Ухвала суду № 53927529, 02.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Київ К/9991/68732/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2012

у справі №0670/65/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фешен Груп»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 20.12.2011 №0001182304 та №0001192304.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, лютий, березень, квітень 2011 року, за результатами якої складений акт №7267/23-2 від 09.12.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.6.2.1 п.6.2, п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» не вірно застосовано « 0» ставку з податку на додану вартість по наданню експортних послуг по переробці давальницької сировини із залученням третіх осіб у виробництві за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 рік;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.6.2.1 п.6.2, п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.73.5 ст.73, п.195.1.3 п.1951 ст.195, п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 58363 грн. в т.ч. жовтень 2010 року в сумі 8313 грн., листопад 2010 року в сумі 11440 грн., грудень 2010 року в сумі 9025 грн., лютий 2011 року в сумі 14975 грн., березень 2011 року в сумі 6682грн., квітень 2011 року в сумі 7928 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0001182304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 58363,00 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 14390,00 грн. та №0001192304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13005,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

З метою оподаткування до експорту товарів також прирівнюється:

вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митного кордону України за договорами фінансового лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю-нерезиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке вивезення пов'язане із припиненням дії зазначених договорів;

поставка товарів (супутніх послуг) з митної території України на територію безмитних магазинів;

передача товарів, оформлених у митному режимі експорту, під митний режим митного складу, для подальшого вивезення таких товарів з митної території України.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вказаного вище Закону передбачено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом. До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно пп. «г» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг).

Пунктом 195.1.1 ст.195 Податкового кодексу України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Згідно з пп. «б» п.195.1.3 ст.195 Податкового кодексу України за нульової ставкою оподатковуються операції з постачання, в тому числі послуг, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем - нерезидентом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2003 між ТОВ «Фешен Груп» укладено зовнішньоекономічний контракт № 1 з компанією «EINTEX LLP», Великобританія, про виробничу послугу (нова редакції угоди від 03.01.2007 № 1-07).

Згідно з п. 1.1 Контракту, Замовник (компанія «EINTEX LLP») доручає, а Виконавець (TOB «Фешен Груп») приймає на себе обов'язок виконувати на території України роботи по виготовленню з давальницької сировини Замовника взуттєвої продукції (виробнича послуга). Згідно п. 1.2 Контракту, Виконавець надає послуги власними силами чи силами залучених ним третіх осіб.

На виконання умов зазначеного Контракту, позивачем укладено контракти з Державним підприємством «Підприємство Житомирської установи виконання покарань управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області» (№4) від 29.04.2011 №2/45 та Державним підприємством «Підприємство Житомирської установи виконання покарань управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області» (№8) від 01.03.2011 №1/12 на роботи по переробці давальницької сировини.

Підпунктами «а», «г» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. У сфері діяльності допоміжній, транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування), місцем поставки є місце, де фактично надаються послуги.

Разом з тим, п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» має ширший предмет регулювання, ніж припис п. 6.2 ст.6 цього ж Закону, який регулює застосування нульової ставки для супутніх послуг. Пункт 6.5 визначає оподаткування за місцем поставки всіх послуг, у той час як пункт 6.2 регулює оподаткування саме супутніх послуг, у зв'язку з чим, п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» є спеціальною нормою, яка визначає додаткові випадки застосування нульової ставки податку на додану вартість саме для супутніх послуг.

Так само, пп. «б» пп.195.1.3 ст.195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання, в тому числі послуг, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем - нерезидентом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» під операцією з давальницькою сировиною розуміється операція з попередньої поставки сировини для її подальшої переробки (обробки, збагачення або використання) в готову продукцію за відповідну плату, а також за умови, що вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менше 20 % загальної вартості готової продукції. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції або якщо вартість сировини менше 20 % загальної вартості продукції, не вважаються операціями з давальницькою сировиною. Давальницькою сировиною є сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії.

За змістом пункту «а» ч. 2 ст. 274 Митного кодексу України вантажні, транспортні та страхові послуги є супутніми саме в тому разі, коли здійснюються до пункту перетину митного кордону України.

Відтак, супутні послуги фактично надаються саме на митній території України, тому місцем їх поставки згідно з п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» є митна територія України, однак в силу п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону, пп. «б» пп.195.1.3 ст.195 Податкового кодексу України супутні послуги повинні оподатковуватися за нульовою ставкою незалежно від того, що місцем їх поставки є митна територія України.

Вивезення всієї виробленої продукції по договору (в тому числі і послуги по переробленню давальницької сировини) за межі митної території України здійснює позивач, доказом чого є відповідні вантажно-митні декларації, прості векселі з відміткою відповідача «погашено», що є підтвердженням здійснення позивачем вивозу готової продукції та супутніх послуг.

Оскільки застосування нульової ставки оподаткування послуг можливо лише тоді, коли відбувся експорт товарів, стосовно якого надані супутні послуги та не ставить право на застосування нульової ставки в залежність від кількості переробників давальницької сировини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук