Рішення № 53928715, 25.11.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" листопада 2015 р. Справа № 906/1320/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №220/337/д від 18.05.2015;

ОСОБА_2 - довіреність б/н від 29.07.2015;

ОСОБА_3 - довіреність б/н від 11.09.2015;

від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність б/н від 07.09.2015;

ОСОБА_5 - довіреність б/н від 07.09.2015;

від прокурора: Барілов Д.В. - посвідчення №034730 від 05.08.2015;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ) в особі Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району (смт. Городок Радомишльський район Житомирська область)

до Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області (смт.Городок Радомишльський район Житомирська область)

про стягнення 29744488,47 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 10.11.2015 оголошувалась перерва до 25.11.2015 відповідно до ст.77 ГПК України.

Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області на користь позивача - Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району 29744488,47грн. - грошових коштів в рахунок компенсації різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення за період січень 2013 - липень 2015.

Вимоги обґрунтовані тим, що 11 грудня 2012 року Макарівською КЕЧ району було надано до Городоцької селищної ради Радомишльського району планову калькуляцію собівартості опалення, водопостачання та водовідведення на 2013 рік, послуги з яких надає Макарівська КЕЧ району. 21 січня 2013 року Макарівська КЕЧ району отримала від Городоцької селищної ради витяг з рішення першої сесії першого скликання від 23.12.2012 №8 "Про затвердження тарифів на водопостачання, водовідведення, теплопостачання, послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, захоронення твердих відходів. Затвердження план-схеми прибудинкової території житлових будинків". Тарифи, які затверджені цим рішенням, не відповідають тарифам, наданим Макарівською КЕЧ району. В пункті 3 рішення сесії ради зазначено, що тарифи на теплопостачання, подані Макарівською КЕЧ району, не затверджувати у зв'язку з їх не обґрунтованістю. В подальшому кожного року Макарівською КЕЧ району подавалися Городоцькій селищній раді планові калькуляції собівартості послуг на теплопостачання, водопостачання та водовідведення для затвердження тарифів та велась відповідна переписка. Однак до цього часу тарифи не затверджені. Постановою Радомишльського районного суду від 02.06.2015 по справі №289/488/15-а визнано протиправними дії виконавчого комітету Городоцької селищної ради Радомишльського району про відмову у розгляді клопотання Макарівської КЕЧ району по питанню про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги. Зобов'язано виконком Городоцької селищної ради розглянути клопотання Макарівської КЕЧ району по питанню про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги. Виконком Городоцької селищної ради 22.07.2015 вирішив тарифи на послуги теплопостачання, водовідведення та водопостачання не встановлювати та не погоджувати. Планову калькуляцію собівартості теплопостачання, водовідведення та водопостачання Макарівської КЕЧ району направити до Житомирської обласної адміністрації для проведення бухгалтерського аудиту з'ясування реальних витрат на виробництво та надання послуг (рішення №78). Прокурор та позивачі вважають, що внаслідок бездіяльності Городоцької селищної ради, несвоєчасного корегування або встановлення нею нових тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються Макарівською КЕЧ району, останній завдані значні збитки, сума яких за період з січня 2013 по липень 2015 становить 29744488,47 грн. Керуючись нормами статті 1173 ЦК України та статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), а у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, прокурор просить стягнути на користь Макарівської КЕЧ району зазначену суму шкоди.

В судовому засіданні прокурор та представники позивачів вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача проти позову заперечили. Відмову у затвердженні тарифів на теплопостачання, водопостачання та водовідведення, які надавалися Макарівською КЕЧ району, мотивують відсутністю висновків компетентного органу щодо економічного обґрунтування планових витрат Макарівської КЕЧ на надання вказаних послуг. Пояснили, що з метою уникнення соціальної напруги та забезпечення прав мешканців смт. Городок, 23.12.2012 на першій сесії новоствореної Городоцької селищної ради були затверджені вже діючі з січня 2012 року тарифи на теплопостачання, водопостачання та водовідведення, які погоджені Головним КЕУ Збройних Сил України. Вважають, що відповідно до п.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження по встановленню тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також погодження у установленому порядку цих питань з підприємствами, установами, організаціями, які належать до комунальної власності, а Макарівська КЕЧ району не відноситься до підприємств комунальної власності.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Макарівською КЕЧ району, яка являється структурним підрозділом Збройних Сил України, згідно ліцензій, виданих Київською обласною державною адміністрацією, надавалися послуги з централізованого водопостачання, водовідведення та теплопостачання для військового містечка №6 (Макарів-1).

Постановою Верховної Ради України від 05.07.2012 №5173-YI присвоєно населеному пункту Радомишльського району Житомирської області найменування - селище Городок, а рішенням Житомирської обласної ради від 16.08.2012 №653 утворено Городоцьку селищну раду Радомишльського району Житомирської області (т.5 а.с.95-96).

В зв'язку із зміною адміністративно-територіального устрою військового містечка Макарів-1, вказані послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення мешканцям селища Городок надавалися Макарівською КЕЧ району на підставі відповідних ліцензій, виданих Житомирською обласною державною адміністрацією в листопаді 2013 року.

До утворення Городоцької селищної ради тарифи на послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення Макарівській КЕЧ району погоджувались Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України.

На підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Макарівська КЕЧ району в грудні 2012 року подала до Городоцької селищної ради Радомишльського району планові калькуляції собівартості опалення, водопостачання та водовідведення на 2013 рік для встановлення відповідних тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, які надаються Макарівською КЕЧ району.

Рішенням першої сесії першого скликання Городоцької селищної ради від 23.12.2012 №8 (або №15 згідно матеріалів сесії) затверджено та введено в дію з 01 жовтня 2012 року, зокрема, тарифи на водопостачання, водовідведення та теплопостачання, а саме: водовідведення: - для населення в розмірі 2,20грн. (з ПДВ) за м. куб, - для інших споживачів - 2,46грн. (з ПДВ) за м. куб; водопостачання: - для населення в розмірі 3,50грн. (з ПДВ) за м. куб, - для інших споживачів - 4,87грн. (з ПДВ) за м. куб; теплопостачання: - для населення 4,03грн. (з ПДВ) за 1 кв.м опалювальної площі в місяць на протязі року та 8,06грн. (з ПДВ) за 1 кв. м опалювальної площі в місяць в опалювальний період, - для інших споживачі - 981,88грн. (з ПДВ) за 1 Гкал (т.1 а.с.50, т.5 а.с.101). Також вирішено тарифи на теплопостачання, подані Макарівською КЕЧ району, не затверджувати у зв'язку з їх не обґрунтованістю.

Як пояснив представник селищної ради, з метою уникнення соціальної напруги та забезпечення прав мешканців смт. Городок, вказані тарифи рада затвердила в тому розмірі, які діяли з 01.01.2012 року і погоджені Головним КЕУ, що підтверджується довідкою будинкоуправління №9 та не заперечується Макарівською КЕЧ.

На протязі 2013, 2014, 2015 років Макарівською КЕЧ району подавалися Городоцькій селищній раді планові калькуляції собівартості послуг на теплопостачання, водопостачання та водовідведення для встановлення відповідних тарифів та велась постійна переписка. Однак до цього часу інші тарифи, ніж ті, що затверджені рішенням від 23.12.2012, Городоцькою селищною радою не встановлювались.

Постановою Радомишльського районного суду від 02.06.2015 по справі №289/488/15-а визнано протиправними дії виконавчого комітету Городоцької селищної ради Радомишльського району про відмову у розгляді клопотання Макарівської КЕЧ району по питанню про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги. Зобов'язано виконком Городоцької селищної ради розглянути клопотання Макарівської КЕЧ району по питанню про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги (т.1 а.с.76).

Виконком Городоцької селищної ради 22.07.2015 вирішив тарифи на послуги теплопостачання, водовідведення та водопостачання не встановлювати та не погоджувати. Планову калькуляцію собівартості теплопостачання, водовідведення та водопостачання Макарівської КЕЧ району направити до Житомирської обласної адміністрації для проведення бухгалтерського аудиту з'ясування реальних витрат на виробництво та надання послуг (рішення №78, т.1 а.с.78).

Прокурор вважає, що Городоцька селищна рада зобов'язана відшкодувати різницю між економічно обґрунтованими Макарівською КЕЧ району витратами, наданими на затвердження відповідачу і які ним не розглянуті, та розміром плати, отриманої від споживачів. Позов обґрунтований приписами статті 1173 Цивільного кодексу України та статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши правові норми, що регулюють спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки унормовані Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Субєктами названого Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг унормовані статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". За приписами цієї норми, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (стаття 19 вказаного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, Макарівська КЕЧ району не визначалась Городоцькою селищною радою як виконавець житлово-комунальних послуг і між ними відсутні будь-які договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим Макарівська КЕЧ району є суб'єктом природних монополій з транспортування теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується витягом із зведеного переліку суб'єктів природних монополій (т.5 а.с.53). Послуги з постачання теплової енергії, господарсько-питної води та водовідведення Макарівською КЕЧ району надаються фізичним і юридичним особам за окремими цивільно-правовими договорами.

Із наданих позивачем копій договорів на вказані послуги вбачається, що в розділі "Ціни та порядок розрахунку" сторони передбачили, що загальна вартість послуг по договору визначається згідно калькуляції собівартості послуг з постачання теплової енергії, господарсько-питної води та водовідведення (т.т.3, 4). Проаналізувавши акти здачі-прийому наданих послуг, суд приходить до висновку, що позивач, розраховуючи вартість послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, фактично виходив з власних тарифів і цін, а не керувався тарифами, затвердженими рішенням Городоцької селищної ради від 23 грудня 2012 року.

Стаття 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає принципи державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, якими, зокрема, є: нормативне регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Приписами статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями. У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю цих органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними повноважень.

Отже, наведеною нормою запроваджена публічно-правова відповідальність за незаконні рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1173 Цивільного Кодексу України унормовано, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти неправомірних дій бездіяльності органу місцевого самоврядування, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями, бездіяльністю органу місцевого самоврядування і заподіяною ним шкодою. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обовязок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний звязок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини справи та правові норми, господарський суд приходить до висновку про відсутність в діях відповідача усіх складових цивільного правопорушення, а саме, спричинення збитків відповідачем, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками.

Враховуючи недоведеність складу цивільного правопорушення, відсутні підстави для відшкодування різниці між економічно обґрунтованими позивачем витратами по наданню послуг з теплопостачання, водопостачання і водовідведення, наданими на затвердження відповідачу, та розміром плати за ці послуги, отриманої від споживачів.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

- в доход Державного бюджету України - 36540,00грн. судового збору.

3. Стягнути з Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району (12265, Житомирська область, Радомишльський район, смт. Городок, вул. Поштова, 23, код ЄДРПОУ 24964524)

- в доход Державного бюджету України - 36540,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01 грудня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу, 2, 3 - позивачам (за заявою)