Рішення № 53922988, 19.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9708/15

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Оверіної О.В., Фальчука В.П.

при секретарі: Книгиницькому О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 23 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру під АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вказуючи, що вказана квартира була придбана за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 9410 від 31.08.1995 року її матір'ю ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в зв'язку з чим вона у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини до Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Одеській області, де була відкрита спадкова справа № 128/2010, але державний нотаріус Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори своїм листом від 16.04.2013 р. повідомив їй про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину на згадану квартиру у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цю квартиру, а також своєю постановою від 29.11.2013 року відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дану квартиру без правовстановлюючих документів.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23 березня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м.Одеси від 23 березня 2015 року змінити, визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири та визнати за нею право приватної власності на квартиру , посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції виходив з того, що квартира під АДРЕСА_1, яка була придбана померлою ОСОБА_4 на підставі договору № 9410 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській товарній біржі 31.08.1995 року, та квартира під АДРЕСА_1, на яку зареєстроване право власності за померлою ОСОБА_5 згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» Одеської міської ради за № 31286797 від 13.09.2011 року, є одним й тим самим об'єктом нерухомого майна. Разом з тим, сторони за договором № 9410 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській товарній біржі 31.08.1995 року, не оформили цей договір нотаріально, як цього вимагало діюче на той час та діюче на теперішній час законодавство. Позивач не надала суду доказів на підтвердження існування судового рішення про визнання договору № 9410 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській товарній біржі 31.08.1995 року, дійсним, а також не заявляла таку вимогу у даній справі.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що:

Згідно договору № 9410 купівлі-продажу нерухомого майна від 31 серпня 1995 року, зареєстрованого на Одеській товарній біржі, зареєстрованого Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 05.09.1995 року під № 251 на стор. 12 в книзі 125 пр., ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру під АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області 25 листопада 2011 року. Позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отже має право на спадкування в першу чергу за законом.

14 квітня 2010 року, за заявою позивача, Великомихайлівською державною нотаріальною контрою Одеської області була відкрита спадкова справа за № 128/2010 до майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Як вбачається з Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» Одеської міської ради за № 31286797 від 13.09.2011 року, за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1

Державний нотаріус Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шавша Г.М. своїм листом від 16.04.2013 року повідомив позивачу, що свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно яке залишилося після смерті її матері ОСОБА_4 ., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, видати неможливо у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно : квартиру, що розташована за адресою : АДРЕСА_1

Крім того, державний нотаріус Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шавша Г.М. своєю постановою про відмову у вчинені нотаріальних дій від 29.11.2013 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 31.08.1995 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Зі змісту договору від № 9410 від 31.08.1995 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Одеській товарній біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в МБТІ м. Одеси на ім`я ОСОБА_4

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу 31.08.1995 року, Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Договір № 9410 від 31.08.1995 року, зареєстрований на Одеській товарній біржі, за яким ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру під АДРЕСА_1 зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 05 вересня 1995 року під № 251 на стор. 12 в книзі 125 пр.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_7 і покупцем ОСОБА_4, які при цьому виступали членами біржи, про що зазначено в самому договорі № 9410 від 31.08.1995 року, зареєстрований на Одеській товарній біржі.

Отримавши державну реєстрацію в КП «ОМБТІ та РОН» права власності на квартиру, яку ОСОБА_4 придбала за договором купівлі-продажу № 9410 від 31.08.1995 року, який зареєстрований на Одеській товарній біржі, держава цим самим визнала право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, як таке, що виникло на незаборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції діючий на час укладення договору купівлі-продажу 31.08.1995 року дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купілі-продажу товарів допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції , що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1995 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору укладеного та зареєстрованого на біржі у разі порушення вимог встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним Договору № 9410 від 31.08.1995 року, зареєстрований на Одеській товарній біржі, за яким ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру під АДРЕСА_1

Водночас договір купівлі-продажу, зареєстрований на Одеській товарній біржі за № 9410 від 31.08.1995 року у встановленому порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

Оскільки Закон України «Про товарну біржу» звільняв членів біржі за біржовими операціями від подальшого нотаріального посвідчення договору, зареєстрованого на біржі, без будь-якого застереження, то в разі продажу нерухомого майна за біржовим договором і відсутності судового рішення про визнання такого договору недійсним, то при таких обставинах у суду першої інстанції, виходячи з загальних підстав презумпції правомірності правочину та з того, що держава здійсненням державної реєстрації біржового договору, за яким особа придбала нерухоме майно, таким чином визнала, що у набувача право власності виникло на незаборонених законом підставах, не було правових підстав для невизнання в судовому порядку права власності на нерухоме майно.

Крім того, судова колегія не погоджується з висновком районного суду про те, що відмова нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право власності на спірну квартиру з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів, пов`язана виключно з розбіжністю в адресі місця знаходження квартири - зокрема в статусі визначення типу вулиці та її найменування на час придбання кварири і на час відкриття спадщини відповідно - спуск Вакуленчука та Деволанівський узвіз.

Проте такий висновок суду не узгоджується з матеріалами справи, з яких вбачається, що відмова нотаріуса пов`язана виключно з відсутністю у позивача правовстановлючих документів, а не розбіжністю в адресі. В розпорядженні нотаріуса були надані відповідні довідки Одеської міської ради щодо зміни назви типу вулиці та її найменування, зокрема зі спуску Вакуленчука на Деволанівський узвіз. Інші реквізити адреси спірної квартири, зокрема номер будинку та номер квартири, не змінювалися.

Договір купівлі-продажу, зареєстрований на Одеській товарній біржі, за яким ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру під АДРЕСА_1, нотаріусом не брався до уваги, як правовстановлюючий документ, оскільки не був нотаріально посвідчений, що у відповідності до діючої Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій перешкоджає нотаріусу видати спадкоємцю, який прийняв в спадщину, свідоцтво про право власності в порядку спадкування. При цьому нотаріус ще до винесення постанови про відмову у вчинені нотаріальних дій від 29.11.2013 року - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 повідомляла позивача про необхідність звернення до суду (а. с. 24).

На час винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій - 29.11.2013 року, позивач не зверталася до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу зареєстрованого на Одеській товарній біржі за № 9410 від 31.08.1995 року, за яким ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру під АДРЕСА_1

Тобто позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності в нотаріальному порядку.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і набув передчасного висновку про відмову задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом.

При таких обставинах, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті матері позивач у передбачений законом строк - 14.04.2010 року звернулася до нотаіальної контори з заявою про прийняття спадщини і, таким чином, вважаться такою, що прийняла спадщину. Крім того, як вбачається з довідки про склад сім`ї та осіб, що проживають за адресою: АДРЕСА_1, позивач на час смерті спадкодавця проживала і була зареєстрована у спірній квартирі разом зі спадкодавцем.

Відповідач по справі ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_4, але на час смерті матері разом з спадкодавцем не проживав і заяву до нотаріальної контори у передбачений законом строк про прийняття спадщини, не подавав, заявлений до нього позов про визнання права власності в порядку спадкування за законом за своєю рідною сестрою ОСОБА_2 - визнав у повному обсязі, в засіданні судової колегії пояснив, що подавав до нотаріуса заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4

При таких обставинах у суду апеляційної інстанції немає правових підстав для відмови у вимогах ОСОБА_2

Разом з тим судова колегія звертає увагу, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі фактично доповнила позовні вимоги, що розглядалися районним судом, новою вимогою про визнання дійсним договору № 9410 купівлі-продажу нерухомого майна від 31 серпня 1995 року, зареєстрованого на Одеській товарній біржі, зареєстрованого Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 05.09.1995 року під № 251 на стор. 12 в книзі 125 пр., ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру під АДРЕСА_1

Проте суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права на стадії апеляційного провадження приймати уточнення та/або доповнення позовних вимог, які не розглядалися в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 22,2 кв. м., житловою площею 12,3 кв. м. в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Оверіна

В.П. Фальчук