Ухвала суду № 53895540, 17.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Усика Г.І., Борисової О.В.,

при секретарі: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.06.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про стягнення компенсації за порушення авторського права на оригінальну назву літературного твору, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, якому просила стягнути з кожного з відповідачів компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав за фактом відтворення та розповсюдження без її дозволу оригінальної назви літературного твору («ІНФОРМАЦІЯ_1») на упаковках печива власного виробництва в сумі 10 мінімальних розмірів заробітних плат,

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є автором оригінальної назви творів «ІНФОРМАЦІЯ_1», так як є автором відповідного літературного твору та співавтором анімаційних фільмів «ІНФОРМАЦІЯ_2» (рос.)/ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (укр.) та «ІНФОРМАЦІЯ_3».

08.04.2015 у магазині «Екомаркет», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лукашевича, 15-А, де господарську діяльність здійснює ТОВ «СИМПАТИК» було зафіксовано факт розповсюдження печива вагового під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», виробником якого зазначено ТОВ «ЕКО».

Як вказано позивачем жодного дозволу на розповсюдження товарів під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» вона не надавала, а тому вважає, що відповідачами порушено її майнове право на використання оригінальної назви літературного твору та ім'я головного персонажа з нього «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом відтворення на товарах (печиві) та їх розповсюдження.

Справа № 760/8059/15-ц № апеляційного провадження 22-ц/796/11039/2015Головуючий у суді першої інстанції: Усатова І.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.06.2015 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про стягнення компенсації за порушення авторського права на оригінальну назву літературного твору - задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав за фактом відтворення без дозволу позивача оригінальної назви літературного твору («ІНФОРМАЦІЯ_1») на упаковках печива власного виробництва, в розмірі 12180 грн. 00 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав за фактом розповсюдження упаковки печива, на якій відтворено оригінальну назву твору («ІНФОРМАЦІЯ_1») в розмірі 12180,00 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик», товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» судовий збір на користь позивача в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ТОВ «ЕКО» подано апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Перш за все представник відповідає вказує на порушенням норм процесуального права в частині розгляду справи у їх відсутності, що призвело до порушення принципів змагальності та диспозитивності. Також вказується на порушення норм матеріального права, оскільки використання об'єкту інтелектуальної власності - літературного твору (сценарію) відповідачем не відбувалось, та в жодній формі не було допущено такого використання, як то публічне виконання, відтворення чи опублікування, ін..

На думку представника відповідача має місце використання знаку для товарів і послу, право власності на яке позивач не довів, відповідно не довів своє право на судовий захист.

Розмір компенсації за порушення майнових прав інтелектуальної власності у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за використання назви літературного твору, що складає 12180,00 грн., ТОВ «ЕКО» вважає необґрунтованим, так як позивачем не враховано ступеню вини відповідача, наміри відповідача та його подальшу поведінку. Зокрема, відповідачем невідкладно вжито заходів що припинення порушення права відразу після того, як йому стало відомо про таке порушення, що підтверджується в тому числі розпорядженням генерального директора відповідача № 090415/1 від 09.04.2015.

Також звертається увага на те, що вказане печиво є однією з соціальних та найбільш запитуваних позицій у відділі кондитерських виробів. Воно виробляється по рецептурі близькій до тієї, що була запропонована ще в радянські часи, а тому на обсяги її реалізації не впливає назва.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ЕКО» підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Відповідач ТОВ «Симпатик» свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 424 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Крім того, в порядку ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до особистих немайнових прав автора належить, зокрема, право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

В силу ст. 32 цього Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

Підставою для судового захисту відповідно до ст.50 Закону України «Про авторське і суміжні права» є вчинення будь-якою особою дій, що порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені ст.ст.15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням обмежень, передбачених ст.ст. 21-25, 42 і 43 Закону.

За змістом ст. 52 зазначеного Закону при порушенні будь-якою особою авторських прав, передбачених ст.50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів, суб'єкти авторського права мають право звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право, подавати позови про відшкодування моральної (немайнової), відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або виплату компенсацій, вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції виходив з положень п.7 ч. 1 ст. 441 ЦК України та п.8 ч.3 ст.15 Закону України « Про авторське право і суміжні права», якими встановлене виклюне право автора на дозвіл чи заборону використання товару іншими особами, встановив наявність порушеного права позивача як автора оригінальної назви літературного твору та розповсюдження товарів з використанням цієї оригінальної назви, в зв'язку з чим дійшов до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що в 1979 році ОСОБА_1 було створено літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (українською мовою) та однойменний літературний персонаж. У 1980 році літературний персонаж «ІНФОРМАЦІЯ_1» було вперше адаптовано в анімаційному фільмі, з однойменною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» (рос.)/«ІНФОРМАЦІЯ_1» (укр.) а у 1989 році було випущено у світ анімаційний фільм «ІНФОРМАЦІЯ_3» українською і російською мовами. Дані анімаційні фільми були створені на кіностудії «КИЇВНАУКФІЛЬМ». Автором сценарію в титрах анімаційних фільмів «ІНФОРМАЦІЯ_2» (рос.) «ІНФОРМАЦІЯ_1» (укр.) та «ІНФОРМАЦІЯ_3» вказано особу позивача.

Авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії «УКРАНІМАФІЛЬМ» (правонаступник кіностудії «КИЇВНАУКФІЛЬМ»), а ОСОБА_1 належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір, літературний персонаж, його оригінальну назву: «ІНФОРМАЦІЯ_2» (рос.) та «ІНФОРМАЦІЯ_1» (укр.).

Вказані обставини були встановлені судовими рішеннями, зокрема, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2006 (справа № 2ц-138/06) та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2006 (справа № 2ц-737/06) (а.с.15-35)

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію авторських прав № 9967 від 11.05.2004 позивач зареєстрована як автор літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.11,12).

Фіскальним чеком №358 (183272) від 08.04.2015 підтверджується факт придбання у магазині «Екомаркет», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лукашевича, 15-А, товару - печиво вагове під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.13). У чеку також зазначено ТОВ «СИМПАТИК», яке здійснює господарську діяльність за вказаною адресою. Виробником даного товару згідно маркування вказано TOB «ЕКО» (а.с.14).

Відповідно до п. 2, 7 ч. 1, ч. 2 ст. 441 ЦК України, використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, продаж тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що нанесення назви твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» на упаковки печива та їх розповсюдження є порушенням авторського права позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності використання літературного твору в цілому, в зв'яку з чим відсутнє порушене право позивача відхиляються колегією суддів, оскільки має місце використання оригінальної назви літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якого є позивач, що не спростовано стороною відповідача. При цьому виходячи з вимог закону, використання твору в цілому або використання його частини але без погодження з автором є порушенням його авторського права.

Виходячи з того, що положення ст. ст. 441 ЦК України передбачають використання у будь-якій формі, то використання назви літературного твору при позначенні товару, є використанням частини твору, а наведені вище положення ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачають право автора вимагати збереження цілісності твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. А тому вимога позивача ґрунтується на Законі.

Положеннями ст. 443 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про авторське і суміжні права» встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 не надавала жодного дозволу на використання назви літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» для позначення товарів, зокрема, печива, і вказане не спростовується доводами апеляційної скарги.

В силу ст. 52 Закону України «Про авторське і суміжні права» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Виходячи вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про наявність порушених прав позивачів відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи питання про виплату позивачу компенсації за порушення його майнових авторських прав, слід виходити з суті порушення, розміру можливого доходу позивача який би він міг отримати, а також із загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір компенсації визначений судом першої інстанції на рівні 10 мінімальних заробітних плат з кожного з відповідачів, що становить мінімальний розмір встановлений законодавством, а тому є законним і обґрунтованим. Таким чином доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру компенсації відхиляються апеляційним судом.

Посилання представника відповідача на те, що має місце використання знаку для товарів і послу, право власності на яке позивач не довів є безпідставним, оскільки позивач не заявляв вимог щодо використання торгівельної марка і відповідачем вказана назва товару не зареєстрована в якості знаку для товарів і послуг.

Твердження відповідача про те, що назва печива не впливає на обсяги його реалізації не підтверджується матеріалами справи, належними та допустимими доказами, а загальними правилами назва товару спрямована на привабливість інтересу споживача.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч вказаній нормі та положенням ст. 60 ч. 1 ЦПК України стороною відповідача не було надано належних і допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог. Разом з тим, апеляційна скарга переважно мотивована неповним з'ясуванням судом обставини справи в зв'язку з відсутністю доказів, що виходячи з наведених положень є обов'язком сторін у справі, зокрема відповідача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення судом встановлено, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви була отримана ТОВ «ЕКО» 05.05.2015 (а.с. 63).

27.05.2015 представник ТОВ «ЕКО» звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні (а.с. 67). Вказане клопотання було задоволено судом , розгляд справи відкладено на 12.06.2015. Судова повістка направлена на адресу відповідача, проте дані про її отримання в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, відповідач будучи повідомленим про розгляд справи в суді не вчинив жодних дій направлених на добросовісне здійснення своїх прав і обов'язків.

З урахуванням наведених обставин та положень ст. 303 ЦПК України відповідач не був позбавлений права подачі доказів в апеляційному суді, однак таким правом не скористався.

А тому, враховуючи відсутність інших доказів колегія суддів вважає, що вказане не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування рішення суду.

Отже, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.06.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: