача станом на 14.09.15 складала 79852,99 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В процесі розгляду справи позивачем подано докази сплати суми основної заборгованості.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 79852,99 грн. боргу, в зв'язку з погашенням відповідачем даної суми.

Як вбачається з поданих позивачем платіжних доручень №23135 від 28 вересня 2015 року, №23142 від 30 вересня 2015 року, №23148 від 01 жовтня 2015 року та №23230 від 30 жовтня 2015 року, долучених до матеріалів справи, відповідач сплатив заборгованість за поставлений товар, згідно договору поставки товарів № РЕ/ІФ/107/14 від 01.04.14 після порушення провадження у справі, що є заявленою вимогою позивача та розцінюється судом як визнання приватним підприємством "Роса-ІФ" наявності боргу перед позивачем.

Зважаючи на добровільну сплату відповідачем заборгованості, предмет даного спору в сумі 79852,99 грн. основної заборгованості відсутній, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором поставки товарів № РЕ/ІФ/107/14 від 01.04.14 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У відповідності до п. 5.2. Договору, у випадку порушення строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 28 % річних від простроченої суми.

У зв"язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, позивачем згідно з пунктів 5.2., 5.3., 5.5. договору нараховано 19834,39 - пені, 15 970,59 - штрафу, 14710,68 - 28% річних; позивачем також нараховано 27174,57 грн. - інфляційних втрат. У відповідності до ст. 55 ГПК України, суд перевірив розрахунок позивача щодо зазначених вище нарахувань і визнав його вірним; заявлена до стягнення сума пені, штрафу, 28% річних та інфляційних втрат є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 712 ЦК України, 173, 216, 230 ГК України, керуючись 4-7, 43, 49, 55, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до приватного підприємства "Роса-ІФ" про стягнення 77690,23 грн. задовольнити .

Стягнути з приватного підприємства "Роса-ІФ", вул. Коновальця, 136-Б/232, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 34083975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт", вул. Шевченка, 171, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100; поштова адреса: а/с 10880, м. Львів, 79002 (код 37961273) - 19834,39 (дев"ятнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні тридцять дев»ять копійок)- пені, 15970,59(п"ятнадцять тисяч дев"ятсот сімдесят гривень п"ятдесят дев"ять копійок) - штрафу, 14710,68 (чотирнадцять тисяч сімсот десять гривень шістдесят вісім копійок) - 28% річних, 27174,57 (двадцять сім тисяч сто сімдесят чотири гривні п"ятдесят сім копійок) - інфляційних втрат та 1165,35 (одну тисячу сто шістдесят п"ять гривень тридцять п"ять копійок ) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 79852,99 (сімдесят дев"ять тисяч вісімсот п"ятдесят дві гривні дев"яносто дев"ять копійок) - основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.15.

Суддя Максимів Т. В.