Рішення № 53909313, 19.11.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н. 415/4909/15-ц

Н.п. 2/415/2971/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.15 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі судового засідання Гавриленко В.В.,

з участю представників

позивача Зеніної А.О.,

відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 95908,45 доларів США, що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 р. складає 2101354,05 грн., мотивуючи порушенням відповідачкою зобов'язань за кредитним договором № LGY0GK0000000628 від 11 квітня 2008 р.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеному у позові.

Представник відповідачки ОСОБА_2 позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивач вже звертався за стягненням заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, окрім того пропустив строк позовної давності.

У судовому засіданні досліджені наступні докази: розрахунок заборгованості (а.с.4-7), копія довідки НБУ від 13.07.2015 р. (а.с.8); копія кредитного договору № LGY0GK0000000628 від 11.04.2008 р. (а.с.9-11); копія загальної вартості кредиту; копія графіку погашення кредиту; копія заяви на видачу готівки; копія рішення Лисичанського міського суду від 12.10.2009 р.; копія ухвали апеляційного суду Луганської обл. від 27.10.2010 р.; копія рішення Лисичанського міського суду від 07.06.2012 р.; копія рішення Лисичанського міського суду від 26.12.2014 р.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір № LGY0GK0000000628 від 11 квітня 2008 р. (а.с.9-11).

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору позивач надав відповідачці, яка є громадянкою України, кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 11.04.2008 року по 11.04.2028 рік включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 31149 доларів США на придбання нерухомості та витрати, пов'язані з укладенням та обслуговуванням кредитного договору.

Станом на 13.07.2015 р. відповідачкою зобов'язання в повному обсязі не були виконані, в результаті цього виникла заборгованість перед позивачем, яка складається із

заборгованості за кредитом - 26696,39 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 19783,81 доларів США, а всього - 46480, 2 доларів США, що за курсом НБУ відповідно до службового розпорядження від 13.07.2015 р. 21,91 грн., за долар США складає 1018381,18 грн.;

штрафу (фіксована частина) в розмірі 250 грн., штрафу (процентна складова) - 50919, 06 грн..

Вказані суми на підставі ст.ст.526, 1054 ЦК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Частково задовольняючи позов, сд виходить з наступного.

Вимоги про стягнення штрафу (фіксована частина) підлягають задоволенню в розмірі 250 грн., бо саме в такому розмірі, а не у валюті США він визначений п.5.3 кредитного договору.

Роз'ясненнями п.11 постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 р. позивач звільнений від необхідності мати індивідуальну ліцензію за отримання коштів у іноземній валюті у якості повернення кредиту та сплати процентів. Усі інші платежі в іноземній валюті потребують наявності такої ліцензії. Оскільки ліцензія на отримання платежу у вигляді штрафу в іноземній валюті позивачем не надана, суд обраховує її у гривневому еквіваленті від розміру заборгованості за кредитом та процентами.

Що стосується стягнення пені, то відповідно до п.5.1, 5.2 кредитного договору пеня за кредитом у іноземній валюті сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Таким чином, нарахування пені у валюті кредиту є порушенням умов кредитного договору. Однак стягнення пені у гривневому еквіваленті також неможливе, бо цей еквівалент згідно умов договору визначається не на день виникнення права на нарахування пені, і не на день звернення до суду чи день прийняття судом рішення, а на день сплати пені.

Тобто розмір пені обчислюється у гривневому еквіваленті в день отримання позивачем грошових коштів від відповідача готівковим, безготівковим чи іншим, передбаченим сторонами способом погашення заборгованості за кредитом. Однак суд не має можливості на день винесення рішення отримати інформацію, коли саме відповідачка буде погашати заборгованість, і який курс долару США буде встановлений НБУ у цей день, а відповідно і розрахувати розмір пені, який підлягає стягненню.

Тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 43395,58 доларів США.

Не підлягають задоволенню вимоги і про стягнення комісії за користування кредитом в розмірі 1454, 58 доларів США.

З п.2.2 і п.2.3 кредитного договору вбачається, що відповідачка зобов'язана сплатити кредит, відсотки і винагороду, передбачені п.7.2 і п.8.1 кредитного договору. Вказані пункти містять посилання на сплату винагороди за моніторинг, резервування ресурсів і надання фінансового інструменту. Обов'язок сплати комісії п.2.2. і п.2.3 не передбачений.

Комісія, яку просить стягнути позивач, не може бути будь-якою з передбачених п.7.2 і п.8.1 винагород, бо у п.3.2 і п.8.1 окремо вказане існування як комісії так і винагороди.

У п.8.1 також зазначено, що щомісячний платіж складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді і комісії згідно графіку погашення заборгованості. Однак конкретний розмір комісії у кредитному договорі відсутній, сплата комісії у графіку погашення кредиту не передбачена (а.с.12 зв.-14).

Таким чином, за відсутності встановленого кредитним договором розміру комісії суд позбавлений можливості перевірити правильність обрахування позивачем заборгованості з комісії, а відповідно і доказів існування такої заборгованості.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідачки на сплив строку позовної давності, оскільки зі справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до суду з позовами про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому відповідно до ст.264 ч.2 ЦК України позовна давність преривалася.

Також не приймає суд і посилання на відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, бо це інший спосіб захисту порушеного права, який був використаний позивачем.

З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3654 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_3 заборгованість з кредиту та процентів за кредитним договором № LGY0GK0000000628 від 11 квітня 2008 р. станом на 13 липня 2015 р. у розмірі 46480 (сорок шість тисяч чотириста вісімдесят) доларів 20 центів США, що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 р. складає 1018381 (мільйон вісімнадцять тисяч триста вісімдесят одну) грн. 18 коп.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № LGY0GK0000000628 від 11 квітня 2008 р. станом на 13 липня 2015 р. зі штрафу (фіксована частина) в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 50919 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн.. 06 грн., судовий збір у розмір 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн., а всього 54 823 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн. 06 коп..

У задоволенні інших вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № LGY0GK0000000628 від 11 квітня 2008 р. відмовити за безпідставністю вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у 10-тиденний строк з моменту отримання його копії.

Суддя: