Постанова № 53919714, 27.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2015 року м. Київ справа № 826/16340/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» Славкіної Марини Анатоліївни

про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» Славкіної Марини Анатоліївни (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А., Уповноважена особа, відповідач) про:

- визнання протиправною відмови Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» Славкіної М.А. від 06.06.2015 щодо включення ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ - 19017842);

- зобов'язання Уповноваженої особи включити ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) в реєстр акцептованих вимог кредиторів до Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ - 19017842) в розмірі залишку коштів за банківськими вкладами № 724898/2014 від 10.01.2014, № 728686/2014 від 16.01.2014 та № 848769/2014 від 29.09.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 січня 2014 року, 16 січня 2014 року та 29 вересня 2014 року між ним (Вкладник) та Публічним акціонерним товариством «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (Банк) було укладено три договори банківських вкладів, відповідно, № 724898/2014, № 728686/2014 та № 848769/2014.

Позивачем були виконані зобов'язання по депозитним договорам в повному обсязі та внесено на відповідні вкладні рахунки Банку грошові кошти в розмірах, відповідно, 12 000,00 грн. на строк до 10 лютого 2015 року, 560 607,00 грн. на строк до 16 липня 2015 року та 20 000,00 грн. на строк до 29 жовтня 2015 року.

В подальшому, позивачу стало відомо про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», звернувшись в травні 2015 року, йому, на думку позивача, неправомірно було відмовлено у включенні до списку кредиторів, чим порушені його права, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також позивач зазначає, що в лютому 2015 року через банк-агент ПАТ «Альфа-Банк» отримав суму вкладу в розмірі 200 000,00 грн., втім це не є тією сумою, яка має бути відшкодована в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Уповноважена особа подала письмові пояснення, в яких вказує на те, що відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

26 березня 2015 року в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України» № 54 (6058) було опубліковано оголошення про те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».

У той же час, як зазначає відповідач, ОСОБА_1 Уповноваженій особі не було заявлено про свої кредиторські вимоги до банку в строк до 24 квітня 2015 року, що виникли на підставі договору банківського вкладу: № 728686/2014 від 16.01.2014, а отже, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підлягає задоволенню вимога на суму коштів, що перевищує гарантовану суму відшкодування та вважається погашеною.

У своїх письмових поясненнях Уповноважена особа просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Вкладник) був укладений Договір банківського вкладу «Новорічний подарунок VIP.» № 724898/2014 (далі - Договір № 1).

Згідно з пп. пп. 1.2 - 1.4 Договору № 1, Банк відкриває на ім'я Вкладника картковий рахунок НОМЕР_2, код банку 380537, надалі - Рахунок-кореспондент. На цей Рахунок-кореспондент Банк перераховує нараховані проценти за збереження Вкладу та може бути перерахований Вклад по закінченні строку його дії. Нараховані проценти за збереження Вкладу з капіталізацією процентів Банк перераховує на Рахунок.

Сума Початкового Вкладу - 12 000,00 грн.

Мінімальна сума Вкладу - 2 000,00 грн.

Відповідно до пп. 1.7 Договору № 1 дата вимоги Вкладником Вкладу - 10 лютого 2015 року.

16 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Вкладник) був укладений Договір банківського вкладу «Новорічний подарунок «Дев'яти місячний» № 728686/2014 (далі - Договір № 2).

Згідно з пп. пп. 1.2 - 1.4 Договору № 2, Банк відкриває на ім'я Вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_3, код банку 380537, надалі - Рахунок-кореспондент. На цей Рахунок-кореспондент Банк перераховує нараховані проценти за збереження Вкладу та може бути перерахований Вклад по закінченні строку його дії. Нараховані проценти за збереження Вкладу з капіталізацією процентів Банк перераховує на Рахунок.

Сума Початкового Вкладу - 560 607,00 грн.

Мінімальна сума Вкладу - 2 000,00 грн.

Відповідно до пп. 1.7 Договору № 2 дата вимоги Вкладником Вкладу - 16 липня 2015 року.

29 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Вкладник) був укладений Договір банківського вкладу «НВУ «Щомісячний» № 848769/2014 (далі - Договір № 3).

Згідно з пп. пп. 1.2 - 1.4 Договору № 3, Банк відкриває на ім'я Вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_4, код банку 380537, надалі - Рахунок-кореспондент. На цей Рахунок-кореспондент може бути перерахований Вклад та нараховані, але не отримані вчасно Вкладником проценти за цим вкладом по закінченню строку його дії. Нараховані проценти за збереження Вкладу Вкладник отримує через касу Банку не раніше дати, що співпадає з першим днем по закінченню кожного розрахункового місяця від дати укладення Договору. Нараховані проценти за збереження Вкладу з капіталізацією процентів Банк перераховує на Рахунок.

Сума Початкового Вкладу - 20 000,00 грн.

Мінімальна сума Вкладу - 500,00 грн.

Відповідно до пп. 1.7 Договору № 3 дата вимоги Вкладником Вкладу - 29 жовтня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») до категорії неплатоспроможних» від 20 листопада 2014 року № 733, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 20 листопада 2014 року № 123, згідно з яким, з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

17 лютого 2015 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації» № 35.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» від 19 березня 2015 року № 188, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» від 20 березня 2015 року № 63, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Як встановлено під час розгляду справи та що не заперечувалось представником позивача під час розгляду справи, 11.02.2015 ОСОБА_1 банком-агентом ПАТ «Альфа-Банк» згідно реєстру були виплачені грошові кошти в межах гарантованої суми - 200 000,00 грн.

26 березня 2015 року в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України» № 54 (6058) було опубліковано оголошення про те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Кредитори банку мають право подати кредиторські вимоги в строк до 24 квітня 2015 року включно, але не раніше оголошення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», тобто з 26.03.2015.

25 травня 2015 року ОСОБА_1 з заявою про визнання його кредитором звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни.

Вказана заява позивача до Уповноваженої особи надійшла 02.06.2015 за вх. № 13625-г.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 25.05.2015, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. своїм листом від 09.06.2015 вих. № 15-14608 повідомила позивача про погашення вимог такого кредитора, оскільки вони надійшли після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей.

Отримавши таку відмову, позивач із зверненнями про виплату йому коштів неодноразово звертався до відповідача, які були зареєстровані Банком за вх. № № 14624-г, 14625-г, 14628-г від 06.07.2015.

У відповідь на вказані вище звернення позивача, Уповноважена особа своїм листом від 17.07.2015 вих. № 15-20141 повідомила, що будь-які вимоги, що надійшли після закінчення 30-ти денного строку з дня опублікування відомостей, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Незгода позивача з відмовою Уповноваженої особи щодо включення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», а також необхідність в зобов'язанні відповідача вчинити певні дії, обумовили ОСОБА_1 на звернення до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення їх представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893 (далі - Положення № 2).

Суд звертає увагу на те, що позивачем оскаржується відмова відповідача № 15-14608 від 06.06.2015, втім матеріали справи містять відмову з вказаним номером, але від іншої дати, а саме від 09.06.2015.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем допущено описку в даті оскаржуваної відмови.

Таким чином, предметом оскарження є відмова Уповноваженої особи щодо включення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» № 15-14608 від 09.06.2015.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальний закон, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Метою цього Закону (в редакції чинній в момент подання позивачем заяви від 25.05.2015) є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ч. 2 ст. 1 Закону № 4452-VI).

Виходячи з визначень термінів, викладених в п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, де, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, а вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката, суд приходить до висновку, що позивач є вкладником, а отже, на нього, зокрема на правовідносини що склалися між ним та відповідачем, поширюються норми законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та що підтверджується позивачем, 11.02.2015 ОСОБА_1 банком-агентом ПАТ «Альфа-Банк» згідно реєстру були виплачені грошові кошти в межах гарантованої суми - 200 000,00 грн.

У той же час, згідно даних позивача, йому не відшкодовано значної суми грошових коштів, що були внесені ним на відповідні вкладні рахунки Банку згідно договорів банківських вкладів № 724898/2014 від 10.01.2014, № 728686/2014 від 16.01.2014 та № 848769/2014 від 29.09.2014.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону № 4452-VI Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За приписами ч. 5 ст. 45 Закону № 4452-VI, протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Як встановлено під час розгляду справи, кредитори банку мали право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку в період з 26.03.2015 (день опублікування оголошення Рішення Виконавчої дирекції Фонду від 20.03.2015 № 63 про початок процедури ліквідації Банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку в газеті «Голос України» № 54 (6058) від 26.03.2015) до 24 квітня 2015 року включно.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач, що ним не заперечується, з заявою про визнання його кредитором звернувся до Уповноваженої особи 25.05.2015.

До відповідача вказана вище заява надійшла 02.06.2015 за вх. № 13625-г.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Припинення приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей є обов'язком для уповноваженої особи Фонду.

Як наслідок, кредиторська вимога позивача від 25.05.2015, яка надійшла після закінчення 30-денного строку з дня опублікування відомостей, тобто після 24 квітня 2015 року, вважається погашеною, про що й було повідомлено заявника листом Уповноваженої особи від 09.06.2015 вих. № 15-14608.

Твердження позивача стосовно того, що ним отримано гарантовану суму вкладу в розмірі 200 000,00 грн. та як наслідок, як у Фонду так і в Уповноваженої особи наявна інформація про існування грошових вимог позивача до неплатоспроможного банку, що на думку позивача, не потребує додаткового звернення про визнання його кредитором, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки законодавцем в ч. 5 ст. 45 Закону № 4452-VI на відміну від гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами, вимоги щодо яких не заявляються, на пред'явлення кредиторських вимог кредиторами встановлений виключно заявочний принцип.

До того ж така вимога кредитором має бути заявлена протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду, в протилежному випадку, за приписами ч. 1 ст. 49 Закону № 4452-VI, вимога, що надійшла після закінчення встановленого спеціальним законом (№ 4452-VI) строку, вважатиметься погашеною.

Встановлені вище обставини дають суду підстави стверджувати, що відмова Уповноваженої особи щодо включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку № 15-14608 від 09.06.2015 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а отже, є правомірною.

Вважаючи вимогу ОСОБА_1 про визнання його кредитором від 25.05.2015 такою, що подана після закінчення 30-денного строку з дня опублікування відомостей, що за приписами ч. 1 ст. 49 Закону № 4452-VI вважається погашеною, беручи до уваги те, що інша вимога позивача є взаємопов'язаною та похідною від попередньої вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко