Ухвала суду № 53905789, 25.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7541/15 Справа № 176/3239/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Завізіон Т. В. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.,

суддів - Глущенко Н.Г., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Хлус Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об»єднання «Жовтоводської міської ради»

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об»єднання «Жовтоводської міської ради» про захист прав споживача, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась із позовом до відповідача та просила стягнути на свою користь грошові кошти. на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, що були завдані їй пошкодженням пральної машині та телефону, що знаходяться за місцем її проживання в АДРЕСА_1, що стало наслідком стрибка електричної напруги у внутрішньодомовій електричній мережі будинку, що перебуває на балансі відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалися на те, що вона є співласником цієї квартири та мешкає у ній разом із неповнолітнім сином. 25.07.2001 року вона уклала з відповідачем договір на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

11.06.20014 року приблизно о 17 год. 50 хв. в під"їзді №4 де розташована її квартира відбулася аварія на внутрішньобудинковій електричній мережі, а саме: внаслідок відгорання нульового дроту в головному розподільчому щітку на першому поверху під"їзду, який упав на фазу, виникла позанормотивна висока напруга. В наслідок такого стрибка напруги в її квартирі вийшли із ладу автоматична пральна машина марки "Арістон" та радіотелефон марки "Панасонік". На ремонт пральної машині вона витратила 2 550 грн., а вартість ремонту телефону 40 грн. Оскільки у добровільному порядку відповідач відмовився відшкодувати завдану їй шкоду вона звернулася із позовом до суду.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року позов ОСОБА_2 про захист прав споживача задоволено.

Стягнуто із КП "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об»єднання «Жовтоводської міської ради" на користь ОСОБА_2 3 390 гривень із яких: 2 890 грн. - на відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави 365,4 грн. на відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до копії договору міни нерухомого майна від 12.07.2001 року, технічного паспорту на квартиру, довідки ЖРЕУ та договору на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території ОСОБА_2 є співвласницею квартири АДРЕСА_1, яка розташована на 4 поверсі п"ятиповерхового будинку, та мешкає у ній разом із неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із копії статуту КП ВЖРЕО, довідки від 12.08.2014 року судом також безспірно встановлено, що КП ВЖРЕО є юридичною особою, основним напрямком його статутної діяльності є експлуатація житлового фонду міста, утримання гуртожитків та будинок АДРЕСА_1 перебуває на його балансі разом із обладнанням, включаючи внутрішньобудинкові електричні мережі та розподільчі щити.

Відповідно до п.1 договору №182 на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 25.07.2001 року та додатку №1 до цього договору, який укладено між сторонами, КП ВЖРЕО зобов"язалося виконувати роботи по утриманню будинку, прибудинкової території та створенню необхідних умов мешкання в будинку згідно додатку №1. Пунктом 1 додатку №1 до договору відповідач взяв на себе обов"язок проводити ремонт покрівлі, фасадів, сходових клітин (будівельної та електричної частини до лічильника).

Аналіз зазначених доказів, дав суду змогу прийти до висновку, що між позивачем та відповідачем склалися правовідносини із надання житлово-комунальних послуг. Ці правовідносини врегульовані між сторонами договором, який вони уклали між собою 25.07.2001 року, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", а також нормами Цивільного Кодексу України.

До вказаних правовідносин суд обґрунтовано застосував положення ч.1 ст. 19, п.3 ч.1 ст. 20, п.7 ч. 2 ст. Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 23, ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Як вбачається із доповідних електриків аварійної служби ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с. 18, 19 / 11.06.2014 року о 17 годині 55 хв. вони займалися усуненням аварійної ситуації в електромережі, що скалался в під"їзді №4 будинку АДРЕСА_1 та з"ясували, що електрика у під"їзді була відсутня внаслідок від"єднання "нульового" дроту в електричному розподільному щиті на першому поверсі будинку. Мешканці під"їзду вказували на те, що в квартирах вийшла із ладу побутова техніка, в тому числі, із ладу вийшла техніка і в квартирі АДРЕСА_1.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який є головним електриком КП ВЖРЕО, в судовому засіданні підтвердив, що 11.06.2014 року приблизно о 18 год. 00 хв. в під"їзді №4 будинку АДРЕСА_1 сталася аварія на внутрішньобудинокових електричних мережах, а саме: в наслідок не щільно зажатого "нульового" проводу в центральному розподільчому електричному щитку на першому поверсі цього під"їзду сталося його відгорання та, як наслідок, стрибок електричної енергії у мережі. Свідок ОСОБА_6 також підтвердив, що обов"язок по проведенню планово-попереджувального ремонту внутрішньобудинкових електричних мереж покладено на КП ВЖРЕО, такі роботи ними у під"їзді позивача проводилися, але, в наслідок перевищення мешканцями богатоквартирних житлових будинків норм допустимого споживання електричної напруги на які розрахована електромережа в будинках, час від часу відбуваються аварії, що призводять до стрибка струму та перегоряння побутової техніки громадян.

Свідок також пояснив, що під час таких аварій, побутова техніка ушкоджується саме в тих квартирах де споживання електричної енергії було мінімальним.

Із врахуванням дослідженого, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач маючи обов"язок по обслуговуванню внутрішньобудинокової електромережі за місцем проживання позивача, маючи договірні стосунки із позивачем про надання таких послуг, мав забезпечити належну роботу електромереж в під"їзді №4 будинку АДРЕСА_1, чого без поважних причин не зробив, а тому шкода майну позивача спричинена винними діями КП ВЖРЕО.

Саме тому на останнього в силу приписів ст. 1166 ЦК України має бути покладений обов"язок по повному відшкодуванню спричиненої позивачу матеріальної шкоди.

Доводи представника відповідача про те, що КП ВЖРЕО не має відповідати за спричинену майнову шкоду перед позивачем, не взяті судом до уваги, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування лише якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. На переконання суду, відповідач в судовому засіданні жодним доказом не довів відсутність своєї вини у спричиненні шкоди майну позивача.

Твердження свідка ОСОБА_6 про те, що в квартирі позивача встановлено побутову техніку, яка споживає понаднормову електричну енергію є лише припущенням, оскільки складаючи акт обстеження будинку АДРЕСА_1 від 12.06.2014 року /а.с. 42/ та зазначаючи в ньому електроспоживання побутовою технікою, що встановлена в квартирі позивача, членами комісії електропотужність із технічними паспортами на цю техніку не звірялась. Окрім того, сама по собі наявність електричної побутової техніки в квартирі позивача не доводить причинно-наслідкового зв"язку із наслідками аварії, яка сталася 25.07.2014 року.

Вирішуючи питання про розмір матеріальної шкоди суд вважав за необхідне взяти за основу надані позивачем акт технічної перевірки пральної машини із додатками та товарний чек від 24.02.2015 року ФОП ОСОБА_7, які свідчать, що за придбання електронного модуля пральної машини марки "Арістон", що був ушкоджений та за роботу по його заміні позивач сплатила 2 850 грн. / а.с. 12-15, 70 / та товарний чек від 24.06.2014 року, що виданий ФОП ОСОБА_8, про вартість ремонту радіотелефону марки "Панасоник", який свідчить, що вартість такого ремонту складає 40 грн.

Відповідача не оспорював ані кількість побутової техніки, що перегоріла в квартирі позивача, ані вартість ремонту цієї техніки. Тому із відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 2 890 грн.

У відповідності до загальних умов відшкодування моральної шкоди, що визначені в ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, якщо ця моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Врахувавши, що майно позивача було пошкоджене з вини відповідача, як підприємства, що обслуговує будинок, який він в силу закону забов"язаний утримувати в належному стані, та з огляду на те, що пошкодження майна позивача призвело до її душевних страждань та змусило її докладати додаткових зусиль та коштів для усунення негативних наслідків аварії, суд вважав, що відповідач має відшкодувати позивачеві і моральну шкоду.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд виходив із принципів розумності та справедливості, а також взяв до уваги, що позивач вдавалась до дій для позасудового вирішення спору на що відповідач не відреагував, а тому визначити її в сумі 500 грн.

Суд відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягнув із відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 365,4 грн.

Не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що позивачка допустила порушення у користуванні електроенергією, а також про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував відсутність вини відповідача.

До вказаних правовідносин суд обґрунтовано застосував положення частини 1 ст. 19, п.3 ч.1 ст. 20, п.7 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.23, ч. 1 та ч. 2 ст.1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Також висновки суду першої інстанції не суперечать і вимогам частин 1 та 2 ст.1210 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону.

Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Висновки суду не суперечать і положенням Закону України N 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції»

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України N 1023-XII "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Таке ж положення передбачене і ст.16 цього Закону.

У ст. 1 Закону № 3390-VI поняття шкоди визначено і як завдані внаслідок дефекту в продукції пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект .

Відповідно до ст. 711 ЦК (в редакції Закону N 3390-VI) шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень гл. 82 цього Кодексу. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 гл. 82 ЦК.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана і майну споживача.

Із копії статуту КП ВЖРЕО, довідки від 12.08.2014 року вбачається, що КП ВЖРЕО є юридичною особою, основним напрямком його статутної діяльності є експлуатація житлового фонду міста, утримання гуртожитків, а будинок АДРЕСА_1 перебуває на його балансі разом із обладнанням, включаючи внутрішньобудинкові електричні мережі та розподільчі щити.

Відповідно до п.1 договору №182 на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 25.07.2001 року та додатку №1 до цього договору, який укладено між сторонами, КП ВЖРЕО зобов"язалося виконувати роботи по утриманню будинку, прибудинкової території та створенню необхідних умов мешкання в будинку згідно додатку №1. Пунктом 1 додатку №1 до договору передбачено, що відповідач взяв на себе обов"язок проводити ремонт покрівлі, фасадів, сходових клітин (будівельної та електричної частини до лічильника). Отже, підприємство є належним відповідачем, а його вина у спричиненні шкоди підтверджена і наявними доказами.

З огляду на наведене, безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що в квартирі позивача встановлено побутову техніку, яка споживає понаднормову електричну енергію. Так акт обстеження будинку позивачки від 12.06.2014 року /а.с. 42/ не містить доказів про те, що встановлена в квартирі позивача побутова техніка звірена із технічними паспортами на цю техніку. Також сама по собі наявність електричної побутової техніки в квартирі позивача не доводить причинно-наслідкового зв"язку із наслідками аварії, яка сталася 25.07.2014 року.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року, яким зобов'язано споживача узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності, також не може бути підставою для відмови у позові, оскільки ця норма правил стосується електропроводки, а не електричних приладів у квартирі споживача.

Такі обов'язки споживача не передбачувались і у договорі сторін від 25.07.2001 року, який діє до теперішнього часу. Також цим договором не встановлювались граничні норми потужності електричної енергії у квартирі позивача чи види побутової техніки (а.с.10).

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об»єднання «Жовтоводської міської ради» відхилити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із цього часу.

Судді: