Постанова № 53902490, 15.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року (12:11 год.) м. Київ №810/1479/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Гай А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Приватного підприємства Фірми "Базальт" про стягнення податкового боргу,

за участю представників сторін та прокурора:

прокурор: не з'явився

позивача: не з'явився

відповідача: Матвєєва С.П., довіреність від 28.11.2014 № 145

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовом Прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Приватного підприємства Фірми "Базальт" про стягнення податкового боргу в сумі 321979,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує у встановлений законодавством строк грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та орендної плати з юридичних осіб, в зв'язку з чим утворився податковий борг в розмірі 321979,41 грн., який позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову, згідно яких, зокрема, зазначає, що до 19.02.2015 тривала процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, тому стягнення неузгоджених сум грошового зобов'язання за даним адміністративним позовом є неправомірним, оскільки відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України до закінчення процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму грошового зобов'язання позивачу, така сума є неузгодженою.

Крім того відповідач зазначає, що відповідно до акту звірки №1476-20 від 29.05.2015 заборгованість по орендній платі становить 15787,50 грн., а згідно акту звірки №1482-20 від 29.05.2015 заборгованість з податку на прибуток підприємств відсутня, натомість наявна переплата.

01.07.2015 Прокурором міста Ірпеня Київської області в інтересах Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано заяву про зміну та зменшення позовних вимог, згідно якої прокурор просить стягнути з рахунків, наявних в банках, що здійснюють обслуговування боржника ПП Фірма «Базальт» податкового боргу у сумі 286426,41 грн., на користь Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

В даній заяві позивач зазначає, що відповідно до розрахунку податкового боргу загальна сума боргу відповідача становить 286426,41 грн., з яких податок на прибуток підприємств 258471,53 грн., в тому числі основний платіж 188228,62 грн., фінансові санкції -47406,09 грн., пеня 22863,82 грн. та орендна плата з юридичних осіб 27654,88 грн., з яких основний платіж 27541,79 грн., фінансові санкції - 0,00 грн., пеня - 413,00 грн.

Протокольною ухвалою суду від 02.07.2015 вказану заяву прийнято до розгляду судом.

Прокурор та представник позивача в судове засідання 15.09.2015 не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належними чином та завчасно.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наявність судових рішень, які набрали законної сили, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Фірма «Базальт», ідентифікаційний код юридичної особи 33482852, місцезнаходження юридичної особи: 08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, будинок 30, зареєстровано в якості юридичної особи 31.08.2005, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №489049 (а.с.51).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

При цьому, пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

З матеріалів адміністративного позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що податковий борг відповідача виник з податку на прибуток підприємств та орендної плати з юридичних осіб.

З приводу податкового боргу, який виник з податку на прибуток підприємств суд зазначає таке.

Згідно заяви про зміну та зменшення податкового боргу позивач просить стягнути з відповідача борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 258471,53 грн., в тому числі основний платіж 188228,62 грн., фінансові санкції - 47406,09 грн., пеня 22863,82 грн.

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 152.9 ст. 152 ПК України для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків, у порядку, визначеному пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пп. 129.1.2 п. 129.1 ПК України передбачено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Так, в період з 23.10.2014 по 29.10.2014 працівниками Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства фірма «Базальт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року та податку на прибуток за 3-4 квартали 2012 року по розрахунках з ТОВ «Авто Бетон Сервіс», щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період липень 2013 року та податку на прибуток за 2013 рік по розрахунках з ТОВ ВКФ «Колосс».

За результатами даної перевірки було складено акт перевірки №1199/22-4/33482852 від 05.11.2014 (далі-акт перевірки) (а.с.24-48).

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення:

- пунктів138.2, 138.4, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 189624,36 грн., в тому числі 3 квартал 2012 року на суму 50589,33 грн., 4 квартал 2012 року на суму 50111,42 грн., 2013 рік на суму 88923,61 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ за вересень 2013 року на суму 194175 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки відповідачем подано заперечення №20/11/14 від 20.11.2014 до Ірпінської ОПДІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.97-99), за результатом розгляду даних заперечень Ірпінська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області листом №4171/10/22-4 від 25.11.2014 висновки акту перевірки залишила без змін (а.с.100-106).

Висновки акту перевірки були покладені Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001472204 від 28.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 237030,45 грн., в тому числі за основним платежем 189624,36 та за штрафними (фінансовими санкціями) 47406,09 грн. (а.с.22).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача та отримано останнім 03.12.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.22 - зворотній бік).

Скориставшись правом адміністративного оскарження відповідач звернувся зі скаргою №147 від 03.12.2014 (вх. 1351/10 від 04.12.2014 ГУ ДФС у Київській області) на акт перевірки та податкове повідомлення-рішення №0001462204 від 28.11.2014 до Головного управління ДФС у Київській області, оспорюючи по суті скарги обидва податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами акту перевірки №1199/22-4/33482852 від 05.11.2014, а саме податкові повідомлення-рішення від 28.11.2014 №0001462204 та №0001472204 (107-112).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області №302/10/10-36-10-01-04 від 31.01.2015 податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №0001462204 від 28.11.2014 залишено без змін, а скаргу відповідача без задоволення (а.с.113-118).

Крім того, відповідачем подано повторну скаргу №9 від 10.02.2015 до Державної фіскальної служби України (а.с.119-125).

18.02.2015 відповідачем отримано лист від Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №907/10/10-31-23-17 від 13.02.2015 щодо забезпечення доступу на надання документів для проведення опису майна у податкову заставу згідно рішення про опис майна у податкову заставу №9 від 13.02.2015 (а.с.126-127).

Листом № 15 від 19.02.2015 відповідач повідомив позивача про те, що ним подано повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення №0001462204 від 28.11.2014 до ДФС України, а тому вимоги про надання копій документів та складання опису майна у податкову заставу є передчасними (а.с.128).

Суд зазначає, що рішення ДФС України, яким розглянуто повторну скаргу відповідача №9 від 10.02.2015 сторонами до суду не було надано.

Крім того, між Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та ПП Фірма «Базальт» проведено звірку розрахунків платника з податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 29.05.2015, за результатами якої складено акт №1482-20 від 29.05.2015, згідно якого встановлено, що у відповідача наявне позитивне сальдо розрахунків у розмірі 1395,74 грн. (а.с.131).

Разом з тим, з картки особового рахунку відповідача з податку на прибуток підприємств вбачається, що 17.12.2014 до картки особового рахунку відповідача внесено відомості про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 189624,36 грн. основного зобов'язання та 47406,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0001472204 від 28.11.2014, відтак з 17.12.2014 позивачем розпочалось нарахування пені у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання, визначеного цим податковим повідомленням-рішенням.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Фірма "Базальт" звернулось з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001462204 та №0001472204 від 28.11.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 у справі №810/2327/15 позов Приватного підприємства Фірма «Базальт» задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0001462204 та №0001472204 від 28.11.2014.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 у справі №810/2327/15 апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року - залишено без змін.

Таким чином, у зв'язку з тим, що податкове повідомлення-рішення №0001472204 від 28.11.2014, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 237030,45 грн., було визнано судом протиправним та скасовано, то стягнення податкового боргу, який виник на підставі даного податкового повідомлення-рішення, та пені, нарахованої у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання, визначеного таким податковим повідомленням-рішенням на загальну суму 258471,53 грн., яку просить стягнути позивач, є безпідставним, а тому в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.

З приводу податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою орендної плати за землю, суд зазначає таке.

Згідно заяви про зміну та зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 27654,88 грн., з яких основний платіж 27541,79 грн., фінансові санкції - 0,00 грн., пеня - 413,00 грн.

Суд зазначає, що згідно розрахунку податкового боргу, доданого до матеріалів справи (а.с.168), сума податкового боргу відповідача з орендної плати з юридичних осіб становить 27954,88 грн., з яких основний платіж 27541,79 грн., пеня - 413,00 грн., отже у заяві допущено технічну помилку при зазначенні загальної суми богу з орендної плати за землю, однак при загальному підрахунку з урахуванням боргу з податку на прибуток дана технічна помилка не вплинула на загальну суму боргу, яку просить стягнути позивач.

Згідно пп.14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з приписами пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з приписами статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, згідно якої визначено річну суму орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника 112931,52 грн., в тому по місячно до сплати підлягає 9410,96 грн. (а.с.19-20).

Згідно акту звірки з орендної плати №476-20 від 29.05.2015 між Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та ПП Фірма «Базальт» у відповідача наявна заборгованість з орендної плати у суму 15787,50 та несплачена пеня у розмірі 413,09 грн. (а.с.130).

Крім того, позивачем виставлено податкову вимогу №2032-25 від 04.07.2014 у розмірі 29165,16 грн., яку було направлено на адресу відповідача, вказану вимогу отримано останнім 18.07.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21).

Згідно облікової картки платника податків з орендної плати юридичних осіб станом на 31.05.2015 у відповідача наявна недоїмка з орендної плати юридичних осіб за 2014 рік розмірі 27541,79 грн. та пеня, нарахована у зв'язку з несплатою визначеного грошового зобов'язання - 413,09 грн. (а.с.160-166.).

Таким чином, загальна сума заборгованості зі сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2014 рік станом на 31.05.2015 складає 27954,88 грн.

Судом встановлено, що відповідачем сплачено дану заборгованість з орендної плати з юридичних осіб, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №171 від 02.07.2015 на суму 4460,30, №169 від 02.07.2015 на суму 11754,29 грн., №166 від 30.06.2015 на суму 11754,29 грн., на загальну суму 27968,88 грн. (а.с.199-201).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем сплачено податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у повному обсязі, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та достатніх доказів, що спростували б доводи відповідача, позивач у ході розгляду справи не надав.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

В судовому засіданні 15.09.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови виготовлено 21.09.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.