Вирок № 53905044, 01.12.2015, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2043/14-к

Провадження № 1-кп/177/5/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

прокурора Дрозач А.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013040450000141 від 21.02.2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, раніше не судимого:

зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, м-рн. Ювілейний. 9/32,

проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, селище ОСОБА_5. вул.. Журавського, 8,

ідентифікаційний номер: НОМЕР_1,

за ч. 3 ст. 185 КК України, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, працюючого ДП «Придніпровська залізниця», ПЧ-11, монтер колії, одруженого, раніше не судимого:

зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8,

проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, селище ОСОБА_5, вул. Авангардна, 10/4,

ідентифікаційний номер: НОМЕР_2,

за ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В період часу з 14.02.2013 року по 20.02.2013 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, переслідуючи корисливу мету, достовірно знаючи що територія ПАТ «ЦГЗК» охороняється пішими нарядами та автомобільним патрулем відділу охорони №3 ТОВ «Сокіл-КР», так як вищевказана територія обладнана інформаційнозабороняючими щитами, та відверто нехтуючи вказаними попередженнями, з метою здійснення крадіжки чужого майна, прибули до лінії електропостачання №16 ПАТ «ЦГЗК», розташованої в районі відвалів № 1 Глеюватського карєру на території Лозуватської сільської ради, Криворізького району, Дніпропетровської області, де скориставшись відсутністю очевидців, невстановленим досудовим розслідуванням шляхом,

дістались до неізольованого електричного дроту на залізобетонних опорах лінії № 16. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом обрізання електричного дроту з опор лінії електропостачання, таємно викрали майно, яке належить ПАТ «ЦГЗК», а саме: бувший у використанні неізольований дріт марки А-35 ЛЕП 6кВ, з лінії електропостачання № 16, загальною довжиною 1200 метрів, загальною вагою 114 кілограмів, вартість одного кілограму становить 23,92 грн., загальною вартістю 2726, 88 грн., чим спричинили ПАТ «ЦГЗК» матеріальну шкоду на загальну суму 2726,88 гривень.

В ході судового засідання обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнали, вказавши, що крадіжку електричного дроту не здійснювали та на місці злочину не були. Що жодного доказу їх вини в кримінальному провадженні немає, не встановлений ні час, ні спосіб вчинення кримінального правопорушення, в порушення ст.. 91 КПК України, не встановлена точна кількість та вартість викраденого дроту, кваліфікуюча ознака за ч. 3 ст.. 185 КК України не підтверджена взагалі. Кримінальне провадження містить протиріччя матеріалів, які надані на досудовому слідстві представником потерпілого та поясненнями представниками потерпілого в суді. Також зазначали, що фізично вони не могли скоїти крадіжку вказаного дроту, адже лінія заходилася під напругою. Вказували, що на них на досудовому слідстві працівники міліції чинили недозволені методи ведення досудового слідства, а саме чинили психологічний тиск.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що в середні лютого 2013 року до нього звернувся ОСОБА_3 та попросив вказати, де знаходиться пункт прийому металобрухту. Він погодився показати такий пункт за умови, що він допоможе йому відвезти туди чавунну ванну, яка була розбита та запакована у 4 мішки. Він завантажив в автомобіль «ВАЗ», за кермом якого був ОСОБА_6, мішки з шматками чавунної ванни, при цьому ОСОБА_3 повідомив йому, що багажник автомобіля зайнятий. Приїхали до пункту прийому металобрухту в м. Кривий Ріг в районі «Змички» та чекали біля воріт, оскільки він був ще зачинений. Близько 08.35 год. пункт відкрився та він здав свій металобрухт. При цьому не бачив чи здавав щось ОСОБА_3, однак останній підходив до приймальника кольорових металів. Він не дочекався ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та вийшов за ворота, потім вони підібрали його по дорозі.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив свідчення ОСОБА_1 в частині того, що вони дійсно були на пункті прийому металобрухту. Вказував, що він здавав стару газову колонку на металобрухт, що він дійсно питав у ОСОБА_1 де знаходиться пункт прийому металобрухту та ОСОБА_1 теж погрузив в автомобіль «ВАЗ» , яким керував його вітчим ОСОБА_6, свої мішки з металобрухтом. Що він їздив на пункт прийому металобрухту два рази, один раз питав про прийом металобрухту, а інший приїздив з ОСОБА_1 Крім вищезазначеного, вказував, що у нього була травмована рука в правій ліктьовій кістці, тільки зняв гіпс та йому було проти показано фізичні нагрузки, тому фізично не міг скоїти крадіжку дроту з лінії електропостачання. ОСОБА_3 вказував і на те, що на стадії досудового слідства відносно нього було порушено право на захист, що слідчий відмовив йому в наданні адвоката за призначенням.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 їх винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Представники потерпілого ПАТ «ЦГЗК» в судовому засіданні пояснювали, що в період з 14.02.2013 року по 20.02.2013 року в районі Глеюватського карєру на території Лозуватської сільської ради, була здійснена крадіжка з лінії електропередач неізольованого електричного дроту А-35, який належить ПАТ «ЦГЗК». Хоча територія карєру і не огороджена, однак по всьому периметру встановлені попереджувальні знаки та вона охороняється пішими та автомобільними патрулями охоронного агентства ТОВ «Сокіл», про що добре відомо мешканцям селища ОСОБА_5, які також знають час здійснення патрулювання. В ході проведення інвентаризації було встановлено, що викрадено бувший у використанні неізольований дріт марки А-35 ЛЕП 6кВ, з лінії електропостачання № 16, загальною довжиною 1200 метрів, загальною вагою 114 кілограмів, вартість одного кілограму становить 23,92 грн., загальною вартістю 2726, 88 грн. Також вказували, що цей дріт марки А-35 був з листопада 2012 року прийнятий підприємством від постачальника та поставлений на облік за прибутковим ордером.

ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні, як спеціаліст, пояснив, що працює головним енергетиком ПАТ «ЦГЗК» Глеюватського карєру, Зазначив, що з 1961 року на балансі ПАТ «ЦГЗК» перебуває лінія електропостачання № 16, яка призначена для дренажної насосної, асфальтного заводу та для підживлення екскаваторів. Напруга лінії складає 6000 ОСОБА_7 лінія розташована на полі, яке охороняється співробітниками ТОВ «Сокіл», також є таблички з попередженням про охоронювану територію. Викрадений дріт марки А-35, алюмінієвий, знаходився на залізобетонних опорах, прикріплений до ізолятора в траверсі. Дріт в три лінії, одна з яких проходила вище на траверсі опори на відстані 9,8 м від землі, а дві інші нижче з правого та лівого боку від лінії на відстані, 9 м від землі. Провід має 7 жил діаметром 2,5 мм, який можна звернути в бухти, оскільки він мякий. Крадіжку дроту можна скоїти будь-яким способом, можливо шляхом відключення повітряного розєднувача, який знаходиться на опорі на межі розподілу меж балансової належності електромереж, можливо дістати дріт з застосуванням ізольованого інструменту з нарощуваними ручками, та дістати будь яким способом.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 16.02.2013 року близько 11.00 год. його брат ОСОБА_3 приїхав до нього в гості на вул.. Подбєльського в м. Кривому Розі, де залишився ночувати та наступного дня о 17.00 год. повернувся додому. Вдома в цей час також була його жінка. Запамятав цю дату оскільки 14 лютого 2013 року вони не мали змоги відзначити свято День закоханих, а тому вони вирішили відсвяткувати 16.02.2013 року.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що він працює енергетиком дільниці Глеюватського карєру ПАТ «ЦГЗК». При черговому обході дільниці 20.02.2013 року був виявлений демонтаж дроту марки А-35 ЛЕП 6кВ з 8-ми прольотів на лінії електропостачання, який іде в три лінії. В подальшому працівники міліції повідомили, що провід був вилучений на одному з пунктів прийому металобрухту. В Криворізькому РВ та в судовому засіданні в його присутності був проведений огляд вилученого проводу, та він підтвердив, що це ідентичний дріт тому, який був демонтований. Також вказував на те, що вказану лінію здавали під напругу в листопаді 2012 року.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в 2013 року точної дати він не памятає перебував в гостях у свого знайомого в м. Кривому Розі по вул.. Тінистій, 36. Зранку на вулиці побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_1, який запропонував йому придбати дріт за 500 грн. Оскільки дріт міг знадобитися в господарстві, він впустив автомобіль Жигулі синього кольору, в якому окрім ОСОБА_1 знаходився також раніше не знайомий йому ОСОБА_3, за кермом знаходився ще один чоловік, який з автомобіля не виходив. З багажнику автомобіля ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вивантажили алюмінієвий дріт білого кольору, змотаний в бухти 4-5 шт.. Звідки вони взяли дріт він не цікавився. За дріт він заплатив 500 грн., і ОСОБА_1 повідомив, що має ще стільки ж проводу та запропонував купити, на що він погодився. Приблизно через 1 годину обвинувачені повернулися на тому ж автомобілі та продали йому ще стільки ж мотків дроту, всього він придбав у них 8-10 бухт дроту, точно не памятає, які в подальшому здав на металобрухт, залишивши собі лише 1 моток, який через деякий час вилучили в нього працівники міліції в присутності понятих. Зазначав, що при предявленні осіб для впізнання він вказав на ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які здавали йому дріт в лютому 2013 року за два рази, вказав саме на них і в судовому засіданні та при предявленні йому для огляду дроту, зазначив, що саме цей дріт вилучили у нього працівники міліції.

Допитані як свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що вони приймали участь як поняті при огляді місця події, а саме в їх присутності був оглянутий дріт довжиною близько 1,5 м, який був вилучений у ОСОБА_10, що також підтверджується протоколом огляду місця події від 11.03.2013 року, який підписаний вказаними понятими, та на бірці, якою опечатаний цей доказ теж наявні їх підписи (а.с.34-36 т.1).

Даний фрагмент алюмінієвого проводу був вилучений, відповідно до постанови слідчого від 11.03.2013 року визнаний речовим доказом та знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 37,38 т.1).

Свідок ОСОБА_10, відповідно до протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками від 23.05.2013 року, впізнав зображеного на фото № 3 особу ОСОБА_1, який продав йому провід (а.с. 75-77 т.1), крім того відповідно до протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками від 22.05.2013 року, свідок ОСОБА_10 впізнав на фото №2 ОСОБА_3, який продав йому провід (а.с. 103-105 т.1).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що в 2013 року точної дати не памятає разом зі своїм пасинком ОСОБА_3 виїхали на автомобілі ВАЗ синього кольору, яким він керував за довіреністю, до м. Кривого Рогу для того, щоб дізнатися розташування пункту прийому металобрухту, хотіли здати стару газову колонку. ОСОБА_1 запропонував показати їм такий пункт, натомість попросив відвезти його металобрухт, загрузивши на заднє сидіння автомобіля 4 мішки. На пункті прийому в районі «Змички» в м. Кривому Розі здали металобрухт, при цьому їздили туди двічі, 1-й раз лише дізналися де прийомний пункт, а вдруге привезли газову колонку.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні зазначив, що в дворі ОСОБА_1 бачив мішки з уламками чавунної ванни, та останній зазначав, що хоче здати їх на металобрухт. Також вказав на застосування на нього психологічного тиску з боку працівників міліції Криворізького РВ, куди його доставили, як він пізніше дізнався, працівники ПАТ «ЦГЗК», а саме пояснив, що працівники міліції вимагали у нього дати свідчення щодо крадіжки електричного дроту разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, надати заяву, що організатором крадіжки був ОСОБА_1 Однак від дачі таких свідчень він відмовився та звернувся до районної прокуратури з відповідною заявою про незаконні заходи впливу.

В протоколі огляду місця події від 20.02.2014 року з доданою до нього фототаблицею, було зафіксовано огляд земельної ділянки на території Лозуватської сільської ради Криворізького району біля цеху шламового господарства. В ході огляду виявлено пошкодження і відсутність електричного дроту на залізобетонних опорах лінії електропостачання № 16, які розташовані з лівої сторони від відвалів. В верхній частині електроопори на висоті 9 м знаходяться металеві траверси на верхній частині якого скляний ізолятор, такі ж ізолятори знаходяться з лівої та правої сторони на нижніх траверсах. 8 прольотів в сторону відвалу знаходяться на відстані близько 50 м одна від одної. На ізоляторах опор виявлені залишки проводу, закріплені та обрізані з двох сторін (а.с. 8-10 т.1).

Те, що лінія електропостачання №16 , розташована в районі відвалів № 1 Глеюватського карєру на території Лозуватської сільської ради, Криворізького району, Дніпропетровської області, належить ПАТ «ЦГЗК» підтверджується проектною документацією лінії електропостачання № 16 (а.с. 49-50 т.2), Державним актом на право користування землею з планом землекористування, організаційною структурою ПАТ «ЦГЗК», положенням про Глеюватський карєр (а.с.91-111 т.2).

Обставини того, що місце події є охоронюваною територією, підтверджується довідкою відділу охорони №3 ТОВ «Сокол-КР» від 16.05.2014 року №131, згідно якої, відвал №1 Глеюватського карєру ПАТ «ЦГЗК» належить ПАТ «ЦГЗК» відповідно договору оренди землі, охороняється пішими нарядами та автомобільним патрулем відділу охорони № 3 ТОВ «СОКОЛ-КР», передбаченими «Дислокацією маршрутів руху пошукових груп» відділу охорони №3 ТОВ «СОКОЛ КР» та обладнана інформаційно-забороняючими щитами (а.с. 89 т.1), копією договору про надання послуг з охорони №2512-53-04 від 13.11.2012 року, укладеним між ПАТ «ЦГЗК» та ТОВ «СОКОЛ-КР» (а.с. 72-78т.2), планом-схемою розташування дільниць та обєктів охорони ПАТ «ЦГЗК» (а.с. 79 т.2), дислокацією контрольно-пропускних пунктів та маршрутів руху пошукових груп відділення охорони № 3 ТОВ «СОКОЛ-КР» (а.с. 80-82 т.2), актом прийому - передачі обєктів під охорону (а.с.82-84 т.2). Отже, твердження обвинувачених в тому, що відсутні ознаки ч. 3 ст. 185 КК України є безпідставними.

Сума спричиненої в результаті протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шкоди та обсяг викраденого майна, а саме неізольованого дроту марки А-35 в кількості 1200 м, вагою 114 кг, визначені відповідно довідки про фактичну вартість матеріальних цінностей, які належать ПАТ «ЦГЗК», акту оцінки від 21.02.2013 року, результатів проведення позапланової інвентаризації, призначеної відповідно до розпорядження №231 від 21.02.2013 року, порівняльною відомістю, а також прибутковим ордером № 259 від 01.11.2012 року, де встановлено, що вартість 1 кг дроту неізольованого А-35 складає 23,92 грн., вага 1 м вказаного дроту складає 0,095 кг, отже вага викраденого проводу А-35 довжиною 1200 м складає 114 кг, фактична вартість викраденого дроту А-35 з врахування зносу 0% складає 2726,88 грн. (а.с.20, 21, 22, 23-24, 25 т.1, 72 т.3).

Твердження обвинувачених в тому, що вартість та кількість викраденого дроту А-35 викликає сумніви, спростовується вищезазначеними бухгалтерськими документами, протоколом огляду місця події від 20.02.2013 року (а.с.8-10 т.1), свідченнями спеціаліста ОСОБА_5 та енергетика дільниці ОСОБА_9, які зазначали, що відстань між опорами складає близько 50, 60 см, на опорі три лінії дроту, дріт вирізаний у 8-ми прольотах, але вартість визначена відповідно до ваги, яку ВАТ «ЦГЗК» отримав відповідно до прибуткового ордеру № 259 від 01.11.2012 року (а.с.72 т.3), журналом огляду пересувних ЛЕП 6 кВ Глеюватського карєру (а.с. 68-71 т.3).

Наданий представником потерпілого прибутковий ордер за яким прийнято на облік ПАТ «ЦГЗК» дріт А-35 19.02.2013 року (а.с. 114 т.2) суд не приймає до уваги, оскільки як зазначала в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_14, що вказаний ордер був наданий помилково, крім того це підтверджується і паспортом повітряної лінії електропостачання напруги 6 Кв Л- 16 де вказано, що подана напруга та проводилося випробування вказаної лінії 20.11.2012 року (а.с. 85-90 т.2), що підтверджував і енергетик ОСОБА_9

Те, що фізично обвинувачені не могли скоїти крадіжку вказаного дроту з електроопори, спростовується протоколом слідчого експерименту з фото таблицею до нього від 14.07.2015 року (а.с. 9-15 т.3) та свідченнями спеціаліста ОСОБА_5, який зазначав, що крадіжку дроту з електроопори можливо скоїти будь-яким способом.

Пояснення ОСОБА_3 в тому, що він був саме після зняття гіпсу та не міг скоювати крадіжку, спростовується його ж поясненнями в тому, що він допомагав ОСОБА_1 лівою рукою витягувати металобрухт з багажнику автомобілю.

Твердження обвинувачених в тому, що на них чинили психологічний тиск на досудовому слідстві спростовується висновком службової перевірки (а.с. 160-165 т.2) та насамперед тим, що як на стадії досудового так і на стадії судового слідства обвинувачені вину не визнавали та давали свої пояснення з приводу предявленого ним обвинувачення.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 щодо порушення його права на захист на стадії досудового розслідування не знайшли свого підтвердження, спростовуються памяткою про процесуальні права та обовязки підозрюваного, в якій розяснено право підозрюваного мати захисника на першу вимогу, яка підписана ОСОБА_3 (а.с. 106-107т.1). В повідомленні про підозру міститься підпис ОСОБА_3. про те, що повідомлення про підозру та памятка про процесуальні права йому вручені, права розяснені (а.с. 108 т.1). Як вбачається з протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 його допит було проведено після розяснення йому права мати захисника, при цьому він не виявив бажання на участь захисника, що підтвердив своїм підписом, де зазначив, що послуг захисника не потребує і це не повязано з його матеріальним становищем, від дачі свідчень відмовився (а.с. 104 т.1). В подальшому при обранні запобіжного заходу, одночасного допиту осіб, при наданні доступу до матеріалів на досудовому слідстві за його бажанням був присутній захисник (а.с.141,142, 144-146,155,156,159-163, 181 т.1). У звязку з цим, суд приходить до висновку про не доведення факту порушення права ОСОБА_3 на захист.

Також судом не приймаються свідчення свідка ОСОБА_8, який вказує на алібі обвинуваченого ОСОБА_3 під час вчинення кримінального правопорушення та ОСОБА_6, який разом з обвинуваченими вказував, що дріт в пункті прийому металобрухту вони не здавали. Зазначені свідки знаходяться в родинних та близьких стосунках з обвинуваченим ОСОБА_3 (свідок ОСОБА_8 є його рідним братом, а ОСОБА_6 вітчимом), а тому суд приходить до висновку, що вони дають неправдиві свідчення, які не узгоджуються з іншими дослідженими в провадженні доказами, з метою подальшого уникнення відповідальності обвинуваченим ОСОБА_3

В той же час свідок ОСОБА_10 як на досудовому слідстві відповідно до протоколів одночасного допиту осіб від 09.06.2014 року та від 16.06.2014 року (а.с. 144-146,159-163 т.1) так і в суді надав послідовні несуперечливі свідчення, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продали йому алюмінієвий дріт, при цьому детально описав при яких обставинах відбувалися ці події, впізнав обвинувачених як в ході проведення впізнання за фотографіями так і при судовому розгляді, добровільно видав залишки цього дроту, який свідок ОСОБА_9 при огляді визначив як ідентичний викраденому проводу. Будь-яких обставин, які б свідчили про зацікавленість свідка ОСОБА_10, судом не встановлено.

Свідчення ОСОБА_15 про те, що він бачив у дворі ОСОБА_1 куски чавунної ванни ніякого доказового значення для встановлення обставин за вказаним кримінальним провадженням не мають.

Щодо заперечень обвинувачених в тому, що не встановлений час скоєння злочину, то суд не може погодитись в цими твердженнями, адже зазначений період вчинення злочину з 14.02.2013 року по 20.02.2013 року, і є встановленим часом скоєння крадіжки, яка була виявлена 19.02.2013 року та обстежена 20.02.2013 року працівниками ТОВ «Сокіл» відповідно до рапорту, акту відділу охорони № 3, журналу огляду пересувних ЛЕП 6 кВ ПЕУ № 3 Глеюватського карєру (а.с. 64-71 т. 3).

Так, дійсно не встановлений спосіб скоєння злочину на що вказували обвинувачені, але вказане не має кримінально - правового значення для даного виду злочину, оскільки не впливає на кваліфікацію, на встановлення інших доказів, які оцінюються в сукупності та суд вважає вищезазначені докази в сукупності достатніми для ухваленню законного й обґрунтованого процесуального рішення, які дають підстави вважати, що саме обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скоїли крадіжку вказаного дроту.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 заявлене клопотання про недопустимість речових доказів двох драбин, вилучених у обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки ці речові докази всупереч вимогам чинного законодавства належним чином не оглянуті, не проведено обмір довжини драбин, детально їх не описано, вони не мають жодного відношення та значення для розгляду кримінального провадження.

Визначення недопустимості доказів міститься в ч. 1 ст. 87 КПК України, відповідно до якої недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При проведенні обшуку 12.04.2013 року, на підставі ухвали слідчого судді Криворізького райсуду від 11.04.2013 року (а.с. 61, 62-63 т.1), в присутності понятих в домоволодінні № 8 по вул. Журавського с. Авангард м. Кривого Рогу ОСОБА_1 добровільно видав деревяну та залізну драбини.

Зазначені металева та деревяна драбини, які захисник ОСОБА_2 просить визнати недопустимими доказами, постановою слідчого СВ Криворізького РВ від 11.06.2014 року визнані речовими доказами по кримінальному провадженню та зберігаються в камері схову речових доказів Криворізького РВ (а.с. 64,65 т.1).

Отже зазначені речові докази в розумінні ч.1 ст. 87 КПК України були отриманні законним шляхом в ході проведення слідчої дії - обшуку, дозвіл на проведення якого наданий судом у встановленому законом порядку, а отже підстави для визнання зазначених доказів недопустимими відсутні.

В той же час суд погоджується, що вилучені драбини не містять сліди або інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в ході досудового слідства і в суді не підтверджено належним способом, що зазначені драбини використовувалися як знаряддя вчинення злочину, а тому суд не приймає до уваги вказані речові докази при постановленні рішення, вважаючи їх неналежними доказами відповідно до вимог ст.. 85 КПК України, отже вилучені у ОСОБА_1 драбини підлягають поверненню законному володільцю ОСОБА_1

Оцінивши в сукупності досліджені по кримінальному провадженню докази, суд дійшов висновку щодо повного підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення та кваліфікує їх дії кожного окремо за ч.3 ст. 185 КК України за ознаками таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в сховище.

При визначенні виду й міри покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ними кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд враховує також і особи обвинувачених та ступінь участі кожної із них у скоєнні кримінального правопорушення, які вину свою не визнали, кожен з них характеризуються посередньо (а.с. 118, 130 т.1, 173 т.2), на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебувають та не перебували (а.с. 115,116, 134, 135 т.1), ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності раніше на притягувався, ОСОБА_1 є особою, яка не має судимості, відповідно до ст. 88 КК України, матеріальну шкоду не відшкодували.

Обставинами, які помякшують покарання суд, в силу ст.. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.. 67 КК України, судом не встановлено.

У звязку з вище викладеним, суд прийшов до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3, слід обрати покарання в межах санкції інкримінованої статті, та з застосуванням ст. 75 КК України звільнити їх від відбуття покарання з випробуванням, поклавши на них обов'язки, передбачені п., п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для їх виправлення.

Представником ПАТ «ЦГЗК», яке визнано по справі цивільним позивачем, заявлено цивільний позов про стягнення з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно майнової шкоди в розмірі 2726,88 грн. без ПДВ.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кожен окремо позовні вимоги не визнали, заперечуючи вину у викраденні належного ПАТ «ЦГЗК» майна.

Розглядаючи заявлений по справі цивільний позов, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1190 ЦК України передбачена солідарна відповідальність осіб, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоду, перед потерпілим.

Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так беззаперечно підлягає стягненню з обвинувачених ОСОБА_1. та ОСОБА_3 в солідарному порядку вартість викраденого ними майна на суму 2 726,88 грн. без ПДВ. Розмір завданої шкоди встановлений згідно порівняльної відомості результатів інвентаризації основних засобів № 3 від 21.02.2013 року (а.с. 25 т.1), бухгалтерською довідкою про фактичну вартість матеріальних цінностей (а.с.20 т.1) та інвентаризаційною відомістю товарно-матеріальних цінностей №19 від 21.02.2013 року (а.с. 23 т.1), а також прибутковим ордером від 01.11.2012 року (а.с.72 т.3).

Вирішуючи питання про речові докази, суд в силу п. 3, п. 5 ч.9 ст. 100 КПК України, вважає необхідним речові докази:

а саме:

- фрагмент алюмінієвого дроту, який визнаний речовим доказом згідно до постанови слідчого від 11.03.2013 року та знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (на цей час в Криворізькому відділенні поліції КВП ГУНП в Дніпропетровській області) (а.с. 37,38 т.1), знищити;

- металеву та деревяну драбини, які визнані постановою слідчого СВ Криворізького РВ від 11.06.2014 року речовими доказами та зберігаються в камері схову речових доказів Криворізького РВ (на цей час в Криворізькому відділенні поліції КВП ГУНП в Дніпропетровській області) (а.с. 64,65 т.1) повернути законному володільцю ОСОБА_1

Запобіжний захід ОСОБА_1. та ОСОБА_3 не обирати, оскільки строк запобіжного заходу у виді особистого зобовязання з покладеними обовязками, обраного кожному із обвинувачених 13.06.2014 року, який був продовжений ухвалами суду 21.07.2014 року, 10.09.2014 р., 10.11.2014 р., 13.01.2015 року, сплинув 21.03.2015 року та клопотання про обрання чи продовження вказаного запобіжного заходу не заявлялось (а.с.149-150, 155-156 т.1, 26-28, 64, 131, 174-175 т.2).

Керуючись п.3,5 ч. 9 ст.100, ст.. , ст.. 128, 129, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 376 , п.1 ч.2 ст. 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнати винуватими за ч. 3 ст. 185 КК України та піддати покаранню у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням 2 (два) роки кожного.

На підставі ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію і повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не обирати.

Цивільний позов Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190977 матеріальну шкоду в розмірі 2726 грн. (дві тисячі сімсот двадцять шість) грн.. 88 коп.

Речові докази:

- фрагмент алюмінієвого дроту, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (на цей час в Криворізькому відділенні поліції КВП ГУНП в Дніпропетровській області), знищити;

- металеву та деревяну драбини, які зберігаються в камері схову речових доказів Криворізького РВ (на цей час в Криворізькому відділенні поліції КВП ГУНП в Дніпропетровській області), повернути законному володільцю ОСОБА_1.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання ними копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а особам, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя: