Ухвала суду № 53920184, 26.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2015 року

справа № 804/6135/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 р. по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до суду, в якому просило стягнути з відповідача на його користь суму адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у розмірі 816710,68 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 816,71 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 816710,68 грн. та пеню у розмірі 816,71 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у 2014 році відповідач належним чином не виконував покладені на нього обов’язки, передбачені ст. 19-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правилами частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу приведених норм вбачається, що законодавець передбачив для роботодавця обов’язок із забезпечення вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

За приписами ч.ч.1 – 3, 5 статті 19 Закону України від 21.03.1991 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, а також самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Так, матеріали справи свідчать, що згідно даних, наданих відповідачем в уточненому звіті за 2014 рік, форма №10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача у 2014 році – 1485 осіб, та виходячи з передбаченого законодавством нормативу, у відповідача мало бути працевлаштовано 59 інвалідів. При цьому на підприємстві відповідача у 2014 році розрахункова кількість працевлаштованих інвалідів складала 36 осіб.

За підсумками роботи відповідача у 2014 році позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції у розмірі 816710,68 грн. та пеня 816,71 грн. за незайняті інвалідами робочі місця.

У відповідності з частиною 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991 р. "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості населення адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2014 р. відповідач звертався з листом за №20/5043 до голови правління Криворізької територіальної первинної організації УТОС з проханням посприяти у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Листом №01/14 від 29.07.2014 р. голова правління Криворізької територіальної первинної організації УТОС повідомила про те, що інваліди, які обліковуються в Криворізькій територіальній первинній організації УТОС не виявили бажання працевлаштовуватись в ПАТ «Криворіжгаз».

Також у липні 2014 року відповідач подавав оголошення до газети «Червоний гірник» про наявність вакансії (у тому числі призначеної для працевлаштування інвалідів) слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН до центру зайнятості відповідач подавав у червні 2014 року – 3 вакантних місця, у липні 2014 р. – 3 вакантних місця, серпні 2014 р. – 3 вакантних місця, вересні 2014 р. – 3 вакантних місця, жовтні 2014 р. – 3 вакантних місця, листопаді 2014 р. – 4 вакантних місця, грудні 2014 р. – 4 вакантних місця.

З огляду на викладене, враховуючи те, що протягом 2014 року публічним акціонерним товариством «Криворіжгаз» не подавались щомісяця звіти за формою 3-ПН до центру зайнятості щодо наявності робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів у кількості 23 осіб, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у 2014 році відповідач належним чином не виконував покладені на нього обов’язки щодо подання до центру зайнятості звітів про наявність на підприємстві вільних вакансій, передбачених для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 27.11.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим