Рішення № 539165, 28.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.07 р. Справа № 20/105

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі: Донець О.Є. (головуючий), Підченко Ю.О., Чернота Л.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства Державної енергогенеруючої компанії „Центренерго”, м.Київ, в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС Відкритого акціонерного товариства „Центренерго”, м.Світлодарськ

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Світлодарськ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянка ОСОБА_2, м.Світлодарськ

про стягнення 64872,11 грн.

За участю представників:

від позивача: Пухленко Н.В. -дов.

від відповідача: ОСОБА_3- дов.

від третьої особи: ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду звернулося Відкрите акціонерне товариство Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”, м.Київ, в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС, м.Світлодарськ до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Світлодарськ, про стягнення 64872,11 грн. - суми заборгованості з урахуванням пені та індексу інфляції за договором оперативного лізингу НОМЕР_1 (далі-Договір).

Під час розгляду справи позивач збульшував розмір позовних вимог та у заяві від 04.01.07 р. просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором в сумі 124872,11 грн., у тому числі - 120000,00 грн. - основний борг, 1263,07 грн. - суму інфляції, 554,14 грн. - суму 3% річних, 3054,90 грн. - суму пені згідно із розрахунками.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Договір із додатком, розрахунки, а також листи на адресу відповідача, рахунки-фактури, акти обстеження об”єкту лізингу, виписки банку, листи відповідача, акт звірки, претензію, інвентаризаційне повідомлення, лист про приймання-передачу наданих послуг з оперативного лізингу, акт приймання-передачі об”єкту лізингу від 03.05.05 р.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що Договір, акти приймання-передачі об”єкту лізингу та наданих послуг не підписував, що об”єкт лізингу не знаходиться у м.Світлодарську, що Договір є неукладеним.

Ухвалою суду від 19.05.06 р. провадження у справі було зупинено у зв”язку із направленням матеріалів справи до прокуратури Донецької області.

Прокурор м.Дебальцевого в діях сторін не виявив ознак злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Ухвалою суду від 15.08.06 р. провадження у справі поновлено.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області призначено розгляд справи колегіальним складом суду.

Ухвалою суду від 24.01.07 р. до участі у справу залучено третю особу - громадянку ОСОБА_2

Судом задоволено клопотання сторін про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 11.01.07 р. до 24.01.07 р., з 12.03.07 р. до 28.03.07 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2005 р. позивачем (Лізингодавець) в особі директора структурного підрозділу „Вуглегірська ТЕС” ВАТ „Центренерго” Рудого М.П., який діяв на підставі довіреності НОМЕР_2, копія якої навна в матеріалах справи, підписано договір НОМЕР_1 оперативного лізингу.

З боку „Лізингоодержувача” - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Договір підписала - третя особа по справі громадянка ОСОБА_2, проти чого сторони та третя особа не заперечили.

У письмових поясненнях та у судовому засіданні третя особа пояснила, що підписала Договір від імені - підприємця ОСОБА_1, представляючи її інтереси при підписання та виконанні Договору, діючи на підставі довіреності від 25.01.05 р. При цьому, третя особа зазначила, що не може визначити, чи мала вона відповідні повноваження за вищевказаною довіреністю.

Згідно із п.1.1 Договору, Лізингодавець передає, а Лізингоотримувач приймає в строкове платне користування з метою використання приміщень як адміністративного, виробничого, побутового та для вирощування розсади та овочів, окреме індівідуально визначене нерухоме майно Лізингодавця - теплиця (інв. № 51, площа - 8024 кв.м.), розміщене за адресою: АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що зазначений об”єкт знаходиться у нього на обліку за № 51, що підтвердив інвентарною карткою, збудовані позивачем, що обгрунтовує актом приймання-передачі основних засобів в експлуатацію, фактично розташований на землях Луганської сільської ради, а у Договорі місцезнаходження об”єкту лізингу визначено згідно із поштовою адресою структурного підрозділу ВАТ „Центренерго” - Вуглегорської ТЕС, що підтверджує свідоцтвом про право власності на нерухоме майно - теплицю.

Відповідно до п.3. Договору, розмір лізингового платежу становить 6000,00 грн. на місяць.

Згідно із п.3.4 Договору, лізинговий платіж вноситься у грошовій формі шляхом перерахування 100% передплати не пізніше останнього числа місяця, що передує розрахунковому.

Відповідно до п.3.7 Договору, датою початку нарахування лізингового платежу вважається дата вступу Лізингоодержувача у користування об”єктом лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі.

Згідно із п.3.8 Договору, датою закінчення нарахування лізингового платежу вважається дата повернення об”єкту лізингу Лізингодавцю за актом приймання-передачі після закінчення строку дії цього Договору чи у випадку його дострокового розірвання.

Пунктом 10.4 Договору передбачена відповідальність Лізингоодержувача за порушення термінів проведення розрахунків - пеня в ромірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п.11.1 Договору, термін оперативного лізингу складає ІІ календарних місяців з дати приймання об”єкту лізингу за актом приймання-передачі, а в частині зобов”язань - до повного їх виконання.

Згідно із п.11.4 Договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу за І місяць до закінчення строку дії цього договору про закінчення строку його дії.

Договір містить відмітки про його погодження із службами позивача, а також із арбітражним керуючим.

03 травня 2005 р. особами, що підписали Договір, підписано акт приймання-передачі об”єкту лізингу згідно із Договором.

01 березня 2006 р. позивач направив відповідачеві лист НОМЕР_3, у якому зазначив, що строк дії Договору закінчується 03.04.06 р. та продовжуватися не буде. При цьому, позивач просив відповідача погасити заборгованість за Договром та сдати об”єкт лізингу за актом.

Докази повернення об”єку лізингу Лізингодавцю в матеріалах справи відсутні.

Посилаючись на несплату відповідачем лізингових платежів за Договром, позивач просить суд, з урахування заяви від 04.01.07 р., стягнути з відповідача 120000,00 грн. основного боргу (за період з 01.06.05 р. по 01.01.07 р.), 1263,07 грн. - суми інфляції, 554,14 грн. - суми 3% річних, 3054,90 грн. - суми пені.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що Договір, акти приймання-передачі об”єкту лізингу та наданих послуг не підписував, що об”єкт лізингу не знаходиться у м.Світлодарську, що Договір є неукладеним.

Третя особа свого відношення до суті позовних вимог не визначила.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ст.175 зазначеного кодексу, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно із ст.50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до ст.51 зазначеного кодексу, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно із ст.237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст.239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст.244 зазначеного кодексу, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

В матеріалах справи наявна копія довіреності, виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ОСОБА_2 на вчинення дій, що виникають з адміністративно-правових відносин, а саме - представляти інтереси довірителя як фізичної особи-підприємця в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях.

За цією довіреністю представнику надається право подавати, підписувати та отримувати всі необхідні для виконання цього доручення документит, що стосуватимуться прав та законних інтересів довірителя як суб”єкта підприємницької діяльності, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов”язані із виконанням цього доручення.

Довіреність посвідчена приватним нотаріусом 25.01.05 р.

Оскільки сфера дії довіреності обмежена адміністративно-правовими відносинами, суд дійшов висновку, що громадянка ОСОБА_2 при підписанні Договору, актів приймання-передачі перевищила надані їй відповідачем повноваження.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні копії документів, які свідчать про те, що відповідач схвалював правочин, вчинений його представником, прийняв правочин до виконання, а саме - лист відповідача від 20.02.06 р. із пропозіцією щодо взаємозаліку лізингових платежів за Договором та витрат відповідача з капітального ремонту об”єкту лізингу, заява про перерахування лізингових платежів та комунальних послуг від 23.01.06 р., заява від 31.01.06 р. про можливість погашення заборгованості з лізингових платежів та комунальних послуг майном, заяви про надання в оренду теплиці та про користування комунальними послугами.

За даних обставин, суд вважає Договір таким, що створив цивільні права та обов”язки сторін щодо оперативного лізингу зазначеного у Договорі об”єкту з моменту підписання Договору представниками сторін.

Приймаючи до уваги, що строк дії Договору встановлено 11 місяців та що даний строк сторонами не продовжувався, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з лізингових платежів за зазначений термін в сумі 66000,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки, строк дії Договору закінчився 03.04.05 р. у задоволенні позовних вимог щодо стягнення решти лізингових платежів за період після закінчення строку дії Договору із посиланням на Договір як на правову підставу позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір сум пені, інфляції та 3% річних позивачем здійснено правильно, відповідно до приписів діючого законодавства України та фактичних обставин справи, у зв”язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначених сум підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач позову не визнав, доказів сплати на користь позивача стягуваних сум суду не надав.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача проти позову судом відхиляються, позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати - покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.175, 193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 50, 51, 237, 239, 241, 244, 509 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

 Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іден.ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Відкритого акціонерного товариства Державної енергогенеруючої компанії „Центренерго” (03151, м.Київ, вул.Комінтерна, 27, поточний рахунок 26005301241404 в Київському відділенні Промінвестбанку України, МФО 322250, код ЄДРПОУ 22927045) в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС Відкритого акціонерного товариства „Центренерго” (84792, Донецька область, м.Світлодарськ, поточний рахунок 26009301320256 в Дебальцівському безбалансовому відділенні філії Відділення Промінвестбанку у м.Єнікаєве Донецької області, МФО 334099) 66000,00 грн. заборгованості з лізінгових платежів, 3054,90 грн.- суму пені, 1263,07 грн. суму інфляції, 554,14 грн. - суму 3% річних, 708,72 грн. держмита, 66,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ у встановленому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена 28.03.07 р.

Повний текст рішення підписано 02.04.07 р.

Суддя Донець О.Є.

Ю.О.Підченко

Л.Ф.Чернота

Надруковано 3 примірники:

1- позивачеві;

1 - відповідачеві;

1 - у справу