Постанова № 53919906, 27.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2015 року № 826/7537/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів: Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доНаціонального банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прозобов'язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Національного банку України (далі по тексту - відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-2) з урахуванням уточнених позовних вимог про:

- визнання бездіяльності відповідача - 1 щодо віднесення АБ «Укркомунбанк» до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку незаконною;

- визнання бездіяльності відповідача - 2 щодо невнесення пропозиції відповідачу - 1 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АБ «Укркомунбанк» незаконною;

- зобов'язання відповідача - 1 відкликати банківську ліцензію АБ «Укркомунбанк» та ліквідувати банк;

- зобов'язання відповідача - 2 внести відповідачу - 1 пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АБ «Укркомунбанк»;

- стягнення з відповідача - 2 вкладнику АБ «Укркомунбанк» ОСОБА_1 вклад в розмірі 75 000грн., відсотки за десять місяців в сумі 10 937,50грн., відсотки за 13 днів травня 2015 року в сумі 458,67грн., а також залишок коштів на банківській карті в розмірі 88,84грн. Загалом суму відшкодування 86 485,01грн.;

- зазначені стягнення присудити до негайного виконання. Стягнуті кошти перерахувати за наступними банківськими реквізитами в Укрсоцбанку: МФО 300023, код ОКПО 00039019; транзитний рахунок НОМЕР_1; призначення платежу: для поповнення СКР НОМЕР_2 ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідачів щодо неповернення позивачу коштів за його вкладом в АБ «Укркомунбанк».

Представники відповідачів проти позовних вимог заперечили з підстав необґрунтованості позову.

У зв'язку з поданим позивачем клопотанням про розгляд справи без його участі, суд на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Одночасно, 26.10.2015р. на адресу суд від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він крім вимог, заявлених в адміністративному позові (з урахуванням уточнених) просив також зобов'язати відповідача - 1 та відповідача - 2 ліквідувати АБ «Укркомунбанк», що є фактично заявою про зміну предмету позову. Проте, суд не може прийняти заяву в цій частині, оскільки відповідно до п. 1 ст. 137 КАС України позивач до початку судового розгляду справи по суті може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

У той же час, позивачем така заява була подана після 02.06.2015р., коли розгляд справи по суті розпочався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є вкладником Сєверодонецької філії АБ «Укркомунбанк» згідно договору №01096 «Про строковий накопичувальний банківський вклад» від 19.08.2008р., сума якого складає 75 000грн.

Вважаючи бездіяльність відповідачів такою, що перешкоджає йому повернути вклад, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Національний банк України, відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. №679-ХІV є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 53 Закону України "Про Національний банк України" не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом.

Статтями 7, 55 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 66, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. №2121-ІІІ передбачено, що Національний банк України здійснює банківський нагляд за діяльністю банків, головною метою якого є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належить віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Частиною другою статті 74 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що порядок застосування заходів впливу (санкцій), передбачених законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Підстави і порядок застосування Національним банком України заходів впливу до банків передбачені Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі - Положення № 346).

Так, відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу І Положення № 346 Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі - банки), банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність), або в разі застосування іноземних санкцій, на підставі результатів (матеріалів):

- інспекційних перевірок діяльності банків;

- перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка з питань фінансового моніторингу, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу);

- безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків;

- аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;

- перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків;

- перевірок дотримання банками валютного законодавства;

- контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, виконанням рішень Національного банку про застосування заходів впливу, виконанням пред'явлених (висунених) вимог, припиненням здійснення ризикової діяльності, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України;

- пропозицій куратора банку;

- що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об'єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій;

- нагляду за дотриманням банками та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань реєстрації та ліцензування банків, набуття (збільшення) істотної участі в банку та розкриття інформації про структуру власності.

Національний банк України приймає рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з критеріїв, передбачених частиною першою статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та має право віднести банк до категорії проблемних у разі наявності хоча б одного з критеріїв, визначених у пункті 12.2 глави 12 розділу II Положення № 346.

Так, критерії віднесення банку до категорії неплатоспроможних визначені у частині першій статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність":

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;

4) пункт 4 частини першої статті 76 виключено

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований:

1) за рішенням власників банку;

2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:

1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:

1) відповідно до плану врегулювання;

2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання;

3) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Згідно частини другої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У той же час, як встановлено під час розгляду даної адміністративної справи, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 12.05.2015 № 309/БТ "Про віднесення ПАТ "Український комунальний банк" до категорії неплатоспроможних".

Підставою для прийняття такого рішення стало те, що ПАТ «Укркомунбанк» починаючи з 01.03.2015р. не виконав 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед НБ України, тобто наявність в його діях критеріїв, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. №4452-VІ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12.05.2015 № 96 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український комунальний банк", згідно з яким у ПАТ "Український комунальний банк" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 13.05.2015 по 12.08.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український комунальний банк".

Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення, не вчинення відповідних дій, тощо).

У той же час позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність ознак протиправної бездіяльності з боку відповідачів до прийняття ними вищевказаних актів індивідуальної дії, відповідних обставин не було встановлено і під час розгляду даної адміністративної справи.

Як вбачається з сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua) відповідно до постанови НБУ від 14.09.2015р. №604 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.09.2015р. №169 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» та делегування повноважень банку.

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації зазначеного банку з 14.09.2015р. до 13.09.2017р. та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича строком на 2 роки з 14.09.2015р. по 13.09.2017р. включно.

Одночасно відповідача - 2 проінформовано, що виплата відшкодувань вкладникам здійснюватиметься в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, а також те, що на час вирішення даної адміністративної справи відповідачами прийняті рішення та вчинені відповідні дії, щодо яких були заявлені позовні вимоги, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

У той же час, вимоги позивача щодо стягнення з Фонду вкладу в розмірі 75 000грн., відсотків за десять місяців в сумі 10 937,50грн., відсотків за 13 днів травня 2015 року в сумі 458,67грн., а також залишок коштів на банківській карті в розмірі 88,84грн., задоволеними також бути не можуть за наступних підстав.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами та проведення розрахунків з вкладниками визначені ст. 27, 28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, позивачем жодних доказів його включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та до Реєстру вкладників для здійснення виплат, суду надано не було, а відповідні дії чи бездіяльність відповідача - 2 у зв'язку із цим в даній адміністративній справі не оскаржуються.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на викладене, відповідні вимоги позивача задоволені бути не можуть.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: І.О. Іщук

В.П. Шулежко