Рішення № 53928799, 26.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.2015 Справа № 905/2647/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом

Приватного підприємства "Бізнес-Штамп"

до

Головного територіального управління юстиції в Донецькій області

про

стягнення 18285,97грн.

Представники сторін:

від позивача: Малькевич .Н.В.-представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги приватного підприємства "Бізнес-Штамп" до Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про стягнення 18285,97грн., з яких 10240,00грн.-сума основного боргу; 7608,32грн.-інфляційні втрати; 437,65грн.- 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №60 від 03.03.2014 в частині оплати поставленої продукції позивачем.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №60 від 03.03.2014; видаткових накладних від 03.03.2014 №№РН-00000411,РН00000429, РН-00000438,РН-00000456, РН-00000458, РН-00000465, РН-00000466, РН-00000488, 19, 24, 26, 29, РН-00000031, РН-00000032, РН-00000033, РН-00000039, РН-00000040, РН-00000050, РН-00000100; виписки з банківського рахунку позивача; акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 по 24.04.2015; претензії; відповіді.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, вимог суду не виконав, відзив на позов не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

03.03.2014 між приватним підприємством "Бізнес -Штамп" та Головним управлінням юстиції в Донецькій області, яке перейменовано відповідно до наказів Міністерства юстиції України №115/5 від 30.01.2015 "Про деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України" та №139/5 від 02.02.2015 "Про затвердження переліку Головних територіальних управлінь юстиції" в Головне територіальне управління юстиції в Донецькій області, підписаний договір №60.

Згідно з п.1.1 договору виконавець в особі приватного підприємства "Бізнес -Штамп" забов'язався надати замовнику печатки та штампи на загальну суму 99900,00грн.(п.1.3. договору).

Відповідно до п.2.1. договору якість продукції та виконаних робіт повинна відповідати діючим ГОСТ,ТУ.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх забов'язань (п.5.1.договору). Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2013 (п. 5.4 договору).

На виконання умов договору позивачем передано 03.03.2014 відповідачу продукцію, що підтверджуються наявними в матеріалах накладними від 03.03.2014 №№РН-00000411 на суму 135,00грн.; РН-00000429 на суму 935,00грн.; РН-00000438 на суму 1380,00грн.; РН-00000456 на суму 990,00грн.; РН-00000458 на суму 250,00грн.; РН-00000465 на суму 440,00грн.; РН-00000466 на суму 1675,00грн.; РН-00000488 на суму 135,00грн.; 19 на суму 350,00грн.; 24 на суму 350,00грн.; 26 на суму 350,00грн.; 29 на суму 350,00грн.; РН-00000031 на суму 1050,00грн.; РН-00000032 на суму 1750,00грн.; РН-00000033 на суму 1195,00грн.; РН-00000040 на суму 350,00грн.; РН-00000050 на суму 700,00грн.; РН-00000100 на суму 450,00грн. Вищезазначені накладні підписані сторонами та їх копії містяться в матеріалах справи. Відповідач вищезазначену продукцію отримав, про що свідчить особистий підпис його представника на видаткових накладних, жодних заперечень чи зауважень не надав.

Також позивач на підтвердження виконання договору надає до матеріалів справи копію видаткової накладної №РН-00000039 від 10.02.2014 на суму 3150,00грн., на якій відсутній підпис особи, яка відповідає за прийняття продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що видаткова накладна №РН-00000039 від 10.02.2014 не містить підпису та інших обов’язкових реквізитів, які б свідчили про прийняття продукції на підставі такої накладної представником відповідача, то вона не приймається судом в якості належного та допустимого доказу отримання відповідачем від позивача продукції.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу продукції на загальну суму 12835,00 грн..

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між позивачем та відповідачем не було встановлено терміну оплати продукції, тому до таких правовідносин слід застосувати положення до ст.692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після його прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Вищезазначена правова позиція узгоджується також з п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових забов'язань".

Відтак суд приходить до висновку, що строк оплати продукції настав в момент її отримання, тобто 03.03.2014.

Відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлену продукцію на суму 5940,00грн., про що свідчить банківська виписка станом на 29.05.2014, яка наявна в матеріалах справи.

За таких обставин, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію на суму 6895,00грн. Хоча за переконанням позивача заборгованість становить 10240,00 грн., розмір якої позивач розраховує з урахуванням накладної №РН-00000039 від 10.02.2014. Однак оскільки судом не прийнята видаткова накладна №РН-00000039 як належний доказ, то судом не приймаються доводи позивача про наявність заборгованості у розмірі 10240,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 28.04.2015 направлена претензія про сплату суми основного боргу у розмірі 10054,00грн.; суми 3% річних від простроченої суми у розмірі 312,08грн.; суми інфляційних збитків у розмірі 4923,15грн.

09.06.2015 на адресу позивача від відповідача надійшла відповідь, зі змісту якої вбачається, що Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області погоджується із заборгованістю у сумі 10240,00грн. і наголошує на тому, що вона виникла внаслідок не проходження платежів в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області, а саме платіжних доручень №100384 від 27.03.2014 на суму 1400,00грн.; №3266 від 16.06.2014 на суму 350,00грн.; №3278 від 12.06.2014 на суму 350,00грн.; №3280 від 12.06.2014 на суму 1195,00грн.; №3284 від 12.06.2014 на суму 350,00грн.; №3285 від 12.06.2014 на суму 350,00грн.; №3286 від 12.06.2014 на суму 350,00грн.; №3240 від 13.06.2014 на суму 350,00грн.; №3530 від 16.06.2014 на суму 3150,00грн.; №3531 від 16.06.2014 на суму 1750,00грн.; №3688 від 12.06.2014 на суму 295,00грн.; №3689 від 12.06.2014 на суму 350,00грн. Відповідач повторно зазначає, що заборгованість буде погашена за умови направлення завіреної копії договорів, розрахунків та актів.

Позивач направив витребувані відповідачем документи, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, квитанція і опис, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 6895,00 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач з відповідача просить стягнути інфляційні витрати, пов'язані з простроченням грошового забов'язання у розмірі 7608,32грн. та 3%річних у розмірі 437,65грн.

Умовами договору, а саме п.3.1, встановлено, що кожна сторона несе матеріальну відповідальність за невиконання умов дійсного договору у відповідності з діючим законодавством.

Матеріалами справи доведено, що строк виконання грошового зобов’язання відповідачем порушений.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та визнано його арифметично невірним, у зв'язку з тим, що судом було зменшено розмір основного боргу відповідача до 6895,00грн. За розрахунком суду 3% річних, що нараховані на суму боргу у розмірі 6895,00грн. за період з 04.03.2014 по 06.08.2015 становить 295,26грн.; суму інфляційних втрат за період з квітня 2014 по 06.08.2015 становить 4746,95грн. Тому позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом задовольняється частково, за розрахунком суду.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи зі ставок судового збору станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (84313, Донецька область м. Краматорськ, вул.Машинобудівників,32; код ЄДРПОУ 34898944) на користь Приватного підприємства "Бізнес-Штамп" (85302, Донецька область, м. Красноармійськ, вул.Свердлова,149; код ЄДРПОУ 34267229; р/р 26005300108027 в ТВБВ 10004/0218 ДОУ АТ Ощадбанк, МФО 335106) суму заборгованості за договором у розмірі 6895 (шість тисяч вісімсот дев’яносто п’ять)грн. 00коп.; суму інфляційних витрат у розмірі 4746 (чотири тисячі сімсот сорок шість)грн. 95коп.; суму 3% річних у розмірі 295(двісті дев"яносто п"ять)грн. 26коп.; суму судового збору у розмірі 795(сімсот дев"яносто п"ять (сімсот дев"яносто п"ять) грн.19коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 01.12.2015