Рішення № 53910418, 30.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1037/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3333/15Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Абрамова П.С., Гальонкіна С.А.

при секретарі Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 вересня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовами до ОСОБА_3 та до ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які ухвалою суду об'єднані в одне провадження, і просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів у солідарному порядку 22 778,22 доларів США заборгованості за кредитним договором і договорами поруки, мотивуючи заявлені вимоги невиконанням боржником і поручителями зобов'язань за укладеними договорами.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 вересня 2015 року позов задоволений: стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» 22 778,22 доларів США заборгованості за кредитним договором, що в еквіваленті становить 500 893 грн. 06 коп.; вирішене питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог відносно поручителів скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з поручителів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд неправильно всупереч правовим позиціям Верховного Суду України витлумачив положення ч.4 ст.559 ЦК України та зробив помилковий висновок про те, що Банк пред'явив позов у межах шестимісячного строку, визначеного законом.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення та ухвалити нове по суті заявлених вимог у разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», і ОСОБА_2 укладений кредитний договір №171-2008-2834, згідно умов якого Банк зобов'язався передати позичальнику кошти у сумі 21 000 доларів США строком до 10 вересня 2038 року зі сплатою 13,95 відсотків річних. Позичальник зобов'язався погашати суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіку - по 246,09 доларів США до 10 числа кожного місяця. Щомісячна сума платежу включає частину суми кредиту і проценти, нараховані на попередній період.

Банк свої зобов'язання щодо видачі ОСОБА_2 коштів виконав - 30 вересня 2008 року останній отримав 21 000 доларів США.

У той же день між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладені окремі договори поруки, згідно умов яких вони зобов'язалися відповідати солідарно з ОСОБА_2 за належне виконання останнім обов'язків за кредитним договором.

ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим Банк 23 грудня 2014 року направив йому як боржнику і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як поручителям письмову вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту. Зазначена вимога отримана відповідачами 30 грудня 2014 року.

Згідно розрахунку Банку заборгованість ОСОБА_2 за станом на 06 травня 2015 року становить 22 778,22 доларів США, з яких:

-81,22 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту,

-20 346,88 доларів США - сума дострокового стягнутого кредиту,

-2 336,55 доларів США - відсотки,

-13,57 доларів США - підвищені відсотки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту прострочення боржника і поручителів у зобов'язанні зі своєчасного і повного повернення кредитних коштів, а також з того, що Банк звернувся з вимогою до поручителів у межах встановленого законом шестимісячного строку, отже вони мають нести солідарну відповідальність перед Банком.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно п.4.2 договорів поруки (а.с.24,68) порука припиняється із припиненням усіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою.

Зазначені умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договорами установлені строки припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У постановах ВСУ №6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, №6-190цс14 від 21 січня 2015 року сформульована наступна правова позиція: «Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати».

У справі, що розглядається, Банк скористався своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України та п.5.2.5. кредитного договору (а.с.14), і змінив строк виконання основного зобов'язання шляхом пред'явлення боржнику і поручителям письмових вимог, отже шестимісячний строк пред'явлення вимоги поручителям шляхом звернення до суду з позовом слід відраховувати з дати повідомлення поручителя про зміну такого строку.

Як встановлено судом і не заперечувалося сторонами, поручителі отримали письмові вимоги Банку 30 грудня 2014 року (а.с.32, 33, 81,82). У зазначених письмових вимогам Банком встановлений термін дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором - 61-й день з моменту отримання цих письмових вимог, тобто 02 березня 2015 року.

Банк звернувся до суду з позовами 03 червня 2015 року, тобто у межах встановленого законом строку (ч.4 ст.559 ЦК України).

Твердження апеляційної скарги про те, що початок перебігу шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, слід відраховувати з дати отримання відповідачами письмових попереджень і досудових вимог від 16 вересня 2014 року і від 13 жовтня 2014 року (т.1 а.с.183-185), є помилковим, оскільки у зазначених листах Банком ставилося лише питання про погашення поточної заборгованості, що не є рішенням кредитора про зміну строку виконання основного зобов'язання у розумінні приписів ч.2 ст.1050 ЦК України.

Таким чином, висновки суду першої інстанції у цій частині є законними і обґрунтованими.

У постанові ВСУ №6-53цс14 від 17 вересня 2014 р. сформульована правова позиція, згідно якої у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитного договору з 30 вересня 2008 року по 10 вересня 2038 року (п.1.2 кредитного договору). Згідно умов договору (п.2.4) боржник зобов'язався погашати заборгованість шляхом внесення щомісячних платежів (однаковими сумами) у строк з першого по десяте число згідно графіку (а.с.19-22). Останній платіж боржник здійснив 10 серпня 2014 року (а.с.10).

Банк звернувся до суду з позовом 03 червня 2015 року у межах шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України, отже Банк має право вимагати від поручителів сплати заборгованості у межах передбачених договором платежів за шість місяців (травень 2015 року - грудень 2014 року включно): 246,09 доларів США х 6 місяців = 1 476,54 доларів США, яка включає заборгованість по тілу кредиту і по відсоткам за користування кредитом.

Окрім того, Банк має право на стягнення з поручителів суму боргу, що повертається достроково. Згідно розрахунку Банку ця сума становить 20 346,88 доларів США (а.с.10). Оскільки ця сума розрахована Банком за станом на 06 травня 2015 року, то з неї слід вирахувати платіж за травень 2015 року у рахунок погашення основної суми кредиту згідно графіку (а.с.19): 20 346,88 - 9,56 = 20 337,32 доларів США.

Таким чином, сума, що підлягає стягненню з поручителів, становить: 20 337,32 + 1 476,54 = 21 813,86 доларів США.

Що стосується 13,57 доларів США заборгованості за підвищеними процентами, то вони розраховані за весь період існування заборгованості за кредитом, будь-яких обґрунтованих розрахунків стосовно заборгованості за шість місяців, які передували зверненню до суду Банком не надано.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові ВСУ №6-255цс15 від 24 червня 2015 року, норми закону, якими регулюються правовідносини поруки, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.

У справі, що розглядається, між Банком і поручителями укладені окремі договори поруки (а.с.23-25, 67-69), якими не передбачена солідарна відповідальність поручителів. Таким чином, кожен з поручителів окремо, як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність з ОСОБА_2 перед Банком за прострочення виконання зобов'язання.

Оскільки як встановлено вище кожен з поручителів несе відповідальність перед Банком у сумі 21 813,86 доларів США, то ця сума підлягає стягненню солідарно з боржника і кожного поручителя окремо, а різниця у сумі 964,36 доларів США (22 778,22 - 21 813,86) підлягає стягненню виключно з боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитним договором №171-2008-2834 від 30 вересня 2008 року передбачена видача кредитних коштів, а також їх повернення в іноземній валюті - доларах США (а.с.11-16, 19-22). Згідно інформації з офіційного сайту www.universalbank.com.ua ПАТ «Універсал Банк» має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій №92 від 10 жовтня 2011 року. У позовах заявлена вимога про стягнення заборгованості саме у доларах США (а.с.5, 49). Таким чином, заборгованість за кредитним договором має бути стягнута в іноземній валюті - доларах США, що узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові ВСУ №6-145цс14 від 24 вересня 2014 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову, а саме про стягнення у солідарному порядку із ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь Банку 21 813,86 доларів США заборгованості за кредитом, стягнення у солідарному порядку ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Банку 21 813,86 доларів США заборгованості за кредитом, стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку 964,36 доларів США заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати слід розподілити відповідно суми задоволених вимог між відповідачами, виходячи з положень п.п.1 п.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Сума судового збору становить 5 182 грн., отже з кожного з відповідачів слід стягнути на користь Банку по 1 727 грн. 33 коп. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 вересня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ «Універсал Банк» задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_3, виданий 29 березня 2000 року Кобеляцьким РВ УМВС України в Полтавській області) і ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКППНОМЕР_4, місце реєстрації: АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_5, виданий 06 серпня 2002 року Кобеляцьким РВ УМВС України в Полтавській області) на користь ПАТ «Універсал Банк» (вул..Автозаводська,54/19, м.Київ, 04114, п/р №29095000202428 у ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ21133352) заборгованість за кредитним договором №171-2008-2834 від 30 вересня 2008 року у сумі 21 813,86 доларів США.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_3, виданий 29 березня 2000 року Кобеляцьким РВ УМВС України в Полтавській області) і ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1; паспорт серії КО № 603094, виданий 26 липня 2005 року Кобеляцьким РВ УМВС України в Полтавській області) на користь ПАТ «Універсал Банк» (вул..Автозаводська,54/19, м.Київ, 04114, п/р №29095000202428 у ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ21133352) заборгованість за кредитним договором №171-2008-2834 від 30 вересня 2008 року у сумі 21 813,86 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_3, виданий 29 березня 2000 року Кобеляцьким РВ УМВС України в Полтавській області) на користь ПАТ «Універсал Банк» (вул..Автозаводська,54/19, м.Київ, 04114, п/р №29095000202428 у ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ21133352) заборгованість за кредитним договором №171-2008-2834 від 30 вересня 2008 року у сумі 964,36 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» по 1 727 грн. 33 коп. з кожного витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді П.С. Абрамов

С.А. Гальонкін

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов