Ухвала суду № 53922253, 25.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9529/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представника позивача Махаєвої О.О., представника відповідача Декань М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДДТ Компані" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

22.05.2015р. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДДТ Компані" (далі - ТОВ "ТДДТ Компані") до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 №174226552209.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача, що операції позивача з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2015 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.12.2014 №174226552209.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявні докази того, що позивачем в подальшому було реалізовано отриманий товар від контрагента (третьої особи).

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б беззаперечно підтверджували факт отримання товару контрагентами та його приймання позивачем. Яким чином перевозився зазначений в договорах товар і ким цей товар було прийнято та перевірено його кількість та якість, позивачем до перевірки доказів надано не було.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 25.11.2014 р. по 28.11.2014 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ТДДТ Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Сорбіт» за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2014 року №1137/26-55-22-09/39040386 про порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачем було безпідставно віднесено 120659 грн. до податкового кредиту.

05.12.2014 року позивачем надано до відповідача заперечення на акт перевірки, які листом від 10.12.2014 року № 61834/10/26-55-22-09 були залишені без розгляду. (а.с. 156-163)

На підставі даного акту перевірки відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 року №174226552209.

Дане повідомлення-рішення товариством було оскаржено до Головного Управління ДФС у м. Києві. (а.с. 164-171)

Рішенням Головного Управління ДФС у м. Києві від 06.02.2015 року № 1847/10/26-15-10-05-35 податкове повідомлення рішення залишено без змін. (а.с. 172-176)

Не погодившись з рішенням податкового органу, ТОВ "ТДДТ Компані" звернулося до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для винесення оскарженого податкового-рішення став висновок відповідача, що правочини між позивачем та його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки співставленням номенклатури придбаних контрагентом позивача товарів не можливо зробити висновок щодо джерел походження товару, який було реалізовано на адресу ТОВ «ТДДТ КОМПАНІ».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал» укладено договір поставки від 01.07.2014 №ДГ-0107, згідно якого продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець належним чином прийняти і сплатити вартість стрілочних переводів та кабельної продукції. (а.с. 46-47)

За даним договором позивачем було отримано шпали залізобетонні та перевод стрілочний, що підтверджується податковими накладними №63 від 08.07.2014р., №116 від 11.07.2014р., №298 та №996 від 14.07.2014р., та видатковими накладними №РН-0000063 від 09.07.2014р., №РН0000116 від 14.07.2014р.,№РН-0000298 від 15.07.2014р. та №0000996 від 16.07.2014р. (а.с.48-55)

З пояснень позивача вбачається, що передача товару відбувалася в присутності уповноваженої особи від позивача - директора Дракіна А.Н. на складі ТОВ «Брокбудкепітал» (продавець товару) за адресою: м. Київ, вул. Екскалаторна, 35.

В подальшому, товар було реалізовано контрагенту позивача - ТОВ «Захід-Шляхбудтранс», за договорами поставки № 07-07 від 07.07.2014 р. та № 28-07 від 28.07.2014 р. (а.с.104-111), що підтверджується наданими податковими накладними №1 від 07.07.2014 p., №2 від 10.07.2014 p., № 4 від 14.07.2014 p., №3 від 14.07.2014 p., та видатковими накладними № РН-0000004 від 15.07.2014 p., № РН-0000003 від 16.07.2014 p., №РН- 0000002 від 14.07.2014 p., № РН-0000001 від 09.07.2014 p. (а.с. 112-124)

На підтвердження обставини транспортування товару до контрагента позивачем було надано товарно-транспортні накладні від 15.07.2014 p., від 16.07.2014 p., від 18.07.2014 p., від 21.07.2014 p., від 23.07.2014 p., від 24.07.2014 p., від 25.07.2014 p., від 30.07.2014 p.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Компанія Сорбіт» укладено договір від 01.07.2014 року №01/07-14, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець належним чином прийняти і сплатити вартість товарів народного споживання. (а.с. 56-57)

За цим договором позивачем, було отримано провід, опору з/б, переговорний пристрій, муфту, модем, адаптер, траверси опори, труба горова та ротор, що підтверджується наданими документами, а саме видатковими накладними №РН-0000338 від 30.07.2014р. та №РН0000339 від 30.07.2014р., податковими накладними №№338 та 339 від 30.07.2014р.(а.с. 58-61)

На доказ подальшої реалізації отриманого товару контрагентам ТОВ «Захід-Шляхбудтранс» та ПАТ «Жашківський маслозавод» позивачем надано договори поставки від 07.07.2014 р. № 07-07, № 28-07 від 28.07.2014 р., укладені між позивачем та ТОВ «Захід-Шляхбудтранс» (а.с. 104-111), податкові накладні № 5 від 28.07.2014 p. та №6 від 30.07.14р., видаткові накладні № РН- 0000005 від 29.07.2014 p., рахунок - фактуру СФ -000007 від 28.07.2014р. (а.с.112-133)

Крім того, судом першої інстанції зауважено, що вищевказані документи досліджувались під час проведення перевірки та відображені в акті перевірки.

Відповідачем не спростовано фактичної передачі товару, в акті перевірки відсутні посилання на будь - які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні справи, вироки чи постанови судів щодо посадових осіб контрагентів позивача.

Таким чином, позивач надав належним чином оформлені первинні документи та інші документи на підтвердження виконання умов договору.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому підтверджують факт здійснення господарської операції.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 30.11.2015р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДДТ Компані" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Стягнути судові витрати з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у розмірі 5 359, 20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев`ять грн.) на розрахунковий рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу - судовий збір, Код 22030001.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.