Ухвала суду № 53922206, 25.11.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Юзефович І.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року справа №428/3695/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., при секретарі судового засідання - Челаховій О.О., за участю позивача та представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 вересня 2015 року у справі № 428/3695/15-а за позовом ОСОБА_3 до Сєвєродонецької міської ради про скасування окремих пунктів рішення відповідача від 31 жовтня 2014 року № 4175,-

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із адміністративним позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради шостого скликання 91 чергової сесії № 4175 від 31 жовтня 2014 року «Про передачу у постійне користування земельних ділянок Комунальному підприємству «Сєвєродонецьке підприємство садово-паркового господарства та благоустрою» в частині п.п. 1.28, 2.33., якими затверджено комунальному підприємству технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме: земельні ділянки під павільйон (реконструкція існуючого торгового кіоску), за адресою: АДРЕСА_1 та передано Комунальному підприємству «Сєвєродонецьке підприємство садово-паркового господарства та благоустрою» у постійне користування земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_1, площею 0,0080 га (80кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель, які знаходились в оренді ОСОБА_4.(а.с. 1-4).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 вересня 2015 року у задоволені позову ОСОБА_3 до Сєвєродонецької міської ради відмовлено (а.с. 103-106).

Не погодившись з постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 вересня 2015 року у справі № 428/3695/15-а, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати постанову суду від 14 вересня 2015 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом при винесені спірного рішення порушено положення Закону України «Про оренду землі» та Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, апелянтом зазначено, що суд першої інстанції неправомірно посилався на рішення Апеляційного суду Луганської області від 07 травня 2014 року по цивільній справі № 428/6431/13-ц, оскільки воно жодного відношення до цієї справи не має (а.с. 113-115).

Позивач та представник позивача в судовому засідання надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

19 листопада 2015 року до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного суду від представник відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що судом першої інстанції прийнято постанову з додержанням вимог матеріального та процесуального права, відтак, її слід залишити в силі (а.с. 132-135).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 травня 2009 року між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_4 укладено Договір оренди землі № НОМЕР_2, відповідно до якого на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за № 3076 від 24 березня 2009 року орендарю передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0080 га за адресою: АДРЕСА_1. Договір укладено строком на 3 роки по 23 березня 2012 року із переважним правом пролонгації та актом підтверджується факт передачі-прийняття земельної ділянки в натурі(а.с. 15-18).

23 січня 2012 року ОСОБА_4 до відповідача подано заяву про продовження дії Договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 (а.с. 19).

13 лютого ОСОБА_4 отримав лист у відповідача, в якому йому повідомлено про дозвіл на поновлення договору оренди та про те, що він може отримати рішення ради та додаткову угоду після затвердження цього рішення сесією (а.с. 20, 21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 (а.с. 12).

У березні, жовтні 2012 року дружина орендаря - ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявою про переоформлення на неї договору оренди № НОМЕР_2 від 19 травня 2009 року (а.с. 22, 39-41).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради шостого скликання від 28 грудня 2012 року № 2389 договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 переоформлено на ОСОБА_3 по 30 червня 2013 року (а.с. 37).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 2535 від 14 березня 2013 року рішення від 28 грудня 2012 року № 2389 « Про переоформлення договорів оренди землі на ОСОБА_3.» було скасовано .

Рішенням Сєвєродонецької міської ради шостого скликання від 30 травня 2013 року № 2699 відмовлено ОСОБА_3 у переоформленні вищевказаної земельної ділянки у зв'язку з не визначенням спадкоємця майна. При цьому, відповідно до п.2 резолютивної частини рішення, міська рада вирішила питання про переоформлення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 розглянути після прийняття рішення суду щодо визначення спадкоємця майна (а.с. 32).

07 травня 2014 року колегією суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області, зокрема, позовні вимоги ОСОБА_3 по справі № 428/6431/13-ц про скасування рішення відповідача № 2699 від 30 травня 2013 року залишені без задоволення, оскільки ОСОБА_3 не набула права оренди на спірні земельні ділянки (а.с. 62-65). Це рішення набуло законної сили з моменту проголошення, відомостей щодо його оскарження не має.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради шостого скликання від 31 жовтня 2014 року № 4175 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку під павільйон (реконструкція існуючого торгівельного кіоску) за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.28 рішення); передано Комунальному підприємству «Сєвєродонецьке підприємство садово-паркового господарства та благоустрою» у постійне користування, зокрема, земельну ділянку загальною площею 0,0080 га за адресою: АДРЕСА_1 (п. 2.33 рішення) (а.с. 23-26). Це рішення прийнято на підставі рішення відповідача № 3507 від 30 січня 2014 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) КП «Сєвєродонецьке підприємство садово-паркового господарства та благоустрою».

Правомірність дій Сєвєродонецької міської ради щодо затвердження технічної документації та передання земельної ділянки третій особі є спірним питанням цієї справи.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог виходив з того, що позивач права оренди на спірну ділянку не набула, спірна земельна ділянка є землею комунальною власності, власника майна, яке знаходиться на спірних земельних ділянках не встановлено, відтак в діях відповідача щодо передачі її третій особі не вбачається неправомірності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР) система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Як вбачається з ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до повноважень Сєвєродонецької міської ради належить розпорядження землями територіальної громади м. Сєвєродонецьку, а саме земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Як вбачається з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

На виконання норм діючого законодавства ОСОБА_4 уклав Договір оренди землі № НОМЕР_2, відповідно до якого на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за № 3076 від 24 березня 2009 року орендарю передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0080 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 12).

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону № 161 Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 161 право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Як встановлено рішенням Апеляційного суду Луганської області по справі № 428/6431/13-ц від 07 травня 2014 року, з заявами про прийняття спадщини ОСОБА_4, після його смерті звернулась його дружина (позивач по справі), його донька та мати. Свідоцтва про спадщину не видавались. Крім того, донька померлого звернулась до відповідача із заявою про переоформлення на неї спірної земельної ділянки, яке вона не відкликала.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самці особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент прийняття спірного рішення права позивача не порушені, оскільки не доведене її права оренди на земельні ділянки або права власності на майно як спадкоємця.

Враховуючи вищевикладене та те, що спірна земельна ділянка є землями комунальної власності, якими розпоряджається відповідач, рішення № 4175 від 31 жовтня 2014 року стосовно затвердження технічної документації та передання Комунальному підприємству «Сєвєродонецьке підприємство садово-паркового господарства та благоустрою» на земельну ділянку загальною площею 0,0080 га за адресою: АДРЕСА_1 прийнято радою правомірного в межах законодавчо встановлених повноважень.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача, що у неї є право на оренду земельної ділянки загальною площею 0,0080 га за адресою: АДРЕСА_1, оскільки на ній розташовано її майно, відхиляється судом, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 вересня 2015 року у справі № 428/3695/15-а за позовом ОСОБА_3 до Сєвєродонецької міської ради про скасування окремих пунктів рішення відповідача від 31 жовтня 2014 року № 4175 - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 25 листопада 2015 року.

Повний текст ухвали виготовлено 30 листопада 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова