Постанова № 53920179, 10.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № 804/84/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - Поляков О.М. дов від 05.01.2015

відповідача: - Резніков Ю.М. дов від 6.08.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року

у справі № 804/84/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати недійсними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0002082201 від 05.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5680487 грн., в тому числі 3786992 грн. - основний платіж, штрафні (фінансові) санкції - 1893496 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002102201 від 05.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12378 грн., в тому числі 8252 грн. - основний платіж, штрафні (фінансові) санкції - 4126 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій з поставки нафтопродуктів. Господарські операції ТОВ «Всесвіт» повністю підтверджуються первинною бухгалтерською документацією, в свою чергу, відповідач не надав жодного рішення компетентного органу про визнання договорів поставки нафтопродуктів, що були укладені з контрагентами, недійсними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано ненаданням позивачем до перевірки всіх документів, передбачених договорами, зокрема, сертифікатів відповідності та паспортів якості на товар, наявністю недоліків в товарно-транспортних накладних (не зазначено номер резервуару, здебільшого відсутня адреса пункту навантаження, номер подорожнього листа, не є можливим встановити особу, яка одержала вантаж). Також позивачем не надано довіреностей, виписаних на отримання товару.

Крім того, судом зазначено, що надані позивачем паперові носії виписані контрагентами, щодо яких ДПІ складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період, що у сукупності свідчить про нереальність вчинених господарських операцій, які стали об'єктом оподаткування протягом 2012-2013 років, і, відповідно, виключає право ТОВ «Всесвіт» на формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товарів у ТОВ «Газукраїна-2020», ТОВ «ТД Ветек», з ПП «Багвам», ТОВ «Комсервіс Плюс», з ПП «Сайтек», ТОВ «Стоун Девелопмент», з ТОВ «Буд-Центр», з ТОВ «МКГ-Бізнес», ТОВ «Єдиний Комп'ютінг», ТОВ «Раквере».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги дані актів позапланових перевірок та неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в той же час судом проігноровані та безпідставно визнані такими, що не несуть юридичної сили, надані позивачем первинні бухгалтерські документи.

Також позивач зазначає про ненадання відповідачем жодного судового рішення, яке могло бути прийняте за результатами вказаних актів, і таке рішення могло б бути застосоване при розгляді даної справи в порядку ч.4 ст.72 КАС України. Суд безпідставно погодився з позицією податкового органу, що отримані позивачем кошти від вищевказаних контрагентів-покупців є безповоротною фінансовою допомогою і ці отримані кошти повинні бути включені до інших доходів як безповоротна фінансова допомога. Зробивши такий висновок, відповідач, на думку позивача, змінив один вид зобов'язання між ТОВ «Всесвіт» та його контрагентами-покупцями на інший, а саме: відносини по договору купівлі-продажу відповідач визнав відносинами з надання фінансової допомоги.

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Всесвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №1327/22-01/31313654 від 23.10.2014.

Перевіркою ТОВ «Всесвіт» встановлено порушення:

1. п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.п.135.5.4 ст.135, п.137.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 3786992,00 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2012 року на суму 461994,00 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 420997,00 грн. та за 2013 рік на суму 2904001,00 грн.;

2. п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 1354554,00 грн., в тому числі: липень 2012 року - 120829,00 грн., серпень 2012 року - 166915,00 грн., вересень 2012 року - 152250,00 грн., жовтень 2012 року - 82001,00 грн., лютий 2013 року - 192309,00 грн., травень 2013 року - 41184,00 грн., червень 2013 року - 179350,00 грн., вересень 2013 року - 168061,00 грн., листопад 2013 року - 251655,00 грн. та його завищення на всього на суму 1346302,00 грн., в тому числі: листопад 2013 року - 43489,00 грн., грудень 2012 року - 13759,00 грн., січень 2013 року - 27233,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 305037,00 грн., грудень 2013 року - 173164,00 грн., внаслідок порушень вказаних в п.п.3.2.1-3.2.2 акту перевірки, що призвело до заниження податку на додану вартість на 8252,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що позивач за перевірений період мав взаємовідносини з контрагентами, які допустили порушення податкового законодавства, а саме: не мають ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, первинні документи по окремим контрагентам до перевірки не надані, а деякі (товарно-транспортні накладні) мають недоліки.

По взаємовідносинам ТОВ «Всесвіт» з ТОВ «Газукраїна-2020», ТОВ «ТД Ветек», ПП «Багвам», ТОВ «Комсервіс Плюс», ПП «Сайтек», ТОВ «Стоун Девелопмент», ТОВ «Буд-Центр», ТОВ «МКГ-Бізнес», ТОВ «Єдиний Комп'ютінг», ТОВ «Раквере» неможливо підтвердити реальність придбання ТОВ «Всесвіт» нафтопродуктів у цих контрагентів-постачальників та подальшої реалізації вищевказаних ТМЦ ТОВ «Екком LTD», ПП «Обрій», ТОВ «Енергонафта», ТОВ «ОТК-Самара», ТОВ «Атан-Крим», ТОВ ВКФ «Вельта» та інших (додаток 6.1-6.2 до акту перевірки позивача від 23.10.2014).

За позицією відповідача ТОВ «Всесвіт» не мало підстав для збільшення доходу від реалізованих нафтопродуктів «Екком LTD», ПП «Обрій», ТОВ «Енергонафта», ТОВ «ОТК-Самара», ТОВ «Атан-Крим», ТОВ ВКФ «Вельта» та інших (додаток 6.1-6.2 до акту перевірки позивача від 23.10.2014) сумі 24 524 495 грн. та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4 904 899 грн.

Відповідач вважає, що фактично використані нафтопродукти в господарській діяльності отримані позивачем від невстановлених осіб, тобто повинні бути включені до складу валового доходу як безоплатно отримані. Отже суть виявленого відповідачем порушення правил оподаткування податком на прибуток полягає також у заниженні валового доходу на суму отриманого доходу від невстановлених осіб.

На підставі акту перевірки №1327/22-01/31313654 від 23.10.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0002082201 від 05.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток всього на суму 5680487,00 грн., з яких за основним платежем - 3786992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1893496,00 грн.

№0002102201 від 05.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 12378,00 грн., з яких за основним платежем - 8252,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4126,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 135.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно визначення, наведеного у пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Всесвіт» мало господарські відносини з придбання нафтопродуктів (дизельного палива, бензину тощо) за наступними договорами:

- за договором поставки нафтопродуктів № 200913 від 20.09.2013, укладеним з ТОВ «МКГ-Бізнес» (постачальник) (т.1, а. с.18, 19);

- за договором поставки нафтопродуктів № 300303 від 30.03.2011, укладеним з ТОВ ТОВ «Раквере» (постачальник) (т.1, а. с.21-24);

- за договором поставки нафтопродуктів № 2/12 від 02.12.2013, укладеним з ТОВ «Буд-Центр» (постачальник) (т.1, а. с.24, 25);

- за договором поставки нафтопродуктів № 030913 від 03.09.2013, укладеним з ТОВ «Стоун Девелопмент» (постачальник) (т.1, а. с.25, 26);

- за договором поставки нафтопродуктів № 03/09-1 від 03.09.2012, укладеним з ТОВ «Сайтек» (постачальник) (т.1, а. с.26-28);

- за договором поставки нафтопродуктів № 251133 від 25.11.2013, укладеним з ТОВ «Комсервіс Плюс» (постачальник) (т.1, а. с.28, 29);

- за договором поставки нафтопродуктів № 151023 від 15.10.2013, укладеним з ПП «Багвам» (постачальник) (т.1, а. с.30-32);

- за договором поставки нафтопродуктів № 83-30/09/13 від 30.09.2013, укладеним з ТОВ «Торговий дім Ветек» (постачальник) (т.1, а. с.32-36);

- за договором поставки нафтопродуктів № 1907/12-И-2 від 19.07.2012, укладеним з ТОВ «ГазУкраїна-2020» (постачальник) (т.1, а. с.36-47).

Також ТОВ «Всесвіт» (покупець) мало господарські відносини з ТОВ «Єдиний Комп'ютінг» (постачальник) з придбання ТМЦ (системний блок, мишка, монітор тощо) за усною угодою з виписуванням заявки та рахунку-фактури (т.1, а. с.19, 20).

Фактичне виконання наведених вище договорів підтверджується наступними первинними документами, які були предметом дослідження під час проведення перевірки відповідачем: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні. Також з матеріалів справи вбачається, в акті перевірки від 23.10.2014 зафіксовано з посиланням на дані бухгалтерського обліку оплата позивачем придбаного товару на рахунки вищевказаних контрагентів.

Стосовно посилань суду першої інстанції на недоліки в товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (не зазначено номер резервуару, здебільшого відсутня адреса пункту навантаження, номер подорожнього листа, а також не є можливим встановити особу, яка одержала вантаж), колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, зміст якої зводиться до того, що позивачем не надано документальних доказів дотриманні цих Інструкцій при транспортуванні та прийомці нафтопродуктів, зокрема, ненадання товариством журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, актів приймання нафтопродуктів з наявністю підпису водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад, в яких би зазначалося наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту тощо.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568.

Відповідно до Наказу № 363 товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме: подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п.11.3), даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, та зберігається і знаходиться у них, а товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи» №228/253 від 07.08.96 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Отже, з аналізу вказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку № 493 від 22.05.2006); не є документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних як і недоліки в товарно-транспортних накладних, може бути свідченням порушення правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операції за наявності інших підтверджуючих документів.

Стосовно відсутності сертифікатів (паспортів якості) на товар, колегія суддів зауважує, що згідно приписів ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства.

Отже, обов'язок по передачі сертифікату покладено на продавця, яким ТОВ «Всесвіт» у вищевказаних господарських операціях не є.

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договорів з вказаними підприємствами - постачальниками, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Також матеріалами справи не спростовується, відповідачем не заперечується факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних нафтопродуктів шляхом подальшої їх реалізації ТОВ «Екком LTD», ПП «Обрій», ТОВ «Енергонафта», ТОВ «ОТК-Самара», ТОВ «Атан-Крим», ТОВ ВКФ «Вельта» та інших (додаток 6.1-6.2 до акту перевірки позивача від 23.10.2014).

Висновок про відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками зроблений податковим органом з огляду на зафіксовані у відповідних актах щодо вказаних вище контрагентів позивача обставини (на даних актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ТД Ветек», ПП «Багвам», ТОВ «Комсервіс Плюс», ПП «Сайтек», ТОВ «Стоун Девелопмент», ТОВ «Буд-Центр», ТОВ «МКГ-Бізнес», ТОВ «Єдиний Комп'ютінг», ТОВ «Раквере», в яких зафіксована відсутність вказаних платників податків за зареєстрованим місцезнаходження, чим обумовлено ненадання первинних документів, «сумнівність» платників податків і встановленням, в зв'язку з цим, нереальності (безтоварності) господарських операцій по ланцюгу постачання, та акту перевірки ТОВ «Уністрой» по взаємовідносинам з ТОВ «Газукраїна-2020», яким зафіксовано порушення ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України з посиланням на матеріали кримінального провадження, зокрема протоколів допиту осіб, що мають відношення до господарської діяльності ТОВ «Газукраїна-2020» (т.1, а. с.30)).

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт стосовно іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, відповідно до п.4.4. Методичних рекомендацій у щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою).

Тобто акт про неможливість проведення зустрічної лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З приводу обставин, встановлених стосовно ТОВ «Газукраїна-2020», апеляційний суд зазначає, що матеріали кримінальної справи щодо не ведення фінансово-господарської діяльності не є доказом фіктивної діяльності ТОВ «Газукраїна-2020», яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто доказом, який звільняв би відповідача від доведення вищенаведених обставин щодо нереальності (фіктивності) господарської операції позивача з ТОВ «Газукраїна-2020», у розумінні ч.4 ст.72 КАС України матеріали кримінального провадження (протоколу допиту), не є без наявності вироку суду, який би набрав законної сили і який би встановлював обставини щодо господарської операції позивача з ТОВ «Газукраїна-2020».

Апеляційним судом враховуються також роз'яснення, наведені у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно даному Листу оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не доведено належними доказами, що на господарські операції ТОВ «Всесвіт» з ТОВ «Газукраїна-2020», ТОВ «ТД Ветек», ПП «Багвам», ТОВ «Комсервіс Плюс», ПП «Сайтек», ТОВ «Стоун Девелопмент», ТОВ «Буд-Центр», ТОВ «МКГ-Бізнес», ТОВ «Єдиний Комп'ютінг», ТОВ «Раквере» мали вплив взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань робіт (послуг), тобто, що предмет господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами був той же, що і предмет господарських операцій, досліджених під час перевірки та зустрічних звірок вказаних підприємств-постачальників з іншими суб'єктами господарювання.

Отже відповідачем в ході перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки нафтопродуктів меті та задачам діяльності позивача, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З огляду на викладене, податковий орган дійшов помилкового висновку про не підтвердження позивачем факту отримання товару (нафтопродуктів) саме від перелічених вище постачальників.

Крім того, слід зазначити, що не заперечуючи проти факту отримання позивачем товару та використання його у власній господарській діяльності, та одночасно надаючи отриманому товару статусу безоплатно отриманого, відповідач фактично керувався припущеннями, зробленими без належної оцінки первинних документів в їх сукупності та даних бухгалтерського обліку, не встановив природи спірних господарських операцій як вчинених виключно на безоплатній основі.

Отже, зважаючи на той факт, що відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами - постачальниками, оформлені належним чином складеними первинними документами, їх реальність підтверджена матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про протиправність визначення відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі № 804/84/15 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002082201 від 05.12.2014, № 0002102201 від 05.12.2014.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко