Рішення № 53917895, 26.11.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3281/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд в особі судді Монич О.В.

при секретарі Пассер М.І.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_4

та представника відповідача ОСОБА_3 вище професійне училище торгівлі та технологій харчування ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування про встановлення земельного сервітуту ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з даним позовом до ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування про встановлення земельного сервітуту, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0397 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0446, яка розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Володимирська, 75 «А».

Навколо належної йому земельної ділянки інших осіб:

-кадастровий № 2110100000:24:002:0231, площею 0,0320 га, розташована по вул. Володимирська, 71 в м. Ужгород, належна ОСОБА_6;

-кадастровий № 2110100000:24:001:0445, площею 0,0338 га, розташована: вул. Володимирська, 75 в м. Ужгород, належна ОСОБА_7;

-земельна ділянка площею 1,62 га, розташована: вул. Перемоги, 142 м. Ужгород, яка знаходяться у власності ОСОБА_3 міської ради Закарпатської області та в постійному користуванні ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технології харчування.

ОСОБА_8 має намір використати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням, як це зазначено в свідоцтві про право власності на нерухоме майно: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Однак, власники суміжних земельних ділянок не можуть дати йому право проїзду, проходу до належної йому земельної ділянки, оскільки у ОСОБА_9 на належній їй земельній ділянці розміщена споруда та зберігаються товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали і техніка), а у ОСОБА_7 згідно плану обмежень земельної ділянки встановлені охоронні зони повітряного газопроводу (0,0048 га) та охоронна зона повітряної лінії електропередач (площею 0,0027 га).

В той же час проїзд великогабаритного транспорту до будівельних обєктів по вул. Володимирській, 75 «а» та вул. Володимирська, 71 здійснювався через територію навчального закладу, яке після звернення ОСОБА_8 про встановлення сервітуту зробила огорожу та заборонила право проїзду/ проходу.

Вважає, що з урахуванням місця розташування належної йому ОСОБА_8 земельної ділянки, проїзд і прохід до неї можливий виключно через земельну ділянку, якою володіє та користується ОСОБА_3 вище професійне училище торгівлі та технологій харчування по існуючому технологічному проїзду під технологічною аркою h-5,7 м для проїзду, однак із-за відмови ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування ОСОБА_8 позбавлений можливості проходу-проїзду на власну земельну ділянку.

Просить суд встановити сервітут на користь ОСОБА_1 щодо частини земельної ділянки по вул. Перемоги, 142 в м. Ужгороді в особі ОСОБА_3 міської ради Закарпатської області та постійному користуванні ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування, згідно державного акту на право постійного користування землею від 03.07.2001 р. серії І-ЗК № 002495 та визначити істотні умови сервітуту: зміст сервітуту надання права проходу та проїзду на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0446, яка розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Володимирська, 75 «А», через земельну ділянку по вул. Перемоги, 142 у м. Ужгороді, що знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування, згідно державного акту на право постійного користування землею від 03.07.2001 р. серії І-ЗК № 002495.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просила його задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила.

Представник ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що територія щодо якої виник спір про встановлення сервітуту використовується училищем для заняття учнями на уроках фізичного виховання, під час спортивних секцій у позаурочний час, проведення різного роду змагань та інших заходів, що відносяться до навчально-виховного процесу. Крім того, через спортивний майданчик училища не проходять жодні шляхи для проїзду транспортних засобів, оскільки дана доріжка є виключно доріжкою для розбігу під час стрибків у пісок, а не дорогою, а тому проїзд по ній є неприпустимим і таким що грубо порушує правила безпеки життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу та становить пряму загрозу для їх життя. Крім того, на спірній території знаходяться інженерні мережі та комунікації, що прокладені (розміщені) в місцях запропонованого проїзду.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника ОСОБА_3 міської ради, заперечення представника ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування, вивчивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0397 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0446, яка розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Володимирська, 75 «А», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.02.2014 р. за № 17379689.

ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0320 га, розташована по вул. Володимирська, 71 в м. Ужгород кадастровий № 2110100000:24:002:0231, що підтверджується державним актом на землю від 28.12.2012 р. серії ЯМ № 207688.

ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,0338 га, яка розташована: вул. Володимирська, 75 в м. Ужгород кадастровий № 2110100000:24:001:0445, що свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.02.2014 р. № 17363417.

Крім цього у власності ОСОБА_3 міської ради Закарпатської області та в постійному користуванні ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технології харчування знаходиться земельна ділянка площею 1,62 га, розташована: вул. Перемоги, 142 м. Ужгород, згідно державного акту на право постійного користування землею від 03.017.2001 р. серії І-ЗК № 002495.

Отже, сторони у справі є користувачами суміжних земельних ділянок.

Позивач ОСОБА_8 має намір використати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням, як це зазначено в свідоцтві про право власності на нерухоме майно: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Однак, власники суміжних земельних ділянок не можуть дати йому право проїзду, проходу до належної йому земельної ділянки, оскільки відповідно до листа від 10.03.2015 р. у ОСОБА_9 на належній їй земельній ділянці розміщена споруда та зберігаються товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали і техніка),що унеможливлює здійснення вільного проїзду/проходу через належну їй земельну ділянку, а відповідно до довідки про правовий статус земельної ділянки Управління Держземагенства в ОСОБА_3 районі Закарпатської області від 12.08.2013 р. № 1343-1/03-13 та планом обмежень ОСОБА_7 згідно плану обмежень земельної ділянки встановлені охоронні зони повітряного газопроводу (0,0048 га) та охоронна зона повітряної лінії електропередач (площею 0,0027 га).

Згідно ст. 100 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати вставнолення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Крім цього у відповідності до ст. 401 ЦК України право на користування чужим майном (сервітутом) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельних сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання своєї земельної ділянки, а саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Разом з тим, інтереси користувача обслуговуючої земельної ділянки, тобто відповідача, ними не враховані. Не враховано також і те, що територія щодо якої позивач просить встановити сервітут являється функціональною зоною, а саме фізкультурно-спортивною та зоною для активного і тихого відпочинку, зокрема дана територія використовується училищем для заняття учнями на уроках фізичного виховання, під час спортивних секцій у позаурочний час, проведення різного роду змагань та інших заходів, що відносяться до навчально-виховного процесу.

Крім цього, на спірній території знаходяться інженерні мережі та комунікації, що прокладені (розміщені) в місцях запропонованого проїзду: а саме у безпосередній близькості до проїзду розміщена діюча трансформаторна підстанція (ТП) № 210 з відповідною охоронною зоною на відстані 3 метрів по периметру підстанції (згідно п.п.3, п. Правил охорони електричних мереж, затверджених Постановою КМ України № 209 від 04.03.1997 р.); прокладені каналізаційні та водопровідні мережі від вул. Володимирської до навчального корпусу училища, відповідно до схеми розмежування мереж ВК; прокладені підземні силові електричні мережі 10 Кв від ТП № 210 до районної підстанції, відповідно до схеми розмежування мереж ВК; прокладені повітряні силові кабелі 0,4 Кв від ТП № 210 до електрокотельні училища.

Також відповідно до п. б) ст. 99 Земельного Кодексу України «Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: «право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до п. 23 «Державних будівельних норм України. Будинки і споруди. Будинки та споруди навчальних закладів. ДВН В.2.2-3-97 «Ділянку навчального закладу не допускається перетинати міськими вулицями та дорогами.

Однак, як встановлено в судовому засіданні через спортивний майданчик училища не проходять жодні шляхи для проїзду транспортних засобів, а доріжка через яку позивач має намір зробити проїзд до своєї земельної ділянки є виключно доріжкою для розбігу під час стрибків у пісок, а не дорогою, а тому проїзд по ній є неприпустимим і таким що грубо порушує правила безпеки життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу та становить пряму загрозу для їх життя.

Судом також враховуються вимоги ч. 3 ст. 402 ЦК України, згідно з якою у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст.10 ЦПК України що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та ніші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та проведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Отже, на підставі вищенаведеного, оскільки позивачем та його представником не доведено можливості встановлення для нього земельного сервітуту, не наведено обґрунтованих доводів, у звязку з чим повинен бути встановлений сервітут, не запропоновано чітких умов використання земельної ділянки, не надано відповідної документації щодо встановлення земельного сервітуту суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки йому в позові відмовлено.

На підставі наведеного керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 99,100 ЗК України, ст.ст. 401, 402 ЦК України суд ,-

Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_3 вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування про встановлення земельного сервітуту відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Монич О.В.