Постанова № 53920104, 11.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"11" листопада 2015 р. справа № 804/2676/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача Нагайцевої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі №804/2676/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс"

до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000142203 від 29 січня 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі №804/2676/15 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що у наданих позивачем видаткових накладних не зазначено посаду особи, відповідальної за відвантаження та отримання товару, не вказано місце складання документа та інші дані. За наданими товарно-транспортними накладними неможливо встановити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливий простій та інше. Крім того, вказані товарно-транспортні накладні не є належним чином оформленими та не містять обов'язкових реквізитів. Позивачем не надано документів, які підтверджують оприбуткування в місцях зберігання та подальший рух придбаних товарів.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Позивач, зокрема, зазначає, що наведені в акті перевірки обставини стосуються лише обставин реєстрації контрагентів та подання ними податкової звітності і не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій. Актом перевірки встановлено наявність всіх необхідних первинних документів у позивача,

підтвердження взаєморозрахунків між контрагентами, не зроблено зауважень про відсутність будь-якого первинного документу. Таким чином позиція податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин позивачем є лише припущенням.

Податковим органом письмових заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 04 грудня 2014 року по 10 грудня 2014 року посадовою особою Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ділмакс Трейд", ПП "Екосплав" за липень 2014 року, з ТОВ "Роял Проект", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Делан" за серпень 2014 року, результати якої оформлено актом №1179/22.12/35601098 від 17 грудня 2014 року.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

1) ст.22, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.193.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме встановлено нереальність здійснення господарських операцій та завищення податкового кредиту:

- в липні 2014 року на суму 181825,38 грн., в т.ч.: ТОВ "Ділмакс Трейд" - ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" завищено податковий кредит в липні 2014 року на суму 181825,38 грн., в результаті чого занижено ПДВ до сплати на суму 181825,38 грн. за липень 2014 року;

- в серпні 2014 року на суму 184390,56 грн., в т.ч.: ПП "Екосплав" - ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" завищено податковий кредит в серпні 2014 року на суму 3125,00 грн., ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД" - ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" завищено податковий кредит в серпні 2014 року на суму 59083,63 грн., ТОВ "Делан" - ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" завищено податковий кредит в серпні 2014 року на суму 53871,00 грн., ТОВ "Роял Проект" - ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" завищено податковий кредит в серпні 2014 року на суму 68310,93 грн., в результаті чого занижено ПДВ до сплати на суму 184390,56 грн. за серпень 2014 року;

- у вересні 2014 року на суму 10000,00 грн. в т.ч.: ПП "Екосплав" - ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" завищено податковий кредит у вересні 2014 року на суму 10000,00 грн., в результаті чого занижено ПДВ до сплати на суму 10000,00 грн. за вересень 2014 року;

2) завищення податкових зобов'язань на ПАТ "Маріупольський ММК ім.Ілліча" на суму 23064,80 грн., в т.ч.: в липні 2014 року на суму 2496,00грн., в жовтні 2014 року на суму 15470,80 грн., в листопаді 2014 року на суму 5098,00 грн.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що згідно правочинів, укладених між ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" та контрагентами-постачальниками ПП "Екосплав", ТОВ "Ділмакс Трейд", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Делан", ТОВ "Роял Проект" встановлено відсутність реального факту здійснення господарської діяльності. З огляду на зазначене, взаємовідносини між платником податків, який перевірявся, та ПАТ "Маріупольський ММК ім.Ілліча" також не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того відповідач в акті перевірки окремо виклав суть виявлених порушень:

- підприємствами ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Делан", ТОВ "Роял Проект" податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року до податкового органу не подавались та суми ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ "Криворіжпромтехсервіс", до податкового зобов'язання вказаних постачальників не включалися, тобто не задекларовано податкові зобов'язання за серпень 2014р.;

- в ході перевірки не надані сертифікати відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності на придбаний товар у вказаних постачальників для ТОВ "Криворіжпромтехсервіс", так як поставлений товар повинен відповідати ГОСТам і технічним умовам, прийнятим на Україні, та не надано акти приймання-передачі товару по якості та кількості, отже порушено Інструкцію від 15.06.1965 року №П-6 та Інструкцію від 25.04.1966 року №П-7 (зі змінами та доповненнями);

- згідно аналізу виписаних товарно-транспортних накладних на постачання товару від постачальників на адресу ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" встановлено, що ТТН оформлені неналежним чином: відсутній номер посвідчення водія, бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) - не вказано; не зазначено в ТТН серії довіреності, наявність пломб, маса брутто не вказана, транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником - не заповнено та інше; не заповнено відомості про вантажно-розвантажувальні операції - маси вантажу, який підлягав транспортуванню (навантаження та розвантаження); відсутня інформація про час (год., хв.) прибуття, вибуття, простою та відсутній підпис відповідальної особи, що не дає можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою;

- первинні документи (видаткові накладні надані, акти прийому-передачі обладнання, рахунки) не містять обов'язкові реквізити (посади, П.І.Б, місце складання документа та інші дані), що суперечить законодавчим і нормативним актам, і є такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості, тобто оформлені не належним чином, не мають юридичної сили первинного документу, а отже порушено ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV, п.2.4, п.2.15 та п.2.16 Положення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року;

- по контрагентах-постачальниках встановлено непідтвердження податкового кредиту та податкових зобов'язань, встановлено нереальність здійснення задекларованих операцій, формування штучного ризикового податкового кредиту підприємств постачальників, недостатня кількість кваліфікованих трудових ресурсів, матеріальних ресурсів: виробничо-складських приміщень, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності у контрагентів-постачальників, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності, тобто встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платниками податків за липень та серпень 2014 року;

- при досліджені контрагентів-постачальників ПП "Екосплав", ТОВ "Ділмакс Трейд", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Делан", ТОВ "Роял Проект" встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з вказаними постачальниками по ланцюгу постачання за перевіряємий період, а тому, і в ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами в розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

29 січня 2015 року на підставі акту №1179/22.12/35601098 від 17 грудня 2014 року контролюючим органом по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142203, яким останньому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 529726,71грн., з яких 353151,14 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, а 176575,57 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ПП "Екосплав" (Підрядник) було укладено договір підряду №40 від 21 липня 2014 року, предметом якого є проведення робіт згідно Специфікацій до договору (ремонтні роботи).

В матеріалах справи наявна складена в межах зазначених договірних відносин документація, зокрема копії актів приймання-передачі робіт, акту приймання-передачі обладнання в ремонт, акту приймання-передачі обладнання із ремонту, рахунків, товарно-транспортних накладних, податкових накладних. Оплата за надані згідно вказаного договору роботи підтверджується копіями платіжних доручень №1754, №137 від 30 липня 2014 року, №1975 від 26 грудня 2014 року, які одержані та виконані відповідними банківськими установами. Колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача щодо відсутності господарських операцій, які ґрунтуються на акті податкового органу щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Промстройбуд", що є постачальником ПП "Екосплав" та не має відношення до позивача.

23 червня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Ділмакс Трейд" (Постачальник) укладено договір постачання №155.

Позивачем долучено до матеріалів справи складену в межах зазначених договірних відносин документацію, зокрема копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків на оплату. Оплата за отримані згідно вказаного договору товари підтверджується копіями платіжних доручень №164 від 20 серпня 2014 року, №1910, №302 від 10 листопада 2014 року, №1916 від 18 листопада 2014 року, №354 від 01 грудня 2014 року, №364 від 03 грудня 2014 року, які одержані та виконані відповідними банківськими установами. Колегія суддів зазначає, що відповідачем безпідставно використані дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України щодо ТОВ "Ділмакс Трейд" та його постачальника ПП "ВКФ "Укрпромбуд", які не мають відношення до господарської діяльності позивача.

06 серпня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД" (Постачальник) було укладено договір постачання №127.

В матеріалах справи наявна складена в межах зазначених договірних відносин документація, зокрема копії рахунків на оплату, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних. Оплата за отримані згідно казаного договору товари підтверджується копіями платіжних доручень №225 від 18 вересня 2014 року, №1860 від 21 жовтня 2014 року, №365 від 03 грудня 2014 року, які одержані та виконані відповідними банківськими установами. Колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу ґрунтуються та тому, що ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД" не подавало у серпні 2014 року податкову декларацію з ПДВ, а тому податкові накладні, не відображені у складі податкових зобов'язань постачальника, є такими, що виписані з порушенням вимог законодавства (стор. 27 акта перевірки). Разом з тим, таке твердження відповідача не ґрунтується на відповідних нормах Податкового кодексу України, оскільки ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, на які він посилається, не ставлять право формування податкового кредиту у залежність від подання податкової декларації постачальником.

Також 08 серпня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Делан" (Постачальник) було укладено договір постачання №25.

Позивачем долучено до матеріалів справи складену в межах зазначених договірних відносин документацію, зокрема копії рахунків на оплату, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних. Часткова оплата в сумі 21 009,83 грн. за отримані згідно вказаного договору товари підтверджується копією платіжного доручення №226 від 18 вересня 2014 року, решта суми - 302 218,33 грн. на час перевірки обліковувалась відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 як кредиторська заборгованість. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що лише відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не є підставою для визнання нереальними господарських операцій. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Делан" було анульовано у листопаді 2014 року, в той час коли господарські операції здійснювались у серпні 2014 року. Колегія суддів зазначає, що відсутність за місцезнаходженням не призводить до позбавлення правового значення податкових накладних та недійсності угод, укладених до моменту анулювання Свідоцтва платника ПДВ. Посилання в акті перевірки на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України щодо ПП "Леон", яке є постачальником ТОВ "Делан" є безпідставним.

08 серпня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Роял Проект" (Постачальник) укладено договір постачання №71.

В матеріалах справи наявна складена в межах зазначених договірних відносин документація, зокрема копії рахунків на оплату, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжного доручення №227 від 18 вересня 2014 року, яким здійснено на час перевірки часткову оплату за договором в сумі 26 641,26 грн., решта суми обліковується у позивача по рахунку 631 як кредиторська заборгованість по постачальнику ТОВ "Роял Проект" - 383 224,33 грн.

В акті перевірки не заперечується наявність товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт перевезення продукції технічного призначення від ТОВ "Роял Проект" до позивача, відповідно до яких можливо ідентифікувати осіб, що здійснювали оформлення ТТН та перевезення вантажів, та транспортний засіб, тому посилання податкового органу на окремі недоліки в оформлених документах не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

Актом перевірки №1179/22.12/35601098 від 17 грудня 2014 року встановлено та податковим органом не заперечується посилання позивача на те, що товар придбаний за вищезазначеними угодами у постачальників ТОВ "Ділмакс Трейд", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Делан" частково був реалізований ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча". Іншу частина товару, придбаного у ТОВ "Ділмакс Трейд", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Делан" та ТОВ "Роял Проект" використано для ремонту, виготовлення та відновлення власними силами матеріальних цінностей для покупців: ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "Криворізька будівельна компанія", ТОВ "Крост", ПАТ "Електромашпромсервіс".

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стосовно посилань податкового органу на те, що підприємствами ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Делан", ТОВ "Роял Проект" податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року не подавались та суми ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ "Криворіжпромтехсервіс", до податкового зобов'язання вищевказаних постачальників не включалися суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер. Зазначена податковим органом протиправна бездіяльність контрагентів позивача не може спричиняти негативні наслідки по відношенню до останнього, оскільки позивач не є учасником даних відносин та на нього чинним законодавством України не покладено відповідних обов'язків, за порушення яких мало б бути застосовано санкції.

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 09 січня 2007 року по справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

З огляду на викладене, посилання відповідача на неподання контрагентами позивача податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2014 року не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в контексті спірних правовідносин.

Також з вищезазначених підстав не можуть бути визнані обґрунтованими і посилання відповідача на те, що по контрагентах-постачальниках встановлено непідтвердження податкового кредиту та податкових зобов'язань, встановлено нереальність здійснення задекларованих операцій, при досліджені контрагентів-постачальників ПП "Екосплав", ТОВ "Ділмакс Трейд", ТОВ "Бізнес Інвест ЛТД", ТОВ "Делан", ТОВ "Роял Проект", встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з вказаними постачальниками по ланцюгу постачання за перевіряємий період.

Крім того, колегія суддів виходить із того, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності.

Щодо посилання відповідача на недоліки оформлення товарно-транспортних накладних необхідно звернути увагу на те, що зазначене не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, встановлюють порядок оформлення товарно-транспортної накладної, права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), але не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку та формування податкового кредиту.

Крім того, безпідставними є посилання податкового органу на те, що позивачем не надано сертифікати відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності на придбаний товар, оскільки їх ненадання не є підставою для висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій, адже вказані документи в силу положень ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів наголошує на тому, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

В ході судового розгляду справи позивачем надано первинні документи на підтвердження здійснення господарських відносин із контрагентами, зміст яких в сукупності дає підстави для висновку про те, що платником податків правомірно та обґрунтовано сформовано показники податкової звітності за наведеними угодами. Факт здійснення оплати за укладеними правочинами підтверджується відповідними розрахунковими документами. Податковий орган не вказує на відсутність або ненадання конкретних первинних документів. Крім того, позивачем надано документи на підтвердження використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, колегія суддів звертає увагу, що у постанові суду першої інстанції відсутній аналіз господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а висновки податкового органу ґрунтуються на актах перевірок контрагентів, які відсутні в матеріалах справи.

З огляду на встановлені судом обставини справи та вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів щодо наявності порушень податкового законодавства з боку позивача, відсутності господарських операцій між платником податків та контрагентами, а висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру вказаних операцій є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вастберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" суд зазначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

За таких обставин, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ненадання відповідачем беззаперечних, належних та допустимих доказів щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що податковим органом не доведено законність і обґрунтованість прийнятого ним по відношенню до позивача податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0000142203 від 29 січня 2015 року.

При цьому колегія суддів виходить із положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За таких обставин, судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то судові витрати позивача на сплату судового збору в сумі 487 гр. 20 коп. та 2436 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі №804/2676/15 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 29 січня 2015 року №0000142203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на суму 529726,71 грн., з яких 353151,14 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, 176575,57 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. та 2436 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун